Ухвала

від 14.05.2014 по справі 2а-6783/10/8/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2014 р. м. Київ К/9991/14777/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 по справі №2а-6783/10/8/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Ратон» до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Ратон» (далі - ТОВ фірма «Ратон», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ у м. Ялта АРК, відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта АРК від 18.05.2010 №0001111502/0 про визначення ТОВ фірма «Ратон» суми податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 139962,00грн., у тому числі 43738,00грн. - за основним платежем та 96224,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з правомірності віднесення позивачем до операцій, які звільняються від оподаткування, операцій з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які погоджені органом місцевого самоврядування, оскільки ці операції згідно підпунктом 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у місті Ялта АРК 12.03.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 29.03.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», частини четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами ДПІ у м. Ялта АРК проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ фірма «Ратон» з податку на додану вартість за березень 2010 року, за результатами якої складено акт від 06.05.2010 №1395/15-2/20684259.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2010 №0001111502/0, яким ТОВ фірма «Ратон» визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 139962,00грн., у тому числі 43738,00грн. - за основним платежем та 96224,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для визначення податкового зобов'язання став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок заниження ТОВ фірма «Ратон» суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до бюджету у сумі 224149,00грн. При цьому податковий орган виходив з того, що позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року задекларовані операції, які звільнені від оподаткування на суму 224149,00грн., оскільки дія підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» не розповсюджується на позивача, оскільки вказана норма поширюється лише на підприємства та організації комунальної власності, яким тарифи та послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі «маршрутного таксі» підлягають регулюванню органами місцевого самоврядування.

Крім того, ДПІ у м. Ялта АРК встановлено, що у рядку 10.1 декларації позивачем задекларовано операції, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % та нульовою ставкою, на суму 12845,00грн., в той час, як за даними перевірки вказана сума становить 18298,00грн., тобто встановлено заниження податкового кредиту на загальну суму 5453,00грн., що призвело до завищення податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на суму 1091,00грн.

Отже, перевіркою повноти декларування податку на додану вартість за березень 2010 року встановлено заниження позивачем суми податку на додану вартість у розмірі 43738,00грн.

Відповідно до підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» від оподаткування звільняються операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Вказана норма поширюється на всі підприємства, які здійснюють операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування, відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ фірма «Ратон» відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, здійснювало господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в місті Ялта. Право на здійснення перевезень підтверджено, виданою позивачу ліцензією серії АВ №323373 від 29.03.2007.

Рішенням від 24.07.2008 №1655 виконавчим комітетом Ялтинської міської ради з 01.08.2008 погоджений єдиний тариф на проїзд на міських автобусних маршрутах загального користування у режимі маршрутного таксі у розмірі 2,00грн. Дія зазначеного рішення поширювалася на всіх автомобільних перевізників, які обслуговують міські автобусні маршрути загального користування в місті Ялта на зазначених в додатку до вказаного рішення маршрутах, у тому числі на ТОВ фірма «Ратон».

Отже, судами встановлено, що позивач здійснював діяльність з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом у межах населеного пункту.

Частиною шостою статті 10 Закону України «Про автомобільний транспорт», який є спеціальним законом та визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту, встановлено, що реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту методику розрахунку тарифів за видами перевезень.

Механізм формування тарифів на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, автобусних маршрутах спеціальних перевезень та автобусних маршрутах нерегулярних перевезень, а також тарифів на послуги з перевезення пасажирів у таксі та легковими автомобілями на замовлення встановлений Методикою розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.11.2009 №1175, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.11.2009 за №1146/17162.

Пунктом 1.3 Методики передбачено, що тариф регульований - це тариф на послуги, який відповідно до законодавства встановлюється (затверджується або погоджується) органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;

Підпунктом 2 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських ради належать делеговані повноваження щодо здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів вбачається, що виконавчі органи сільських селищних міських рад уповноважені не лише встановлювати тарифи на транспортні послуги, затверджувати маршрути і графіки руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, у тому числі шляхом укладення відповідних договорів, а й здійснювати контроль за встановленими тарифами на транспортні послуги. Тобто, нормами чинного законодавства на органи місцевого самоврядування покладений обов'язок щодо здійснення регулювання тарифів на транспортні послуги на відповідному місцевому рівні.

Таким чином, виконавчий комітет Ялтинської міської ради, прийнявши рішення від 24.07.2008 №1655, встановивши єдиний тариф, чим у розумінні положень підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», діяв у межах встановленої законом компетенції.

Крім того, норма підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» сама по собі є відсильною та не встановлює компетенцію органу місцевого самоврядування на регулювання тарифів на перевезення.

Діюче законодавство, крім положень підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не містить інших норм, які б встановлювали компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів на перевезення пасажирів.

Отже, рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради 24.07.2008 №1655 прийнято у межах компетенції, у порядок та спосіб, що встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», тому тарифи з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульовано органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції шляхом погодження тарифів.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність віднесення позивачем операцій з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом у межах населеного пункту, тарифи на які погоджені органом місцевого самоврядування, до операцій, які звільнюються від оподаткування згідно підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відтак, доводи податкового органу щодо порушення позивачем підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження ним суми податку на додану вартість є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді: