Постанова

від 26.07.2010 по справі 2а-6783/10/8/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 липня 2010 р.

Справа №2а-6783/10/8/0170

(16:28год.)                                                                                       м.Сімферополь

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратон"          

до   Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК              

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача: Кройтор Іван Васильович, довіреність № б/н  від 04.08.09

від відповідач: Дедік Віталій Володимирович, довіреність № 5654/9/10-0                    свідок: Тезек Наталія Миколаївна,  посвідчення № 140321

Сутність спору: Позивач –  Товариство з обмеженою відповідальністю «Ратон» звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001111502/0  від 18.05.2010р. про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю  «Ратон» податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем 14010100 – податок на додану вартість у розмірі 139962грн.

Позовні вимоги обґрунтовує  тим, що викладені в акті перевірки висновки ДПІ у м.Ялта про те, що оскільки рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 1655 від 24.07.2008р. позивачу погоджено, а не встановлено єдиний тариф – 2грн. на проїзд, то на ТОВ «Ратон» не розповсюджується дія п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», адже на його думку, дія цього пункту Закону розповсюджується тільки на підприємства та організації комунальної власності, які надають транспортні послуги і яким виконавчий комітет встановлює тарифи щодо оплати транспортних послуг, не відповідають фактичним обставинам та суперечать положенням Законів України „Про податок на додану вартість” та «Про місцеве самоврядування в Україні».

Вказує, що відповідно до вимог п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Таким законом, як вважає позивач, є п.п. 2 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

При цьому позивач зауважив, що у 3 томі «Тлумачний словник Української  мови», Київ, видавництво «Аконіт» 2003р. стор. 108 слово «регулювати» означає впорядковувати що-небудь.

За таких обставин, позивач вважає, що п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» розповсюджується на операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування, адже орган місцевого самоврядування регулює, тобто впорядковує тарифи на транспортні послуги наступним чином: визначаючи їх для комунальних підприємств та погоджуючи їх для підприємств, які не належать до комунальної власності, а отже висновок ДПІ про заниження позивачем суми ПДВ суперечить вимогам чинного законодавства.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.05.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-6783/10/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено  справу до судового розгляду.

Відповідач – ДПІ у м. Ялта проти позову заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позов (а.с. 40-41).

У даних запереченнях відповідач зазначив, що виходячи зі змісту п.п. 2 п. «а» ч. 1 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах  загального користування в режимі «маршрутного таксі» підлягають регулюванню органами місцевого самоврядування у разі, якщо вони надаються підприємствами комунальної власності.

Рішенням  же виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 1655 від 24.07.2008р. ТОВ «Ратон» погоджені тарифи на проїзд у міських автобусних маршрутах на території м.Ялта, а отже дія п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» не поширюється на ТОВ «Ратон», виходячи з чого позивачем занижені податкові зобов’язання у сумі 224 149грн.

Слухання справи відкладалось в порядку ст. 150 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ратон» має статус юридичної особи з 11.06.1993р., що підтверджується  свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 № 445528, виданим Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим  (а.с. 20) та Статутом ТОВ «Ратон» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 18.01.2005р., номер запису 11461050001000610 (а.с. 8-19).

21.04-30.04.2010р. Державною податковою інспекцією у м. Ялта Автономної Республіки Крим (надалі – ДПІ у м. Ялта) проведена невиїзна документальна перевірка           ТОВ «Ратон» з податку на додану вартість за березень 2010р., за результатами якої складено акт перевірки № 1395/15-2/20684259 від 06.05.2010р. (а.с. 28-30).

Під час перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 зі змінами і доповненнями, яке виразилося у заниженні ТОВ «Ратон» суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, у сумі 43738грн.

Висновки вказаного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення № 0001111502/0  від 18.05.2010р., яким ТОВ «Ратон» визначено податкове зобов’язання з ПДВ в розмірі 139962грн., в тому числі 43738грн. основного платежу та 96224грн. штрафних санкцій (а.с. 22).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Ратон» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з акту перевірки № 1395/15-2/20684259 від 06.05.2010р., перевіркою встановлено, що підприємством у податковій декларації з ПДВ за березень 2010р. задекларовані операції, які звільнені від оподаткування (п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість») у сумі 224149грн.

За висновком ДПІ, позивачем за перевірений період занижені податкові зобов’язання у сумі 224149грн. у зв’язку з тим, що дія п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» не розповсюджується на ТОВ «Ратон», адже вказана норма, на думку ДПІ, поширюється лише на підприємства та організації комунальної власності, яким тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі «маршрутного таксі» підлягають регулюванню органами місцевого самоврядування. Позивачу ж, як було встановлено при перевірці, рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.07.2008р. № 1655  погоджені тарифи на проїзд у міських автобусних маршрутах на території м. Ялта.

Як встановлено перевіркою, за вказаним епізодом позивачем занижено ПДВ на 44829грн. (224149грн. х 20%).

Крім того, перевіркою повноти визначення позивачем податкового кредиту по декларації з ПДВ  за березень 2010р. ДПІ у м. Ялта було встановлено, що у рядку 10.1 даної декларації позивачем задекларовано операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою 12845грн., в той час як за даними перевірки – 18298грн., а отже встановлено заниження податкового кредиту на загальну суму 5453грн., що призвело до завищення ПДВ у перевіреному періоді на 1091грн. (5453грн. х 20%) (а.с. 30).

Таким чином, перевіркою повноти декларування податку на додану вартість за березень 2010р. встановлено його заниження на загальну суму ПДВ 43738грн. (44829грн. – 1091грн.).

Допитана у судовому засіданні у якості свідка Тезек Н.М. пояснила, що вона, перебуваючи на посаді державного податкового інспектора відділу стягнення непрямих податків, приймала участь у проведенні перевірки позивача та складанні акту перевірки. Свідок вказала, що була проведена перевірка податкової декларації з ПДВ за березень 2010р., в результаті якої встановлено, що позивачем у рядку 4 декларації відображена сума 224149грн., яка за п.п. 5.1.13 Закону України «Про податок на додану вартість» звільнена від сплати ПДВ, в той час як сума операцій, які оподатковуються по ставці 20% відображені в рядку 1 декларації за березень 2010р. в розмірі 170153грн. (ПДВ 34031грн.) Вважає, що підприємство не має права на застосування даної статті з пільги, оскільки не є комунальним підприємством, а дія даної пільги розповсюджується тільки на комунальні підприємства. На її думку, дія п.п. 5.1.13 Закону України «Про податок на додану вартість» розповсюджується тільки на комунальні підприємства, оскільки в ній йде мова про регулювання тарифів органами місцевого самоврядування, а регулювання може стосуватися тільки комунальних підприємств, оскільки відносно інших суб’єктів господарювання здійснюється не регулювання, а узгодження тарифів.

Суд вважає вказані висновки ДПІ у м. Ялта безпідставними та необґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування може здійснюватися у режимах: звичайному, експресному, маршрутного таксі.

Протягом перевіреного періоду позивач мав ліцензію для здійснення господарської діяльності – надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) серія АВ № 323373 від 29.03.2007р. строком дії від 29.03.2007р. по 28.03.2012р., та ліцензію  для здійснення господарської діяльності – надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, внутрішні перевезення пасажирів та їх багажу на таксі серія АВ № 353256 від 04.07.2007р. строком дії з 04.07.2007р. по 03.07.2012р. (а.с. 57-58).

Згідно з протоколом засідання конкурсного комітету з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування № 2/09 від 09.12.2009р. ТОВ «Ратон» визнано переможцем конкурсу, який зайняв перше місце по маршрутам № 4, 7, 8-а, 9, 15-а, 15-б, 16, 17, 18-а, 21 (а.с. 102-104).

Як свідчать матеріали справи, між Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради та ТОВ «Ратон» були укладені договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом: № 1/09 від 10.12.2009р., № 16/09 від 10.12.2009р., № 44/10 від 09.04.2010р., № 3/09 від 10.12.2009р., № 5/09 від 10.12.2009р., № 6/09 від 10.12.2009р., № 7/09 від 10.12.2009р., №8/09 від 10.12.2009р., № 9/09 від 10.12.2009р., № 10/09 від 10.12.2009р. та № 44/10 від 09.04.2010р. (а.с. 91-101)

Матеріалами справи також підтверджується, що на кожний маршрут, по якому позивач здійснює перевезення пасажирів, виготовлено паспорт, до складу якого входить схема та характеристика маршруту, розклад руху автобусу, а також вартість проїзду, яка погоджується виконавчим комітетом Ялтинської міської ради (а.с. 65-90).

Так, рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської Ради «Про узгодження тарифів на проїзд міськими автобусними маршрутами на території м. Ялта» № 1655 від 24 липня 2008р., на підставі ст. 28, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»  було вирішено з 01.08.2008р. узгодити єдиний тариф 2-00грн. на проїзд в міських автобусних маршрутах загального користування, які працюють в режимі маршрутного таксі (а.с. 105).

Відповідно до п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Жодних даних про те, що вказана норма поширюється виключно на комунальні підприємства, у п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» не зазначено, з чого слідує, що  вона поширюється на всі підприємства, які здійснюють операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу  і відповідальності  органів та посадових осіб  місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, у п.п. 2 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг,  які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності  відповідної  територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами,  установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Таким чином, нормою, яка визначає компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів, є п.п. 2 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

З аналізу вказаної норми слідує, що законодавчо встановлено два способи регулювання органом місцевого самоврядування тарифів на послуги з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, про яке йдеться у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: 1) шляхом встановлення тарифів, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, 2) шляхом погодження тарифів з підприємствами,  установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Вказаний висновок слідує також з того, що відповідно до Тлумачного словника української  мови слово «регулювати» означає впорядковувати що-небудь (а.с. 32).

Таким чином, поняття «регулювати» може включати в себе поняття: погоджувати, приймати рішення, встановлювати, визначати, обмежувати та інше, а тому суд вважає, що при використанні терміну «регулювання» необхідно виходити з його значення та змісту, а не буквального відображення даного слова у тексті при прийнятті рішення.

За таких обставин, суд вважає, що виконавчий комітет Ялтинської міської Ради, прийнявши рішення №1655 від 24 липня 2008 року та погодивши єдиний тариф 2-00грн. на проїзд в міських автобусних маршрутах загального користування, які працюють в режимі маршрутного таксі, в розумінні положень п.п. 2 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», у межах встановленої законом компетенції, врегулював тарифи перевезення осіб пасажирським транспортом шляхом погодження таких тарифів.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач правомірно, на підставі п.п. 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» операції з надання  послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом  відображав як операції, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість, оскільки при здійсненні даних операцій він керувався тарифами на надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом, врегульованими органом місцевого самоврядування.

Вказане свідчить про те, що висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження ним суми податку на додану вартість в розмірі 43738грн. є необґрунтованим та суперечить вимогам чинного законодавства.

Як зазначено у податковому повідомленні-рішенні, штрафні санкції застосовані до позивача на підставі п.п. 17.1.3 та 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями.

П. 17.1 ст. 17 вказаного Закону визначає, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

З цього слідує, що підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій є порушення ним податкового законодавства.

Суд вважає, що безпідставне донарахування податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 43738грн. потягло за собою і безпідставне застосування штрафних санкцій в розмірі 96224грн., у зв’язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів того, що  донарахування позивачу ПДВ, та як слідство, застосування штрафних санкцій, спірним податковим повідомленням-рішенням здійснено обгрунтовано,  ДПІ у м. Ялта суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У зв’язку зі складністю справи судом 26.07.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 30.07.2010р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –  

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим № 0001111502/0  від 18.05.2010р. про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ратон» податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем 14010100 – податок на додану вартість у розмірі 139962грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  «Ратон» (98600, АР Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Горького, буд. 4 кв.18, код ЄДРПОУ 20684259) 3,40грн.  судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                Кушнова А.О.