Рішення

від 18.05.2023 по справі 907/1031/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/1031/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача Акціонерного товариства «Кристалбанк», м. Київ

про стягнення 1 272 324,48 грн

За участю представників:

позивача: Данканич А.Е. в порядку самопредставництва;

відповідача: Гарвасюк В.Ю., адвокат, довіреність № 15 від 02.02.2023 (в режимі відеоконференцзв`язку)

ВСТАНОВИВ:

Ужгородська міська рада звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Акціонерного товариства «Кристалбанк» про стягнення 1 272 324,48 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 1,8766 га, за адресою вул. Миколи Огарьова, 15, м. Ужгород, кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 у період з 01.12.2021 до 31.12.2022. Окрім того, просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 19 084,88 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/1031/22 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023.

Ухвалою від 20 січня 2023 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив підготовче засідання на 06 лютого 2023 року.

Підготовче засідання відкладалося до 20.02.2023 та до 06.03.2023 з огляду на неявку представника відповідача та для надання можливості учасникам справи скористатися правом на подання суду заяв по суті спору.

В ході підготовчого провадження сторони в повній скористалися правом подання суду заяв по суті спору. Так, 14.02.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, позивачем, в свою чергу, 20.02.2023 подано відповідь на відзив, а відповідачем 27.02.2023 - заперечення від 24.02.2023. Зважаючи на відповідність вказаних заяв по суті спору вимогам ст.ст. 166, 167 ГПК України, такі прийняті судом до розгляду.

За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, ухвалою суду від 06.03.2023 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 27.03.2023.

В судовому засіданні двічі оголошувалася перерва, - до 27.04.2023 та 18.05.2023 у зв`язку з заявленими позивачем та відповідачем клопотаннями для надання можливості учасникам справи врегулювати спір мирним шляхом.

В судовому засіданні 18.05.2023 представник позивача повідомив суд, що сторонам не вдалося досягти згоди щодо умов позасудового врегулювання спору, у зв`язку з чим Ужгородська міська рада підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та підтвердив відсутність мирного врегуювання спору між сторонами та зазначив, що причиненою наведеного є поведінка самого позивача, який ухиляється від укладення договору оренди земельної ділянки з відповідачем, на підтвердження чого суду надано копію листа Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №1617/03-14 від 01.05.2023 з клопотанням про поновлення строку його подання.

Розглядаючи означене клопотання відповідача, суд вважає його підставним, позаяк як на час подання Товариством відзиву на позову, так і станом на день закриття підготовчого провадження у даній справі такого доказу ще не існувало, а відтак, відповідач був позбавлений надати суду лист Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №1617/03-14 від 01.05.2023 у встановлений ст. 80 ГПК України строк.

З урахуванням викладеного, відповідно до ст. 119 ГПК України строк подання означеного доказу відповідачу підлягає поновленню судом, а сам лист Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №1617/03-14 від 01.05.2023 долучається до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовуються використанням відповідачем з 06.06.2017 земельної ділянки комунальної власності площею 1,8766 га на вул. Миколи Огарьова, 15 в м. Ужгороді кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 без належної правової підстави, у зв`язку з чим, за переконанням Ужгородської міської ради, Акціонерне товариство «Кристалбанк» безпідставно зберегло грошові кошти, які мало сплатити за використання земельної ділянки за період з 06.06.2017 року по 31.12.2022 року.

Пояснює, що безпідставно збережена орендна плата за період з 06.06.2017 по 30.11.2019 була предметом розгляду в справі №907/807/19, в якій Господарським судом Закарпатської області 19.10.2022 прийнято рішення про задоволення позовних вимог та вказане рішення набрало законної сили.

У зв`язку з викладеним, на переконання Ужгородської міської ради відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, на підставі частини першої статті 1212 ЦК України зобов`язаний сплатити 1 272 324,48 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в період з 01.12.2019 по 31.12.2022.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 06.02.2023 заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що АТ КРИСТАЛБАНК ніколи не заперечував свого наміру щодо набуття права користування земелькою ділянкою кадастровий номер 2110100000:65:001:0053, що розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Огарьова, 15, але таке набуття права користування має відбуватись виключно в рамках чинного законодавства України.

Просить звернути увагу, що з 2017 року між сторонами триває листування з питання укладення Договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0053, яка відповідно до змісту ст. 123 ЗК України підлягає наданню в користування відповідачу без складання документації із землеустрою.

