Постанова

від 13.09.2023 по справі 908/2078/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2078/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Плецька Ю.В., адвокат (поза межами суду);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Терра-Вест на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.05.2023 (суддя Горохов І.С., м. Запоріжжя, повний текст якого підписаний 22.05.2023) у справі № 908/2078/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Терра-Вест, м. Запоріжжя

до відповідача Концерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя

про визнання дійсним договору купівлі продажу та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості

ВСТАНОВИВ:

18.10.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Терра-Вест до відповідача Концерну Міські теплові мережі про визнання дійсним договору купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді № 204089 від 22.01.2018 та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за теплову енергію станом на день постановлення судового рішення.

Позов обґрунтовано укладенням між сторонами договору № 204089, який, як вважає позивач діє і на час вирішення спору в суді та не розірвано в установленому чинним законодавством порядку; при цьому, договір, на який посилається відповідач № 72221141 та на підставі якого відбувається нарахування вартості послуг з постачання теплової енергії, позивач вважає не укладеним, оскільки відповідачем порушено ч. 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги щодо порядку/правил укладання договорів про надання комунальних послуг. Усі споживачі багатоквартирного будинку по бул. Центральний 21 не були своєчасно повідомлені належним чином про перехід на нові публічні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії і не могли скористатись своїм правом обрати модель договору, тому на підставі ч. 6 ст. 633 ЦК України публічні договори є недійсними. Обґрунтування обраного позивачем способу захисту полягає в тому, що фактично між позивачем та відповідачем діє один договір № 204089 від 22.01.2018 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, а відповідач вимагає оплату за іншим договором, який не був укладений між сторонами.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.05.2023 у справі №908/2078/22 у позові відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Терра-Вест, в якій просить рішення скасувати як таке, що не відповідає критеріям, визначеним ст.236 ГПК України, є необґрунтованим та ухваленим не на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи і без надання оцінки усім аргументам позивача та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що договір №204089 від 22.01.2018 має назву договір купівлі-продажу теплової енергії та укладався для нежитлового приміщення згідно з нормами Закону України "Про теплопостачання" та постанови КМУ №1198 від 03.10.2007 (які є чинними), тому він не підпадає під дію норм Закону України "Про житлово-комунальні послуги" 2004 року, і як наслідок, цей договір не може вважатися розірваним на підставі втрати чинності такого закону, а тому є чинним в силу п.10 Закону України "Про теплопостачання", однак, судом першої інстанції вищезазначене не враховано.

Також у скарзі йдеться про те, що оскільки договір №204089 укладено 22.01.2018, не має ознак нікчемності і є чинним, а отже він не може припинити свою дію з 01.11.2021 виключно на підставі Закону України "Про житлово-комунальні послуги", який набув чинності після укладення спірного договору тільки з 01.05.2019.

Скаржник зазначає, що є безпідставним висновок суду , що споживачем теплової енергії може бути особа, теплоспоживаюче обладнання якої через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої теплової мережі, оскільки це не було предметом спору.

У багатоквартирних будинках м. Запоріжжя одночасно існувало дві категорії споживачів, де для мешканців житлових квартир надавалась комунальна послуга з централізованого опалення, але без укладених письмових договорів і оплата провадилась на підставі особистих рахунків, а для нежитлових приміщень, що знаходяться у таких будинках, споживач укладав письмовий договір купівлі-продажу теплової енергії, при цьому на підставі Закону втратили чинність виключно типові договори про надання послуг з централізованого опалення, тому співвласникам житлових квартир потрібно було переукласти договори та змінити попередній вид договору на нові типові договори.

У позивача, як споживача, не виникло підстав для звернення до відповідача для укладення нового договору на підставі Закону України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки законодавством України заборонено одночасне існування двох договорів на одне приміщення з одним і тим самим виконавцем послуг.

Приєднана до матеріалів справи паперова копія публічного договору-приєднання не відповідає ст.207, 208 ЦК України, оскільки не містить необхідних даних. Внаслідок відсутності погодження істотних умов публічний договір приєднання не вважається укладеним і тому умови договору №204089 від 22.01.2018 зберігають чинність і на даний час.

Співвласники будинку по бул.Центральний,21 не були повідомлені належним чином про перехід на нові типи договорів, а отже і не могли протягом 30 днів провести загальні збори ОСББ та зробити вибір моделі і таким чином відбулось порушення вимог ч.5 ст.13 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги".

По рахунках де вказано неукладений договір №72221141 від 01.11.2021 оплата не проводилась, оскільки згідно з ч.7 ст.276 ГК України встановлено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється у відповідності до умов договору.

Теплова енергія від виконавця послуг надається споживачам у вигляді гарячої води і тому станом на 25.10.2021 споживачам житлових квартир надавалась послуга з централізованого опалення, а позивачу теплова енергія згідно договору.

Згідно наказу №2535 від 30.09.2021 Концерну "МТМ" до розрахунку плати за абонентське обслуговування входить така складова як витрати на забезпечення укладення договорів з опалення в сумі 203тис.059грн, отже Концерном закладено витрати на розірвання попередніх договорів та укладення нових договорів у письмовій формі для власників нежитлових приміщень.

Щодо обраного способу захисту скаржником зазначено, що по суті вимога про визнання договору неукладеним є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, встановлення судом факту відсутності укладення договору може мати місце лише при розгляді іншого господарського спору, тому визнати неукладеним договір №72221141 від 01.11.2021, можна лише як факт під час розгляду даного спору про визнання чинним договору №204089 від 22.01.2018. Крім того, визнати укладеним публічний договір приєднання не можливо, тому що позивачу не надходила пропозиція/ оферта від відповідача про його укладення.

Відповідач у поясненнях на апеляційну скаргу посилається на те, що відповідно до положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Концерном "МТМ" відповідний договір розміщено на офіційному сайті 02.10.2021, тому з 01.11.2021 такий договір приєднання є укладеним, а договір купівлі-продажу від 22.01.2018 №204089 є не чинним.

Фактом приєднання споживача до умов типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії згідно з цим договором та Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, є факт отримання послуги, який у даному випадку є доведеним.

Заявлені позивачем вимоги про зобов`язання відповідача здійснити з 01.11.2021 нарахування (перерахунок) за поставлену теплову енергію на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії №204089 від 22.01.2018 є необґрунтованими.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Березкіна О.В., Антонік С.Г.

З огляду на відсутність у суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 22.06.2023 здійснено запит матеріалів справи №908/2078/22 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

03.07.2023 матеріали справи №908/2078/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Терра-Вест на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.05.2023 у справі № 908/2078/22; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 13.09.2023.

12.09.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/2078/22 у зв`язку з відставкою судді Антоніка С.Г. та відпусткою судді Березкіної О.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2023, справу №908/2078/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Ухвалою суду від 12.09.2023 вказаною колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до провадження.

У судовому засіданні 13.09.2023 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

22.01.2018 між Концерном Міські теплові мережі (Теплопостачальною організацією) та Товариством з обмеженою відповідальністю Терра - Вест (Споживачем) укладено договір № 204089 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 1.1. договору, Теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води споживачу, а споживач зобов`язаний прийняти теплову енергію в обсязі і порядку постачання теплової енергії згідно додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору, та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами), і дотримуватися передбаченого договором розподілу і режиму використання теплової енергії, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплопоспоживання (теловикористального обладнання).

Згідно з п. 1.3 договору теплова енергія використовується споживачем через теплокористувальні установки для підтримання належного температурного режиму (обігрівання) належних йому приміщень, в обсязі визначеному відповідно до додатку № 1 до договору.

У додатку № 1 до договору визначено, що Теплопостачальна організація відпускає, а споживач зобов`язаний прийняти в поточному році теплову енергію в гарячій воді на об`єкт (приміщення), який розташований в багатоквартирному будинку на потреби об`єкту: бул. Центральний буд. 21, нежитлове приміщення ХХХХІІ підвалу та першого поверху літ. А-5, норма споживання теплової енергії ккал/год* - 69,2, загальна площа 417,9 м2 , теплове навантаження Q=0,013864 Гкал/годину, з додержанням наступних умов: орієнтованим обсягом Qрік=53,82 Гкал/рік.

Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що споживач зобов`язується виконувати умови цього договору. Дотримуватися вимог актів цивільного законодавства України, нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води ДНАОП 0.00-1.11-98, Правил технічної експлуатації теплових установах і мереж.

Відповідно до п. п. 10.1, 10.4 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до моменту укладення сторонами письмової угоди про його розірвання, або припинення його дії. Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України сторони погодилися, що умови договору застосовуються до відносин між Споживачем і Теплопостачальною організацією, які виникли до його укладання з 18.01.2017 року.

За умовами пункту 10.2 договору, договір припиняє свою дію у випадках:

- взаємної згоди сторін про його припинення;

- прийняття відповідного рішення Господарським судом;

- ліквідації однієї із сторін.

Умови договору можуть бути переглянуті на вимогу будь-якої сторони договору у відповідності до діючого законодавства України.

02.10.2021 Концерн Міські теплові мережі оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Таким чином, як вказує позивач, в силу вимог вище наведених норм Закону з 01.11.2021 Концерном Міські теплові мережі з Товариством з обмеженою відповідальністю Терра-Вест укладено типовий індивідуальний договір № 72221141 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний буд. 21 (договір), відповідно, раніше укладений з відповідачем договір № 204089 припинив свою дію.

Пунктом 4 Типового індивідуального договору № 72221141 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Згідно з п. 5 Типового договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання та складається з:

- обсягу теплової енергії на палення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення.

В обґрунтування своїх доводів позивачем до матеріалів справи надано рахунок за постачання теплової енергії № 204089 за квітень 2021 року на суму 580,94 грн з посиланням на договір № 204089 від 22.01.2018 за постачання теплової енергії та рахунок за постачання теплової енергії № 72221141 за листопад 2021 року на суму 28 131,35 грн з посиланням на договір № 72221141 від 01.11.2021 за постачання теплової енергії. Також, роздруківку з сайту Концерну Міські теплові мережі.

Товариство з обмеженою відповідальністю Терра - Вест вважає, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства Уркаїни щодо розірвання договору № 204089 та порядку укладення нового договору № 72221141, просить визнати дійсним (чинним) договір № 204089 від 22.01.2018 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, та зобов`язати здійснти перерахунок наявної заборгованості за теплову енергію з урахуванням умов договору № 204089.

Тому у жовтні 2022 року ТОВ Терра-Вест звернулось до господарського суду до Концерну Міські теплові мережі з позовними вимогами про визнання дійсним (чиним) договору №204089 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, укладеного 22.01.2018 та здійснення перерахунку наявної у товариства за договором купівлі-продажу теплової енергії заборгованості за теплову енергію, станом на день постановлення судового рішення у справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив із того, що через відсутність відповідного рішення співвласників багатоквартирного будинку 21 по вул. Центральній у м. Запоріжжі про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021 Концерном МТМ відповідно до вимог Закону України Про житлово-комунальні послуги на офіційному веб-сайті Концерну публічного договору приєднання Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 між Концерном МТМ та ТОВ Терра - Вест укладено Типовий індивідуальний договір №72221141 про надання послуги з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення ХХХХІІ - підвалу та першого поверху літ.А-5 загальною площею 417,9кв.м, розташованого у вказаному вище багатоквартирному будинку.

Внаслідок чого, з дати укладення Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 204089 від 22.01.2018, укладений між сторонами до введення в дію вказаного Закону, припинив свою дію.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

За приписами ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.2 ст. 275 ГК України відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтею 3 Закону України Про теплопостачання передбачено, що відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 24 Закону України Про теплопостачання встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Концерн Міські теплові мережі є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України Про природні монополії та за приписами статті 19 Закону України Про теплопостачання як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Концерн Міські теплові мережі діє на підставі Статуту. Основною метою діяльності Концерну Міські теплові мережі є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

У офіційному виданні Голос України № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 № 2189-VІІІ.

Відповідно до п. 1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

У ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.2 Закону України Про житлово-комунальні послуги предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до змісту положень ст.5 Закону України Про житлово-комунальні послуги до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч.1 ст. 12 Закону).

За змістом ст. 6 зазначеного Закону учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг. Виконавцем послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація.

За приписами п. 1 ч.2 ст.7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Аналіз положень даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають з житлово-комунальних послуг, які надаються виключно на договірних засадах.

01.05.2021 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг від 03.12.2020 № 1060-ІХ. Цим Законом внесено низку змін до Законів України, що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України Про житлово-комунальні послуги, зокрема до ч. 2 ст. 12, ч. 5 ст. 13, ст. 14, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Відповідно до частини 2 ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги, з урахуванням внесених змін, визначено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Статтею 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги врегульовано особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку.

Згідно з абз. першим частини 7 статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Відповідно до абз. 1-3 частини 5 статті 13 даного Закону в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Згідно з ч. 7 ст.21 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції від 01.05.2021) послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції від 01.05.2021) договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії. Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови КМУ № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01 жовтня 2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ №830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.

Згідно з Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Згідно з ч. 2 ст. 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до змісту частин 3, 4 та 7 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч.ч. 2, 5 ст. 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (абз. 3 ч. 1 ст. 641 ЦК України).

Колегією суддів встановлено, що 02.10.2021 Концерн Міські теплові мережі оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет: http://teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/).

Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну МТМ публічних договорів опубліковано 07.10.2021 на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням:https://zp.gov.ua/uk/articles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom- miski-teplovi-merezhi-).

На офіційному веб-сайті Концерну МТМ також було розміщено вимоги до якості послуг та технічні характеристики для будинку № 13 по вул. Василя Сергієнка в м.Запоріжжі (http://contracts.teploseti.zp.ua/building_information/4/2173).

Оскільки Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну МТМ публічних договорів, розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет за відповідними посиланнями, то відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 75 ГПК України колегія суддів визнає вищезазначені обставини загальновідомими, такими, що визнаються учасниками справи та не підлягають доказуванню.

При цьому відсутність доказів щодо розміщення повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах, рахунках на оплату тощо, у даному випадку не спростовує факт виконання відповідачем вимог п.5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Вищенаведеним, у тому числі, спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що співвласники будинку по бул. Центральний, 21 не були повідомлені належним чином про перехід на нові типи договорів, а отже і не могли протягом 30 днів провести загальні збори ОСББ та зробити вибір моделі і таким чином відбулось порушення вимог ч.5 ст.13 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" .

Згідно з п. 1 оприлюдненого Концерном Міські теплові мережі Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Індивідуальний договір про надання комунальної послуги вважається не укладеним лише у випадку, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У даному випадку, від споживача, а саме від власника приміщення або орендатора, Концерн Міські теплові мережі жодної пропозиції про вибір моделі договору не отримав.

Колегія суддів вважає, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому непідписана заява-приєднання до договору не вбачає відсутність підстав для укладання договору, оскільки в даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не передбачає підписання заяви-приєднання.

Крім того, за змістом п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ Кабінету №1022 від 08.09.2021) фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є, в тому числі, факт отримання послуги.

У даній справі, відповідно до рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 № 382 Про початок опалювального періоду 2021-2022 років у м. Запоріжжя встановлено, що забезпечення Концерном Міські теплові мережі початку опалювального періоду для житлових будинків незалежно від форм власності та відомчої належності та нежитлових будівель підприємств, установ і організацій здійснюється з 01 листопада 2021 року.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.03.2022 № 124 встановлено закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя з 31 березня 2022 року з проведенням Концерном МТМ відключення споживачів теплової енергії.

Таким чином, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 21, у т.ч. нежитлового приміщення позивача, підтверджується відповідними рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2022 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон у м. Запоріжжі.

При цьому нежитлові приміщення позивача є невід`ємною частиною житлового багатоквартирного будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

Отже, викладене підтверджує факт отримання послуги позивачем.

Таким чином, з урахуванням приписів законодавства, якими врегулювано правовідносини у сфері надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, викладених вище обставин, а також враховуючи відсутність відповідного рішення співвласників багатоквартирного будинку про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021 Концерном МТМ відповідно до вимог Закону України Про житлово-комунальні послуги на його офіційному веб-сайті публічного договору приєднання Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, господарський суд обґрунтовано зазначив, що з 01.11.2021 між Концерном МТМ та ТОВ Терра-Вест укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії у спірне нежитлове приміщення.

Одночасно, відповідно до абз. 1 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції Закону від 03.12.2020 № 1060-ІХ) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Системний аналіз вищевикладених обставин та положень наведених норм дає підстави для висновку, що в силу положень Закону України Про житлово-комунальні послуги з дати укладення Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії в порядку статей 13, 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 204089 від 22.01.2018, укладений між сторонами до введення в дію вказаного Закону, є припиненим.

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити з 01 листопада 2021 року нарахування (перерахунок) за послуги з постачання теплової енергії на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 204089 від 22.01.2018, у зв`язку з чим у задоволенні позову судом підставно відмовлено.

Також, колегія суддів вважає правильними висновки суду про те, що спосіб захисту шляхом визнання договору дійсним може бути застосований судом виключно в окремо визначених цивільним законодавством випадках і є неефективним у даному випадку, при цьому зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та належне нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши таких висновків.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що оскільки договір №204089 укладався згідно з нормами Закону України "Про теплопостачання" він не підпадає під дію норм Закону України "Про житлово-комунальні послуги" , являється чинним і не може припинити свою дію з 01.11.2021 виключно на підставі Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а також про те, що на підставі вказаного Закону втратили чинність виключно типові договори про надання послуг з централізованого опалення ґрунтуються на помилковому тлумаченні позивачем норм права та спростовуються вищевикладеним.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини та частини четвертої статті 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів апелянта суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову у позові.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З цих підстав, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України у задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на апелянта і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Терра-Вест на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.05.2023 у справі № 908/2078/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.05.2023 у справі № 908/2078/22 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю Терра-Вест за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.09.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков