Справа № 523/11337/19
Провадження №2/523/2175/23
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
"11" травня 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Аліна С.С.
при секретарі - Сервачук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Первинна профспілкова організація Виробничого підрозділу «Незалежна профспілка працівників вагонної дільниці Станції Київ-Пасажирський» Філії Публічного Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И В:
До Суворовського районного суду м. Одеси надійшов уточнений позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Первинна профспілкова організація Виробничого підрозділу «Незалежна профспілка працівників вагонної дільниці Станції Київ-Пасажирський» Філії Публічного Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просить:
- визнати незаконним, протиправним та скасувати наказ Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська Залізниця» №481/ос від 21.06.2019 року «По особовому складу» повністю;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника депо Виробничого підрозділу Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця», з дати звільнення 21 червня 2019 року;
- стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 21 червня 2019 року до дня поновлення на посаді заступника начальника депо Виробничого підрозділу Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» із врахуванням розміру середньої заробітної плати у розмірі 732 (сімсот тридцять дві) гривні 04 копійки.
Також до суду від представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло письмове клопотання, яке міститься в матеріалах справи (арк.сп.95,105,121-122), в якому просив:
- визнати незаконним, протиправним та скасувати наказ Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська Залізниця» №481/ос від 21.06.2019 року «По особовому складу» повністю;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника депо Виробничого підрозділу Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» з дати звільнення 21 червня 2019 року;
- стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 червня 2019 року до дня поновлення на посаді заступника начальника депо Виробничого підрозділу Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» із врахуванням розміру середньої заробітної плати у розмірі 732 (сімсот тридцять дві) гривні 04 копійки, що в загальній сумі станом на 11.05.2023 року складає 720 327 гривень 36 копійок.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що на підставі Наказу по особовому складу ФІЛІЇ «ПАСАЖИРСЬКА КОМПАНІЯ» АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» №481/ос від 21.06.2019 року (далі за текстом «оскаржуваний наказ»), ОСОБА_1 , заступника начальника депо виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна» філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» звільнено з роботи 21.06.2019. В якості правової підстави до звільнення, в оскаржуваному наказі вказано п.1 ст.41 КЗпП - за одноразове грубе порушення трудових обов`язків. В графі - узгодження звільнення з профспілковою організацією відмітки відсутні. Ознайомившись з текстом наказу позивачка ОСОБА_1 власноручно виконала напис «не погоджуюсь, вважаю протиправним, буду оскаржувати у встановленому законом порядку, у тому числі до суду».
Позивачка вказує про те, що вищевказаний наказ є незаконним, протиправним, необгрунтованим, таким, що підлягає скасуванню судом повністю з наступних обставин і правових підстав.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає, можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Безпосередні обов`язки працюючих закріплені в ст. 139 КЗпП України та правилах внутрішнього трудового розпорядку. Конкретні завдання та обов`язки працівника, його права та відповідальність закріплюються у посадовій інструкції. Саме за невиконання або неналежне виконання працівником з його вини таких трудових обов`язків може настати дисциплінарна відповідальність цього працівника.
За змістом п.1 ч.І ст.41 КЗпПУ «Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов» крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що рішення про звільнення працівника на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можливе при наявності таких вимог: таке рішення застосовується до певних категорій працівників; при застосуванні вказаної статті закону необхідно встановити факт порушення працівником своїх з трудових обов`язків; таке попущення повинно бути одноразовим та грубим; рішення про звільнення працівника може прийняти лише уповноважена на те особа.
Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення працівника за порушення, яке має ознаку одноразовості. Так, і рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника.
Однак, всупереч зазначених вище норм діючого законодавства України та існуючої судової практики відповідачем не було зазначено жодного порушення трудової дисципліни в оскаржуваному наказі.
Таким чином, відповідачем під час оформлення оскаржуваного наказу не було зазначено, в чому конкретно проявилось порушення трудових обов`язків ОСОБА_1 та що саме стало приводом до її звільнення, не вбачається, яке саме одноразове, нетриваюче грубе порушення трудових обов`язків було вчинено Позивачем.
Відповідно до ст. 41 КЗпП України зазначено, що розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40. В свою чергу частина 3 ст. 40 КЗпП України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Однак Позивачка жодного разу не порушувала вимоги трудової дисципліни й до дисциплінарної відповідальності раніше не притягувалася. Натомість роботодавцем, не зважаючи на неодноразові усні та письмові звернення ОСОБА_1 не були забезпечені належні умови праці та штучно й навмисно створювалися перешкоди в організації її роботи. Так, у своїх доповідних записках на ім`я начальника ПКВЧД-3 ОСОБА_3 від 29.01.2019р. від 05.02.2019р., від 07.02.2019р.. 27.02.2019р.. та на ім`я директора філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_4 від 12.04.2019р.. Позивач повідомила керівництво про відсутність фактичного робочого місця, відсутність зв`язку та ПЕОМ й просить забезпечити їй належні умови праці. Проте усі її звернення, всупереч вимог ст. 21 КЗпП України залишилися без відповіді.
Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Статтею 148.КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Згідно ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Проте, всупереч зазначених вище норм Відповідачем не було: -виявлено проступок Позивача (жодна інформація щодо нібито допущеного порушення трудових обов язків не зазначена в наказі); - запропоновано ОСОБА_1 дати письмові пояснення з приводу порушення трудової дисципліни; - забезпечено належні умови праці ОСОБА_1 - враховано обставини та не визначено підстави для застосування до Позивачки стягнення у вигляді звільнення.
Позивачка вказує про те, що заступник начальника депо виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна» філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» Камчатна Н.В. на дату її незаконного звільнення з роботи, була та залишається чинним членом профспілкового комітету ППО ВП «НПП ВД СТ.КИЇВ- ПАСАЖИРСЬКИЙ» ФІЛІЇ ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ (код ЄДРПОУ: 41738929), на яку розповсюджуються гарантії ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», у зв`язку із чим розірвання трудового договору з позивачем, з ініціативи роботодавця за п.1 ч.І ст.41 КЗпПУ без одержання на те попередньої на згоди; виборного органу профспілки членом якого вона є - не можливе.
Усе це, ще раз вказує на грубе порушення роботодавцем порядку притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення, та на незаконність і протиправність оскаржуваного Наказу №481/ос від 21.06.2019.
Відповідно до ст. 64 ГК України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).
Функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.
Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них. затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майн. юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Керівннки філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру. Відповідно до п.20) ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дані про відокремлені підрозділи юридичної особи: ідентифікаційний код відокремленого підрозділу; найменування відокремленого підрозділу; місцезнаходження відокремленого підрозділу; види діяльності відокремленого підрозділу; відомості про керівника відокремленого підрозділу: прізвище, ім`я, но батькові, посада, дата народження, дата призначення та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про цеконтролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювані платежі за серією та номером паспорта), наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань №1005543808 станом на 13.07.2019 виробничий підрозділ вагонна дільниця станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» не є ні філією, ні представництвом, ні відділом ні іншим відокремленим підрозділом А`Г «Українська залізниця», а Камчатна Н.В., не є заступником керівника жодної з філій АТ «Українська залізниця», відомості про які внесені і містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відтак, застосування правової підстави передбаченої п.1 ч.І ст.41 КЗпГІУ для розірвання трудового договору між власником або уповноваженим ним органом га заступником начальника виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса- Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» Камчатною Н.В., є юридично некоректним, безпідставним і неможливим, оскільки зазначений працівник не перебуває і не перебував у правовому статусі керівника, заступника керівника жодної з філій представництва, іншого відокремленого підрозділу ПАТ «Українська залізниця» в розумінні ст.95 ЦК. ст.64 ГК. п.20) ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
На підтвердження факту того, що Камчатна Н.В., не є керівником відокремленого підрозділу ПАТ «Українська залізниця» вказує й саме законодавство.
Відповідно до ч.1,ч.4 ст.64 ГК України розрізнять між собою, та ототожнюють між собою такі юридичні поняття, як «виробничий структурний підрозділ «функціональний підрозділ», «філії», «представництва», «відділення» та «інші відокремлені підрозділи» підприємства.
Зі змісту ст.64 ГК України, ст.95 ЦК України випливає єдиний можливий і очевидиці висновок, про те. що виробничий підрозділ Вагонна дільниця станції Одеса-Головна філі «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» є виробничим структурним підрозділох філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця», який не належить до категорі відокремленого підрозділу юридичної особи, такого, як: філія, представництво, відділення.
Відтак заступник начальника виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» Камчатна Н.В. в розумінні п.1 ч.1 ст.41 КЗпПУ, п.20) ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», офіційнії актуальних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб,підприємців та громадських формувань № 1005543808 станом на 13.07.2019 не є заступником керівника філії, представництва, відділення або іншого відокремленого підрозділу А Г «Українська залізниця».
На протиправність, необгрунтованість, незаконність звільнення позивачки, за п.1 ч.1 ст.41 КЗпПУ вказує й той факт, що призначалася позивачка на посаду заступника начальника виробничого підрозділу Вагонна дільниця станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» діяла на підставі Наказу (розпорядження) ПАТ «Українська залізниця» про призначення на посаду, власної посадової інструкції, а не на підставі довіреності виданої на її ім`я юридичною особою в порядку ч.4 ст.95 ЦК України, як керівнику, заступнику керівника філії, представництва АТ «Українська залізниця».
Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511 цс 16.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, пунктом 2 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
При цьому згідно з п.5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством. - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на два сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до п.2 ч.І ст.232, ст.233 КЗпПУ безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайоппих судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміни дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи.
Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Позивачка просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Суворовського районного м.Одеси від 03.09.2019 року відкрито загальне провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання на 26.09.2019 року на 11год. 45хв.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 04.11.2019 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 12.12.2019 року на 10год. 45хв.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22.02.2019 року заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Главацького Ю.А. про залучення третьої особи по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним, про скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, про виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено.
Залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним, про скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, про виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, у якості третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Первинну профспілкову організацію Виробничого підрозділу «Незалежна профспілка працівників вагонної дільниці Станції Київ-Пасажирський» Філії Публічного Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 41738929, м. Київ, вул. Уманська, 8, оф.1).
Копію ухвали направлено Первинній профспілковій організації Виробничого підрозділу «Незалежна профспілка працівників вагонної дільниці Станції Київ-Пасажирський» Філії Публічного Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 41738929, м. Київ, вул. Уманська, 8, оф.1) для відома.
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 22.02.2019 року заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Главацького Ю.А. про повернення до стадії підготовчого судового засідання по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним, про скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, про виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 04.11.2019 року про закриття підготовчого судового засідання - скасовано.
Повернуто до стадії підготовчого провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним, про скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, про виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, та призначено підготовче судове засідання на 06.04.2022 року на 12 год. 30 хв.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23.06.2021 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Первинна профспілкова організація Виробничого підрозділу «Незалежна профспілка працівників вагонної дільниці Станції Київ-Пасажирський» Філії Публічного Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу до розгляду по суті на 26.10.2021 року на 11год. 15хв.
У судове засідання позивачка ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Главацький Ю.А. не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином. Представник позивача - адвокат Главацький Ю.А. звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи за його відсутності (арк.сп. 121 ).
Також до суду надійшли письмові пояснення представника позивача на позовну заяву, які містяться у матеріалах справи (Т.1 арк.сп.119-125).
В письмових поясненнях представник позивача вказує про те, що зі змісту оскаржуваного Наказу, вбачається про те, що оскаржуваний наказ було одноособово підписано директором філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» Міняйло Максимом Борисовичем.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про професійній спілки, їх права та гарантії діяльності» роботодавцем є - власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності, галузевої належності або уповноважений ним орган (керівник) чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.
Згідно ч.З, ч.5 ст.2, ст.6 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» АТ «Українська залізниця» утворюється як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту).
Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.
Органами Товариства є: Загальні збори; Правління; Наглядова рада; Ревізійна комісія.
Вищим органом Товариства є загальні збори. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України.
Виконавчим органом Товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, є правління.
Очолює правління голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України.
Чисельність і персональний склад правління затверджуються Кабінетом Міністрів України.
За приписами ч.1-ч.З, ч.5 ст.65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.
Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.
Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами. Формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Відповідно до п.148 Статуту АТ «Українська залізниця» (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 682) трудовий колектив товариства становлять усі фізичні особи, які беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, цивільно-правового договору) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівників з товариством.
Згідно п.11.3 Розділу 11. взаємовідносини Філії з товариством Положення про філію «Пасажирська компанія» (Наказ ПАТ «Українська залізниця» від 27.01.2017року № 054) акціонерного товариства «Українська залізниця» працівники Філії є працівниками Товариства.
Відповідно до п.124, пп.11, пп.20 п.126 СТАТУТУ АТ «Українська залізниця» (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 682) будь-які договори, довіреності, інші правочини та документи, а також банківські та фінансові документи від імені товариства повинні бути підписані щонайменше двома особами: членами правління та/або іншими уповноваженими на це особами. Такі договори, довіреності, правочини та документи від імені товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для товариства виключно у разі, коли вони скріплені двома підписами.
Голова правління: підписує від імені товариства розпорядчі документи (накази) у межах свої повноважень; укладає та розриває трудові договори з пуаиівниками товариства, його філій, пуедставниитв, інших відокремлених підрозділів.
До прикладу, видаючи і підписуючи Наказ (розпорядження) №162/ос від 05.02.2018 року про припинення трудового договору (контракту) з директором Департаменту пасажирських перевезень далекого сполучення ОСОБА_5 , його було підписано в.о. Голови правління та членом правління ПАТ «Українська залізниця» Є.П. Кравцовим та Ж. Марчеком відповідно (копія надається).
Таким чином, усе викладене вище у пункті 1-му даних письмових пояснень прямо вказує на те і доводить перед судом той факт, що оскаржуваний наказ не має та не мав юридичної сили.
Щодо відсутності у директора філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» Міняйла М.Б. станом на 26.06.2019 року повноважень видавати і підписувати Наказ №481/ос від 21.06.2019 року.
Відповідно до ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
Відповідно до п.20) ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дані про відокремлені підрозділи юридичної особи: ідентифікаційний код відокремленого підрозділу; найменування відокремленого підрозділу; місцезнаходження відокремленого підрозділу; види діяльності відокремленого підрозділу; відомості про керівника відокремленого підрозділу: прізвище, ім`я, по батькові, посада, дата народження, дата призначення та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.
Зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань № 1004609926 станом на 05.11.2018 вбачається, що філія «ПАСАЖИРСЬКА КОМПАНІЯ» АТ «Українська залізниця» дійсно є відокремленим підрозділом юридичної особи, що розташований за адресою: 01032, м.Київ, Шевченківський район, вул. Симона Петлюри, будинок №21 А, код відокремленого підрозділу юридичної особи:41022900.
Поряд з цим, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань відсутні жодні офіційні, актуальні, легальні, відомості, наявність яких передбачена п.20 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань», що підтверджували б факт перебування станом на 21.06.2019 року ОСОБА_4 : -у трудових правовідносинах з АТ«Українська залізниця»; -у правовому статусі директора філії «Пасажирська комапнія» АТ «Українська залізниця»; - наявності у ОСОБА_4 чинної станом на 21.06.2019 року довіреності виданої від імені АТ «Українська залізниця»(довірителя) на ім`я ОСОБА_4 (повіреного) з дотриманням правових приписів ст.ст. 237-250 ЦК України, ст.6 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», підпунктів 3), 6), 7), 11), 19), 20), 24) п.128 СТАТУТУ АТ «Українська залізниця» (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 р. № 938.).
За наявними у розпорядженні сторони Позивача документами (письмовими доказами) станом на 21.06.2019 року ОСОБА_4 не перебував у трудових правовідносинах з АТ «Українська залізниця», по відношенні до Позивача не перебував у правовому положенні (статусі) директора філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця», не був наділений повноваженнями (правами/обов 'язками), які б дозволяли йому скласти, видати і підписати оскаржуваний наказ, про що підтверджується: -Наказом ПАТ «Українська залізниця» №2329/ос від 21.11.2018року; -Трудовим договором №520 від 21 листопада 2018 року - чинний до 22.01.2019 року; -Довіреністю посвідченою нотаріально 27.11.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаєнко О.В. № за реєстром 5107, чинна до 22.01.2019 року.
Відповідно до пп.4, пп.24 п.128 Статуту товариства Голова правління: укладає та розриває трудові договори з керівниками філій, представництв, інших відокремлених підрозділів товариства, визначає їх повноваження; видає та відкликає довіреності від імені товариства;
За приписами п.5.1. Розділу 5 «Керівництво філією» Положення про філію «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» (новаредакція) 2018 рік «Керівництво Філією відповідно до статуту Товариства та цього Положення здійснюється керівником Філії, який призначається на посаду та звільняється з посади за рішенням правління Товариства в порядку, передбаченому статутом Товариства».
Таким чином документами, які б могли підтвердити факт перебування директора філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_4 , у трудових правовідносинах з АТ «Українська залізниця», наявність у нього повноважень на видання оскаржуваного наказу станом на 21.06.2019 року за приписами ч.2 ст.78 ЦПК України можуть бути підтверджені виключно певними, конкретними засобами доказування, як то: -рішення правління АТ «Українська залізниця» про призначення ОСОБА_4 на посаду директора філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» після 22.01.2019року; -Трудовий договір (контракт) укладений між АТ «Українська залізниця» та гр. ОСОБА_4 , на виконання трудової функції на посаді директора філія «Пасажирська компанія» АТ «Українська залЬниця» після 22.01.2019року; -Наказ Голови правління АТ «Українська залізниця» Є.П. Кравцова виданий на виконання рішення правління АТ «Українська залізниця» та на підставі відповідного трудового договору (контракту) про призначення гр. ОСОБА_4 на посаду директора філія «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» після 22.01.2019року; -довіреність видана від імені АТ «Українська залізниця» (довірителя) на ім`я гр. ОСОБА_4 (повіреного) на представництво інтересів товариства перед третіми особами та вчинення від імені та в інтересах А Т «Українська залізниця» юридично значимих дій.
Згідно ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Усе викладене вище у п.2 даних письмових пояснень, ставить під розумний сумнів факт наявності у гр. ОСОБА_4 станом на 21.06.2019 року повноважень на видання і підписання наказу «По особовому складу», що оскаржується.?
Щодо грубого одноразового порушення позивачкою своїх трудових обов`язків, як складового структурного елементу правової констуукиії до застосування до окремих категорій працівників п.1 ч.1ст.41 КЗпПУ для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу та необгрунтованості та безпідставності оскаржуваного наказу.
У тексті оскаржуваного наказу, його автор зазначає: «Звільнити з роботи 21.06.2019 року ОСОБА_1 заступника начальника депо виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» за одноразове грубе порушення трудових обоє 'язків, п.1 ч.1 ст.41 КЗпПУ».
Слід зазначити, що звільнення працівника на підставі п.1 ч.І ст.41 КЗпПУ є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил, встановлених для застосування таких стягнень.
Представник позивачки вказує про те, що відповідно до ч.2 ст.140, ст.ст.142, 147, 148, 149 КЗпПУ у трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.
Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.
За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Зазначимо, що роботодавцем з посилання на норму конкретного закону, дисциплінарного статуту, правил внутрішнього трудового розпорядку АТ «Українська залізниця», не доведено до відома ОСОБА_1 суть вчиненого нею одноразового грубого порушення трудових обов`язків, його характер (дія/бездіяльність), істотність наслідків порушення трудових обов`язків, особливості причинно-наслідкового зв`язку між порушеннями трудових обов`язків і його наслідками, форму вини (умисел/необережність).
До прикладу: видаючи наказ №42/ос від 22.01.2019 року «По особовому складу» про звільнення з роботи 22.01.2019 року ОСОБА_6 начальника виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, п.1 ст.41 КЗпПУ. В якості підстави до звільнення гр. ОСОБА_6 , з займаної посади були зазначені: -Акт службової перевірки з питань господарської діяльності філії «Пасажирська компанія та її структурних підрозділів від 21.09.2018 року; -протокол оперативної наради від 25.10.2018 рок, погодження ЦЦЛ, ЦЦБ, ЦЦУП.». (копія наказу додається).
В оскаржуваному наказі Відповідачем окрім посилання на положення п.1 ч.1 ст.41 КЗпПУ не було зазначено жодних інших конкретних доказів (письмових), які б підтверджували наявність обставин, що дозволяли б обґрунтувати застосування до позивача положень п.1 ч.І ст.41 КЗпПУ, як правових підстав звільнення з роботи.
