Рішення

від 12.05.2023 по справі 143/554/22

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/554/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2023 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Сича С.М.,

з участю секретаря Левченко М.О.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Голівського В.В.,

представника відповідача - адвоката Е.Ібадова,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Погребищенського районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового зайняття спадкової земельної ділянки,-

Встановив:

У липні 2022 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» на її користь збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового зайняття спадкової земельної ділянки в розмірі 9680 грн. 44 коп.

Позов мотивовано тим, що на підставі Сертифікату серії НОМЕР_2, виданого Погребищенською РДА у відповідності до рішення від 20.03.2000 року № 70, громадянину ОСОБА_3 належала земельна частка (пай) розміром 2,33 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, яким вказану земельну частку (пай) заповів позивачці ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після смерті колишнього власника земельної ділянки ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_2 прийняла спадкове майно у визначений законом строк шляхом звернення до нотаріальної контори із відповідною заявою.

Таким чином, з моменту відкриття спадщини до позивачки ОСОБА_2 перейшли усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю ОСОБА_3 , в тому числі і щодо прав на земельну частку (пай).

Вказані обставини встановлені рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 24.07.2020 року у справі № 143/582/20.

Прийнявши спадкове майно, позивачка має усі права щодо вищезазначеної ділянки з моменту відкриття спадщини, тобто починаючи з 20.12.2018 року.

А тому, починаючи, що найменше з 20.12.2018 року земельна частка (пай) розміром 2,33 в умовних кадастрових гектарах на території Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, зважаючи на факт прийняття позивачкою спадщини, активних її дій щодо оформлення правовстановлюючих документів, звернення до нотаріуса і суду, не мала статусу невитребуваної земельної ділянки.

Відповідачу про вказану обставину достовірно було відомо, про що свідчить місцезнаходження його юридичної та фактичної адреси, місце здійснення господарської діяльності.

Більше того, в кінці 2018 року про вказані обставини відповідачу повідомила сама позивачка.

Згідно із відповіддю, наданою відповідачем на запит адвоката Скрицького Р.Л. за вих. № 95 від 05.07.2021 року відомо, що 16.02.2016 року між СТОВ «ЗОРЯ» та Погребищенською РДА було укладено договір оренди невитребуваних паїв на території Андрушівської сільської ради, за яким відповідач орендував у складі масиву земельну частку (пай) розміром 2,33 га, що належала спадкодавцю ОСОБА_3 .

З відповіді на адвокатський запит № 71 від 15.05.2021 року відповідач визнає та підтверджує, що в період з 2017 по 2020 роки він, будучи орендарем вказаної земельної ділянки в складі масиву, обробляв її та отримував прибутки. Орендна плата при цьому сторонами договору була визначена у 8 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Таким чином, відповідач без жодних на те правових підстав, виходячи із того, що спадкова земельна ділянка втратила статус не витребуваної, з 2018 року по 2020 роки утримував належну позивачці ділянку і отримував прибутки від її використання.

Між позивачкою та відповідачем жодних договорів оренди земельної ділянки не укладалося, незаконне утримання земельної ділянки призвело до того, що позивачка не могла вільно використовувати або розпорядитися вказаною ділянкою, в тому числі шляхом передання її в оренду або інше оплатне користування.

Як наслідок, з боку відповідача позивачці було завдано збитків, що полягають у неотриманні орендної плати за 2019 та 2020 посівні роки в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки належної їй земельної ділянки.

Розмір земельної ділянки в умовних кадастрових гектарах складав 2,33 га.

Після виготовлення позивачкою проектної документації таку площу було уточнено шляхом виділення її в натурі і вона склала 1,9134 га (04567га+1,4567га).

Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки визначена в розмірі 60502 грн. 96 коп.

Маючи на меті в позасудовому порядку врегулювати спір, позивачка через свого представника зверталася до відповідача із пропозицією в добровільному порядку сплатити кошти за час безпідставного користування земельною ділянкою.

Відповіддю на адвокатський запит № 150 від 18.11.2020 року відповідач фактично відмовив у виплаті таких коштів.

З того часу позивачка дізналася про порушення своїх прав.

За таких обставин, вона має право на відшкодування завданої шкоди у вигляді неотриманої орендної плати за 2019-2020 роки у розмірі 8% від 60502 грн. 96 коп. (нормативної грошової оцінки) за кожен рік, що становить разом за два роки 9680 грн. 44 коп.

При цьому в обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилається на положення ст.ст.22, 1166, 1212 ЦК України.

14.07.2022 року суддею Погребищенського районного суду Вінницької області ухвалено відкрити провадження у даній справі та розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с. 34, 35).

19.11.2022 року каналами електронної пошти до суду від представника СТОВ «Зоря» - адвоката Мартинюка Н.Р. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить:

- визнати поважною причину пропуску СТОВ «Зоря» строку на подання відзиву на позовну заяву;

- поновити СТОВ «Зоря» строк на подання відзиву на позовну заяву;

- долучити відзив до матеріалів справи, розглянувши його у сукупності з іншими матеріалами справи;

- відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів під час тимчасового зайняття спадкової земельної ділянки (а.с. 60-68).

Ухвалою суду від 11.01.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника СТОВ «Зоря» - адвоката Мартинюка Н.Р. про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та вказаний відзив залишено без розгляду (а.с. 118-120).

16.02.2023 року каналами електронної пошти до суду від представника СТОВ «Зоря» - адвоката Дробахи С.В. надійшли письмові пояснення сторони відповідача, в яких він, серед іншого, просить суд долучити дані письмові пояснення СТОВ «Зоря» з копіями доданих документів до матеріалів справи, надати їм належну оцінку та врахувати їх при винесенні судового рішення.

У вказаних письмових поясненнях представник СТОВ «Зоря» вважає, що позов ОСОБА_2 є необґрунтованим та безпідставним, а отже не підлягає задоволенню (а.с. 129-166).

Ухвалою суду від 22.02.2023 року приєднано до матеріалів справи письмові пояснення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» від 15.02.2023 року з копіями доданих документів (письмових доказів), а також закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с. 173, 174).

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позов підтримала та просила його задовольнити, пояснивши, що успадкувала земельну частку (пай) від свого діда ОСОБА_3 , який склав на її користь заповіт. Також зазначила, що спадкодавець ОСОБА_3 сертифікат на земельну ділянку не отримував, а він знаходився у відділі Держземресурсів. Пояснила, що з нею відповідач договір оренди не укладав, та ніхто інший орендної плати за користування земельною ділянкою їй не сплачував.

Представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Голівський В.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх з підстав викладених в позові.

Представник відповідача адвокат Ібадов Ельмар Табріз огли в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з посиланням на обставини та правові підстави, викладені у письмових поясненнях, пояснивши, що в 2016 році між Погребищенською РДА і СТОВ «Зоря» було укладено договір оренди невитребуваних земельних часток (паїв). До списку цих земель також ввійшла земельна ділянка спадкодавця. Тобто, на момент укладення договору між Погребищенською РДА і СТОВ «Зоря» земельна ділянка, не була виділена в натурі.

20.10.2020 року позивачка набула права власності на земельну ділянку, яку після цього відповідач не використовував. До листопада 2020 року у СТОВ «Зоря» не було відомостей про спадкоємців цієї земельої частки (паю). Позивачем не доведено склад цивільного правопорушення, як підстави для стягнення збитків.

Заслухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Так судом встановлено, що ОСОБА_3 , як члену колективного сільськогосподарського підприємства (сільськогосподарського колективу, сільськогосподарського акціонерного товариства) КСП «Зоря» 28.03.2000 року було видано сертифікат серії НОМЕР_2 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Зоря» с. Андрушівка Погребищенського району Вінницької області, розміром 2,33 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), на підставі розпорядження голови Погребищенської районної державної адміністрації від 20.03.2000 року № 70. Сертифікат зареєстрований 30.03.2000 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 730 (а.с.14).

Згідно Додатку 1 до розпорядження голови Погребищенської районної державної адміністрації від 12.10.2005 року № 474 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складанню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам-членам реформованого КСП «Зоря» с. Андрушівка» у списку членів реформованого колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» с. Андрушівка Погребищенського району для передачі у власність земельних часток (паїв) і виготовлення державних актів взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 716 значиться ОСОБА_3 (номер сертифіката НОМЕР_3, номер земельної ділянки 220, площа земельної ділянки: усього - 1,9134 га, у т.ч. рілля - 1,913 га) (а.с. 26-29).

В списку членів СТОВ «Зоря» від 05.07.2021 року за № 47 ОСОБА_3 значиться як громадянин, який набув право, але не отримав на руки сертифікат на право на земельну частку (пай) (а.с. 23-23).

16.02.2016 року між СТОВ «Зоря» та Погребищенською районною державною адміністрацією було укладено договір оренди невитребуваних (неоформлених) земельних часток (паїв), згідно з яким Погребищенською районною державною адміністрацією були передані СТОВ «Зоря» в оренду земельні частки (паї) загальною площею 116,50 кад. га, в тому числі ріллі 116,50 га, вартістю 2853053 грн. 40 коп., які розміщені в межах земельних ділянок, виділених у натурі єдиним масивом на території Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (п. 1 Договору).

За користування вказаними у договорі земельними частками орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату в грошовому вигляді в розмірі 6,0% від нормативної грошової оцінки землі, тобто 1984 грн. 41 коп. за 1 га в рік.

Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації на дату її виплат відповідно до рівня інфляції національної валюти України (п.п. 2.2 Договору).

Договір уладено сторонами строком на 7 років. У разі встановлення спадкоємцями права власності на спадкове майно (земельний пай) від померлих громадян, що внесені в додатку до цього договору, даний договір уточнюється додатковим договором з внесенням змін (зменшення площі орендованої земельної ділянки на величину вилученого спадкового майна). Початок дії договору 16.02.2016 року, закінчення 16.02.2023 року.

У разі набуття права власності та в разі виділення земельних ділянок на основі земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства (п.п. 2.3 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його укладання (п. 4 Договору)(а.с. 132-134).

Згідно з актом прийому-передачі об`єкту оренди від 16.02.2016 року орендодавець передав орендарю у строкове платне користування земельну ділянку площею 116,50 кад. га, в тому числі ріллі 116,50 га, із земель невитребуваних паїв на території Андрушівської сільської ради для ведення товарного сільського виробництва (а.с. 133-134).

Згідно платіжних доручень у період з 26.02.2016 року по 26.01.2021 року СТОВ «Зоря» вносило відповідну плату на бюджетні рахунки Андрушівської сільської ради за користування земельними частками (паями) в межах земельних ділянок, виділених в натурі єдиним масивом, як за невитребувані паї (а.с. 136-165).

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 24.07.2020 року у справі № 143/582/20 за ОСОБА_2 визнано в порядку спадкування за заповітом право на земельну частку (пай) розміром 2,33 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у колективній власності КСП «Зоря» с. Андрушівка Погребищенського району Вінницької області, право на яку згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого Погребищенською районною державною адміністрацією на підставі рішення від 20.03.2000 року № 70, за життя належало спадкодавцю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9-12).

Згідно інформації із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку 20.10.2020 року за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на земельні ділянки кадастровий номер 0523480600:01:001:0184 площею 0,4567 га та кадастровий номер 0523480600:09:002:0118 площею 1,4567 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (а.с. 15-18).

На підставі Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» проведено розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і кооперативам шляхом визначення розміру земельної частки в колективній власності кожного члена сільськогосподарського підприємства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Права на такий пай підтверджувалися відповідним сертифікатом.

Згідно із п.17 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Проте, за життя спадкодавець ОСОБА_3 сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, зареєстрований 30.03.2000 року за № 730, не отримував, а тому належна йому земельна частка (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «Зоря» с. Андрушівка Погребищенського району Вінницької області, розміром 2,33 в умовних кадастрових гектарах без визначення її меж в натурі (на місцевості) мала статус невитребуваної.

Рішення суду про визнання за позивачкою права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом набрало законної сили 26.08.2020 року, а право власності на виділені із цієї земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) земельні ділянки зареєстровано за нею лише 20.10.2020 року (а.с. 9-12, 15-18).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 №899-IV (далі - Закон №899-IV).

Частиною 2 статті 3 Закону №899-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 13 Закону №899-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Чинна редакція статті 13 Закону №899-IV містить визначення нерозподіленої та невитребуваної земельної частки (паю), земельної ділянки.

Так, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

Особливості державної реєстрації права оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, земельні ділянки колективної власності врегульовані ст. 30 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно якої право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, земельні ділянки колективної власності, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтями 13, 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав. Державна реєстрація припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки, земельні ділянки колективної власності, надані в оренду в порядку, визначеному статтями 13, 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», проводиться без подання відповідної заяви заявниками одночасно з державною реєстрацією права власності на відповідну земельну ділянку.

Таким чином, з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку договір оренди не витребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки припиняється.

Отже, після виділення в натурі на місцевості невитребуваного паю, формування замість нього земельної ділянки та оформлення права власності на неї, невитребуваний пай перестає існувати, а новосформована земельна ділянка є зовсім іншим нерухомим майном, оскільки їй присвоєно кадастровий номер. Тобто є нерухомим майном нетотожним з тим, щодо якого був укладений договір оренди невитребуваних паїв.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.09.2021 року у справі № 732/407/20.

Як наголошує позивачка, прийнявши спадкове майно, яке заповів їй спадкодавець ОСОБА_3 , вона набула усі права на земельну ділянку з моменту відкриття спадщини, тобто починаючи з 20.12.2018 року, про що вона в кінці 2018 року повідомила Відповідача.

Відповідно до відповідей, наданих СТОВ «Зоря» на запити адвоката Скрицького Р.Л. від 15.05.2021 року № 71 та від 05.07.2021 року за вих. № 95, було повідомлено, що в договорі оренди від 16.02.2016 року між СТОВ «Зоря» та Погребищенською РДА в якості предмета оренди вказується загальний масив невитребуваних паїв, а не індивідуальний невитребуваний пай конкретної особи (а.с. 21-25).

Позивачкою суду надана копія розпорядження голови Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області від 12.10.2005 року № 474 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складанню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам-членам реформованого КСП «Зоря» с. Андрушівка, відповідно до п. 4 якого вирішено передати у власність та видати громадянам державні акти на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів із земель колективної власності реформованого КСП «Зоря» с. Андрушівка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з додатком 1, у списку якого за порядковим номером 716 значиться ОСОБА_3 (а.с.16).

Також позивачкою надана копія відповіді на адвокатський запит від 05.07.2021 року № 95, до якої додається список (перелік) загальних площ та кількості осіб, які входили до переліку орендодавців за договором від 16 лютого 2016 року, укладеного між СТОВ «Зоря» та Погребищенською районною державною адміністрацією.

При дослідженні вищевказаного списку серед 50 громадян, які набули право, але не отримали на руки сертифікатів на право на земельну частку (пай), за порядковим номером 47 значиться ОСОБА_3 (а.с. 22-25).

З цього випливає, що ОСОБА_3 сертифікат на право на земельну частку (пай) за життя не отримував, участі в розподілі земельних ділянок не приймав, а отже обумовлена земельна частка (пай) була залишена в розпорядженні Погребищенської районної державної адміністрації до її витребування останнім або його спадкоємцями.

З відповіді відділу у Погребищенському районі Головного управління Держгеокадасту у Вінницькій області від 15.12.2020 року вбачається, що згідно розпорядження Погребищенської РДА від 12.10.2005 року № 474 у власність ОСОБА_3 було передано земельну ділянку (пай) за номером НОМЕР_4 , загальною площею 1,9134 га, в той час як в сертифікаті вказано площу ділянки 2,33 в умовних кадастрових гектарах. Ця ділянка, в свою чергу, складається з земельної ділянки площею 1,4567 га, кадастровий номер 0523480600:09:002:0118 та земельної ділянки площею 0,4567 га, кадастровий номер 0523480600:01:001:0184, які перебувають у власності громадянки ОСОБА_2 та розташовані на території Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (а.с. 30)

Враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримував, участі в розподілі земельних ділянок не приймав, а після його смерті позивачка ОСОБА_2 лише 20.10.2020 року зареєструвала право власності на новосформовані земельні ділянки з кадастровими номерами 0523480600:09:002:0118 та 0523480600:01:001:0184, підстав вважати, що така земельна частка (пай) до моменту здійснення державної реєстрації права власності позивачкою не залишилася у розпорядженні Погребищенської районної державної адміністрації як невитребувана, у суду не має.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_2 посилалася на те, що відповідач абсолютно безпідставно використовував земельну ділянку, чим спричинив їй матеріальну шкоду.

Проте, як встановлено судом 16.02.2016 року між Погребищенською районною державною адміністрацією (Орендодавцем) та СТОВ «Зоря» (Орендарем) укладений договір оренди земельних часток (паїв), предметом якого є передача в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 116, 50 кад. га, в тому числі ріллі 116,50 га, вартістю 3853053 грн. 40 коп., розміщені в межах земельних ділянок, виділених в натурі єдиним масивом на території Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області строком на 7 років. При цьому умовами договору (п.2.3) було передбачено, що в разі набуття права власності та в разі виділення земельних ділянок на основі земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства (а.с.132-134).

Отже, враховуючи, що договір оренди від 16.02.2016 року сторонами не розривався, недійсним не визнавався, суд вважає, що відповідач СТОВ «Зоря», починаючи з 2018 року і до 20.10.2020 року використовував вказану невитребувану земельну частку (паї) на законних підставах, сплачуючи при цьому орендну плату в порядку та розмірі, обумовлених у цьому договорі.

Водночас, позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що після 20.10.2020 року відповідач всупереч положенням ст.13 Закону №899-IV та умовам підпункту 2.3 пункту 2 Договору оренди, достовірно знаючи про набуття нею права власності на згадані земельні ділянки, продовжував їх використовувати.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 позивачка через свого представника - адвоката Скрицького Р.Л. неодноразово зверталася до відповідача СТОВ «Зоря» з приводу нарахування орендної плати за земельну ділянку, на що представник відповідача повідомляв їй про те, що договір оренди невитребуваних паїв (підстава сплати оренди) існував виключно між СТОВ «Зоря» та Погребищенською РДА, та СТОВ «Зоря» справно слачувало орендну плату за користування невитребуваними паями, в числі яких знаходився пай ОСОБА_3 , а тому підстави нарахування орендної плати ОСОБА_3 та позивачці відсутні (а.с. 21, 22-25, 31-32).

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності. Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним Кодексом України.

За змістом частин 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно пунктом «д» ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом ч. 1 ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Частиною 3 ст. 157 ЗК України встановлено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

19.04.1993 року Кабінет Міністрів України постановою № 284 затвердив Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, за змістом пунктів 2, 3 якого розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно із ст. 1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Предметом регулювання гл. 83 ЦК України є правовідносини, що виникають у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як встановлено судом позивачка ОСОБА_2 лише у листопаді 2020 року через адвокатський запит адвоката Скрицького Р.Л. повідомила відповідача про те, що вона є спадкоємицею ОСОБА_3 та про наявність у неї права власності на земельні ділянки, виділені на основі земельної частки (паю), що був переданий у користування відповідача (а.с. 31).

Також позивачкою ОСОБА_2 не надано суду доказів, що вона повідомляла відповідача в кінці 2018 року, як зазначено у позові, про набуття нею права власності на майно, успадковане після смерті ОСОБА_3 .

Отже, відповідач сплачував кошти за користування спірною земельною ділянкою на умовах, визначених у договорі оренди від 16.02.2016 року, укладеному між Погребищенською РДА та СТОВ «Зоря», оскільки Погребищенська районна державна адміністрація самостійно включила спірну ділянку до переліку невитребуваних (неоформлених) земельних часток (паїв) та визначила реквізити отримувача орендної плати (а.с. 132-165).

Суд наголошує на тому, що вирішуючи спір у даній справі, необхідно брати до уваги також загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України та глави 24 ЗК України, згідно яких відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Так, згідно з частиною 2 статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

За змістом приписів глави 82 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерними є, зокрема, зменшення иайна потерпілого, а для кондиційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав.

Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях.

Відшкодування збитків, заподіяної шкоди може бути покладено на відповідача лише за наявності, передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на принцип змагальності сторін та необхідність доведення обставин, які мають значення для справи і на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового зайняття спадкової земельної ділянки, необхідним є надання доказів факту заподіяння шкоди неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачем.

Проте, позивачкою ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідачем СТОВ «Зоря» їй спричинені збитки в розмірі 9680 грн. 44 коп.

Суд вважає, що представник відповідача СТОВ «Зоря» надав до суду належні, допустимі, достовірні та достатні, у розумінні ст. 77-80 ЦПК України, докази, які підтверджують правомірність користування земельним масивом із земель невитребуваних паїв на території Андрушівської сільської ради, до складу якого входили належні позивачці земельні ділянки.

Оскільки судом шляхом оцінки зібраних у справі доказів наявність в діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, що є необхідною передумовою для покладення на особу відповідальності у вигляді відшкодування збитків, не встановлено, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом із цим, у клопотанні про долучення до матеріалів справи доказів про понесення витрат на професійну правничу допомогу від 04.05.2023 року представник відповідача - адвокат Е.Ібадов стягнути із ОСОБА_2 на користь СТОВ «Зоря» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн. 00 коп. (а.с.206).

Вирішуючи означене клопотання, суд виходить із того, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За змістом п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Як зазначено вище, ухвалою суду залишено без розгляду відзив представника відповідача від 14.11.2022 року. Водночас, в цьому відзиві не було сформульовано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, в тому числі в контексті витрат на професійну правничу допомогу.

В ч.2 ст.134 ЦПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У п.152 постанови від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Позивачкою та її представником не доведено, що неподання відповідачем попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні позивача належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Більше того, в судовому засіданні представник позивачки - адвокат Голівський В.В. навів аргументи, які, на його думку, свідчать про неспівмірність заявлених представником відповідача вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу складності справи, ціні позову, витраченого адвокатами часу та обсягу виконаних адвокатами робіт (наданих послуг).

З огляду на наведене суд не вбачає підстав для відмови у відшкодуванні понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу через неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми таких судових витрат.

За правилами ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У п.134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 обумовлено, що, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

На підтвердження понесення СТОВ «Зоря» судових витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача - адвокатом Е.Ібадовим надано:

-копію платіжної інструкції № 349 від 02.05.2023 року (а.с. 207);

-копію договору про надання юридичних послуг та правничої допомоги від 27.02.2023 року (а.с. 207-208);

-копію замовлення № 3 на надання юридичних послуг від 27.02.2023 року (а.с. 209);

-копію акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 12 від 31.03.2023 року (а.с. 209);

-копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за договором про надання юридичних послуг та правничої допомоги № б/н від 27.02.2023 року, від 03.05.2023 року (а.с. 210);

-копію договору від 10.10.2022 року про надання професійної правничої допомоги та юридичних послуг, укладений між адвокатським об`єднаням «МТА ПАТРНЕРИ», в особі голови об`єднання Мартинюка Н.В., та адвокатом Дробахою С.В. (а.с. 222);

-копію замовлення № 1 на надання юридичних послуг від 10.10.2022 року (а.с. 223);

-копію договору від 27.02.2023 року про надання професійної правничої допомоги та юридичних послуг, укладений між адвокатським об`єднаням «МТА ПАТРНЕРИ», в особі голови об`єднання Мартинюка Н.В., та адвокатом Ібадовим Ельмаром Табрізом огли (а.с. 223, 224);

-копію замовлення № 1 на надання юридичних послуг від 27.02.2023 року (а.с. 224). У п.169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 сформульовано правовий висновок, який зводиться до того, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Заперечуючи проти заявленої представником відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу, представник позивачки - адвокат Голівський В.В. в судовому засіданні покликався на те, що ОСОБА_2 є інвалідом другої групи і перебуває у скрутному матеріальному становищі, розглядувана справа за своєю категорією не є складною, розмір гонорару адвокатського об`єднання істотно перевищує ціну позову, а адвокати, які представляли інтереси відповідача під час судового провадження, не перебувають у трудових відносинах із адвокатським об`єднанням.

Суд частково погоджується із такими доводами представника позивачки, виходячи із наступного.

Так, заявлена вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу складає 15000 грн. 00 коп., що істотно перевищує ціну позову, яка становить 9680 грн. 44 коп.

За характером спірних правовідносин, обсягом доказів, предметом доказування та кількістю учасників вказана справа не є занадто складною, а відтак не потребує значного обсягу виконаних адвокатами робіт (наданих послуг) та тривалого часу для їх виконання такими професійними учасниками судового процесу.

Зважаючи на наведене, на думку суду, витрачений адвокатами час тривалістю 9 годин на попередній юридичний аналіз матеріалів справи, пошук та аналіз судової практики у справах відповідної категорії, формування правової позиції, оформлення та надсилання учасникам справи та суду письмових пояснень по справі, заяв з процесуальних питань, збір та оформлення доказів є завищеним та не узгоджується із критеріями їх доцільності та необхідності.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що за своїм змістом письмові пояснення по справі, які були надіслані учасникам справи та суду, є ідентичними відзиву на позовну заяву, який був залишений судом без розгляду, внаслідок чого затрачений адвокатом Мартинюком Н.Р. час на його виконання не знайшов свого відображення в детальному описі робіт (наданих послуг) від 03.05.2023 року.

Крім того, обумовлений в детальному описі робіт (наданих послуг) час, затрачений на представництво адвокатами інтересів відповідача в судових засіданнях, що становить 4 години, не відповідає тривалості судових засідань у справі, що становить лише 3 год. 52 хв. (а.с.116, 191, 212).

Суд також ураховує, що частинами 1, 5, 6 ст.15 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об`єднання. Від імені адвокатського об`єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об`єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об`єднання. Адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об`єднання зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Отже, доводи представника позивачки стосовно того, що залучені до участі у справі адвокати, які представляли інтереси відповідача, не перебувають у трудових відносинах із адвокатським об`єднанням «МТА Партнери», а тому витрати, пов`язані із наданням ними правничої допомоги на підставі укладеного між цим адвокатським об`єднанням та СТОВ «Зоря» договору, не підлягають відшкодуванню з іншої сторони спору, не засновані на положеннях закону.

Разом із цим, згідно із ч.4 ст.62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

В ч.2 ст26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму.

Типовою формою ордера (Додаток 1 до Положення про ордер адвоката та порядку ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 року №36) передбачено, що у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/об`єднанням, він має містити підпис як адвоката, так і скріплений печаткою підпис керівника адвокатського бюро/об`єднання.

Проте, виданий на представництво інтересів відповідача адвокатом Дробахою С.В. ордер серії АІ №1290138, не містить підпису керівника адвокатського об`єднання «МТА Партнери» (а.с.52), а виданий на представництво інтересів відповідача адвокатом Мартинюком Н.Р. ордер серії АВ №1052281, не містить ні підпису адвоката, ні підпису керівника адвокатського об`єднання «МТА Партнери» (а.с.56).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що із ОСОБА_2 на користь СТОВ «Зоря» необхідно стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп., що узгоджуватиметься із критеріями їх дійсності, необхідності та розумності їх розміру.

Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263, 268, 279, 284, 351, 352, 354 ЦПК України суд, -

Ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового зайняття спадкової земельної ділянки, - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря», код ЄДРПОУ 03731218, місцезнаходження: с. Андрушівка Вінницький район, Вінницька область, 22255.

Повний текст рішення складено 19.05.2023 року.

Суддя