В той же час, за результатами неодноразових звернень відповідача Ужгородською міською радою 04.06.2020 прийнято проміжне рішення №1992, яке стосується не надання в оренду земельної ділянки, а надання згоди на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Зауважує, що Банком у 2021 році було замовлено складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, рішення міської ради щодо затвердження якої було прийнято лише 03.02.2022 року (та отримано відповідачем 31.08.2022). Але навіть після прийняття даних проміжних рішень на адресу Банку жодного разу позивачем не надсилалось будь-яких проектів договорів оренди для вивчення та/або погодження/підписання.

Акцентує увагу, що за змістом ст.ст. 124, 125 ЗК України, ст.ст. 2, 13, 17, 25 Закону України «Про оренду землі» виникнення у відповідача 06.06.2017 права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені.

Звертає увагу, що саме Ужгородською міською радою не вжито належних заходів (допущено прострочення), не виконано своїх прямих обов`язків, визначених ст. 116, 124 3К України, Законом України «Про оренду», Законом України «Про місцеве самоврядування», іншими нормативними актами щодо юридичного оформлення користування земельною ділянкою відповідно до поданих заяв банку, а тому, відсутні підстави для задоволення позову та стягнення з банку будь-яких коштів.

Пояснює, що саме позивач, як кредитор в зобов`язанні, допустив прострочення виконання свого зобов`язання, передбаченого законодавством України, а боржник (банк) не може вважатись таким, що прострочив його виконання без наявності відповідного рішення кредитора, підписання та реєстрації у встановленому порядку договору оренди, тому даний спір не підпадає під регулювання ст. 1212 ЦК України.

Вважає, що судом підлягають дослідженню обставини, що вказують на відсутність у Банку правових підстави для сплати на користь Ужгородської міської ради орендних чи інших платежів за спірну земельну ділянку, то будь які платежі, які були в здійснені Банком, навіть з доброї волі, але без належної на те підстави (договору) не могли б бути визнані податковою службою, відповідно до норм ПКУ щодо оподаткування операцій та прибитку, як належні витрати, а були б розцінені, як подарунок Банку на користь позивача, тобто безоплатна передача коштів або безпідставна сплата.

Окрім того, звертає увагу, що долучені позивачем до позовної заяви рішення Ужгородської міської ради № 1053 від 20.09.2013 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», Протокол засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності (на підставі проведеного обстеження території) від 22.12.2022 року не є належними доказами в розумінні ст. 76 ГПК України, оскільки не входять в предмет доказування та не стосуються його. Зокрема, означене рішення позивача стосується правовідносин, які були між ним та ТОВ «МП Транс», а обставини викладені в протоколі від 22.12.2022 повинні бути перевірені за допомогою інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини саме використання Банком земельної ділянки.

Також, разом з відзивом на позов відповідачем подано суду заяву про застосування строку позовної давності від 06.12.2023, за змістом якої відповідач вважає пропущеним такий строк в позивача за вимогами про стягнення 30 083,48 грн безпідставно збереженої орендної плати, яка нарахована за грудень 2019 року.

Відповідь на відзив.

Позивач у відповіді на відзив від 20.02.2023 вважає неналежними аргументи відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Пояснює, що АТ Кристалбанк у 2017 році набув право власності на об`єкти нерухомого майна, котрі знаходяться на земельній ділянці комунальної форми власності. При цьому, після придбання даного майна відповідач самостійно звернувся до Ужгородської міської ради із клопотанням про надання йому роз`яснень відносно впорядкування права користування вказаною земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:65:001:0053.

Звертає увагу, що в подальшому, АТ Кристалбанк подав Ужгородській міській раді заяву про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0053 без складання технічної документації із землеустрою, а на підставі п. 2.3 рішення Ужгородської міської ради № 1992 від 04.06.2020 відповідачу надано згоду на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки по вул. Огарьова, 15 у м. Ужгороді площею 1,8766 га в натурі з подальшою передачею її в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Пізніше, Ужгородською міською радою прийнято рішення № 641 від 03.02.2022 року, згідно з яким АТ Кристалбанк затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 1.8766 га (кадастровий номер 2110100000:65:001:0053).

Таким чином вважає, що АТ Кристалбанк чітко висловив своє бажання вступити з Ужгородською міською радою в орендні правовідносини щодо всієї земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0053, у зв`язку з переходом права власності на будівлі, що розміщені на ній, а відтак, вважає, що відповідач, отримавши позитивне рішення сесії міської ради щодо передачі земельної ділянки в оренду, - свідомо не вступає в договірні відносини та прагне уникнути будь-якої сплати за використання земельної ділянки під належними йому будівлями.

При цьому, акцентує, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування спірною земельною ділянкою (кадастровий номер 2110100000:65:001:0053) площею 1,8766 га, у спірний період користування, зокрема укладення договорів оренди з Ужгородською міською радою та державної реєстрації такого права.

Резюмуючи викладене, висновує, що до АТ Кристалбанк, який 06.06.2017 набув права власності на будівлі та споруди, розташовані по вул. Огарьова, 15 у м. Ужгороді, перейшло право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, а відтак, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування наслідків пропуску позовної давності позивач зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину.

З урахуванням викладеного, вважає, що доводи представника відповідача про пропуск Ужгородською міською радою строку позовної давності не знайшли свого підтвердження та повинні бути відхилені судом як необґрунтовані.

Заперечення.

Відповідач в поданих суду запереченнях від 24.02.2023 не погоджується з аргументами позивача, які викладені у відповіді на відзив, зазначаючи, що позивачем рішення про надання земельної ділянки в оренду так і не приймалося; рішення позивача від 17.09.2020, від 03.02.2022 стосується надання згоди на складання землевпорядної документації та її затвердження, ане надання в оренду земельної ділянки.

Зазначає, що АТ «КРИСТАЛБАНК» діяв та діє сумлінно з дотриманням усіх законодавчих норм та процедур, а відповідно до законодавства єдиною підставою сплати будь-яких коштів за оренду землі Банком може бути лише відповідний договір оренди, зареєстрований відповідно до законодавства.

Таким чином, за позицією відповідача, позивачем, як кредитором не вжито належних заходів (допущено прострочення), не виконано своїх прямих обов`язків, визначених ст. 116, 124 ЗК України, Законом України «Про оренду», Законом України «Про місцеве самоврядування», іншими нормативними актами щодо юридичного оформлення користування земельною ділянкою відповідно до поданих заяв Банку, а відтак, в органу місцевого самоврядування відсутні правові підстави вимагати у Банку будь-якого виконання своїх обов`язків принаймні до лютого 2022 року.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

20 грудня 2013 року, на підставі пункту 1.3. рішення Ужгородської міської ради № 1053, Товариству з обмеженою відповідальністю «МП Транс» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8766 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на вул. Миколи Огарьова, 15 в м. Ужгороді та надано її в оренду строком на 10 років, тобто до 20.09.2023 року.

Договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:65:001:0053) площею 1,8766 га на вул. Огарьова, 15 у м. Ужгород між Ужгородською міською радою та ТОВ «МП Транс» не було укладено.

6 червня 2017 року АТ «Кристалбанк» на підставі свідоцтва (серія та номер: 851), виданого 06.06.2017 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Деяк К.К., набув право власності на будівлі та споруди, загальною площею 4126,1 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Огарьова, буд. 15, а саме: адмінбудинок (літ. АА) площею 651,9 кв.м.; басейн (літ. Б) площею 50,2 кв.м.; побутові приміщення (літ. В, Н) площею 396,9 кв.м.; гараж (літ. Г) площею 250,1 кв.м.; цех (літ. Д) площею 427,4 кв.м.; теплопункт (літ. Е) площею 17,0 кв.м.; столярний цех (літ. Ж ) площею 215,5 кв.м.; склади (літ. 3, Л) площею 480,8 кв.м.; прохідна (літ. М ) площею 12,5 кв.м.; ремонтні майстерні (літ. О) площею 1391,9 кв.м.; бензозаправка (літ. П) площею 6,1 кв.м.; цех (літ. Р) площею 225,8 кв.м.; споруда Ш; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 204320121101.

Право власності АТ «Кристалбанк» підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 88900713 від 06.06.2017р., номер запису про право власності 20770924.

Вказане майно належало ТОВ «МП ТРАНС» (код З8415178), як майновому поручителю (іпотекодавцю) та виступало забезпеченням за кредитним договором № КЛ/13/11 від 06.11.2013 року, укладеним з ТОВ «МП ГРУП 2000» (код 36132332).

Вказані обставини встановлені в постанові Західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі №907/807/19 та відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційними для суду в даній справі.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав підтверджується знаходження належного відповідачу на підставі свідоцтва (серія та номер: 851), виданого 06.06.2017 нерухомого майна на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 та належність означеної земельної ділянки на прав власності Територіальній громаді міста Ужгород в особі Ужгородської міської ради.

Земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 зареєстрована Державному земельному кадастрі 05.11.2013, про що свідчить наданий суду витяг з ДЗК №НВ-2100297222013 від 05.11.2013.

Відповідно до протоколу засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності (на підставі проведеного обстеження території) від 22.12.2022 вбачається, що в процесі огляду території земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 встановлено, що вхід на територію підприємства огороджено металевим та бетонним парканом. По периметру всієї земельної ділянки розташовано комплекс будівель та споруд, у зв`язку з чим, встановлено, що АТ «Кристалбанк» з грудня 2019 по грудень 2022 року використовує земельну ділянку комунальної власності кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 під наявними об`єктами нерухомого майна без достатньої правової підстави.

Відповідачем використання земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 не оспорюється.

Позивач стверджує, що відповідач з 06.06.2017 року і до грудня 2022 року використовує земельну ділянку комунальної форми власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості - без належної на те правової підстави.

Відповідно до витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:65:001:0053, нормативно грошова оцінка станом на 01.01.2019 року становила 13 322 734,04 грн, на 01.01.2020 року 13 322 734,04 грн, на 01.01.2021 року 13 322 734,04 грн та на 23.11.2022 року 14 655 120,04 грн.

Як встановлено судовими рішеннями у справі №907/807/19, рішенням XXVII сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 19.02.2015 р. №1651, затверджено розміри орендної плати за землю на території міської ради. Вказаним рішенням встановлено плату за оренду земель несільськогосподарського призначення для заняття промисловістю в розмірі 3% від грошової оцінки землі.

Розмір безпідставно збережених коштів позивачем розраховано як розмір плати за земельні ділянки комунальної власності у вигляді орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування.

Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів за фактичне користування Акціонерним товариством «Кристалбанк» земельною ділянкою площею 1,8766 га, кадастровий номер 2110100000:65:001:0053, у вигляді орендної плати за землю за період з грудня 2019 року по грудень 2022 року включно, загальна сума безпідставно збережених коштів складає 1 272 324,48 грн, з яких 33 306,84 грн за грудень 2019 року, 399 682,02 грн за 2020 рік, 399 682,02 грн за 2021 рік та 439 653,60 грн за 2022 рік.

Судом встановлено також, що з метою оформлення договірних відносин по користуванню земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 відповідач неодноразово звертався до позивача з листами та заявами №20.11.2017/10 від 20.11.2017, №16.02.2018/26 від 16.02.2018, №14.01.2020/10 від 17.01.2020, від 15.01.2020, №08.12.2021/33 від 08.12.2021, в яких просив роз`яснити дії щодо оформлення права користування земельною ділянкою (лист 20.11.2017/10 від 20.11.2017), надати в оренду земельну ділянку (заяви №16.02.2018/26 від 16.02.2018, №14.01.2020/10 від 17.01.2020), надати згоду на складання технічної документації із землеустрою (заява від 15.01.2020) та затвердити виготовлену АТ «Кристалбанк» технічну документацію (клопотання №08.12.2021/33 від 08.12.2021).

Крім того, вже під час розгляду даної справи в суді відповідач звертався до позивача з листом №363 від 11.04.2023 в якому висловив готовність сплатити орендну плату за користування земельною ділянкою з грудня 2019 року та просив, у зв`язку з цим, надіслати Товариству проект Договору оренди для його підписання.

За результатами розгляду означених звернень відповідача позивач листами від 29.08.2018 №5241/03-20, від 20.03.2018 №653/03-20 повідомляв про необхідність ініціювання землекористувачем перед органом місцевого самоврядування клопотання щодо належного оформлення права користування землею шляхом звернення з заявою до позивача через центр надання адміністративних послуг.

Рішенням Ужгородської міської ради №1992 від 04.06.2020 відповідачу надано згоду на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 в натурі (на місцевості) з подальшою передачею її в оренду та рішенням Ужгородської міської ради №641 від 03.02.2022 затверджено відповідачу означену технічну документацію.

В той же час, Договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 суду не надано та, за позицією сторін, такий договір на час розгляду даної справи судом не укладено.

При цьому, як вбачається з наданого відповідачем листа Ужгородської міської ради від 01.05.2023 №1617/03-14, органом місцевого самоврядування зазначено, що ним не приймалося рішення про передачу товариству земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 в оренду, а передумовою для укладення договору оренди є прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення, у зв`язку з чим пропоновано ініціювати перед міською радою клопотання про внесення змін в раніше прийняте рішення та/або надання в оренду земельної ділянки без складання технічної документації з землеустрою.

З урахуванням викладеного, встановлення наявності підстав для стягнення з відповідача безпідставно збереженої орендної плати за період з грудня 2019 року по грудень 2022 року включно в сумі 1 272 324,48 грн є предметом судового розгляду в даній справі.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою, виключно, відповідно до закону.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України, далі ЗК України).

Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» визначає, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, далі ПК України).

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.

Відповідно до положень ч.1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України)

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

З приписів статті 79-1 Земельного кодексу України вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Матеріалами справи, зокрема витягом з Державного земельного кадастру № НВ-2100297222013 від 05.11.2013, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав №312708565 від 19.10.2022 підтверджується, що спірна земельна ділянка комунальної власності є сформованою в розумінні чинного законодавства, їй присвоєно кадастровий номер 2110100000:65:001:0053.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування, без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом вказаних приписів закону виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, Свідоцтва про право власності серії НМО №952121 від 06.06.2017, Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав №312708565 від 19.10.2022 вбачається, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 2110100000:65:001:0053.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Матеріали справи свідчать, що підставою формування земельної ділянки 2110100000:65:001:0053 як об`єкту прав було рішення Ужгородської міської ради №1053 від 20.09.2013, яким затверджено попередньому власнику об`єктів нерухомості (ТОВ «МП Транс») проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 площею 1,8766 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд з подальшою передачею в оренду строком на десять років.

В той же час, за встановленими судом обставинами, ТОВ «МП Транс» не уклало Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0053, а саме право користування означеною земельною ділянкою до відповідача перейшло згідно з приписами ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України 06.06.2017 року у зв`язку з набуттям права власності на розташовані на такій земельній ділянці об`єкти нерухомості відповідно до Свідоцтва про право власності серії НМО №952121 від 06.06.2017.

В матеріалах справи відсутні також і докази належного оформлення новим власником об`єктів нерухомості (відповідачем у справі) права користування спірною земельною ділянкою (кадастровий номер 2110100000:65:001:0053) площею 1,8766 га, у спірний період користування, зокрема, укладення договорів оренди з Ужгородською міською радою та державної реєстрації такого права.

З урахуванням наведеного, суд висновує, що відповідач з дати набуття ним права власності на будівлі та споруди, загальною площею 4126,1 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Огарьова, буд. 15 користується земельною ділянкою, на якій вони розташовані без достатньої правової підстави.

Не можуть вважатися цілком прийнятними заперечення відповідача в даній частині щодо ухилення самого позивача як органу місцевого самоврядування від укладення договору оренди, позаяк в спірних правовідносинах як власник земельної ділянки (позивач), так і землекористувач (відповідач) не позбавлені в будь-якому разі права (можливості) при добросовісному здійсненні ними власних прав у спірних земельних правовідносинах, захищати такі права від ймовірних порушень, в тому числі, в контексті заперечень відповідача проти позову, шляхом оспорення рішень/дій/бездіяльності органу місцевого самоврядування чи ініціювання в судовому порядку укладення договору оренди земельної ділянки.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування».

Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

В даному контексті підставним суд вважає аргументи відповідача щодо суперечливих дій самого органу місцевого самоврядування та неодноразові листи, заяви, клопотання землекористувача про укладення договору оренди земельної ділянки (листи, заяви №20.11.2017/10 від 20.11.2017, №16.02.2018/26 від 16.02.2018, №14.01.2020/10 від 17.01.2020, від 15.01.2020, №08.12.2021/33 від 08.12.2021).

Враховуючи, що на час подання відповідачем таких листів земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 вже була зареєстрована в Державному земельному кадастрі, право власності на неї було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а відтак, надання такої земельної ділянки в користування без зміни меж та цільового призначення за правилами абз. 3 ст. 123 ЗК України повинно здійснюватися без складення документації із землеустрою.

В той же час, позивачем за результатами розгляду вищенаведених звернень відповідачем прийнято рішення №1992 від 04.06.2020 про надання АТ «Кристалбанк» згоди на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки з подальшою передачею її в оренди; рішенням №641 від 03.02.2022 затверджено виготовлену відповідачем технічну документацію та всупереч вимог ст.ст. 123, 124 ЗК України не вирішено питання надання в оренду земельної ділянки землекористувачу, а згідно з листом позивача від 01.05.2023 №1617/03-14 покладено на відповідача ініціативу внесення змін в означені рішення Ужгородської міської ради.

Вказані дії відповідача не можуть вважатися судом такими, що відповідають принципу належного урядування, проте, жодним чином не впливають на обґрунтованість вимог позивача в даній справі та не можуть нівелювати встановлену Конституцією України та Законами України оплатність користування земельною ділянкою.

Відповідно до правової позиції, наведеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та у п. 65 постанови Велика Палата Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Пункт 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Абзац1 п. 289.1 Податкового кодексу України передбачає, що для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно ч.2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 зазначено, що з огляду на положення Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

З аналізу наявних в матеріалах справи витягів про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, які відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами, з огляду на категорію та функціональне використання спірних земельних ділянок, суд вважає правомірним застосування при розрахунку суми несплаченої відповідачем орендної плати ставки у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, відтак, виходячи зі встановлених ставок, розмір орендної плати за користування земельною становив: за грудень 2019 року, 399 682,02 грн за 2020 рік, 399 682,02 грн за 2021 рік та 439 653,60 грн за 2022 рік.

Отже, в сукупності, за період з грудня 2019 року по грудень 2022 року включно відповідач мав сплатити позивачу 1 272 324,48 грн плати за користування земельною ділянкою.

Проведені позивачем розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати містять всі необхідні складові для такого розрахунку (період нарахування, нормативну грошову оцінку, ставку орендної плати та її річний розмір), тож є обґрунтованими та підставними.

З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

Таким чином, судом на підставі поданих доказів встановлено, що відповідач зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування спірними земельними ділянками. Водночас, відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачами володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Не можуть вважатися підставними посилання відповідача на положення ст. 613 ЦК України щодо прострочення кредитора (позивача) з наведених вище та оцінених судом мотивів неукладення з відповідачем договору оренди земельної ділянки, позаяк відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України, яка є спеціальною до спірних правовідносин, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Водночас, дослідження наявності прострочення кредитора в спірних правовідносинах може мати місце в разі наявності у відповідача збитків, завданих невжиттям позивачем дій щодо укладення договору оренди відповідно до ч. 3 ст. 613 ЦК України.

Крім цього, правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельними ділянками безоплатно відсутні, як відсутні і правові підстави для звільнення від сплати орендної плати за землю. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою, за змістом ст. 206 ЗК України, п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України, здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки.

Поряд з наведеним, вбачається, що відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Власником спірної земельної ділянки є територіальна громада м. Ужгород в особі позивача, відтак, відповідно до ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України, власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Ужгород в особі позивача. Отже, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати ним за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною в т. ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Аналогічна правова позиція наведена Великою палатою Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 по справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Не можуть слугувати підставою звільнення від сплати безпідставно збереженої орендної плати посилання відповідача на положення Податкового кодексу України, оскільки в спірних правовідносинах наявність підстав для плати за користування земельною ділянкою у формі орендної плати цивільним та земельним законодавством пов`язується з фактом користування земельною ділянкою, а не ідентифікацією такого зобов`язання як податкового.

Аргументи відповідача про пропуск позивачем позовної давності за вимогами про стягнення безпідставно збереженої орендної плати за грудень 2019 року спростовуються положеннями п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)») відповідно до яких встановлені, зокрема, ст. 257 ЦК України строки позовної давності продовжуються на строк дії карантину, встановленого з 12.03.2020 Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1 272 324,48 грн за використання земельної ділянки площею 1,8766 га по вул. Миколи Огарьова, 15 в м. Ужгороді (кадастровий номер 2110100000:65:001:0053) в період з 01.01.2019 року по 31.12.2022 року, суд визнає такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а відтак, підлягають задоволенню судом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в справі.

В той же час, зайво сплачений позивачем судовий збір в розмірі 0,01 грн може бути повернутий з Державного бюджету України Ужгородській міській раді в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір за її клопотанням.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 126, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Кристалбанк (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 2, код ЄДРПОУ 39544699) на користь Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 33868924) 1 272 324,48 грн (один мільйон двісті сімдесят дві тисячі триста двадцять чотири гривні 48 копійок) безпідставно збережених коштів та 19 084,87 грн (дев`ятнадцять тисяч вісімдесят чотири гривні 87 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 22 травня 2023 року.

СуддяЛучко Р.М.