Постанова

від 01.05.2023 по справі 306/1549/15-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 306/1549/15-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 травня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КОЖУХ О.А., КУШТАНА Б.П.

за участю секретаря ЗУБАШКОВА М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 306/1549/15-ц за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і Свалявської міської ради Закарпатської області про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, за апеляційними скаргами Свалявської міської ради Закарпатської області та ОСОБА_3 на рішення Свалявського районного суду від 13 вересня 2016 року, головуюча суддя Вінер Е.А., -

встановив:

08.07.2015 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 і Тибавської сільської ради Свалявського району Закарпатської області.

Заявою від 29.09.2015 позивачі збільшили свої вимоги і змінений позов остаточно мотивували таким.

Рішенням 28 сесії 5 скликання Тибавської сільської ради від 20.04.2010 ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Рішенням 6 сесії 6 скликання Тибавської сільської ради від 14.07.2011 ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 0,1120 га, останній на підставі цього рішення 07.05.2012 отримав Державний акт серії ЯК № 328763 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1120 га в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

У будинку АДРЕСА_2 проживала ОСОБА_4 , якій на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку належала земельна ділянка площею 0,165 га, що була надана рішенням Тибавської сільської ради від 16.06.1995 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Відповідно до заповіту ОСОБА_4 житловий будинок переходить у спадщину її сину ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Рішенням Свалявського районного суду від 28.11.2011 визнано право ОСОБА_2 отримати свідоцтво про право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_3 .

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 21.11.2011 серії НОМЕР_1 житловий будинок літ. А за адресою: АДРЕСА_3 належить ОСОБА_2 , а відповідно до Свідоцтва про право власності від 21.11.2011 серії НОМЕР_2 частина цього будинку належить ОСОБА_1 .

Згідно з ситуаційним планом, виготовленим ТОВ «Зодчий і К», відповідач ОСОБА_3 самовільно зайняв частину земельної ділянки, яка належала ОСОБА_4 , площею 0,0210 га.

Таким чином, земельна ділянка за Державним актом серії ЯК № 328763 від 07.05.2012 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1120 га в АДРЕСА_1 , призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, накладається на земельну ділянку за Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,165 га, виданим на підставі рішення Тибавської сільської ради від 16.06.1995.

Посилаючись на ці обставини, на ст.ст. 116, 158 ЗК України, ст.ст. 215-216 ЦК України, позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 остаточно просили:

визнати недійсним Державний акт, виданий на ім`я ОСОБА_3 , на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1120 га в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, серії ЯК № 328763 від 07.05.2012, зареєстрований у Книзі державних актів за № 212400001000882;

визнати недійсними:

рішення 28 сесії 5 скликання Тибавської сільської ради від 20.04.2010 у частині надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, адреса ділянки АДРЕСА_1 ;

рішення 6 сесії 6 скликання Тибавської сільської ради від 14.07.2011 у частині передачі ОСОБА_3 земельної ділянки у приватну власність площею 0,1120 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, адреса ділянки АДРЕСА_1 .

Рішенням Свалявського районного суду від 13.09.2016 збільшений позов задоволено:

визнано недійсними:

рішення 28 сесії 5 скликання Тибавської сільської ради від 20.04.2010 у частині надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, адреса ділянки АДРЕСА_1 ;

рішення 6 сесії 6 скликання Тибавської сільської ради від 14.07.2011 у частині передачі ОСОБА_3 земельної ділянки у приватну власність площею 0,1120 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, адреса ділянки АДРЕСА_1 ;

визнано недійсним Державний акт, виданий на ім`я ОСОБА_3 , на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1120 га в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, серії ЯК № 328763 від 07.05.2012, зареєстрований у Книзі державних актів за № 212400001000882.

Додатковим рішенням Свалявського районного суду від 01.11.2016 доповнено рішення Свалявського районного суду від 13.09.2016 вказівкою на Тибавську сільську раду як на відповідача.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності, з того, що має місце часткове накладання земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_3 , встановлено часткове захоплення присадибної ділянки ОСОБА_4 відповідачем ОСОБА_3 , тому права позивачів, які є спадкоємцями ОСОБА_4 , підлягають захисту.

Відповідач Тибавська сільська рада Свалявського району Закарпатської області оскаржив рішення суду як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги зводяться до такого.

Суд не врахував, що Тибавська сільська рада не приймала рішення про відведення ОСОБА_4 земельної ділянки у власність та виготовлення технічної документації із землеустрою, таких документів не існує, а державний акт на право власності на земельну ділянку був виданий попереднім складом сільської ради без погодження меж із суміжними землекористувачами та з відповідними службами. ОСОБА_4 користувалася фактично земельною ділянкою в тих самих розмірах, які є зараз.

Відповідачі ОСОБА_3 і Тибавська сільська рада дотрималися всіх передбачених законодавством процедур і вимог під час оформлення права власності відповідача на земельну ділянку площею 0,1120 га. Ділянка в таких межах перебувала в користуванні ОСОБА_3 з 24.04.1997, а фактично - задовго до цієї дати.

Сільська рада не мала підстав для відмови ОСОБА_3 в наданні земельної ділянки та власне й у прийнятті рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо цієї земельної ділянки.

Висновок суду про те, що сільська рада не переконалася в тому, що земельна ділянка, що підлягала наданню ОСОБА_3 , вільна, а також, що не були здійснені заміри ділянки з метою уникнення спору між суміжними землекористувачами, невірний, оскільки актом від 15.11.2010 межі земельної ділянки були погоджені усіма суміжними землекористувачами, в тому числі, батьком позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , тоді як сам позивач на той час ще був неповнолітнім. Відповідні заміри були зроблені ліцензованою організацією ДП «Закарпатгеодезцентр».

Позивачі жодного разу не зверталися до сільської ради з питань приватизації земельної ділянки, її поділу, як не зверталися й щодо начебто захоплення земельної ділянки ОСОБА_3 , бо такого не було. У дійсності обидві суміжні земельні ділянки раніше складали одне дворогосподарство, яке ОСОБА_4 свого часу розподілила на два господарства між своїми дітьми: донькою (вже померла), яка була матір`ю позивача ОСОБА_1 , і сином ОСОБА_3 .

Отже, суд без належних і законних підстав скасував рішення органу місцевого самоврядування та державний акт на землю.

Сторона просить рішення суду скасувати, в позові - відмовити.

Рішення суду оскаржив і відповідач ОСОБА_3 , вважає його незаконним і необґрунтованим. Наводить у скарзі такі доводи.

Позов був пред`явлений і збільшений неналежним чином, без зазначення повних імен і реквізитів сторін, без належної мотивації та обґрунтування, збільшені позовні вимоги не були оплачені судовим збором, проте, суд відкрив провадження в справі, а потім прийняв і заяву про збільшення позовних вимог, а квитанції про сплату судового збору в позапроцесуальний спосіб потрапили до матеріалів справи.

Всупереч визнанню ОСОБА_1 того, що він наразі не є власником земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_3 , суд зазначив у рішенні, що позивачі є власниками цієї земельної ділянки.

Суд задовольнив позов не ґрунтуючись на доказах, позивачами такі не були надані, рішення суду упереджене. Зокрема, суд не навів ніякого обґрунтування причин, із яких не взяв до уваги надані відповідачами докази, які стосуються оформлення прав на земельні ділянки (технічна документація із землеустрою, дані про відсутність документації на виділення земельної ділянки ОСОБА_4 , рішення Тибавської сільської ради, зауваження щодо висновку експерта, показання свідків тощо).

Крім того, суд не відреагував на заяву про застосування позовної давності, хоча повинен був перевірити, чи не пропущена позовна давність.

Поза увагою було залишено те, що державний акт на землю на ім`я ОСОБА_4 був виданий після її смерті, а його оригінал отримав ОСОБА_2 . Земельна ділянка не входила до спадкової маси після смерті ОСОБА_4 .

Не було враховано, що 15.11.2010 межі земельної ділянки були погоджені усіма суміжними землекористувачами, в тому числі, батьком позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 .

За обставинами справи після смерті ОСОБА_4 не могло йтися про перехід права власності на земельну ділянку разом із будинком, який на ній розташований, оскільки на час відкриття спадщини право на землю не було оформлене за спадкодавцем. Тому підлягали застосуванню положення частини 4 статті 120 ЗК України щодо переходу прав на земельну ділянку, яка перебувала в користуванні, до кількох власників нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, тобто, могло йтися лише про ділянку, необхідну для обслуговування житлового будинку пропорційно до часток позивачів у праві власності на нього.

Межі земельної ділянки, що була в користуванні, були погоджені у 2010 році і вони є обов`язковими для спадкоємців будинку.

Судова будівельно-технічна експертиза була проведена в справі з порушенням вимог закону та була повністю взята до уваги судом без урахування заперечень відповідача щодо призначення експертизи та в подальшому без урахування зауважень щодо висновку. Зокрема, в основу висновку експерта був покладений державний акт на землю, що був оформлений на ім`я ОСОБА_4 , тоді як цей акт не є належним доказом.

Окрім цього, суд зазначив у рішенні, що має місце накладання земельної ділянки АДРЕСА_4 і не звернув уваги на те, що позивач ОСОБА_1 повідомив суду, що адреса його будинку - АДРЕСА_3 .

У повторному обмірі земельних ділянок з огляду на неналежність висновку експерта як доказу суд необґрунтовано відмовив, що не дало змоги усунути суперечності у висновку експерта.

Позивачі ніяким чином не оформили своїх прав на землю, не зверталися до Тибавської сільської ради по оформлення цих прав, не є ані власниками землі, ані належними землекористувачами, тому про порушення їхніх земельних прав ітися не може.

ОСОБА_3 і Тибавська сільська рада дотрималися всіх передбачених законодавством процедур і вимог під час оформлення права власності відповідача на земельну ділянку. Висновок суду про те, що сільська рада не переконалася в тому, що земельна ділянка, що підлягала наданню ОСОБА_3 , вільна від забудови, а також, що не були здійснені заміри ділянки, невірний.

Питання «забудови земельної ділянки» не були підставами позову і предметом доказування, а надавши дозвіл відповідачу на виготовлення технічної документації із землеустрою сільська рада не повинна була проводити обміри земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_3 з 2004 року сплачував земельний податок за земельні ділянки, які були в нього у користуванні: площею 0,15 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, і площею 0,34 га, призначену для ведення особистого селянського господарства. Є встановленим, що відповідач користується земельною ділянкою, обробляє її щонайменше з грудня 2011 року та заявив про застосування позовної давності, яку суд взагалі не розглянув.

Відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

Відповідач ОСОБА_3 письмовою заявою від 14.12.2016, названою запереченням на апеляційну скаргу Тибавської сільської ради, повністю підтримав апеляційну скаргу сільської ради.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 04.09.2019, з урахуванням ухвали апеляційного суду від 15.10.2019 року про виправлення описки в ухвалі апеляційного суду від 04.09.2019, застосовані заходи забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , та заборони вчинення певних дій щодо цієї земельної ділянки.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 18.11.2020 рішення Свалявського районного суду від 13.09.2016 було скасовано, в позові було відмовлено за спливом позовної давності.

Постановою Верховного Суду від 17.03.2021 постанову Закарпатського апеляційного суду від 18.11.2020 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Передаючи справу на новий апеляційний розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, зокрема, що: перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду, якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього, а якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач; апеляційний суд застосував наслідки спливу позовної давності за заявою ОСОБА_3 , проте, позивачі заявили декілька позовних вимог, а саме до ОСОБА_3 про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, а також до Тибавської сільської ради про визнання частково рішень сільської ради недійсними; при цьому, сторона за вимогою про визнання частково рішень сільської ради недійсними, а саме Тибавська сільська рада клопотання про застосування строку позовної давності не заявляла.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 28.04.2021 залучено Свалявську міську раду Закарпатської області до участі в справі як правонаступника Тибавської сільської ради Свалявського району Закарпатської області.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Вердієва І.К.-огли, який апеляцію свого довірителя підтримав, апеляцію іншого відповідача вважає обґрунтованою, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, з яких позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в жодне судове засідання під час другого апеляційного розгляду справи не з`явилися, хоча про такі повідомлялися, клопотань із приводу розгляду справи не заявляли, оглянувши матеріали цивільних справ № 2-1009/2011 і № 306/2314/16-ц, матеріали інвентаризаційних справ на будинок АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_4 та на ім`я ОСОБА_7 , обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

За приписами ст. 3 ч. 1 п.п. 2, 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13-16, ст. 20 ч. 1 ЦК України (2003 р.), ст. 2 ч.ч. 1, 3, ст. 3 ч. 1, ст.ст. 10, 11, 15, 27, 31, 57-61 ЦПК України в редакції, що була чинною до 15.12.2017, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-82 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017:

загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність;

основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; неприпустимість зловживання процесуальними правами;

правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав;

кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів;

особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки;

при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається;

у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом;

цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист;

кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;

кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують як право на пред`явлення вимог (право на позов), так і право на пред`явлення вимог до конкретного відповідача та обов`язок такого конкретного відповідача відповідати за пред`явленим до нього позовом, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві;

предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування;

за загальним правилом, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини;

доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом позову є матеріально-правовий зміст позовних вимог, задоволення пред`явлених вимог є метою позивача, результатом реалізації права на отримання шляхом ухвалення судом рішення конкретно визначеного цими вимогами матеріального блага. Підставами позову є факти і обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача. Підстави та предмет позову взаємопов`язані, предмет позову обумовлюється підставами позову, випливає з них, ці елементи позову не можуть розглядатися окремо один від одного. Право позивача вимагати з передбачених законом підстав задоволення позову і, відповідно, право відповідача на захист від позову можуть бути належно реалізовані сторонами за умови пред`явлення конкретних, чітко сформульованих вимог, що не допускають множинного тлумачення, припущень ані щодо власне самих вимог, ані щодо підстав, якими вони обґрунтовуються.

Таким чином, особа, права якої порушені, може звернутися до суду по захист своїх прав не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом чи договором, правомірній вимозі позивача відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права.

Вимоги позову можуть бути задоволені за умов, коли вони ґрунтуються на підставах належно пред`явленого позову, відповідають вимогам закону, договору та є доведеними у належний процесуальний спосіб (ст.ст. 213-215 і 89, 263-265 відповідних редакцій ЦПК України).

У справі встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами законодавства щодо права власності на нерухоме майно, в тому числі, на землю в редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів.

Пред`являючи позов у порядку захисту свого права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виходили з того, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4 частини житлового будинку літ. А за адресою: АДРЕСА_3 , рішенням Свалявського районного суду від 28.11.2011 визнано його право отримати свідоцтво про право власності на частину цього житлового будинку, згідно зі Свідоцтвом про право власності від 21.11.2011 серії НОМЕР_1 цей житловий будинок належить ОСОБА_2 , згідно зі Свідоцтвом про право власності від 21.11.2011 серії НОМЕР_2 частина цього будинку належить ОСОБА_1 .

До будинку належить земельна ділянка площею 0,165 га, право власності на яку мала ОСОБА_4 на підставі рішення Тибавської сільської ради від 16.06.1995 та виданого відповідно до нього Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.

Суміжна земельна ділянка площею 0,1120 га, розташована в АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 на підставі Державного акта серії ЯК № 328763 на право приватної власності на земельну ділянку від 07.05.2012, накладається на земельну ділянку позивачів, площа накладання становить 0,0210 га.

16.06.1995 п`ята сесія 22-го скликання Тибавської сільської ради Свалявського району Закарпатської області прийняла рішення «Про надання дозволу громадянам сіл Тибава та М. Мартинка на приватизацію земельних ділянок», яким надала дозвіл на приватизацію земельних ділянок згідно поданих заяв та на основі земельно-облікових документів відповідно до ЗК України, у тому числі, гр-ці ОСОБА_4 , мешканці АДРЕСА_5 , за № 31 у списку даних земельно-кадастрової книги, земельної ділянки площею 0,1650 га для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с. 68 т. 1, а.с. 72 т. 1 справи № 306/2314/16-ц та ін.).

08.08.1996 ОСОБА_4 склала заповіт, що був посвідчений секретарем Виконкому Тибавської сільської ради Свалявського району Гебеш П.М. за реєстровим № 11, яким свій будинок, що складається з 3-х кімнат, веранди та кладової, заповіла своєму сину ОСОБА_2 та внуку ОСОБА_5 в таких частинах:

ОСОБА_2 - вітальню та веранду;

ОСОБА_5 - спальню, прихожу та кладову;

крім того, ОСОБА_2 - старе приміщення сараю та погріб, що знаходяться на подвір`ї дочки ОСОБА_8 (а.с. 12 т. 1 та ін.).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (а.с. 106 т. 3, а.с. 119 справи № 306/2314/16-ц).

21.11.1996 на ім`я ОСОБА_4 Тибавська сільська рада на підставі свого рішення від 16.06.1995 видала Державний акт серії ІІІ-ЗК № 028636 на право приватної власності на землю на земельну ділянку загальною площею 0,30 га, яка складається з двох земельних ділянок, призначених для обслуговування житлового будинку (0,165 га) і для ведення особистого підсобного господарства (0,135 га), при цьому, земельна ділянка площею 0,165 га по лінії В-Г межує із земельною ділянкою гр-на ОСОБА_9 (а.с. 69 т. 1 та ін.).

З отриманих на стадії апеляційного розгляду матеріалів спадкової справи № 77/2014, заведеної Свалявською державною нотаріальною конторою 30.05.2014 на підставі заяви ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину, яка складається із земельних ділянок площами 0,135 га і 0,165 га, за законом після смерті матері ОСОБА_4 , випливає, що:

на день смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у житловому будинку АДРЕСА_6 були зареєстровані та проживали: син ОСОБА_2 (1965 р.н.); дочка ОСОБА_10 (1962 р.н.); зять ОСОБА_6 (1957 р.н.); внук ОСОБА_1 (1987 р.н.); внук ОСОБА_5 (1988 р.н.) (а.с. 70 т. 3).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_10 (а.с. 126 т. 1 справи № 306/2413/16-ц).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , на день його смерті у житловому будинку АДРЕСА_3 були зареєстровані та проживали: батько ОСОБА_6 (1957 р.н.); брат ОСОБА_1 (1987 р.н.); брат матері ОСОБА_2 (1965 р.н.); не родич ОСОБА_11 (1961 р.н.) (а.с. 103, 104 т. 3).

Рішенням Свалявського районного суду від 16.03.2012 у справі № 710/406/12 визнано за ОСОБА_6 право власності на частину житлового будинку в АДРЕСА_3 з позиції інвентарної справи 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10; зобов`язано КУП «Свалявське районне бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ОСОБА_6 право власності на цю частину будинку (а.с. 129-130 т. 1 справи № 306/2413/16-ц).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 (а.с 103 т. 3).

Рішенням Свалявського районного суду від 28.10.2011 у справі № 2-1009/2011 визнано за ОСОБА_2 право на отримання свідоцтва про право власності на частину житлового будинку в розмірі двох кімнат - вітальні та веранди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 ; зобов`язано КУП «Свалявське районне бюро технічної інвентаризації» видати ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на це майно (а.с. 7 т. 1, а.с. 27 справи № 2-1009/2011).

21.11.2011 Тибавська сільська рада видала ОСОБА_2 Свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно - житловий будинок літ. А АДРЕСА_3 загальною площею 21,5 кв. м, житловою площею 15,6 кв. м, дві житлові кімнати (вітальня та веранда), право власності на цей будинок зареєстровано 01.12.2011, реєстраційний номер об`єкта 35211058, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав від 01.12.2011 № 32279977, виданим КУП «Свалявське районне бюро технічної інвентаризації» (а.с. 101, 102 т. 3 та ін.).

21.12.2012 Тибавська сільська рада видала ОСОБА_1 Свідоцтво серії НОМЕР_2 про право власності на нерухоме майно - житловий будинок літ. А-А' АДРЕСА_3 загальною площею 122,9 кв. м, житловою площею 47,7 кв. м, госпблок літ. Б, вбиральню літ. В, колодязь 1, огорожу 1, 2, право власності на цей будинок зареєстровано 21.12.2012, реєстраційний номер об`єкта 38131245, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав від 21.12.2012 № 36884424, виданим КУП «Свалявське районне бюро технічної інвентаризації» (а.с. 8, 9 т. 1, а.с. 99, 100 т. 3 та ін.).

Водночас із отриманих апеляційним судом після застосування ухвалою від 23.01.2023 заходу процесуального примусу від КУП «Свалявське районне бюро технічної інвентаризації» при листі від 21.02.2023 № 19 оригіналів інвентаризаційних справ на будинок АДРЕСА_3 , виготовлених на ім`я ОСОБА_4 та на ім`я ОСОБА_7 , випливає, зокрема, що:

по інвентаризаційній справі на ім`я ОСОБА_4 :

під літерою А значиться житловий будинок АДРЕСА_3 , побудований у 1950 році;

під літерою А' значиться прибудова (літня кухня, підвал) до житлового будинку АДРЕСА_3 , побудована у 1987 році;

за експлікацією загальна площа житлового будинку літ. А становить 53,7 кв. м, житлова площа - 15,9 кв. м, загальна площа літньої кухні літ. А' становить 52,3 кв. м, житлова площа - 31,8 кв. м;

будь-яких правовстановлюючих та/або реєстраційних документів на житловий будинок АДРЕСА_7 і/або прибудову (літ. А'), а також даних про земельну ділянку в інвентаризаційній справі немає;

по інвентаризаційній справі на ім`я ОСОБА_7 значиться житловий будинок АДРЕСА_3 з господарськими будівлями та спорудами, збудований у 1962 році, загальною площею 53,0 кв. м, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_7 15.08.2003 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Свалявської держнотконтори 14.11.1984 за реєстровим № 1237. Цей будинок не має стосунку до справи, що розглядається.

Отже, попри проведену 21.12.2012 реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок літ. А-А' АДРЕСА_3 даних про технічну інвентаризацію саме такого будинку немає, інвентаризаційна справа на такий будинок відсутня, а в наявній інвентаризаційній справі на житловий будинок АДРЕСА_3 будівля літ. А' значиться прибудовою (літньою кухнею) з технічними параметрами, що відрізняються від тих, що зазначені при вищевказаній реєстрації права власності.

Рішенням Свалявського районного суду від 29.03.2017 було відмовлено ОСОБА_3 в позові до Тибавської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання частково недійсним рішення 5 сесії 22-го скликання Тибавської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 16.06.1995 «Про надання дозволу громадянам сіл Тибава та М. Мартинка на приватизацію земельних ділянок» та визнання незаконним і скасування Державного акта серії ІІІ-ЗК № 028636 на право приватної власності на землю на земельну ділянку (а.с. 138-140 т. 1 справи № 306/2413/16-ц).

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 28.11.2019 у справі № 306/2413/16-ц було

визнано частково недійсним рішення 5 сесії 22-го скликання Тибавської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 16.06.1995 «Про надання дозволу громадянам сіл Тибава та М. Мартинка на приватизацію земельних ділянок», на підставі якого ОСОБА_4 було 21.11.1996 оформлено Державний акт серії ІІІ-ЗК № 028636 на право приватної власності на землю на земельну ділянку площею 0,30 га, яким ОСОБА_4 надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки в розмірі 0,1650 га для будівництва та обслуговування житлового будинку,

та визнано незаконним і скасовано Державний акт серії ІІІ-ЗК № 028636 на право приватної власності на землю, виданий Тибавською сільською радою на ім`я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 23 (а.с. 50-53 т. 2, а.с. 93-99 т. 2 справи № 306/2413/16-ц).

Постановою Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 306/2413/16-ц постанову Закарпатського апеляційного суду від 28.11.2019 скасовано в частині визнання частково недійсним рішення 5 сесії 22-го скликання Тибавської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 16.06.1995 «Про надання дозволу громадянам сіл Тибава та М. Мартинка на приватизацію земельних ділянок» і в цій частині залишено в силі рішення Свалявського районного суду від 29.03.2017, а в частині визнання незаконним і скасування Державного акта серії ІІІ-ЗК № 028636 на право приватної власності на землю, виданого 21.11.1996, постанову Закарпатського апеляційного суду від 28.11.2019 залишено без змін (а.с. 96-109 т. 2, а.с. 173-179 т. 2 справи № 306/2413/16-ц).

24.04.1997 восьма сесія 22-го скликання Тибавської сільської ради Свалявського району Закарпатської області прийняла рішення «Про передачу земель у приватну власність громадян», яким передала у приватну власність громадянам земельні ділянки на підставі даних земельно-кадастрових книг та матеріалів інвентаризації земель з наступним уточненням розмірів та меж ділянок у натурі, в тому числі, гр-ну ОСОБА_3 , мешканцю АДРЕСА_8 , за № 32 у списку, земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 33, 34, 89, 150 т. 1 та ін.).

Рішенням 28 сесії 5-го скликання Тибавської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 20.04.2010 надано мешканцю АДРЕСА_1 ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення селянського господарства (а.с. 70-72 т. 1, а.с. 88 т. 3).

У 2010 році ДП «Закарпатгеодезцентр» на замовлення ОСОБА_3 виготовило Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку АДРЕСА_1 (а.с. 29-37 т. 1, а.с. 83-91 т. 3).

Рішенням 6 сесії 6-го скликання Тибавської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 14.07.2011 «Про передачу земельної ділянки у власність» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, передано безоплатно у власність гр-ку ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1120 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30 т. 1, а.с. 84 т. 3).

Кадастровий номер земельної ділянки 2124087203:02:001:0001 був визначений 17.01.2012 (а.с. 29 т. 1, а.с. 83 т. 3).

Наявними в технічній документації заявою ОСОБА_3 від 12.04.2010 до Тибавської сільради, довідками виконкому цієї сільради від 10.12.2010 (а.с. 32-33 т. 1, а.с. 87, 88 т. 3), іншими матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 користувався земельною ділянкою, щодо якої була виготовлена технічна документація із землеустрою і яка в подальшому була надана у власність, щонайменше з 24.04.1997 з прийняттям сільською радою рішення щодо цієї ділянки, а фактично за обставинами справи користувався належною до житлового будинку земельною ділянкою і до 24.04.1997 (документи про надання земельної ділянки для будівництва житлового будинку та дозвільні документи на будівництво і добудову датуються 1981, 1984, 1994 рр., зведення будинку закінчене у 1986 р. (а.с. 223-230 т. 2)).

15.11.2010 був складений акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, яким встановлені в натурі межі землекористування в АДРЕСА_1 , зафіксовано, що межа в натурі проходить по огорожі та межовим знаках, зокрема, по лінії Г-А із землями ОСОБА_6 , акт підписано, серед інших, ОСОБА_3 і ОСОБА_6 (а.с. 152 т. 1, а.с. 91 т. 3).

Схема в експлікації земельних угідь відображає розташування, площу, конфігурацію та межі земельної ділянки ОСОБА_3 , розташованої в АДРЕСА_1 , де по лінії Г-А ця ділянка межує із землями ОСОБА_6 (а.с. 89 т. 3).

На підставі рішення Тибавської сільської ради Свалявського району від 14.07.2011 «Про передачу земельної ділянки у власність» відповідачу ОСОБА_3 17.05.2012 видано Державний акт серії ЯК № 328763 на право власності на земельну ділянку площею 0,1120 га з кадастровим номером 2124087203:02:001:0001 у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований у Книзі записі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 212400001000882 (а.с. 151 т. 1, а.с. 82 т. 3).

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 28.11.2019 і постановою Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 306/2413/16-ц встановлено, зокрема, що:

документація із землеустрою на земельну ділянку, щодо якої був 21.11.1996 виданий на ім`я ОСОБА_4 Державний акт серії ІІІ-ЗК № 028636 на право приватної власності на землю, а також дані про відведення та встановлення меж земельної ділянки в натурі - відсутні;

указаний державний акт був виготовлений та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю після смерті ОСОБА_4 ;

земельна ділянка ОСОБА_4 не є належним чином сформованою, відомості про неї до Державного земельного кадастру не внесені;

ОСОБА_3 є власником суміжної земельної ділянки в АДРЕСА_1 згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим на підставі рішення Тибавської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 14.07.2011;

мають місце накладки земельної ділянки площею 0,165 га за адресою: АДРЕСА_3 , згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим на ім`я ОСОБА_4 , на земельну ділянку площею 0,112 га за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим на ім`я ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 177-179, 181, 182, 316, 317, 319, 325, 373 ЦК України, ст.ст. 78, 79, 79-1, 81, 90, 95, 116, 118, 123, 125, 126 ЗК України, інших пов`язаних норм законодавства станом на 17.05.2012 (час набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2124087203:02:001:0001) і на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій земельна ділянка як оборотоздатний об`єкт цивільних прав, нерухома річ, це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами; право власності на землю та право землекористування набуваються громадянами та реалізуються державою, органами місцевого самоврядування відповідно до закону; право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою із земель державної чи комунальної власності виникає внаслідок прийняття уповноваженим органом відповідного рішення, в порядку її відведення, після державної реєстрації, документального оформлення та державної реєстрації речового права на земельну ділянку.

Аналогічно в розумінні надання ділянки у користування, а в подальшому - у користування або у власність у порядку відведення в натурі, набуття відповідного права громадянином, документального оформлення відповідного права ці питання регулювалися й законодавством, що діяло раніше (ст.ст. 4, 86 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.ст. 13, 16, 19-22 ЗК Української РСР (1970 р.), ст.ст. 2, 4, 8, 12-14 Закону України «Про власність», ст.ст. 3, 6, 7, 17, 19, 22-24 ЗК України (1990 р.), інше законодавство).

Правомірність набуття права приватної власності на землю та права користування землею презюмуються, саме набуте та оформлене на конкретно визначену і відведену земельну ділянку право власності або право користування підлягає захисту;

власники земельних ділянок і землекористувачі повинні обирати такі способи використання ділянок, які завдають щонайменше незручностей суміжним землекористувачам, суміжні землевласники та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав один одного;

ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності на землю (права землекористування) чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності, іншого речового права на майно або обмежена у їх здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом;

власник земельної ділянки, землекористувач управі вимагати захисту свого права від порушень включно з тими, що не тягнуть позбавлення права володіння майном, тож може судовим порядком вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, у тому числі, шляхом пред`явлення вимог про визнання незаконним, недійсним, скасування правового акта, що порушує право власності чи право користування майном, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування (ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 11-16, 21, 321, 328, 386, 393, 395, 396 ЦК України, ст.ст. 103, 152, 153, 155 ЗК України).

Ставлячи питання про захист свого права, позивач повинен визначитися із конкретними підставами для позову, визначити предмет позову, що відповідає його підставам, та довести позов у належний процесуальний спосіб.

Виходячи з підстав і предмета позову, а також враховуючи, що питання про захист порушених цивільних прав ставили двоє позивачів, які пред`явили вимоги до двох відповідачів, предметом доказування є передусім факти, які повинні підтверджувати право на позов кожного з позивачів, наявність у кожного з них відповідного цивільного права та доводи відповідного позивача про те, що конкретні винні дії, вчинені саме певним відповідачем у певний час у відповідному місці та за відповідних обставин потягли порушення права власності на землю чи права землекористування конкретного позивача.

У справі встановлено, що відповідно до вимог закону, які діяли на час виконання Тибавською сільською радою Свалявського району та ОСОБА_3 процедури надання ОСОБА_3 земельної ділянки у власність, останній набув у власність земельну ділянку площею 0,1120 га з кадастровим номером 2124087203:02:001:0001 у АДРЕСА_1 і оформив своє право. Була, серед іншого, погоджена і межа між земельними ділянками, розташованими у АДРЕСА_4 , при цьому, ОСОБА_6 на відповідний час мав право користування належною до будинку

АДРЕСА_9 підстави, з яких ОСОБА_1 і ОСОБА_2 пред`явили позов, а саме, що вони є власниками будинку АДРЕСА_3 , а їхнє право на належну до будинку земельну ділянку площею 0,165 га ґрунтується на праві власності на цю ділянку, що його мала ОСОБА_4 на підставі Державного акта серії ІІІ-ЗК № 028636 на право приватної власності на землю від 16.06.1995, не відповідають дійсним обставинам і не знайшли свого підтвердження.

Беручи до уваги, що реєстрація за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , а за ОСОБА_1 - права власності на житловий будинок АДРЕСА_3 є чинною і правомірність такої реєстрації та набуття права власності на відповідні об`єкти нерухомого майна презюмуються, позивачі є власниками не одного будинку АДРЕСА_3 , а двох різних будинків. Вищенаведені обставини щодо технічної інвентаризації цих майнових об`єктів наразі в контексті такого юридичного факту значення не мають і наявності в юридичному розумінні двох будинків не спростовують.

Є також установленим, що за реєстраційними даними будинки є різними за площами та іншими технічними параметрами і якщо загальні площі двох будинків разом (21,5 кв. м + 122,9 кв. м = 144,4 кв. м) прийняти за 100%, то будинок АДРЕСА_3 ( ОСОБА_2 ) становить 14,89%, а будинок АДРЕСА_3 ( ОСОБА_1 ) становить 85,11%.

За змістом положень ст.ст. 355-358, 364, 367, 375, 377, 382 ЦК України, ст.ст. 38, 40, 120 ЗК України, інших норм законодавства, кожен житловий будинок вимагає необхідної для його обслуговування окремої земельної ділянки або кілька будинків можуть бути розташовані на спільній земельній ділянці; земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями є садибою; якщо йдеться про право спільної часткової власності, то співвласники здійснюють його за взаємною згодою, відповідно до їхніх часток у праві власності; співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності; майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними; у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється; у разі набуття права власності на житловий будинок кількома особами, право власності чи право землекористування щодо земельної ділянки, на якій розташований будинок, визначається та реалізується пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку.

Відтак як у разі, коли б позивачі були співвласниками одного будинку, так і в разі, коли вони є власниками різних будинків, розташованих на визначених і відведених у натурі відповідно до закону земельних ділянках чи спільній ділянці, їхнє право власності на землю чи право землекористування реалізується відповідно до належних їм часток у праві власності на будинок (будинки). Втім, у справі немає жодних доказів ані про визначення позивачами своїх часток (які вочевидь не є рівними) у праві власності на будинок АДРЕСА_3 , якщо вони вважають себе двома співвласниками одного будинку, ані визначення часток у праві користування належною до будинку АДРЕСА_3 або до обох будинків земельною ділянкою, ані оформлення відповідно до закону права власності чи права користування відведеною в натурі ділянкою (ділянками), ані встановлення відповідно до закону порядку користування ділянкою (ділянками), ані поділу ділянки.

Посилання позивачів на Державний акт серії ІІІ-ЗК № 028636 на право приватної власності на землю від 16.06.1995, що оформлявся на ім`я ОСОБА_4 після її смерті, безпідставне, позаяк такий акт не міг породжувати ніяких цивільних прав, включно з правом спадкування, і визнаний судом недійсним.

У цьому зв`язку слід констатувати, що єдиною законно встановленою, офіційною та обов`язковою для врахування, оскільки не доведено протилежне, межею між земельними ділянками, на яких знаходяться житлові будинки АДРЕСА_10 (на час розгляду справи - Мукачівського) району Закарпатської області, є лінія Г-А у виданому 17.05.2012 ОСОБА_3 Державному акті серії ЯК № 328763 на право власності на земельну ділянку площею 0,1120 га з кадастровим номером 2124087203:02:001:0001.

Земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_3 (або, відповідно до реєстраційних даних, житлові будинки АДРЕСА_3 і АДРЕСА_3 ), не відведена в натурі, її лінійні параметри (точне розташування, площа, межі, конфігурація) офіційно не визначені та не підтверджені, ділянка до Державного земельного кадастру не внесена, тож ділянка не сформована як оборотоздатний об`єкт цивільних прав.

За таких умов Висновок № 10-06/16 судової будівельно-технічної експертизи від 07.06.2016, складений судовим експертом Туряницею І.А. (а.с. 106-115 т. 1), про те, що:

по спільній межі земельних ділянок виявлено часткове накладання земельної ділянки АДРЕСА_4 площею 269,75 кв. м;

по спільній межі земельних ділянок виявлено часткове накладання земельної ділянки № НОМЕР_3 на земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 52,00 кв. м;

має місце часткове захоплення присадибної земельної ділянки ОСОБА_4 (зараз - ділянки АДРЕСА_3 ) ОСОБА_9 по спільній межі площею 269,75 кв. м - безпідставний і не міг слугувати доказом порушення цивільних прав позивачів.

В основу висновку був покладений факт наявності чинного правовстановлюючого документа - Державного акта серії ІІІ-ЗК № 028636 на право приватної власності на землю від 16.06.1995, оформленого на ім`я ОСОБА_4 , висновки зроблені судовим експертом виходячи з параметрів земельної ділянки, що були зафіксовані в цьому акті. Інші недоліки вказаного експертного висновку значення за таких обставин уже не мають.

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не довели належними і допустимими доказами обставин, що підлягають доказуванню з огляду на підстави, якими позов мотивувався, та на предмет позову. Доводи позивачів щодо наявності у них права власності або права користування конкретно визначеною земельною ділянкою, щодо порушення оформленням ОСОБА_9 права власності на земельну ділянку такого цивільного (земельного) права позивачів, а відтак, і про незаконність із цих підстав оформлення права власності відповідача на землю, ґрунтуються на недопустимих у доказуванні припущеннях (ст. 82 ч. 6 ЦПК України).

У контексті встановленого під час апеляційного розгляду справи позивачі не обґрунтували жодним чином і не довели, які саме земельні права має кожен із них, якими є підстави та обсяг землекористування кожного з них, чиї саме права порушені і якщо так, то в який спосіб і в якій мірі щодо кожного з позивачів тощо. Про накладання в плані земельної ділянки, права на яку оформлені та параметри якої чітко встановлені, на землю, права на яку за позивачами не оформлені і ділянка (ділянки) не є визначеною, або про захоплення такої землі відповідачем ітися не може, жодних передбачених законом і встановлених підстав для такого висновку немає. Не довівши наявності в них належних прав на конкретну земельну ділянку чи ділянки та факту порушення цих прав позивачі із наведених ними підстав не мають права вимоги щодо позбавлення відповідача права власності на земельну ділянку безвідносно до того, вважають позивачі таке право набутим законно, чи ні.

Виходячи з викладеного, позивачі не обґрунтували і не довели в належний процесуальний спосіб фактів порушення їхніх прав на землю та підстав для позбавлення ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, а також для скасування пов`язаних із необхідністю відповідно до позиції позивачів щодо такого позбавлення права власності рішень Тибавської сільської ради Свалявського району.

Вищенаведене виключало можливість задоволення позову по суті, що суд першої інстанції залишив поза увагою та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не встановивши з належною повнотою дійсних обставин справи та не давши їм належної оцінки.

Формулюючи свої вимоги позивачі та вирішуючи справу - суд першої інстанції посилалися на Державний акт, виданий на ім`я ОСОБА_3 , на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1120 га в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, серії ЯК № 328763 від 07.05.2012, зареєстрований у Книзі державних актів за № 212400001000882 (а.с. 2-3, 63-64, 155-156 т. 1). Утім, під час апеляційного розгляну справи встановлено, що датою видачі державного акта є не 07.05.2012, а 17.05.2012, всі інші реквізити акта вказувалися правильно. Зважаючи на те, що наявні в справі відомості про реквізити вищевказаного державного акта безспірно ідентифікують його саме як той, що був виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1120 га з кадастровим номером 2124087203:02:001:0001 і сумнівів або спору з цього приводу немає, апеляційний суд вказує дату видачі цього державного акта як «17.05.2012».

З огляду на викладене, підстави для позбавлення ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, а також для скасування рішень Тибавської сільської ради Свалявського району відсутні, тому відповідно до ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4 цього Кодексу апеляції відповідачів, доводи яких заслуговують на увагу, слід задовольнити, рішення суду першої інстанції, а також додаткове рішення суду, яке за цих обставин не може залишатися чинним, скасувати, в задоволенні позову відмовити. Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 04.09.2019 належить скасувати.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційні скарги Свалявської міської ради Закарпатської області та ОСОБА_3 задовольнити,

рішення Свалявського районного суду від 13 вересня 2016 року і додаткове рішенням Свалявського районного суду від 1 листопада 2016 року скасувати,

у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і Свалявської міської ради Закарпатської області про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та державного акта на право приватної власності на земельну ділянку відмовити.

Стягнути у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору:

з ОСОБА_1 по 133,98 грн на користь ОСОБА_3 і Свалявської міської ради Закарпатської області;

з ОСОБА_2 по 133,98 грн на користь ОСОБА_3 і Свалявської міської ради Закарпатської області.

Заходи забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки та заборони вчинення певних дій, встановлені ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 4 вересня 2019 року, з урахуванням ухвали Закарпатського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року про виправлення описки в ухвалі апеляційного суду від 4 вересня 2019 року, скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 18 травня 2023 року.

Судді