Також представник позивачки вказує, що ні власник АТ «Українська залізниця», ні уповноважений ним орган (посадова особа) не звертався до позивача із вимогою (бажанням, пропозицією) надати йому письмові пояснення з приводу одноразового грубого порушення трудових обов`язків, «вчинення» якого позивачем послугувало юридичною підставою до її звільнення з заступника начальника депо виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця».
У конкретному випадку є практика Верховного Суду України з даної категорії трудових спорів, який вважає неможливим звільнення за п.1 ч.І ст.40 КЗпПУ, якщо порушення носять тривалий, а не разовий характер, зокрема, не дає підстав для звільнення за цим пунктом послаблення контролю за роботою підлеглих працівників.
Отже, наведене у п.3 письмових пояснень вказує на явну невідповідність Наказу АТ «Українська залізниця» №481/ос від 21.06.2019 року правовим приписам ст.3, ст.8, ст.19, п.22) ч.І ст.92 Конституції України, ч.2 ст.140, ст.ст.142,147, 148, 149 КЗпП України і порушення конституційних прав позивача, як людини праці.
Щодо гарантій для працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкового органу.
15 листопада 2017 року Головним територіальним управлінням юстиції м.Києва здійснено легалізацію первинної профспілкової організації - ППО ВП «НПП ВД СТ. КИЇВ -ПАСАЖИРСЬКИЙ» ФІЛІЇ ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», засновником і членом виборного органу (ревізійної комісії), якої є позивачка й до сьогодні (Свідоцтво про реєстрацію профспілки, об`єднання профспілок від 15.11.2017року №0016/1-2017П.С.).
Про утворення первинної профспілкової організації - ППО ВП «НПП ВД СТ. КИЇВ -ПАСАЖИРСЬКИЙ» ФІЛІЇ ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», її Голова ОСОБА_7 в порядку ч.7 ст.16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» 05.12.2017 року повідомив роботодавця в особі: В.о. Голови правління ПАТ «Українська залізниця» Є.П.Кравцова: Начальника філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» М.Б.Міняйло.
Представник позивача вказує, що на дату звільнення позивачка була та станом на сьогодні залишається членом ревізійної комісії ППО ВП «НПП ВД СТ.КИЇВ-ПАСАЖИРСЬКИЙ» ФІЛІЇ ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (код ЄДРПОУ: 41738920), на якого розповсюджуються гарантії ч.3 ст.252 КЗпПУ, ч.3 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», за яким звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).
Представник позивача вказує про те, що власник АТ «Українська залізниця», уповноважений ним орган (керівник) не зверталися до профспілкового комітету ППО ВП «НПП ВД СТ.КИЇВ-ПАСАЖИРСЬКИЙ» ФІЛІЇ ПАТ? «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (код ЄДРПОУ: 41738920) з поданням на отримання попередньої згоди на звільнення Позивача з роботи за п. 1 ч.1 ст.41 КЗпПУ.
А ППО ВП «НПП ВД СТ.КИЇВ-ПАСАЖИРСЬКИЙ» ФІЛІЇ ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (код ЄДРПОУ: 41738920) в свою чергу не надавало власнику АТ «Українська залізниця», уповноваженому ним органу (керівнику) своєї попередньої згоди на звільнення позивача з роботи, за п. 1 ч. 1 ст.41 КЗпПУ.
За обставин і правових підстав наведених у п.4 даних письмових пояснень, очевидним є той факт, що оскаржуваний наказ прямо суперечить ст.ст.3, 8, 19, 36, 40 Конституції України, ч.3 ст.252 КЗпПУ, ч.3 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
В судове засідання представник відповідача АТ «Укрзалізниця» не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином. 11.05.2023 року до суду надійшла заява від представника відповідача АТ «Укрзалізниця» - адвоката Доргової Г.В., просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , просить суд врахувати відзив на позовну заяву ( арк.сп.259-261,т.2);
До суду надійшов письмовий відзив від представника відповідача АТ «Укрзалізниця», який міститься в матеріалах справи (Т.1 арк.сп. 163-167).
У відзиві відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог у повному обсязі, вважає позов безпідставним, необгрунтованим, таким що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Щодо змісту оскаржуваного наказу.
Будь-яке звільнення працівника оформляється наказом, складеним або за типовою формою № П-4, затвердженою наказом Держкомстату від 05.12.08 р. № 489 або в довільній формі. Діюче законодавство не зобов`язує суб`єктів господарювання застосовувати тільки типові форми кадрового обліку. Тому СГ можуть використовувати типову форму наказу або змінити її з урахуванням специфіки виду діяльності. Самостійно розроблена установою форма наказу повинна містити всі необхідні реквізити, які можна запозичити з типової форми. Крім того, при документальному оформленні звільнення можна використовувати п.4.4 ДСТУ 4163-2003 (Уніфікована система організаційно- розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 затверджено наказом Держспоживстандарту від 07.04.03 р. № 55). згідно з яким документи, що їх складають в організації, повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва організації, назва виду документа (не зазначають на листах); дата; реєстраційний індекс документа; заголовок до тексту документа; текст документа, підпис.
Представник відповідача вказує про те, що законодавством не передбачена обов`язковість зазначення у наказі конкретного порушення трудової дисципліни, конкретного виявлення, прояву порушення трудових обов`язків або будь-яких іншої інформації, окрім зазначеної вище. Тому твердження позивача, яке викладене в абзаці 7 та 8 на другій сторінці позову щодо Наказу № 481/ос від 21.06.2019 року (далі - Наказ), є помилковим.
Щодо процедури оформления Наказу № 481/ос від 21.06.2019 року.
21.06.2019 року було проведено оперативну нараду при заступникові директора філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_8 , яка була відображена у протоколі № ГІКВЧД-3-16/279 від 21.06.2019 (копія додається).
На оперативній нараді відбувся розгляд питання щодо укомплектування додаткового штатного розпису на період літніх пасажирських перевезень 2019 року виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця»
Нарадою було встановлено, що згідно розрахунків щодо чисельності поїзного штату для забезпечення літніх пасажирських перевезень на 2019 рік необхідно було здійснити прийом на роботу 273 провідників пасажирських вагонів, 11 начальників поїздів (пасажирських), 11 поїзних електромеханіків.
Однак, станом на 21.06.2019 прийнято на роботу, всього 57 провідників пасажирських вагонів, 0 начальників поїздів (пасажирських), 0 поїзних електромеханіків.
Зазначене вище стало можливим, через ігнорування своїх посадових обов`язків щодо укомплектування додаткового штату депо на період літніх пасажирських перевезень 2019 року з боку заступника начальника депо ОСОБА_1 .
Такий стан справ, призвів до не готовності адміністративного ресурсу до перевезення пасажирів залізничним транспортом та напрацювання понаднормових годин постійними працівниками поїзного штату депо.
Так, з моменту виходу на роботу у січні 2019 року, після відновлення тимчасової непрацездатності, з боку заступника начальника депо ОСОБА_1 взагаїі не запровадженні будь-які заходи щодо укомплектування додатково введених штатних одиниць поїзного штату.
Крім того, заступник начальника депо ОСОБА_1 , взагалі не цікавиться організацією роботи щодо укомплектування депо, пошуком кандидатів на працевлаштування.
Нарада постановила, звільнити з займаної посади заступника начальника депо ОСОБА_1 , за одноразове грубе порушення трудових обов`язків п.1 ст. 41 КЗпП України, що призвело до не готовності адміністративного ресурсу до перевезення пасажирів залізничним транспортом та напрацювання понаднормових годин постійними працівниками поїзного штату депо.
Не укомплектування додаткового штату депо на період літніх пасажирських перевезень 2019 року, з боку заступника начальника депо ОСОБА_1 , є невиконанням п.2.1 її посадової інструкції, оскільки відповідно до цього пункту, на заступника начальника депо покладено завдання та обов`язок із забезпечення виробничого підрозділу працівниками професій, спеціальностей і кваліфікацію згідно з рівнем та профілем отриманої ними підготовки, ділових якостей.
До застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, позивачці було запропоновано надати письмові пояснення щодо вищезазначеного випадку, але позивачка відмовився надавати письмові пояснення, про що було складено відповідний акт від 21.06.2019 року (копія додається).
Про те, що позивачка є членом профспілкового комітету ППО ВП "НПП ВД СТ. КИЇВ- ПАСАЖИРСЬКИЙ" ФІЛІЇ ПАТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" Відповідачу було невідомо. Будь-яких письмових звернень, повідомлень із зазначенням того, що заступник начальника пасажирського вагонного депо станції Одеса-Головна ОСОБА_1 є членом профспілкового комітету до депо не надходило.
У статті 43-1 КЗпП України зазначено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників. Тому згода виборного органу первинної профспілкової організації у цьому випадку була не потрібна.
Про помилковість твердження у позовній заяві, що ОСОБА_1 нібито не була керівником, заступником керівника.
На третій сторінці позовної заяви позивачка звертає увагу суду на ст.64 ГК України та в подальшому вказує, що ОСОБА_1 не є, не була, керівником або заступником керівника. Це не відповідає дійсності.
Відповідно до тієї ж статті 64 ГК України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).
Використання в кінці найменування виробничих підрозділів у дужках слова тощо», вживається в кінці переліку, як вказівка на його неповноту, на можливіші його продовження. Тобто даний перелік не є вичерпним і остаточним.
У п.18 Статуту акціонерного товариства «Українська залізниця» затвердженого постановою КМУ від 02.09.2015 р. № 735 (в редакції постанови КМУ віл 31.10.2018 р. № 938) визначено, що Товариство утворює філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи як на території України, так і за її межами, які діють на підставі положень.
Наказом ПАТ «Українська залізниця» від 27.01.2017 № 54 (із змінами наказом від 27.12.2018 № 792) введено в дію Положення про філію «Пасажирська компанія» акціонерною товариства «Укрзалізниця» (надалі - Положення).
Згідно із п.2.1 Положення, Філія є відокремленим підрозділом Товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені та в інтересах Товариства, здійснює делеговані Товариством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Товариства.
Відповідно до п.4.1 Положення до складу Філії входять структурні підрозділи, що забезпечують її діяльність.
Одним із таких структурних підрозділів є виробничий підрозділ пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця».
Позивач займала посаду заступника начальника пасажирського вагонного депо станції Одеса-Головна.
В п.1.1 Посадової інструкції заступника начальника депо ОСОБА_1 (копія додається) визначено, що посада заступника начальника виробничою підрозділу «Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна» філії «Пасажирська компанія ПАТ «Укрзалізниця» належить до категорії «керівники».
На ОСОБА_1 посадовою інструкцією покладалися завдання та обов`язки, притаманні керівнику, заступника керівника, наприклад: п.2.1 очолює роботу із забезпечення виробничого підрозділу працівниками професій, спеціальностей і кваліфікацію згідно з рівнем та профілем отриманої ними підготовки, ділових якостей; п.2.11 забезпечує контроль за розробкою та виконанням заходів щодо поліпшення трудової дисципліни. Вживає заходи щодо удосконалення форм і методів роботи з кадрами.; 2.14 здійснює контроль за розробленням заходів по удосконаленню управління персоналом, належним використанням керівниками підрозділів депо постанов, наказів та розпоряджень з питань роботи з кадрами; 2.19 організовує взаємодію з комітетами профспілок, членами яких є працівники депо, з питань кадрової та соціальної політики; 2.39 має у своєму безпосередньому підпорядкуванні: відділ кадрів. Тощо.
Додатком 1 до Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників філії «Пасажирська компанія» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» визначено номенклатуру посад філії «Пасажирська компанія» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», на які призначення та звільнення працівників проводиться за наказом директора філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця». Серед даної номенклатури є начальник виробничого підрозділу, його перший заступник та заступники, головний інженер підрозділу.
У судове засідання представник третьої особи Первинна профспілкова організація «Незалежна профспілкова організація Виробничого підрозділу «Незалежна профспілка працівників вагонної дільниці Станції Київ-Пасажирський» Філії ПАТ «Українська Залізниця» не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про причини не явки у судове засідання суд не повідомив.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони по справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Первинна профспілкова організація Виробничого підрозділу «Незалежна профспілка працівників вагонної дільниці Станції Київ-Пасажирський» Філії Публічного Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним, про скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими, є доказаними, тому підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.15 Закону України "Про залізничний транспорт" трудові відносини працівників залізничного транспорту загального користування регулюються на підставі Кодексу законів про працю України.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ст.233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного суду за вирішенням трудових спорів, які позивачем не було порушено при зверненні з позовом до суду.
Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки серія НОМЕР_1 яка видана позизачці ОСОБА_1 від 22.05.2018 року, вбачається що 23.05.2018 року позивачка ОСОБА_1 була прийнята на посаду заступника начальника депо за переведеним із виробничого підрозділу «Український центр по обслуговуванню пасажирів на залізничому транспорті» філія « Пасажирська компанія» ПАТ «укрзалізниця»; 21.06.2019 року позивачка ОСОБА_1 була звільнена за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, відповідно до п.1 ст.41 КЗпП України, на підставі наказу від 21.06.2019 року № 481/ОС ( арк.сп.157-158,т.2);
Судом встановлено, що відповідно до наказу №481/ос від 21.06.2019 року, виданого Філією «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» «По особовому складу», який видано та підписано директором філії «Пасажирська компанія» ОСОБА_4 (т.1 арк.сп.8) позивачка ОСОБА_1 була звільнена з посади заступника начальника депо виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, п.1 ст.41 КЗпП України ( арк.сп.8 т.1 );
21.06.2019 року, позивачка ОСОБА_1 письмово ознайомилась з наказом, про що нею було зроблено відповідну відмітку нижче тексту наказу разом із відміткою про непогодження з ним.
Судом встановлено, з тексту наказу №481/ос від 21.06.2019 року вбачається, що підставою звільнення позивачки ОСОБА_1 є одноразове грубе порушення трутових обовязків, п. 1 ст. 41 КЗпП України.
У графі «Узгодження звільнення з профспілковою організацією» оскарженого наказу - відмітка узгодження звільнення з профспілкою відсутня.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні письмові докази про порушення трудових обовзків з боку позивачки ОСОБА_1 , на період постановлення наказу про її звільнення від 21.06.2019 року;
Відповідно до ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Відповідно до абз.1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Тобто, оскільки звільнення відповідно до КЗпП України є по своїй суті одним із заходів стягнення за порушення дисциплінарної дисципліни, уповноважений орган роботодавця, повинен був отримати від ОСОБА_1 письмові пояснення, надати їм оцінку, перевірити факти, викладені в них, однак цього зроблено не було, внаслідок чого начальником прийнято наказ про звільнення за власним суб`єктивним поглядом.
Судом встановлено, із матеріалів справи вбачається, Протокол № ПКВЧД-З-16/279 оперативної наради при заступнику директора філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» Лебедеву Ж.В. від 21.06.2019:
Присутні: заступник директора філії «Пасажирська компанія» Лебедев Ж.В, в.о. начальника депо Сонін Д.О., заступник начальника депо Зернів С.В., заступник начальника депо Апальков С.О., заступник начальника депо ОСОБА_9 , заступник начальника депо ОСОБА_1 , голова первинної профспілкової організації (за згодою) ОСОБА_10 , начальник відділу кадрів ОСОБА_11 , юрисконсульт І категорії ОСОБА_12 .
Порядок денний: розгляд питання щодо укомплектування додаткового штатного розпису на період літніх пасажирських перевезень 2019 року виробничого підрозділу Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Г`оловна філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» (далі - депо).
Слухали інформацію: заступника начальника депо Камчатної П.В., начальника відділу кадрів ОСОБА_11 , юрисконсульта 1 категорії Олійника Д.М.
Виступили: заступник директора філії «Пасажирська компанія» Лебедев Ж.В., в.о. начальника депо ОСОБА_13 , заступник начальника депо ОСОБА_14 .
Нарада встановила:
Згідно розрахунків щодо чисельності поїзного штату для забезпечення літніх пасажирських перевезень на 2019 рік необхідно було здійснити прийом на роботу 273 провідників пасажирських вагонів, 11 начальників поїзд: (пасажирських), 11 поїзних електромеханіків.
Однак, станом на 21.06.2019року прийнято на роботу всього 57 провідників пасажирських вагонів, 0 начальників поїздів (пасажирських), 0 поїзних електромеханіків.
Зазначене вище стало можливим, через ігнорування своїх посадових обов`язків щодо укомплектування додаткового штату депо на період літніх пасажирських перевезень 2019 року з боку заступника начальники депо ОСОБА_1 .
Такий стан справ, призвів до не готовності адміністративного ресурсу до перевезення пасажирів залізничним транспортом та напрацювання понаднормових годин постійними працівниками поїзного штату депо.
Так, з моменту виходу на роботу у січні 2019 року, після відновлення тимчасової непрацездатності, з боку заступника начальника ОСОБА_1 взагалі не запровадженні будь-які заходи укомплектування додатково введених штатних одиниць поїзного штату.
Крім того, варто зазначити, що заступник начальник ОСОБА_1 , взагалі не цікавиться організацією роботи укомплектування депо, пошуком кандидатів на працевлаштування.
Встановлено, що з боку начальника відділу кадрів ОСОБА_11 не у повній мірі також була проведена робота щодо укомплектування додаткового штату поїзних бригад для забезпечення безперебійної та належної організації літніх пасажирських перевезень.
Постановили:
1.Звільнити з займаної посади заступника начальника депо Камчатну і одноразове грубе порушення трудових обов`язків п.І ст. 41 КЗпП Украї призвело до не готовності адміністративного ресурсу до перевезення залізничним транспортом та напрацювання понаднормових годин постійними працівниками поїзного штату депо.
2.Оголосити догану начальнику відділу кадрів ОСОБА_11 за не укомплектування додаткового штатного розпису на період літніх пасажирських перевезень згідно з п. 1 ст. 147 КЗпП України.
3.Контроль за виконанням цього протоколу залишаю за собою ( Т.1,арк.сп.169).
Судом встановлено, із матеріалів справи вбачається, про те,позивачка ОСОБА_1 працювала на посаді заступника начальника депо виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна» філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» яка належить до категорії «Керівники».
В матеріалах справи міститься посадова інструкція (посадові обовязки) заступника начальника депо, позивачки ОСОБА_1 , затвердженої в.о. начальника виробничого підрозділу «Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна» міститься в матеріалах справи ( арк.сп.170-172,т.1);
Відповідно до п.1.1. Посада заступника начальника депо виробничого підрозділу « Пасажирське вагонне депо станції Одеса - Головна» філії « Пасажирська компанія» Пат « Укрзалізниця» належить до категорії « Керівники».
Відповідно до п.1.3. Заступник начальника депо призначається на посаду та звільняється з посади наказом начальника депо за погодженням з філією « Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця», з дотриманням вимог КЗпП України.
Відповідно до п.1.4. Заступник начальника депо безпосередньо підпорядковується начальнику депо.
Судом встановлено, із матеріалів справи вбачаєттся про те, що 21.06.2019 року був складений Акт у м.Одесі, про те, що : « Ми, що нижще підписалися заступник директора філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» Лебедев Ж.В., в.о. начальника депо Сонін Д.О. заступником начальника депо Апальков С.О., заступник начальника депо ЗернінС.В., заступником начальника депо Ромашкан В.С., начальником відділу кадрів ОСОБА_11 , юрисконсультом 1 категорії ОСОБА_12 та головою первинної профспілкової організації Белоусов М.Є. про те, що 21.06.2019 заступнику начальника депо (з кадрів) ОСОБА_1 запропоновано написати пояснення щодо не укомплектування штату працівників на літні перевезення, що призвело до не готовності адміністративного ресурсу до перевезень пасажирів залізничним транспортом та понаднормової праці працівників виробничого підрозділу, але від особистого пояснення відмовилася, що і засвідчуємо своїми підписами» (Т.1 арк.сп.174).
В матеріалах справи міститься ксерокопія Додатку 1 до Порядку призначення на посади та звільнення з посади керівників філії «Пасажирська компанія» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» номенклатура посад філії «Пасажирська компанія» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця), на які призначення та звільнення працівників проводиться за наказом директора філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця» (скорочена назва - Номенклатура посад філії) складається з: Помічник директора філії; Помічник директора філії з безпеки руху; Начальники відділів філії, окрім зазначених у Номенклатурі посаг ПАТ «Укрзалізниця»; Заступники начальників відділів філії; Професіонали та фахівці апарату управління філії; Начальник виробничого підрозділу, його перший заступник, заступники, головний інженер підрозділу; Головний бухгалтер виробничого підрозділу; Заступник головного бухгалтера виробничого підрозділу (Т.1 арк.сп.175).
Відповідно до копії додатку 1 до Порядку призначення на посади та звільнення з посади керівників філії «Пасажирська компанія» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» номенклатура посад філії «Пасажирська компанія» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця) проводиться за наказом директора філії «Пасажирська компанія» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ( арк.сп.175,т.2);
Відповідно до Зміни №8 до штатного розпису, виробничого підрозділу Пасажирського вагонного депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», введенного в дію з 01 січня 2019 року, у кількості 2455 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати у розмірі 12677634 гривен, затвердженого директором «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» Міняйло М.Б ( арк.сп.173,т.1);
Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвано власником або уповноваженим ним органом на підставі ст.40 КЗпП України у визначених статтею випадках, а також на підставі ст.41 КЗпП України, якою передбачено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.
Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43(1) КзпП. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення і не мала відповідного доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення. Оскільки у зазначених вище нормах за їх змістом йдеться про профспілковий орган підприємства, установи, організації, профспілкові органи структурних підрозділів (цехів, управлінь, відділів тощо) можуть вирішувати питання про дачу згоди на звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, якщо їм таке право делеговане профспілковим органом підприємства, установи, організації. Встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.
Відповідно до п.1 ст.41 КЗпП України передбачена додаткова підстава розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
Тобто, до категорій працівників, які підлягають звільненню на підставі п.1ст. 41 КЗпП України, належать: керівник підприємства, установи, організації (керівником слід вважати особу, яка наділена керівними повноваженням генеральний директор, директор, голова правління, ректор тощо);заступник керівника підприємства, установи, організації, їх філій чи інших відокремлених підрозділів (маються на увазі не тільки особи, у назві посади яких є слово «заступник», а й інші посадові особи, яким відповідними актами (наказом, інструкцією, статутом підприємства тощо) надано статус заступника;керівник філії, представництва, відділення або іншого відокремленого підрозділу підприємства, установи організації;головний бухгалтер підприємства;службові особи митних органів (особи, яким встановлені спеціальні звання відповідно до Митного кодексу України);службові особи податкових органів, яким присвоєно спеціальні звання (відповідно Податкового кодексу України);службові особи центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
Статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Права позивачки захищені главою XVI КЗпП України - Професійні спілки. Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями.
Зокрема, статтею 252 КЗпП України передбачено гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів, та зазначено, що працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень. Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.
Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації /у тому числі структурних підрозділів/, його керівників, профспілкового представника, крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є.
06.12.2017 року видано повідомлення про утворення первинної профспілкової огранізації ( арк.сп.17,т.1);
15 листопада 2017 року Головним територіальним управлінням юстиції м.Києва здійснено легалізацію первинної профспілкової організації - ППО ВП «НПП ВД СТ. КИЇВ -ПАСАЖИРСЬКИЙ» ФІЛІЇ ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», засновником і членом виборного органу (ревізійної комісії), якої є позивачка й до сьогодні (Свідоцтво про реєстрацію профспілки, об`єднання профспілок від 15.11.2017року №0016/1-2017П.С.).
Про утворення первинної профспілкової організації - ППО ВП «НПП ВД СТ. КИЇВ -ПАСАЖИРСЬКИЙ» ФІЛІЇ ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», її Голова ОСОБА_7 в порядку ч.7 ст.16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» 05.12.2017 року повідомив роботодавця в особі: В.о. Голови правління ПАТ «Українська залізниця» Є.П.Кравцова: Начальника філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» М.Б.Міняйло.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на дату її звільнення була членом ревізійної комісії ППО ВП «НПП ВД СТ.КИЇВ-ПАСАЖИРСЬКИЙ» ФІЛІЇ ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (код ЄДРПОУ: 41738920), на якого розповсюджуються гарантії ч.3 ст.252 КЗпПУ, ч.3 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», за яким звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).
Судом встановлено, що власник АТ «Українська залізниця», уповноважений ним орган (керівник) не зверталися до профспілкового комітету ППО ВП «НПП ВД СТ.КИЇВ-ПАСАЖИРСЬКИЙ» ФІЛІЇ ПАТ? «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» з поданням на отримання попередньої згоди на звільнення позивачки ОСОБА_1 з роботи за п. 1 ч.1 ст.41 КЗпПУ.
А ППО ВП «НПП ВД СТ.КИЇВ-ПАСАЖИРСЬКИЙ» ФІЛІЇ ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» в свою чергу не надавало власнику АТ «Українська залізниця», уповноваженому ним органу (керівнику) своєї попередньої згоди на звільнення позивача з роботи, за п. 1 ч. 1 ст.41 КЗпПУ.
Судом встановлено, що всупереч ч.3 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ч.3 ст.252 КЗпП України звільнення позивача не було узгоджено з виборним органом /профспілковим комітетом ППО ВП «НПП ВД СТ.КИЇВ-ПАСАЖИРСЬКИЙ» ФІЛІЇ ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ».
У випадках, передбачених законодавством про працю, зокрема ст.43 КЗпП України, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.
Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в наданні згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 01.11.2022 року провадження по справі було зупинено на час звернення до виборного органу - профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Виробничого підрозділу «Незалежна профспілка працівників вагонної дільниці Станції Київ-Пасажирський» Філії Публічного Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 41738929, м. Київ, вул. Уманська, 8, оф.1), для вирішення питання щодо надання чи відмови у наданні згоди на звільнення позивачки ОСОБА_1 , з посади заступника начальника депо виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, п.1 ст.41 КЗпП України ( арк.сп. 128-129, т.2);
Відповідно до ч.7 ст.43 КЗпП України та ч.6 ст.39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії" рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У випадку, якщо в рішенні немає обгрунтованості у відмові, роботодавець має право звільнити робітника без згоди виборчого профспілкового комітету.
На виконання ухвали ухвали Суворовського районного суду м.Одеси від 01.11.2022 року на адресу суду від 18.02.2023 року було надіслано повідомлення Голови первинної профспілкової організації виробничого підрозділу «Незалежна профспілка працівників вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський» філії Публічного Акціонерного Товариства «Українська залізниця» Кравченко Т.В. за № 82 від 05.01.2023 року та протокол засідання профспілкового комітету № 10 від 05.01.2023 року про ненадання згоди на звільнення ОСОБА_1 за одноразове грубе порушення трудоих обовязків, передбаченого п.1 ст.41 КЗпП України з посади заступника начальника депо виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» ( арк.сп.135-143, т.2);
Суд вважає, що вищевказане рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору є аргументованим та містить посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення позивача. До речі, незалежно від висновку профспілкового органу про надання згоди на звільнення працівника чи його відмови, суд встановлює сам факт відсутності звернення роботодавця у червні 2019 до профспілкового органу при звільненні позивачки ОСОБА_1 , яку з 2018 року було обрано членом профспілкового комітету, чим була порушена процедура звільнення позивачки ОСОБА_1 ..
Таким чином, статтею 252 КЗпП України та статтею 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено додаткові, крім передбачених статтею 43 цього Кодексу, гарантії при звільненні з ініціативи роботодавця для працівників, яких обрано до профспілкових органів, і ця норма пов`язує можливість звільнення працівника - члена/керівника/ виборного профспілкового органу з ініціативи роботодавця лише із наявністю попередньої згоди на таке виборного органу, членом якого є вивільнюваний працівник.
Системний аналіз указаних норм закону дозволяє зробити висновок, що попереднє звернення при звільненні до профспілкової організації є засобом захисту прав працівника, і це право на захист не може бути обмежено.
При таких обставинах, відмова профспілкового органу в наданні згоди на звільнення позивачки ОСОБА_1 є підставою для поновлення позивачки ( працівника) на роботі.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», на підставі п.1 ст.41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов`язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
Проте, в оскарженому наказі не зазначено які саме грубе порушення трудових обов`язків стало підставою для звільнення ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Статтею 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Згідно ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
При вирішенні питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов`язків. Відповідне роз`яснення міститься в п. 27 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».
При цьому, має бути встановлений не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених фактичних обставинах, тобто, встановлена вина працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.
Судом встановлено, що представником відповідача не було надано суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 грубо порушила свої трудові обов`язки, а також того, що зазначене порушення є достатнім приводом для її звільнення та неможливості застосувати до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Відповідачем не доведено, що мало місце одноразове, нетриваюче грубе порушення конкретних трудових обов`язків позивача, не доведено наявність причинного зв`язку між невиконанням позивачем трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення, не відібрано письмових пояснень від позивачки, не надано доказів відмови від таких пояснень, тому відсутні підстави для звільнення позивачки за п.1 ст.41 КЗпП України, тобто за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку.
За таких обставин судом вбачається, що позивачка не порушувала своїх трудових обов`язків та звільнення позивачки відбулось з порушенням норм КЗпП України, а тому суд приходить до висновку про необхідність скасування наказу про звільнення.
Відповідно до ч.3 ст. 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності встановлено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки) крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).
Відповідно до абз.1 ст. 21 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності, передбачено, що профспілки, їх об`єднання захищають право громадян на працю, беруть участь у розробленні та здійсненні державної політики у галузі трудових відносин, оплати праці, охорони праці, соціального захисту.
Відповідно до абз.2 ст. 43 КЗпП України, у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Згідно з частиною п`ятою статті 43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.
Судом встановлено, що в порушення вищевикладених норм законодавства, відповідач звільнив позивачку ОСОБА_1 наказом за №481/ос від 21.06.2019 року, з посади заступника начальника депо Виробничого підрозділу Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» - не отримавши рішення від виборного органу - профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Виробничого підрозділу «Незалежна профспілка працівників вагонної дільниці Станції Київ-Пасажирський» Філії Публічного Акціонерного товариства «Українська залізниця» про згоду на розірвання трудового договору (між АТ «Укрзалізниця» і ОСОБА_1 ) від виборного органу - профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Виробничого підрозділу «Незалежна профспілка працівників вагонної дільниці Станції Київ-Пасажирський» Філії Публічного Акціонерного товариства «Українська залізниця».
При таких обставинах, суд приходить до висновку, що Наказ Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська Залізниця» №481/ос від 21.06.2019 року «По особовому складу» є незаконним та підлягає скасуванню.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі на посаді заступника начальника депо Виробничого підрозділу Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» з дати звільнення, з 21 червня 2019 року та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог щодо визнання наказу незаконним та його скасування, тому також підлягають задоволенню.
Суд, зауважує, що визнання наказу про звільнення незаконним автоматично тягне за собою поновлення працівника на роботі та обов`язок роботодавця виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу (аналогічного висновку дійшов ВССУ при розгляді справи № 223/30/16-ц від 25.09.2017).
Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи. Середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення з роботи.
Оскільки суд дійшов висновку про незаконність звільнення позивачки, тому в порядку ст.235 КЗпП України, позивачка має право на стягнення на свою користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 Порядку основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці, згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).
Судом при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу береться до уваги довідка від 18.07.2019 року № ПКВЧД-3-14/702, яка була надана відповідачем разом з відзивом на позовну заяву.
Так, відповідно до довідки від 18.07.2019 року № ПКВЧД-3-14/702, середньомісячна заробітна плата позивачки за останні два місяця на момент звільнення становить у розмірі 21 964 гривен 92 копійок ( арк.сп.114,т.1);
Останнім днем роботи позивачки є 21.06.2019 року, отже період вимушеного прогулу розраховується з 21.06.2019 року по день винесення рішення суду 11.05.2023 року.
При таких обставинах на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Українська залізниця» середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 21 червня 2019 року по день винесення рішення суду 11.05.2023 року, у розмірі 720 327 (сімсот двадцять тисяч тристадвадцять сім) гривен 36 копійок.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно п.2, 4 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Суд вважає за необхідне допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника депо виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», також в частині про стягнення виплати середнього заробітку за вимушений прогул за один місяць.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При таких обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Первинна профспілкова організація Виробничого підрозділу «Незалежна профспілка працівників вагонної дільниці Станції Київ-Пасажирський» Філії Публічного Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позовних вимог судовий збір стягується з відповідача на користь держави у розмірі у розмірі 3 220 ( три тисячі двістідвадцять) гривень 80 копійок.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 265, 315-319 ЦПК, ст.ст.22, 36-38,ст.ст. 40-43,ст. 232-235 КЗпП України, ст.43 Конституції України,-
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Первинна профспілкова організація Виробничого підрозділу «Незалежна профспілка працівників вагонної дільниці Станції Київ-Пасажирський» Філії Публічного Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу- задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ Філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська Залізниця» №481/ос від 21.06.2019 року «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника депо виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, п.1 ст.41 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника депо Виробничого підрозділу Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» з дати звільнення, з 21 червня 2019 року;
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 720 327 (сімсот двадцять тисяч тристадвадцять сім) гривен 36 копійок.
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати середнього заробітку за вимушений прогул за один місяць.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЕДРПОУ 40075815, місцезнаходження 03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 220 ( три тисячі двістідвадцять) гривень 80 копійок.
Копію заочного рішення направити сторонам по справі.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 19.05.2023 року.
Суддя: Аліна С.С.
Суд | Суворовський районний суд м.Одеси |
Дата ухвалення рішення | 11.05.2023 |
Оприлюднено | 23.05.2023 |
Номер документу | 110995446 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про поновлення на роботі, з них |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні