Рішення

від 04.05.2023 по справі 908/2078/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/170/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2023 Справа № 908/2078/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Терра-Вест, 69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, 21

до відповідача Концерну Міські теплові мережі, юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 9

про визнання дійсним договору купівлі продажу та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Плецька Ю.В., адвокат ордер АР 1108221 від 22.12.2022;

Бондаренко Т.О. довіреність № 5/23 від 27.03.2023;

від відповідача: Нікітін А.В., довіреність № 271/20-22 від 03.12.2021;

суть спору

18.10.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Терра-Вест, м. Запоріжжя до відповідача Концерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя про визнання дійсним договору купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді № 204089 від 22.01.2018 та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за теплову енергію станом на день постановлення судового рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2022, справу № 908/2078/22 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 01.11.2022 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

14.11.2022 на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Терра-Вест, м. Запоріжжя про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2078/22, присвоєно справі номер провадження № 15/170/22. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.12.2022 о/об 10:40 год.

07.12.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

22.12.2022 до суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду 22.12.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 24.01.2023.

20.01.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справ, у зв`язку з відправленням представника до лікарні.

24.01.2023 судом відкладено підготовче засідання на 27.02.2023

27.02.2023 до суду надійшла правова позиція ТОВ Терра-Вест у формі письмових пояснень по справі № 908/2078/22.

Ухвалою суду 27.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2023. Розгляд справи відкладався, в засіданні оголошувалась перерва.

04.05.2023 до суду надійшли письмові пояснення до судових дебатів по справі.

У судовому засіданні 04.05.2023 здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу Акорд.

Позов обґрунтовано наступним: між позивачем та відповідачем було укладено договір № 204089, який, як вважає позивач діє і на час вирішення спору в суді та не розірвано в установленому чинним законодавством порядку. Договір на який посилається відповідач № 72221141 та на підставі якого відбувається нарахування вартості послуг з постачання теплової енергії, позивач вважає не укладеним, оскільки відповідачем порушено ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо порядку/правил укладання договорів про надання комунальних послуг. Усі споживачі багатоквартирного будинку по бул. Центральний 21 не були своєчасно повідомлені належним чином про перехід на нові публічні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії і не могли скористатись своїм правом обрати модель договору, то на підставі ч. 6 ст. 633 ЦК України публічні договори є недійсними. Обґрунтування обраного позивачем способу захисту полягає в тому, що фактично між позивачем та відповідачем діє один договір № 204089 від 22.01.2018 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, а відповідач вимагає оплати за іншим договором, який не був укладений між позивачем та відповідачем.

У відповіді на відзив позивач зазначив про те, що позивач не вчиняв жодної дії за наявності якої можливо було б стверджувати про те, що позивач приєднався як споживач до умов публічного договору приєднання. Законодавством заборонено одночасне існування двох договорів енергопостачання на одне приміщення з одним і тим же теплопостачальником. Договір від 22.01.2018 виконувався належним чином, підстави для його розірвання не виникали. Заява приєднання до договору приєднання позивачем не підписувалась. Сам по собі факт опублікування публічних договорів на офіційному веб- сайті місцевого самоврядування та веб-сайті позивача також не буде підставою для визнання укладеними договорів приєднання, оскільки при цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг, чого зроблено не було. Належне повідомлення споживача про зміну договорів є обов`язковою та невід`ємною умовою без виконання якої публічні договори приєднання вважаються не укладеними. Також позивач провів власний розрахунок нарахувань за період з листопада 2021 року по листопад 2022 року для приміщення ТОВ «Терра - Вест» (бул. Центральний 21) та просить окрім визнати дійсним (чинним) договір № 204089 від 22.01.2018 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, ще і зобов`язати відповідача провести перерахунок заборгованості з урахуванням договору № 204089 від 22.01.2018.

У письмових поясненнях позивач додатково зазначив наступне: у сфері теплопостачання станом на 22.01.2018 існувало два види договорів, а саме: договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді та типовий договір на послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Спірний договір має назву договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді та укладався для нежитлового приміщення згідно із нормами Закону України «Про теплопостачання» та постанови КМУ № 1198 від 03.10.2007 (які є чинними), та він не підпадає під дію норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 2004 року, і які наслідок не може вважатися розірваним договір № 204089 на підставі витрати чинності такого закону. Тільки типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення може вважатися, таким, що втратив чинність на підставі закону та замінитись на типові «Договори про надання послуг з постачання теплової енергії». Оскільки спір виник щодо договору у сфері теплопостачання, то саме Закон України «Про теплопостачання» є нормативно правовим актом спеціальної дії. З урахуванням вимог ст. 21-1 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» офіційним повідомленням про перехід на нові види договорів буде лише на офіційному сайті місцевого самоврядування, а не на звичайному веб-сайті Концерну «МТМ». Також зазначає про те, що замість п`яти моделей договорів на офіційному веб-сайті ЗМР 02.10.2021 та Концерну «МТМ» - 07.10.2021 було розміщено повідомлення щодо необхідності укладення лише однієї форми договору про надання послуг з постачання теплової енергії. Оплата з посиланням на договір № 72221141 від 01.11.2021 не проводилася. Послуги отримувались на підставі договору № 204089 від 22.01.2018, який не розірвано за згодою сторін та в силу закону, оскільки Закону України «Про теплопостачання» є законом спеціальної дії та є чинним нормативно-правовим актом і на даний час.

Відповідач щодо позову заперечив з наступних підстав: з урахуванням вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір № 204089 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді є не чинним та було укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. 02.10.2021 на виконання вимог вказаного Закону України відповідачем на офіційному сайті розміщено типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Відповідно до п. 13 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є, зокрема, факт отримання послуги. Просить відмовити у позові повністю.

У судому засіданні 04.05.2023 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Суд установив наступне.

Позивач Концерн Міські теплові мережі є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України Про природні монополії та за приписами статті 19 Закону України Про теплопостачання, як монополіст, не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Концерн Міські теплові мережі діє на підставі Статуту. Основною метою діяльності Концерну Міські теплові мережі є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

22.01.2018 між Концерном Міські теплові мережі (Теплопостачальна організація, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра - Вест» укладено договір № 204089 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 1.1. договору, за цим договором Теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води споживачу, а споживач зобов`язаний прийняти теплову енергію в обсязі і порядку постачання теплової енергії згідно додатку № 1, який є невідємною частиною договору, та полатити її вартість за діючими тарифами (цінами), і дотримуватися передбаченого догвоором розподілу і режиму використання теплової енергії, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплопоспоживання (теловикористального обладнання).

Згідно з п. 1.3 договору теплова енергія використовується споживачем через тепло користувальні установки для підтримання належного температурного режиму (обігрівання) належних йому приміщень, в обсязі визначеному відповідно до додатку № 1 до догвоору.

У додатку № 1 до договору визначено, що Теплопостачальна організація відпускає, а споживач зобов`язаний прийняти в поточному році теплову енергію в гарячій воді на об`єкт (приміщення), який розташований в багатоквартирному будинку на потреби адреса об`єкту: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення ХХХХІІ підвалу та першого поверху літ. А-5, норма споживання теплової енергії ккал/год* - 69,2, загальна площа 417,9 м2 , теплове навантаження Q=0,013864 Гкал/годину, з додержанням наступних умов: орієнтованим обсягом Qрік=53,82 Гкал/рік.

Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що споживач зобов`язується виконувати умови цього договору. Дотримуватися вимог актів цивільного законодавства України, нормативно-праових актів, рішень органів місцевого самоврядування, Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води ДНАОП 0.00-1.11-98, Правил технічної експлуатації теплових установах і мереж.

Відповідно до п. п. 10.1, 10.4 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до моменту укладення сторонами письмової угоди про його розірвання, або припинення його дії. Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України сторони погодилися, що умови договору застосовуються до відносин між споживачем і Теплопостачальною організацією, які виникли до його укладання з 18.01.2017 року.

За умовами пункту 10.2 договору, договір припиняє свою дію у випадках:

- взаємної згоди сторін про його припинення;

- прийняття відповідного рішення Господарським судом;

- ліквідації однієї із сторін.

Умови договору можуть бути переглянуті на вимогу будь-якої сторни договору у відповідності до діючого законодавства Укаїни.

07.10.2021 Концерн Міські теплові мережі оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті 02.10.2021 (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Таким чином, як вказує позивач, в силу вимог вище наведених норм Закону з 01.11.2021 Концерном Міські теплові мережі з Товариством з обмеженою відповідальністю Терра-Вест укладено типовий індивідуальний договір № 72221141 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 (договір), відповідно, раніше укладений з відповідачем договір № 204089 припинив свою дію.

Пунктом 4 Типового індивідуального договору № 72221141 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Згідно з п. 5 Типового договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання та складається з:

- обсягу теплової енергії на палення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення.

В обґрунтування своїх доводів позивачем до матеріалів справи надано рахунок за постачання теплової енергії № 204089 за квітень 2021 року на суму 580,94 грн з посиланням на договір № 204089 від 22.01.2018 за постачання теплової енергії та рахунок за постачання теплової енергії № 72221141 за листопад 2021 року на суму 28 131,35 грн з посиланням на договір № 72221141 від 01.11.2021 за постачання теплової енергії. Також, роздруківку з сайту Концерну «Міські теплові мережі».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра - Вест» вважає, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства Уркаїни щодо розірвання договору № 204089 та порядку укладення нового договору № 72221141, просить визнати дійсним (чинним) договір № 204089 від 22.01.2018 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, та зобов`язати здійснти перерахунок наявної заборгованості за теплову енергію з урахуванням умов договору № 204089.

Суд не погоджується з доводами позивача внаслідок наступного.

З приводу позовної вимоги про визнання дійсним (чинним) договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 204089 від 22.01.2018 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронювапим законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній-конкретній справі за результатами розгляду позову.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів настільки, на скільки це можливо.

Суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоропюваного законом інтересу.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачеві, натомість установлення обгрунтованості позову - цс обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи.

Законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Під порушенням, зокрема, слід розуміти такий етап суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право па захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій. які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. Водночас, в теорії виокремлюють матеріальний і процесуальний аспекти захисту цивільних прав та інтересів.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Відповідно до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна право відношення; 7) припинення правовідпошення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При визначенні способу захисту необхідно враховувати положення ч. 1 ст. 14, п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, з урахуванням яких спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач, тому суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати правва позивача у спосіб, який ця особа не просить застосувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ГПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порущеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Такий спосіб захисту, як визнання договору дійсним може бути застосований судом виключно в окремо визначених цивільним законодавством випадках. Зокрема, за правилами частини другої статті 215 ЦК України у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Аналіз норм § 2 глави 17 розділу IV Книги першої ЦК України дає підстави для висновку, що договір може бути визнано дійсним судом у разі, наприклад: недодержання вимоги щодо письмової форми правочину (частина друга статті 218 ЦК України); недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (частина друга статті 219 ЦК України); недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору (частина друга статті 220 ЦК України); вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (частина друга статті 221 ЦК України); вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування (частина друга статті 224 ЦК України); вчинення правочину недієздатною фізичною особою (частина друга статті 226 ЦК України).

Позивач просить визнати дійсним (чинним) договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 204089 від 22.01.2018, який не має ознак нікчемності, оскільки його недійсність законом не встановлена та обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом чи договором.

В цій частині суд не вбачає підстав для задоволення позову, у зв`язку з обранням позивачем неправильного та неефективного способу захисту порушених прав.

Щодо вимоги про зобов`язання Концерну «Міські теплові пережі» здійснити перерахунок наявної у Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Вест» за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 204089 від 22.01.2018 заборгованості за теплову енергію станом на день постановлення судового рішення по справі, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 275 ГК України відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до приписів ст. ст. 3, 4 Закону України Про теплопостачання від 02.05.2005 № 2633-IV відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено ст. ст. 24, 25 Закону України Про теплопостачання та є обов`язковим для сторін на підставі закону.

За змістом ст. 25 цього Закону теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов`язками споживача теплової енергії (ст. 24 Закону).

Положеннями ст. 1 Закону України Про теплопостачання визначено, що:

споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

теплова енергія - це товарна продукція, яка виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Отже, обов`язковою ознакою споживача теплової енергії, а саме споживачем теплової енергії може бути особа (ОСББ, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

У офіційному виданні Голос України № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі Закон).

Відповідно до п. 1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

Згідно з ч. ч. 1, 3 статтею 2 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 №2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У статті 1 Закону № 2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 12 даного Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Згідно з ч. ч. 2, 3, 7 ст. 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 24 Закону України Про теплопостачання встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 3, 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо; споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг. Згідно із цим Законом внесено зміни до Законів України що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України Про житлово-комунальні послуги, зокрема до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

У частині 1 ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) установлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

За приписами ч. 5 ст. 13 цього Закону у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 №2189-VIII (в редакції від 01.05.2021) договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановами Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 та № 1023 від 08.09.2021 внесено зміни до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових форм договорів, відповідно до яких згідно із Законом України Про житлово-комунальні послуги договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності зазначених постанов.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

02.10.2021, на виконання вимог Закону, Концерн Міські теплові мережі оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/).

Відповідне повідомлення про розміщення на сайті Концерну МТМ публічних договорів опубліковано на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради 07.10.2021 (у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням: http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-).

Згідно з п. 1 оприлюдненого Концерном Міські теплові мережі Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Згідно із матеріалами справи Теплопостачальнка орагіназція відпускає ТОВ Терра-Вест теплову енергію в гарячій воді на об`єкт (приміщення), яке розташовано в багатоквартирному будинку на потреби опалення за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення ХХХХІІ підвалу та першого поверху літ. А-5 загальною площею 417,9 кв.м.

Доказів того, що у визначений нормативними актами строк співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та безпосередньо позивачем, прийнято рішення про вибір моделі договірних відносин з надавачем послуг з постачання теплової енергії Концерном «Міські теплові мережі» (відповідач у справі) не надано.

Таким чином, з урахуванням аналізу вище наведених норм чинного законодавства і матеріалів справи, через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та сплив 30-деного строку з моменту опублікування Концерном відповідно до вимог Закону України Про житлово-комунальні послуги індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (02.10.2021) та між Концерном МТМ та ТОВ Терра-Вест укладено з 01.11.2021 типовий індивідуальний договір № 72221141. Тоді як, попередньо укладений між сторонами договір № 204089 від 22.01.2018 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді припинив свою дію з 01.11.2021. Тобто, твердження позивача про те, що договір № 204089 від 22.01.2018 є чнним та посилання на недодержання процедури розірвання договору є безпідставними.

Крім того, суд не вбачає в діях відповідача порушень правил укладення типових індивідуальних договорів про надання послуги з постачання теплової енергії. Опублікування тексту договору здійснюється на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги, та одночасність здійснення такого опублікування вимогами ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комуальні послуги» не вимагається. Саме на споживачів Законом України «Про теплопостачання» покладається обов`язок по укладенню договорів з надання послуги теплопостачання (в даному випадку споживачем є позивач). Щодо паперової форми між юридичними особами, то в даному випадку застосуванню підлягають норми спеціального Закону № 2189 щодо порядку і факту укладення договору.

Відсутність доказів щодо розміщення повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг в даному випадку не спростовує факту виконання позивачем вимог ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комуальні послуги», відтак, індивідуальний договір є укладеним в силу вимог Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830» затверджено 5-ть видів типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, які набули чинності 01.10.2021, а саме: типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговування внутрішньо будинкових систем; типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії; типовий договір з колективним споживачем про надання порслуги з постачання теплової енергії; типовий колективний договір про надання послуги з постачання теплової енергії; типовий договір з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії.

Оскільки, як стверджує позивач в будинку АДРЕСА_2 створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, то відповідно до підпункту п. 2 пкнуту 42 постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 колективний споживач має право: розірвати договір у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги або у разі прийняття відповідного рішення співвласниками щодо відключення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) будинку.

Згідно з п. п. 3, 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 № 382 Про початок опалювального періоду 2021-2022 років у м. Запоріжжя встановлено, що забезпечення Концерном Міські теплові мережі початку опалювального періоду для житлових будинків незалежно від форм власності та відомчої належності та нежитлових будівель підприємств, установ і організацій здійснюється з 01 листопада 2021 року.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.03.2022 № 124 встановлено закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя з 31 березня 2022 року з проведенням Концерном МТМ відключення споживачів теплової енергії.

Таким чином, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , у т.ч. нежитлове приміщення позивача, підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2022 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон у м. Запоріжжі.

З урахуванням наведеного суд вважає, що відсутні підстави для зобов`язання Концерну «Міські теплові мережі» здійснити перерахунок наявної у Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Вест» за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 204089 від 22.01.2018 заборгованості за теплову енергію станом на день постановлення судового рішення по справі. В цій частині суд також відмовляє у позові.

За наведених обставин та надинх доказів, суд дійшов висновку про відмову в позові повністю.

Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

У позові відмовити повністю.

Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 травня 2023 року.

Суддя І. С. Горохов