Постанова

від 10.08.2023 по справі 143/554/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 143/554/22

Провадження № 22-ц/801/1461/2023

Категорія: 56

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сич С. М.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 серпня 2023 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів Денишенко Т.О., Сопруна В.В.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 12 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Сича С.М., повний текст якого складено 19 травня 2023 року,

у справі №143/554/22

за позовом ОСОБА_1 (позивач)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» (відповідач)

про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового зайняття спадкової земельної ділянки, -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до СТОВ «Зоря» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового зайняття спадкової земельної ділянки, в обґрунтування якого посилалася на те, що в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона набула право власності на земельну ділянку.

Незважаючи на те, що з моменту відкриття спадщини (смерті спадкодавця) земельна ділянка належить їй, вона в складі масиву разом з іншими земельними ділянками використовувалася відповідачем на підставі договору оренди невитребуваних паїв на території Андрушівської сільської ради.

На думку позивача відповідач без правових підстав в період часу з 2018 по 2020 рік використовував земельну ділянку, що вже втратила статус невитребуваної, отримував прибутки від її використання, чим заподіяв їй збитки, які полягають у неотриманні орендної плати за 2019 та 2020 посівні роки в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки належної їй земельної ділянки.

Просила стягнути з відповідача на її користь збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового зайняття спадкової земельної ділянки в розмірі 9680,44 грн.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 12 травня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь СТОВ «Зоря» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає рішення Погребищенського районного суду від 12 травня 2023 року постановленим з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірна земельна ділянка у свій час набула та знаходилася у статусі невитребуваної земельної ділянки.

Також вважає необґрунтованим та безпідставним стягнення з неї на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Від відповідача СТОВ «Зоря» суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому директор СТОВ просить залишити рішення Погребищенського райсуду від 12 травня 2023 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 31 липня 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, який вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в даній справі визначується стягуваною сумою, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, спір у ній не належить до категорій, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), а тому колегією суддів вирішено, що справа з урахуванням її конкретних обставин може бути розглянута без повідомлення учасників справи.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , як члену колективного сільськогосподарського підприємства (сільськогосподарського колективу, сільськогосподарського акціонерного товариства) КСП «Зоря» 28.03.2000 року було видано сертифікат серії ВН № 0527832 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Зоря» с. Андрушівка Погребищенського району Вінницької області, розміром 2,33 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), на підставі розпорядження голови Погребищенської районної державної адміністрації від 20.03.2000 року № 70. Сертифікат зареєстрований 30.03.2000 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 730 (а.с.14).

Згідно Додатку 1 до розпорядження голови Погребищенської районної державної адміністрації від 12.10.2005 року № 474 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складанню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам-членам реформованого КСП «Зоря» с. Андрушівка» у списку членів реформованого колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» с. Андрушівка Погребищенського району для передачі у власність земельних часток (паїв) і виготовлення державних актів взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 716 значиться ОСОБА_2 (номер сертифіката ВН0527832, номер земельної ділянки 220, площа земельної ділянки: усього 1,9134 га, у т. ч. рілля 1,913 га) (а.с. 26-29).

В списку членів СТОВ «Зоря» від 05.07.2021 року за № 47 ОСОБА_2 значиться як громадянин, який набув право, але не отримав на руки сертифікат на право на земельну частку (пай) (а.с. 23-23).

16.02.2016 року між СТОВ «Зоря» та Погребищенською районною державною адміністрацією було укладено договір оренди невитребуваних (неоформлених) земельних часток (паїв), згідно з яким Погребищенською районною державною адміністрацією були передані СТОВ «Зоря» в оренду земельні частки (паї) загальною площею 116,50 кад. га, в тому числі ріллі 116,50 га, вартістю 2853053 грн. 40 коп., які розміщені в межах земельних ділянок, виділених у натурі єдиним масивом на території Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (п. 1 Договору).

За користування вказаними у договорі земельними частками орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату в грошовому вигляді в розмірі 6,0% від нормативної грошової оцінки землі, тобто 1984 грн. 41 коп. за 1 га в рік.

Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації на дату її виплат відповідно до рівня інфляції національної валюти України (п. п. 2.2 Договору).

Договір укладено сторонами строком на 7 років. У разі встановлення спадкоємцями права власності на спадкове майно (земельний пай) від померлих громадян, що внесені в додатку до цього договору, даний договір уточнюється додатковим договором з внесенням змін (зменшення площі орендованої земельної ділянки на величину вилученого спадкового майна). Початок дії договору 16.02.2016 року, закінчення 16.02.2023 року.

У разі набуття права власності та в разі виділення земельних ділянок на основі земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства (п. п. 2.3 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його укладання (п. 4 Договору)(а .с. 132-134).

Згідно з актом прийому-передачі об`єкту оренди від 16.02.2016 року орендодавець передав орендарю у строкове платне користування земельну ділянку площею 116,50 кад. га, в тому числі ріллі 116,50 га, із земель невитребуваних паїв на території Андрушівської сільської ради для ведення товарного сільського виробництва (а. с. 133-134).

Згідно платіжних доручень у період з 26.02.2016 року по 26.01.2021 року СТОВ «Зоря» вносило відповідну плату на бюджетні рахунки Андрушівської сільської ради за користування земельними частками (паями) в межах земельних ділянок, виділених в натурі єдиним масивом, як за невитребувані паї (а. с. 136-165).

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 24.07.2020 року у справі № 143/582/20 за ОСОБА_1 визнано в порядку спадкування за заповітом право на земельну частку (пай) розміром 2,33 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у колективній власності КСП «Зоря» с. Андрушівка Погребищенського району Вінницької області, право на яку згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0527832, виданого Погребищенською районною державною адміністрацією на підставі рішення від 20.03.2000 року № 70, за життя належало спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9-12).

Згідно інформації із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку 20.10.2020 року за ОСОБА_3 зареєстроване право власності на земельні ділянки кадастровий номер 0523480600:01:001:0184 площею 0,4567 га та кадастровий номер 0523480600:09:002:0118 площею 1,4567 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (а. с. 15-18).

Позиція апеляційного суду

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Так, відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідачем СТОВ «Зоря» їй спричинені збитки в розмірі 9680,44 грн, а натомість прийшов до висновку, що СТОВ «Зоря» правомірно користувалося земельним масивом із земель невитребуваних паїв на території Андрушівської сільської ради, до складу якого входили і належні позивачці земельні ділянки.

Відтак в діях відповідача не встановлено необхідних елементів складу цивільного правопорушення, що є необхідною передумовою покладення на особу відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Підставою покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності й обов`язку відшкодування збитків позивач вважає користування останнім земельними ділянками, право власності на які вона набула в порядку спадкування з часу відкриття спадщини, а тому вони вже не мали статусу «невитребуваної земельної ділянки».

Відтак для правильного вирішення спору має значення: 1) момент, коли земельна ділянка перестає бути «невитребуваною», а особа, яка нею користується, зобов`язана повернути її власникові, 2) чи повинна особа, яка користувалася невитребуваною земельною ділянкою відшкодувати власникові доходи за час такого її використання.

Порядок використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв) передбачає стаття 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», згідно з якою нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

В свою чергу невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Проте з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю.

Закон також встановлює, що власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

Право ОСОБА_2 на земельну частку (пай) посвідчувалося відповідним сертифікатом, а відтак вона не була розподілена (виділена в натурі).

Позивач ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 0523480600:01:001:0184 площею 0,4586 га, та з кадастровим номером 0523480600:009:002:0118 площею 1,4567 га, розташовані на території Андрушівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, було зареєстровано 20.10.2020 (з одночасним припиненням відповідно до закону договору оренди невитребуваних (неоформлених) земельних часток (паїв), укладеного 16 лютого 2016 року між Погребищенською РДА і СТОВ «Зоря».

Отже обов`язок з відшкодування власникові земельної ділянки збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, виникає лише за умови використання ним цієї земельної ділянки з дня припинення договорі і до дня збирання врожаю, якщо таке мало місце, і лише пропорційно до орендної плати за відповідний період.

Позивачка на відповідні обставини як на підставу позову не посилалася і не доводила їх, а натомість вимагає відшкодування збитків у вигляді неотриманої орендної плати за 2019-2020 посівні роки помилково вважаючи, що її право на таке відшкодування виникло з моменту відкриття спадщини.

Згідно з статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, проте згідно частино 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Статтею 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачені особливості державної реєстрації права оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, земельні ділянки колективної власності, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтями 13, 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.

Державна реєстрація припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки, земельні ділянки колективної власності, надані в оренду в порядку, визначеному статтями 13, 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», проводиться без подання відповідної заяви заявниками одночасно з державною реєстрацією права власності на відповідну земельну ділянку.

Отже законодавець пов`язує набуття спадкоємцем всіх правомочностей власника щодо земельної ділянки, виділеної в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) з державною реєстрацією права власності на відповідну земельну ділянку, а не з моментом відкриття спадщини.

Так само помилковими є посилання позивачки на статтю 1212 ЦК України з вимогою про повернення відповідачем безпідставно збережених коштів на виплату орендної плати, так як відповідач користувався земельними ділянками на відповідній правовій підставі відповідно до договору оренди, укладеного з Погребищенською РДА, й сплачував орендодавцю за користування ними орендну плату в установленому розмірі.

Помилковими і суперечливими є й посилання на статтю 1166 ЦК України, яка передбачає загальний (генеральний) делікт, тобто встановлює підстави відповідальності за шкоду, заподіяну майну фізичної або юридичної особи, так як за змістом позовних вимог йдеться про відшкодування не реальних збитків (втрат, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права), а упущеної вигоди (доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене).

Більше того, оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності, навіть за умов відсутності укладеного між Погребищенською РДА і СТОВ «Зоря» договору оренди невитребуваних (неоформлених) земельних часток (паїв), до державної реєстрації права власності на земельні ділянки ОСОБА_1 не змогла б їх передати в оренду, тобто одержувати доходи за звичайних обставин, як умови для відшкодування упущеної вигоди.

Отже суд першої інстанції повно й всебічно встановив обставини справи й дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача втрат пов`язаних із наданням правничої допомоги відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

За статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогоюадвоката,несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвокатапідлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розмірувитрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомогиадвоката,які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційнорозмірузадоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційнорозмірузадоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат,адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагородиадвокатаза здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір,погодинна оплата), підстави для змінирозміругонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких необхідно розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Детально проаналізувавши надані стороною відповідача докази понесення судових витрат та їх заявленого розміру в сумі 15000 грн, суд першої інстанції виходячи з принципів дійсності, необхідності та розумності розміру витрат, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 , на користь СТОВ «Зоря» 5000 на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічну суму на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з позивачки і на стадії апеляційного розгляду, так як відповідачем надані докази фактичного понесення таких витрат на суму 15000 грн при ціні позову 9680 грн.

Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на те, що з позивача як з інваліда другої групи нібито не можуть бути стягнуті судові витрати.

Позивач як особа з інвалідністю ІІ групи звільняється виключно від сплати судового збору, а не від компенсації витрат відповідачу, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, на що, зокрема, вказує Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду в постанові від 29.03.2023 по справі №712/15541/18.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, Суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 травня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» судові витрати витрата професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.

Головуючий: І. М. Стадник Судді: Т.О.Денишенко В.В. Сопрун