Постанова

від 16.05.2023 по справі 908/3081/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2023 року м. Дніпро Справа № 908/3081/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

при секретарі судового засідання: Михайловій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області

на ухвалу Господарського суду Запорізької області (суддя Юлдашев О.О.) від 31.05.2022р. у справі № 908/3081/21

за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчально-Тренажерний Центр Підготовки Моряків Аквамарин», код ЄДРПОУ 42956298 (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 63)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія Київщина», код ЄДРПОУ 38513324 (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 31)

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.05.2022р. у справі № 908/3081/21:

- у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області відмовлено;

- звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - затверджено;

- банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна Компанія Київщина», код ЄДРПОУ 38513324 (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 31) - ліквідовано;

- провадження у справі закрито;

- вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Не погодившись з даною ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Головне управління ДПС у Запорізькій області, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.05.2022р. у справі № 908/3081/21 в частині відмови у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області та прийняти нове рішення, яким клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує, що він є контролюючим органом та у зв`язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство боржника у відповідності до ст. 78 Податкового кодексу України має право провести документальну позапланову перевірку боржника, втім останній за зареєстрованим місцезнаходженням не знаходиться, документи на перевірку не надає, що є підставою для задоволення клопотання Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про зобов`язання лівідатора надати документи для проведення перевірки та вчинити інші дії, яке судом першої інстанції безпідставно відхилено.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023р. поновлено Головному управлінню ДПС у Запорізькій області строк подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.05.2022р. у справі № 908/3081/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.05.2022р. у справі № 908/3081/21, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 16.05.2023р.

У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсягу та просила її задовольнити.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку представників в судове засідання, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом обов`язковою не визнавалася, а неявка представників інших учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників інших учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.11.2021р. відкрито провадження у справі № 908/3081/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-Будівельна Компанія Київщина, код ЄДРПОУ 38513324 (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 31). Визнані грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Навчально-Тренажерний Центр Підготовки Моряків Аквамарин до боржника у розмірі 1 300 000,00 грн основного боргу. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 03.02.2022р. припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-Будівельна Компанія Київщина. Припинено повноваження розпорядника майна боржника Клименка О.Ю. Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-Будівельна Компанія Київщина банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-Будівельна Компанія Київщина призначено арбітражного керуючого Клименка Олександра Юрійовича.

26.01.2022р. від Головного управління ДПС у Запорізькій області до Господарського суду Запорізької області надійшло клопотання у якому податкова просить суд: зобов`язати ліквідатора провести аналіз фінансового становища боржника на предмет наявності або відсутності ознак фіктивного банкрутства, зокрема перевірити реальність вимог кредитора; закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, документи, які підтверджують інформацію надану у балансі (у т.ч., що підтверджують кредиторську заборгованість), результати проведеної інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, ТМЦ, коштів тощо, надати документи фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2017 по теперішній час; врахувати надану інформацію та документи при вирішення питання про ліквідацію банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-Будівельна Компанія Київщина; до отримання від ліквідатора документів та проведення перевірки працівниками ГУ ДПС у Запорізькій області, не затверджувати ліквідаційний баланс банкрута та не приймати рішення про припинення провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-Будівельна Компанія Київщина; визнати ГУ ДПС у Запорізькій області учасником по справі про банкрутство, щодо прав та обов`язків яких існує спір.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.05.2022р. у справі № 908/3081/21, поміж іншого, у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області відмовлено.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Запорізької області від 31.05.2022р. у справі № 908/3081/21, в оскаржуваній частині, що і є предметом апеляційного перегляду, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон).

На час відкриття провадження у даній справі про банкрутство набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби, зокрема, мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною позаплановою перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків, зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються у бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу ГУ ДПС України у Запорізькій області від 11.01.2022 № 22-п контролюючим органом було вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Інвестиційно-Будівельна Компанія Київщина з 11.01.2022 тривалістю 5 робочих днів щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 17.01.2022.

Між тим, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених Податковим кодексом України, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Працівниками податкового органу за результатами виїзду за адресою боржника було складено Акт № 34/08010704/38513324 від 11.01.2022, зі змісту якого вбачається, що посадовими особами ГУ ДПС України у Запорізькій області 11.01.2022 було здійснено вихід на податкову адресу ТОВ Інвестиційно-Будівельна Компанія Київщина з метою проведення документальної позапланової перевірки. За результатами виходу на податкову адресу ТОВ Інвестиційно-Будівельна Компанія Київщина було встановлено відсутність посадових осіб підприємства за адресою: м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 31, що унеможливлює вручення наказу ГУ ДПС України у Запорізькій області від 11.01.2022р. № 22-п.

Відповідно до п 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Податковий кодекс визначає строки, на які може бути продовжена перевірка. Продовження перевірки оформлюється окремим наказом, та вручається згідно зі ст. 42 Податкового кодексу України.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Згідно наказу ГУ ДПС України у Запорізькій області від 11.01.2022 № 22-п документальна позапланова виїзна перевірка мала бути проведена з 11.01.2022 тривалістю 5 робочих днів.

Із клопотанням про спонукання ліквідатора вчинити певні дії та надати інформацію податковий орган звернувся до суду першої інстанції 26.01.2022р., тобто після закінчення п`ятиденного строку, встановленого для проведення позапланової документальної перевірки відповідно до наказу від 11.01.2022 № 22-п.

Відповідно до п. 82.4. ст. 82 Податкового кодексу України, проведення документальної планової та позапланової перевірки платника податків, крім платника податків - суб`єкта малого підприємництва, може бути зупинено за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків чи його уповноваженому представнику під розписку або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.

Проте, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про вчинення контролюючим органом передбачених Кодексом дій для встановлення адреси боржника, належного та завчасного надіслання на його адресу наказу про проведення перевірки та проведення самої перевірки, зупинення чи продовження строку проведення перевірки.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що як вже було зазначено, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З тексту ж Акту № 34/08010704/38513324 від 11.01.2022 вбачається, що представники ГУ ДПС у Запорізькій області з`явилися 11.01.2022 за адресою ТОВ Інвестиційно-Будівельна Компанія Київщина з метою вручення наказу на перевірку від 11.01.2022 № 22-п, пред`явлення направлення на перевірку та проведення перевірки, втім вручення наказу не відбулось за відсутності посадових осіб боржника.

Апеляційний господарський суд наголошує, що не виявлення боржника або його посадових осіб за його місцезнаходженням не звільняє контролюючий орган від обов`язку здійснення повідомлення платника податків про проведення перевірки шляхом надіслання поштою відповідного рекомендованого листа з повідомленням про вручення.

Втім, матеріали справи не містять, а апелянтом не надано доказів пред`явлення або надіслання боржнику наказу Головного Управління ДПС у Запорізькій області від 11.01.2022 № 22-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Інвестиційно-Будівельна Компанія Київщина.

До поданого до суду клопотання Головним управлінням ДПС у Запорізькій області додано копію листів від 05.01.2022 та докази їх направлення на адресу керівника боржника та розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Клименко О.Ю., в яких податковий орган просив надати документи фінансово-господарської діяльності для проведення позапланової документальної перевірки.

Доказів направлення керівнику боржника та розпоряднику майна наказу Головного Управління ДПС у Запорізькій області від 11.01.2022 № 22-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки матьеріали справи не містять.

Отже, податковим органом не надано доказів вчинення всіх передбачених законодавством дій щодо завчасного повідомлення боржника про проведення документальної позапланової перевірки контролюючим органом та проведення такої перевірки, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, згідно з умовами п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, обов`язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, виникає після початку самої перевірки.

Крім того, на час прийняття податковим органом наказу від 11.01.2022 № 22-п тривала судова процедура розпорядженням майном, що була введена на підставі ухвали суду від 25.11.2021, арбітражний керуючий Клименко О.Ю. виконував повноваження розпорядника майна, а відповідно до повноважень встановлених п. 10 ст. 44 КУзПБ розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, з введення процедури розпорядження майном, розпорядник майна зобов`язаний: розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань; надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість; за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів; виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Таким чином, розпорядник майна здійснює лише функції нагляду за дотриманням посадовими особами боржника вимог діючого законодавства України та не має можливості надати податковому органу будь - яких документів фінансово господарської діяльності та бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже суд може зобов`язати надати саме докази вчинення певних дій, чи витребувати докази за обгрунтованим клопотанням іншої сторони, а не зобов`язувати учасників справи вчиняти певні дії.

Тобто, до компетенції суду не входить спонукання розпорядника майна чи ліквідатора надавати податковим органам, документи щодо діяльності підприємства-боржника, у тому числі його ліквідаційний баланс та докази закриття розрахункових рахунків. Набувши статус учасника провадження у справі про банкрутство податковий орган отримує можливість знайомитися з матеріалами справи, у тому числі документами щодо фінансово-господарської діяльності боржника та звітом арбітражного керуючого.

Також, норми ПК України не наділяють контролюючий орган повноваженнями щодо звернення до суду із клопотанням чи позовом про зобов`язання платника податків надати необхідні для проведення перевірки документи чи забезпечити доступ до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши докази, надані податковим органом на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, в контексті ст. 74 ГПК України, колегія суддів встановила, що приписи законодавства не передбачають можливості зобов`язання судом розпорядника майна, посадових осіб боржника чи ліквідатора надавати податковим органам документи щодо діяльності підприємства боржника.

Стосовно вимоги податкового органу про зобов`язання ліквідатора надати ліквідаційний баланс, слід зазначити, що ліквідаційний баланс як складова частина звіту ліквідатора по справі, подається на затвердження суду після завершення ліквідаційної процедури боржника. При цьому, КУзПБ не передбачено ані складання ліквідаційного балансу на вимогу податкового органу, ані надання ліквідаційного балансу на вимогу податкового органу до завершення ліквідаційної процедури.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання податкового органу.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не містять жодних посилань на конкретні норми матеріального чи процесуального права, які судом першої інстанції було порушено, та які встановлено в ст. 277 Господарського процесуального кодексу України як необхідної передумови для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія звертає увагу, що законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, на якій виникає необхідність проведення перевірки, а тому податковий орган не позбавлений права на будь-якій стадії провести позапланову перевірку, вчинивши всі необхідні дії визначені податковим кодексом для реалізації свого права на проведення такої перевірки.

При цьому, у разі ухилення боржника від проведення позапланової перевірки, законодавством передбачені заходи впливу, зокрема адміністративна відповідальність.

Слід також зазначити, що проведення процедури банкрутства суб`єкта підприємницької діяльності згідно з приписами законодавства про банкрутство не залежить від факту можливості або неможливості провести перевірку банкрута податковим органом. Взаємовідносини між податковим органом як органом державного контролю та платником податків урегульовані спеціальними нормами Податкового кодексу України, а процедура банкрутства врегульована Кодексом України з процедур банкрутства, норми якого, як і норми Податкового кодексу України не містять положень про те, що підприємство банкрут не може бути ліквідоване за рішенням суду чи ліквідаційна процедура має бути продовжена у зв`язку з неможливістю проведення перевірки банкрута податковим органом.

Тобто, обставини, пов`язані з виконанням податковим органом своїх повноважень, не можуть бути підставами для зупинення процесу ліквідації господарюючого суб`єкта, а також бути перешкодою для завершення провадження у справі про банкрутство за наявності передбачених законодавством про банкрутство підстав.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги апелянта безпідставними, а оскаржувану ухвалу господарського суду, такою що відповідає чинному законодавству, отже підстави передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування, в оскаржуваній частині, ухвали Господарського суду Запорізької області від 31.05.2022р. у даній справі відсутні.

В силу ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 287 ГПК України дана постанова апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 236, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.05.2022р. у справі № 908/3081/21 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.05.2022р. у справі № 908/3081/21, в частині відмови у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повна постанова складена та підписана 22.05.2023 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз