Рішення
від 12.05.2023 по справі 927/256/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іменем України

РІШЕННЯ

12 травня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/256/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., секретар судового засідання Ткачова А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури, вул. Шевченка, буд. 1, м. Чернігів, 14000, e-mail: chernigiv.prok@chrg.gp.gov.ua, в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства освіти і науки України, проспект Перемоги, 10, м. Київ, 01135, е-mail: mon@mon.gov.ua, позивача-2: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, пр. Голосіївський, 50, м. Київ, 03039, адреса для листування: пр. Миру, 43, м. Чернігів, 14000, е-mail: chernigiv@spfu.gov.ua, до відповідача: Приватного підприємства "НОРТС ЛОГІСТІК", вул. Хлібопекарська, буд. 24, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43059534, е-mail: nataliary73@gmail.com. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -Національний університет "Чернігівська політехніка", вул. Шевченка, 95, м. Чернігів, 14035, код ЄДРПОУ 05460798, e-mail: cstu@stu.cn.ua, про визнання недійсним договору оренди, зобов`язання звільнити та повернути нежитлове приміщення за участю представників: позивача-2: Пуценко Т.В., прокурор: Кравченко А.А.Обставини справи.

Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства освіти і науки України, позивача-2: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до відповідача: Приватного підприємства "НОРТС ЛОГІСТІК" про:

-визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №13/57-21 від 11.11.2021, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Приватним підприємством "НОРТС ЛОГІСТІК";

-зобов`язання Приватне підприємство "НОРТС ЛОГІСТІК" звільнити нежитлове приміщення площею 200,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Євгена Онацького, 4-а та повернути його балансоутримувачу в особі Національного університету "Чернігівська політехніка", шляхом підписання акту повернення з оренди орендованого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог законодавства, зокрема, положень Закону України "Про освіту", оскільки спірне нежитлове приміщення площею 200,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Євгена Онацького, 4-а, що перебуває на балансі Національного університету "Чернігівська політехніка", передано в оренду відповідачу для використання в цілях підприємницької діяльності орендаря, яка пов`язана з обслуговуванням автотранспортних засобів, що не пов`язано з навчальним процесом. Отже, за висновком прокурора, наявні обставини для визнання недійсним такого договору на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України з застосуванням наслідків недійсності - звільнення об`єкта оренди та повернення його балансоутримувачу.

Ухвалою суду від 20.02.23 відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національний університет "Чернігівська політехніка" та призначено підготовче засідання на 15.03.23 на 11:00. Також цією ухвалою встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, зокрема: відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позов з доданими до нього документами, третій особі - п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи письмових пояснень щодо позову з доданими до нього документами.

Учасники по справі були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та про час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №1400055909638, №1400055909654, №1400055909662, №1400055909670, №1400055909646.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги 15.03.23, яка тривала з 09:41 до 11:30, розгляд справи у підготовочому засіданні, призначене на 15.03.23 об 09 год. 30 хв., не проводилось.

Учасники справи повідомлені про дату, час та місце наступного засідання, призначеного на 30 березня 2023 р. о 09:30 шляхом направлення на адресу останніх примірника ухвали від 15.03.23 у відповідності до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Направлена на юридичну адресу відповідача ухвала суду від 15.03.23 повернулась до суду з відміткою відділення зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою.

До початку підготовчого засідання до суду надійшли 27.02.23 письмові пояснення від Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (від 27.02.23 №52-04-03-349) пояснення, в яких викладено заперечення на позов та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши наступне:

- об`єкт оренди не використовувався за призначенням балансоутримувачем понад три роки, а тому може бути використане при укладенні договору оренди за будь-яким призначенням, що відповідає вимогам п.29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.20 №483 (надалі-Порядок), та відповідно майно за оспорюваним договором оренди може бути використане за будь-яким цільовим призначенням;

-Міністерство освіти і науки України листом від 22.06.21 №1/11-4549 надало дозвіл на укладення оспорюваного договору, мета використання майна - технічне обслуговування та ремонт автомобілів, при цьому Міністерство освіти і науки України зобов`язало керівника балансоутримувача урахувати напрямок діяльності орендаря з тим, щоб не завдати умовам безпечної роботи закладу;

-Національний університет "Чернігівська політехніка" листом від 22.07.21 №105/08-1123 відповідно до п. 29 Порядку підтвердило, що державне майно: будівля гаражу площею 200,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Є.Онацького, 4А, обліковується на балансі університету та не використовується закладом для навчально - виробничих, соціально - побутових цілей протягом 3-х років, укладення договору оренди не погіршить соціально - побутові умови студентів;

-Національний університет "Чернігівська політехніка" листом від 22.07.21 №105/08-1122 відповідно до п.54 Порядку зазначило перелік обмежень щодо цільового призначення об`єкта оренди, які в подальшому були вказані в оголошенні про передачу майна в оренду та в договорі оренди;

-цільове призначення об`єкту оренди визначено в п.7.1. змінюваних умов договору, яким було визначено, що майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд орендаря, за винятком певних цільових призначень;

-нормами ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ передбачено, що майно закладів освіти може бути об`єктом оренди;

-Порядок від 03.06.2020 №483 визначає механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону №157-ІХ;

-відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.10 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» заклади освіти мають право надавати послуги з надання в оренду будівель, споруд окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна, яке тимчасово не використовується в освітній діяльності;

-запропоновані балансоутримувачем обмеження були враховані як додаткові умови в оголошенні про передачу майна в оренду при передачі об`єкта на аукціон в електронній системі (ЕТС) Ргоzогго.Продажі;

-сторони договору вправі визначати будь - які умови договору, які прямо не заборонені законом та іншими актами законодавства, що і було здійснено при укладенні договору оренди №13/57-21 від 11.11. 21;

-в силу вимог Закону №157-ІХ, враховуючи позицію власника майна - держави в особі Міністерства освіти та науки України про можливість укладення договору оренди, згоду балансоутримувача державного майна та безпосереднє невикористання майна в освітньому процесі протягом 3 років, на думку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, такий договір є правомірним та не підлягає визнанню недійсним;

Зазначені пояснення разом з доказами направлення на адресу учасників справи залучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду.

13.03.23 від Приватного підприємства "НОРТС ЛОГІСТІК" (б/н від 09.03.23) надійшов відзив на позовну заяву, у якому повідомив про те, що відповідачем було направлено лист-повідомлення №1 від 09.03.23 засобами електронного зв`язку до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна №13/57-21 від 11.11.21, що належать до державної власності та знаходиться за адресою м. Чернігів, вул. Євгена Онацького, 4А, балансоутримувач-Національний університет "Чернігівська політехніка", у зв`язку з неможливістю використання об`єкта за призначенням. У зв`язку з цим, відповідач просить врахувати дані обставини щодо неможливості подальшого провадження у справі. До відзиву в якості додатку надано копію листа повідомлення про дострокове припинення договору оренди нерухомого майна (вих.№1 від 09.03.23) з доказами направлення на адресу учасників справи. Зазначений відзив з додатком залучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду.

14.03.23 від Національного університету "Чернігівська політехніка" (від 13.03.23 №109/05-431/ВС) надійшли пояснення, в яких зазначено, що оспорюваний договір оренди №13/57-21 від 11.11.21 укладений з дотриманням норм чинного законодавства та таким, що розірванню не підлягає. В обґрунтування своєї позиції третя особа зазначила, що:

- встановлені у п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, відповідні обмеження щодо використання майна закладів освіти, не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об`єктів протягом трьох років (для об`єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п`яти років (для об`єктів площею, що становить 500 і більше кв. м.);

-об`єкт оренди, що є предметом оспорюваного договору, більше трьох років не використовувався за призначенням Університетом, а тому може бути використане при укладенні договору оренди за будь-яким призначенням, що відповідає вимогам п. 29 Порядку від 03.06.2020 №483 і відповідно майно за договором оренди № 13/57-21 може бути використане за будь-яким цільовим призначенням;

-Міністерство освіти і науки України листом від 22.06.2021 № 1/11-4549 надало дозвіл на укладення договору оренди будівлі гаражу, площею 200,8 кв.м., по вул. Євгена Онацького, 4-А, м. Чернігів, терміном до 5-ти років. Мета використання майна - технічне обслуговування та ремонт автомобілів. При цьому, Міністерство освіти і науки України зобов`язало керівника Національного університету «Чернігівська політехніка» урахувати напрямок діяльності орендаря з тим, щоб не завадити умовам безпечної роботи закладу.

-Університет підтверджує, що державне майно: будівля гаражу площею 200,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Є.Онацького, 4А, обліковується на його балансі та не використовується закладом для навчально - виробничих, соціально - побутових цілей протягом 3-х років, укладення договору оренди не погіршить соціально - побутові умови студентів.

-до того, Університет, листом від 22.07.2021 року № 105/08-1122, відповідно до п. 54 зазначеного Порядку, зазначив перелік обмежень щодо цільового призначення об`єкта оренди, які в подальшому були вказані і в оголошені про передачу майна в оренду та в договорі оренди;

-відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» заклади освіти мають право надавати послуги з надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна, що тимчасово не використовується в освітній діяльності;

-запропоновані Національним університетом «Чернігівська політехніка» обмеження були враховані як додаткові умови в оголошенні про передачу майна в оренду при передачі об`єкта на аукціон в електронній системі (ЕТС) Ргоzогго.Продажі;

-враховуючи викладене вище, третя особа вважає, що оспорюваний договір укладений з дотриманням норм чинного законодавства та таким, що не підлягає розірванню.

До пояснень третьою особою надано докази направлення примірника останнього на адресу учасників справи, які разом з поясненнями залучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду.

20.03.23 від Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (від 17.03.23 №52-04-03-473) надійшло клопотання, у якому повідомив суд про те, що 16.03.23 за взаємною згодою сторін був укладений Договір про розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №13/57-21 від 11.11.21, згідно акту від 16.03.23 об`єкт оренди був повернутий балансоутримувачу, враховуючи викладене, на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. До клопотання в якості додатку надано копії Договору про розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №13/57-21 від 11.11.21 та акту повернення з оренди нерухомого майна, що належить додержавної власності від 16.03.23 з доказами направлення на адресу учасників справи, які судом залучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду.

27.03.23 від заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури (від 24.03.23 №55-75-2886вих-23) надійшло клопотання про закриття провадження за відсутності предмета спору, у якому просить суд закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України та повернути на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 5368 грн на підставі ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір». До клопотання надано докази направлення примірника останнього на адресу учасників справи, які судом залучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду.

29.03.23 від Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (від 27.03.23 №52-04-03-553) надійшло клопотання про розгляд призначеної на 30.03.23 без участі представника останнього та про закриття провадження у справі.

Суд задовольнив клопотання позивача-2 в частині розгляду справи у відсутності його представника.

У підготовчому засіданні 30.03.23 присутній прокурор виклав зміст клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору та просив його задовольнити.

За наслідками розгляду справи у підготовчому засіданні 30.03.23 суд постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви у підготовчому засіданні до 27.04.23 до 09:00.

Ухвалою суду від 30.03.23 повідомлено учасників справи про дату, час та місце судового засідання шляхом направлення на адресу останніх примірника ухвали від 30.03.23 у відповідності до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Ухвала суду від 30.03.23, направлена на юридичну адресу відповідача (вул. Хлібопекарська, буд. 24, м. Чернігів, 14000) повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач вважається повідомленим про час та місце проведення судового засідання.

До початку судового засідання від Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надійшли:

-наказ з кадрових питань (особового складу) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 03.03.23 №31-к-вс про призначення Пуценко Т.В.;

-посадова інструкція Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 16.02.23;

-Положення про сектор правового забезпечення по Чернігівській області Юридичного управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, затверджене наказом від 28.08.20 №554.

Зазначені докази судом залучено до матеріалів справи.

Після оголошеної перерви у підготовчому засіданні 27.04.23 були присутні прокурор та представник позивача-2.

За наслідками розгляду справи у підготовчому засіданні 27.04.23, судом постановлено із занесенням до протоколу судового засідання від 27.04.23, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.05.23 на 09:00.

Ухвалою суду від 27.04.23 повідомлено учасників справи про дату, час та місце судового засідання шляхом направлення на адресу останніх примірника ухвали від 27.04.23 у відповідності до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Ухвала суду від 27.04.23, направлена на юридичну адресу відповідача (вул. Хлібопекарська, буд. 24, м. Чернігів, 14000) повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач вважається повідомленим про час та місце проведення судового засідання.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання з розгляду справи по суті 12.05.23 проводилось за відсутності позивача-1, відповідача та третьої особи (їх представників).

У судовому засіданні 12.05.23, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив:

У системі онлайн аукціонів "Прозорро. Продажі" було опубліковано оголошення про передачу в оренду спірного нежитлового приміщення - будівля гаражу площею 200,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Євгена Онацького, 4-а, що обліковується на балансі Національного університету «Чернігівська політехніка». Відповідно до протоколу електронного аукціону №LLE001-UA-20210922-16276 від 19.10.2021, за наслідками проведення повторного аукціону зі зниженням стартової орендної плати на 50 відсотків, переможцем електронного аукціону стало Приватне підприємство "НОРТС ЛОГІСТІК".

Як встановлено, Національний університет «Чернігівська політехніка» звернувся до Міністерства освіти і науки України, до сфери управління якого належить Балансоутримувач, з клопотанням про надання дозволу щодо передачі спірного приміщення в оренду. Міністерство освіти і науки України, у свою чергу, надало дозвіл на укладення договору оренди спірного нежитлового приміщення з метою технічного обслуговування та ремонту автомобілів (а.с. 34) із зазначенням, що класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) потенційного орендаря повинна відповідати меті використання орендованого майна.

11.11.21 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Орендодавець), Національним університетом «Чернігівська політехніка» (далі - Балансоутримувач) і Приватним підприємством "НОРТС ЛОГІСТІК" (далі - Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 13/57-21 (далі - Договір оренди), за умовами якого Орендодавець і Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення - будівля гаражу площею 200,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Євгена Онацького, 4-а, що обліковується на балансі Національного університету «Чернігівська політехніка». Місячна орендна плата становить 2838,16 грн без ПДВ.

Згідно з п. 2.1 розділу ІІ Договору оренди Орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання акту приймання-передачі Майна. Акт приймання-передачі підписується між Орендарем і Балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

Відповідно до пункту 12.1 (1) розділу І, п. 12.1 (1) розділу ІІ Договору оренди він укладений строком на 5 років з дати його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

Відповідно до п.7.1.(2) розділу 7 «Цільове призначення Майна» Договору, майно може бути використане за цільовим призначенням на розсуд Орендаря, за винятком таких цільових призначень:

-7.1.1. Тренажерні зали, заклади фізичної культури і спорту, діяльність з організації та проведення занять різними видами спорту;

-7.1.2. Нічні клуби. Ресторани з нічним режимом роботи (після 22 год). Сауни, лазні. Організація концертів та іншої видовищно-розважальної діяльності. Готелі, хостели, турбази, мотелі, кемпінги, літні будиночки. Комп`ютерні клуби та інтернет-кафе.

-7.1.3. Майстерні, ательє, салони краси, перукарні. Надання інших побутових послуг населенню.

-7.1.4. Ритуальні послуги. Громадські вбиральні. Збір і сортування вторинної сировини.

-7.1.5. Розміщення суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють іншу виробничу діяльність

Пуктом 14 Договору визначено Додаткові умови оренди, відповідно до яких обумовлено обмежити використання об`єкта оренди відповідно до п.54 Порядку для розміщення наступного цільового призначення:

-Тренажерні зали, заклади фізичної культури і спорту, діяльність з організації та проведення занять різними видами спорту.

-Нічні клуби. Ресторани з нічним режимом роботи (після 22 год). Сауни, лазні. Організація концертів та іншої видовищно-розважальної діяльностГ. Готелі, хостели, турбази, мотелі, кемпінги, літні будиночки. Комп`ютерні клуби та Інтернет-кафе.

-Майстерні, ательє. Салони краси, перукарні. Надання інших побутових послуг населенню.

-Ритуальні послуги. Громадські вбиральні. Збір і сортування вторинної сировини.

-Розміщення суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють іншу виробничу діяльність.

Відповідно до п.6.1. Розділу 6 Договору, орендар зобов`язаний використовувати орендоване майно відповідно до призначення, визначеного у п.7.1. (2) Умов.

На виконання умов Договору оренди Балансоутримувач передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування спірне нежитлове приміщення, про що складено Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.11.2021 (а.с. 28).

Відповідно до витягу із Реєстру суб`єктів освітньої діяльності, Національний університет «Чернігівська політехніка» належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, форма власності - державна. Основним видом діяльності освітнього закладу (ЄДРПОУ 05460798) є КВЕД 85.42 Вища освіта.

Приватне підприємство "НОРТС ЛОГІСТІК" здійснює господарську діяльність, пов`язану з наданням послуг у сфері транспорту, поштової та кур`єрської діяльності та торгівлі, що підтверджується класифікацією діяльності зазначеною в кодах КВЕД, вказаних при її державній реєстрації як приватне підприємство, а саме: КВЕД 52.29 - інші допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); 45.32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.31 - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 53.20 - інша поштова та кур`єрська діяльність; 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.18 - діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами.

Як вказує прокурор, зазначене вказує на відсутність будь-яких ознак освітнього процесу або надання послуг пов`язаних із забезпеченням такого процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, у свою чергу приватне підприємство "НОРТС ЛОГІСТІК", якому передано в оренду спірне приміщення для розміщення суб`єкта господарювання, що діє на основі приватної власності, провадить господарську діяльність у сфері транспорту, поштової та кур`єрської діяльності та торгівлі, тобто виключно в цілях підприємницької діяльності орендаря, не пов`язаної з освітньою діяльністю або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Міністерства освіти і науки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у зв`язку із невиконанням ними своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Прокурор вважає, що інтереси держави у даному випадку полягають у захисті прав дітей на отримання освіти у закладі освіти зі створеними відповідними умовами для їх функціонування і розвитку, зокрема і їх матеріальної бази, а також забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання та праці; порушення вимог законодавства під час передачі в оренду майна освітнього закладу має наслідком порушення інтересів держави у сфері освіти.

Як зазначає прокурор, у даному випадку звернення прокурора спрямоване на забезпечення дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільних потреб у відновленні законності при вирішенні питання про передачу в оренду державного майна, що з огляду на значимість питання забезпечення державою права на освіту, і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства та конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (пункт 54 рішення).

Враховуючи викладене, у даному випадку порушення інтересів держави полягає у незаконному, нецільовому використанні приміщення освітнього закладу, загрозі збереження існуючої мережі освітніх закладів та їх матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності.

Уповноваженим органом управління державним майном, яке передано згідно спірного договору оренди є Міністерство освіти і науки України, а балансоутримувачем та особою у повному господарському віданні якого є майно - Національний університет «Чернігівська політехніка».

Згідно ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі. Від імені та в інтересах держави України право власності здійснюється відповідно органами державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності здійснюється уповноваженими органами влади з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною 1 ст. 4 вказаного Закону визначено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності, поміж інших, є міністерства (далі - уповноважені органи управління) та Фонд державного майна України.

У відповідності до п. 32 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об`єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі та організовують контроль за використанням орендованого державного майна.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 69 Закону України «Про освіту» державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики в цій сфері та спрямований на забезпечення інтересів суспільства щодо належної якості освіти та освітньої діяльності.

Державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальними органами. Центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженогое постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Підпунктом 89 п. 4 вказаного Положення Міністерство освіти і науки України здійснює управління об`єктами державної власності, що належить до сфери його управління та згідно пп. З п. 5 Положення - контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належить до сфери його управління.

Згідно із абз. 2 п. 1.1. Статуту, Національний університет «Чернігівська політехніка» є багатогалузевим класичним закладом вищої освіти, основною метою діяльності якого є провадження інноваційної освітньої діяльності за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії) та проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень. Університет є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.

Університет здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про фахову передвищу освіту», інших нормативно-правових актів України та цього Статуту (п. 1.6.).

Міністерство освіти і науки України як уповноважений орган управління в межах компетенції, зокрема здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю університету.

Окрім того, Міністерство освіти і науки України як власник має повний комплекс прав та обов`язків щодо спірного майна.

Зважаючи на викладене, Міністерство освіти і науки України є органом уповноваженим у даних правовідносинах на захист інтересів держави у розумінні положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, позовна заява подається прокурором в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, як органу, уповноваженого державою управляти майном та здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері освіти.

Міністерство освіти і науки України виступає уповноваженим органом, приймає рішення щодо розпорядження державним майном балансоутримувача - Національного університету «Чернігівська політехніка», де підписантом договору оренди є орендодавець.

Також відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" суб`єктом управління об`єктами державної власності є, у тому числі, Фонд державного майна України.

Пунктом 32 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань організовують контроль за використанням орендованого державного майна.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна).

Відповідно до п. 1, 3, 4.5 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, затвердженого наказом Фонду Державного майна України від 12.08.2019 №810, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Завданням регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду, зокрема, державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Основним завданнями регіонального відділення є, зокрема, здійснення контролю у сфері передачі державного майна в оренду та користування.

З урахуванням наведеного, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, яке на місцевому рівні реалізує державну політику у сфері оренди, використання та управління об`єктами державної власності.

З матеріалів справи вбачається, що прокурором листом від 21.12.2022 № 7624вих-22 повідомлено Міністерство освіти і науки України з приводу виявлених порушень вимог законодавства про освіту.

Згідно відповіді Міністерства освіти і науки України від 09.01.2023 № 1/305-23, Міністерство у разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами просить вжити заходів спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна.

Разом з тим, стосовно вжиття Міністерством заходів щодо захисту інтересів держави у суді та відновлення законності за фактом використання приватним підприємством «НОРТС ЛОГІСТІК» будівлі гаражу загальною площею 200,8 кв.м. Національного університету «Чернігівська політехніка» для цілей, не пов`язаних з освітнім процесом у відповіді нічого не зазначено.

Крім того, окружною прокуратурою листами від 29.11.2022 № 6955вих-22 та 12.12.2022 № 7323вих-22 повідомлено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Однак, заходи до усунення порушень законодавства та інтересів держави після отримання повідомлення, зокрема звернення з позовною завою до суду, не вжито, позов до суду не подано та його подання не планується, що підтверджується листами Регіонального відділення від 09.12.2022 № 51-04.03- 01226 та від 19.12.2022 № 51-04.03-01281.

У поданих до суду письмових поясненнях від 27.02.23 №52-04-03-349, позивач-2 зазначив, що не підтримує заявлений прокурором позов, оскільки вважає, що оспорюваний договір укладений з дотриманням порядку, передбаченим чинним законодавством.

У п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю.

Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Отже, непідтримання компетентним органом позову, поданим в його особі, не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим, оскільки невжиття цим органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

У порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор повідомив позивача-1 та позивача-2 про намір подати позов в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про визнання недійсним спірного договору та про зобов`язання звільнити орендоване приміщення.

Однак, ні Міністерством освіти і науки України, ні Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях заходи до усунення порушень законодавства та інтересів держави після отримання повідомлення, зокрема, звернення з позовною заявою до суду, не вжито, до суду позивачі не зверталися.

Як свідчать матеріали справи, позивачі по справі були обізнані про обставини даної справи, які полягають у незаконному, нецільовому використанні приміщення освітнього закладу, загрозі збереження його матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку здобувачів освіти, але всупереч інтересам держави , прийшли до помилкового висновку про правомірність своїх дій, тому за захистом до суду не звернулися.

Враховуючи наведене, прокурор реагуючи на виявлені порушення законодавства, правомірно звернувся до суду з даною позовною заявою, зважаючи на очевидний характер порушень та нездійснення компетентними органами протягом розумного строку після отримання повідомлення наданих їм повноважень на захист прав і законних інтересів держави.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Міністерства освіти і науки України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Щодо визнання недійсним Договору оренди.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 53 Конституції України передбачає, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про освіту» освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти є інвестицією в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави. Державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України «Про освіту» засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є, зокрема людиноцентризм; верховенство права; забезпечення якості освіти та якості освітньої діяльності; доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою.

Приписами ч. 1 ст. 10 Закону України «Про освіту» передбачено, що до невід`ємних складників системи освіти входить вища освіта.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про освіту» метою вищої освіти є здобуття особою високого рівня наукових та/або творчих мистецьких, професійних і загальних компетентностей, необхідних для діяльності за певною спеціальністю чи в певній галузі знань.

Положення ч. З ст. 22 Закону України «Про освіту» передбачають, що заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково- технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

Згідно із ч. 1 ст. 52 Закону України «Про вищу освіту» учасниками освітнього процесу у закладах вищої освіти є: наукові, науково-педагогічні та педагогічні працівники; здобувачі вищої освіти та інші особи, які навчаються у закладах вищої освіти; фахівці-практики, які залучаються до освітнього процесу на освітньо-професійних програмах; інші працівники закладів вищої освіти.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про освіту» особи, які здобувають освіту в закладах фахової передвищої та вищої освіти, на період навчання забезпечуються гуртожитками та мають право на отримання стипендії у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положення ч. 1 ст. 70 Закону України «Про вищу освіту» передбачають, що матеріально-технічна база закладів вищої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності.

Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми закладу вищої освіти з метою забезпечення його статутної діяльності засновником (засновниками) закріплюються на основі права господарського відання або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно.

Згідно із ч. 2 ст. 70 Закону України «Про вищу освіту» майно закріплюється за державним або комунальним закладом вищої освіти на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти, крім випадків, передбачених законодавством.

Передача в оренду державними і комунальними закладами вищої освіти закріплених за ними на праві господарського відання об`єктів власності здійснюється без права їх викупу відповідно до законодавства.

Положення п. 4 ч. З ст. 70 Закону України «Про вищу освіту» передбачають, що заклад вищої освіти у порядку, визначеному законом, та відповідно до статуту має право використовувати майно, закріплене за ним на праві господарського відання, у тому числі для провадження господарської діяльності, передавати його в оренду та в користування відповідно до законодавства.

Крім того, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 70 Закону України «Про вищу освіту» (у редакції від 27.10.2022) майно державного або комунального закладу вищої освіти, у тому числі того, що має статус національного, яке не використовується для провадження видів діяльності, передбачених цим Законом, та не забезпечує статутну діяльність, може безоплатно передаватися у встановленому законодавством порядку іншому державному або комунальному закладу вищої, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти, науковій установі або науковій організації державної форми власності за умови його подальшого використання виключно для провадження видів діяльності, передбачених спеціальними законами та/або Законом України «Про наукову і науково- технічну діяльність».

Згідно витягу із Реєстру суб`єктів освітньої діяльності, Національний університет «Чернігівська політехніка» належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, форма власності - державна.

Відповідно до п. 1.5. Статуту НУ «Чернігівська політехніка», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 17.06.2020 №819 (далі - Статут), Університет є юридичною особою, має закріплене на праві господарського відання майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов`язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Університет має самостійний баланс, рахунки в установах банків, казначействі, печатки із зображенням Державного Герба України, найменуванням Міністерства освіти і науки України та Університету, штампи та бланки зі своїм найменуванням, власну символіку та атрибутику.

Університет здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову і науково- технічну діяльність», «Про фахову передвищу освіту», інших нормативно- правових актів України та цього Статуту (п. 1.6.).

Положення п. 1.3. Статуту передбачають, що основними напрямами діяльності Університету є: 1) забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти; 2) підготовка згідно з державним замовленням і договірними зобов`язаннями фахівців відповідного ступеня вищої освіти: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук; 3) проведення освітнього процесу з використанням прекурсорів; 4) підготовка та атестація наукових, науково-педагогічних кадрів; 5) підготовка до вступу у заклади вищої освіти; 6) науково-дослідна робота; 7) спеціалізація, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів, підготовка кадрів робітничих професій; 8) культурно-освітня, методична, видавнича, фінансово-господарська діяльність; 9) здійснення зовнішніх зв`язків у напрямах підготовки фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів, наукових, науково-педагогічних кадрів, наукових досліджень, експортних та імпортних операцій; 10) побутове обслуговування учасників освітнього процесу, здійснення заходів щодо їх оздоровлення; 11) підвищення кваліфікації за базовими напрямами (спеціальностями); 12) надання платних послуг відповідно до законодавства України.

Згідно із абз. 2 п. 1.1. Статуту, Національний університет «Чернігівська політехніка» є багатогалузевим класичним закладом вищої освіти, основною метою діяльності якого є провадження інноваційної освітньої діяльності за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії) та проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень. Університет є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.

Відповідно до п. 9.1. Статуту матеріально-технічна база Університету включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності.

Відповідно до законодавства, з метою забезпечення його статутної діяльності МОН закріплює на основі права господарського відання будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації. Землекористування та реалізація прав власника земельних ділянок, у тому числі набуття відповідних прав на землю, здійснюються Університетом відповідно до Земельного кодексу України.

Майно закріплюється за Університетом на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України та Конференції трудового колективу Університету, крім випадків, передбачених законодавством (п. 9.2. Статуту).

Об`єктом оренди за спірним договором є будівля гаражу, яка є власністю держави в особі Міністерства освіти і науки України та перебуває на праві господарського відання управління НУ «Чернігівська політехніка».

Отже, НУ «Чернігівська політехніка» є вищим закладом освіти державної форми власності, підпорядкованим Міністерству освіти і науки України, за яким на праві господарського відання закріплюються будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно, з метою забезпечення статутної діяльності закладу вищої освіти (освітньої, наукової та культурно-просвітницької діяльності).

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначено положеннями Закону України «Про освіту.

Аналогічна позиція викладене у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21.

Частиною 1 ст. 80 Закону України «Про освіту» передбачено, що до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Виходячи з вимог законодавства про освіту об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17\ від 25.07.2018у справі № 906/143/17, від 10.10.2018у справі № 917/1934/17).

Згідно із ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» (в редакції Закону від 23.04.2021, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Дана норма Закону України «Про освіту» є імперативною та прямо встановлює заборону на використання об`єктів освіти не за освітнім призначенням.

Наразі імперативними приписами ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» (в редакції Закону яка набрала чинності 10.07.2021) передбачено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту» спеціальні закони - закони України «Про дошкільну освіту», «Про повну загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту».

Відповідно до п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди, зокрема майно закладів освіти.

Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.

Обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров`я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об`єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об`єктів протягом трьох років (для об`єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п`яти років (для об`єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об`єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.

Разом з тим, Постанова КМУ від 03.06.2020 № 483 є підзаконним актом і має застосовуватися лише в контексті відповідності нормам Закону України «Про освіту», який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання імперативних вимог ч. 4 ст. 80 цього Закону щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами.

За ст. 8 Конституції України, в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади, виключно який відповідно до п. З ч. 1 ст. 85 Конституції України уповноважений приймати закони. Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин, коло яких визначено у ст. 92 Конституції України.

Вища юридична сила закону полягає в тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність Конституції і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов`язаний застосовувати закон, який регулює ці правовідносини.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти не можуть застосовуватися навіть у випадку, коли вони є чинними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19).

У свою чергу, Закон України «Про освіту» не містить винятків щодо напрямів діяльності використання майна закладів освіти незалежно від того чи використовуються вони на цей час, чи здійснюється належне бюджетне фінансування тощо.

Надання в оренду приміщень освітніх закладів, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 905/1227/17 (постанова від 27.11.2018).

Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об`єктів освіти.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 905/1227/17 від 27.11.2018, а також Верховний Суд у справах №917/782/20 від 14.04.2021, № 905/1266/17 від 30.01.2018, № 906/165/17 від 10.04.2018, № 902/653/17 від 04.07.2018, № 911/1645/21 від 07.06.2022, № 909/597/21 від 12.07.2022, № 909/597/21 від 08.11.2022 та інші.

Невикористання спірних приміщень та недостатнє їх фінансування відповідно до Закону України «Про освіту» не є підставою для їх передання в оренду з іншою метою, ніж пов`язана з освітньою діяльністю.

Отже, приміщення вищого закладу освіти передане в оренду суб`єкту господарювання, господарська діяльність якого не пов`язана з наданням послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Використання спірного об`єкту нерухомого майна під господарську діяльність з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, не є використання його за освітнім призначенням.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 ГПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про освіту» визначено, що підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати зміст і обсяг конституційного права на освіту, а також визначених законом автономії суб`єктів освітньої діяльності та академічних свобод учасників освітнього процесу.

Положення ч. 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» та норми Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, якими передбачено можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі та щодо можливості передачі в оренду майна закладу освіти, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів відповідно, мають застосовуватись лише в контексті норм ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», який має вищу юридичну силу, тобто, за умови дотримання вимог цієї статті щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за призначенням.

Зазначені твердження повністю узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.03.2019 у справі № 913/204/18. Так, у даній постанові Верховного Суду зазначено, що з 19.01.2019 набрала чинності нова редакція ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», згідно з якою об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Аналогічну позицію щодо того, що Постанова Кабінету Міністрів України має підзаконний характер і має застосовуватися лише в контексті відповідності нормам Закону України «Про освіту», який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання імперативних вимог ч. 4 ст. 80 цього Закону щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за цільовим (освітнім) призначенням, викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 922/2712/19.

Невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.04.2021 у справі №917/782/20, від 05.08.2020 у справі №913/152/18, правова позиція, викладена у п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17.

З огляду на це, орендоване приміщення НУ «Чернігівська політехніка» використовується не за освітнім призначенням та в цілях не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, що є підставою для визнання договору оренди недійсним.

У свою чергу, постанова КМУ має підзаконний характер і застосовується лише в контексті відповідності нормам Закону України «Про освіту», який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання імперативних вимог ч. 4 ст. 80 цього Закону щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за цільовим (освітнім) призначенням (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 922/2712/19).

Системний аналіз положень Конституції України (зокрема, статті 53, 92) та Закону України «Про освіту» дає підстави для висновку про те, що на державу покладено обов`язок створювати належні та якісні умови для стимулювання і розвитку освіти. Законодавцем передбачено створення навчальних закладів в тому числі на основі державної власності, а державне майно, надане навчальним закладам, повинно використовуватись виключно на освітні потреби навчального закладу та з метою сталого розвитку суспільства і держави.

При цьому, дії або бездіяльність навчального закладу щодо використання такого майна прямо кореспондує з конституційним правом громадян на отримання освіти та державним обов`язком щодо створення державою належних умов її надання громадянам та подальшого розвитку,

У такий спосіб, неналежне використання такого майна прямо порушує державний інтерес у забезпеченні конституційного права громадян на освіту, соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, інвестування в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави, оскільки освіта є державним пріоритетом і таке використання не відповідає цілям, визначеним законодавцем.

Враховуючи наведені норми Закону України «Про освіту» слід також зауважити, що хоча згідно із абзацом 6 частини 1 статті 79 Закону України «Про освіту» джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності можуть бути доходи від надання в оренду приміщень, однак оренда приміщень у них дозволяється лише у випадках, якщо об`єкт оренди використовується за освітнім призначенням або для надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, чи обслуговуванням учасників освітнього процесу, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 по справі № 908/2757/21, від 08.11.2022 по справі № 917/1090/21.

Отже, оренда майна закладів освіти дозволяється лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти та пов`язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Аналізуючи вищевказані норми, слідує висновок, що законодавством заборонено приватизація чи використання не за освітнім призначенням об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти.

Таким чином, за змістом положень частини 1, 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об`єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням. Виняток становлять лише випадки надання в оренду майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. При цьому саме по собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018у справі № 905/1266/17, від 10.04.2018у справі № 906/165/17, від 04.07.2018 у справі № 902/653/17, від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 14.04.2021 у справі № 917/782/20, від 12.07.2022 у справі № 909/597/21.

Вказані правові позиції щодо використання майна державних та комунальних закладів освіти та можливість їх передачі в оренду є сталими, що також підтверджується висновками Верховного Суду по справі № 917/1090/21 викладеними у постанові від 08.11.2022.

Отже, системний аналіз вищевказаних норм законодавства та судової практики свідчить про те, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не можуть використовуватися не за цільовим призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

При цьому невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним оскаржуваного Договору, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні.

Разом з тим, як зазначалося вище, ПП «НОРТС ЛОГІСТІК» здійснює господарську діяльність не пов`язану із освітнім процесом.

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулюються Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відноситься освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.

Згідно офіційних даних, розміщених на сайті Міністерства освіти і науки України в реєстрі суб`єктів освітньої діяльності не містяться будь-які відомості про здійснення освітньої діяльності ПП «НОРТС ЛОГІСТІК»

Вказане свідчить про те, що Орендар в розумінні положень Закону України «Про освіту» не є суб`єктом освітнього процесу, не надає освітні послуги, не сучасником освітнього процесу в закладі вищої освіти.

Таким чином, відповідач використовує орендоване приміщення для здійснення власної підприємницької (господарської) діяльності, що не може вважатись використанням об`єкта оренди за освітнім призначенням або наданням послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу чи обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Отже, відповідач - ПП «НОРТС ЛОГІСТІК» не використовує орендоване ним нежитлове приміщення в розрізі завдань, визначених Законом України «Про освіту» та законодавством про освіту, оскільки не надає освітніх послуг, пов`язаних з освітнім процесом в орендованому ним приміщенні.

Головним завданням неухильного дотримання вимог ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» законодавець визначає можливість надання майна освітнього закладу в оренду у разі пов`язаності із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Аналіз змісту вказаних вище норм законодавства в їх сукупності дає підстави для висновку про можливість передачі в оренду приміщень закладів освіти лише у випадках надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Отже, передача в оренду будівлі гаражу НУ «Чернігівська політехніка», який є закладом освіти державної власності та фінансується з державного бюджету, для здійснення діяльності не пов`язаної із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства, суперечить вимогам чинного законодавства та порушує інтереси держави у сфері освіти.

ПП «НОРТС ЛОГІСТІК» не здійснює освітню діяльність, не має ліцензії на надання освітніх послуг, а його підприємницька (господарська) діяльність не пов`язана із забезпеченням освітнього процесу чи обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Наведе свідчить про те, що ПП «НОРТС ЛОГІСТІК» використовує будівлю гаражу загальною площею 200,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Євгена Онацького, 4-а, що обліковується на балансі Національного університету «Чернігівська політехніка» не за освітнім призначенням, за відсутності мети у наданні послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, що є порушенням імперативних положень ст. 80 Закону України «Про освіту».

Враховуючи викладене, договір оренди №13/57-21 від 11.11.21 нерухомого майна, що належить до державної власності, підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України як такий, що суперечить актам цивільного законодавства.

Щодо клопотання про закриття провадження у справі, в тому числі й в частині вимоги про визнання недійсним договору оренди №13/57-21 від 11.11.21 нерухомого майна, що належить до державної власності, останнє не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

На обґрунтування клопотання як прокурор, так і позивач-2 посилаються на укладення 16.03.23 Договору про розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №13/57-21 від 11.11.21 та повернення спірного об`єкта балансоутримувачу згідно наданого Акту повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.03.23.

При цьому, суд виходив з того, що ст.236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Таку позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2018р. у справі №905/1227/17, у постанові від . 22.01.20 у справі №394/301/19.

А тому, укладення сторонами 16.03.23 Договору про розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №13/57-21 від 11.11.21, не є підставою для припинення провадження у справі в частині визнання недійсним договору оренди майна №13/57-21 від 11.11.21 у зв`язку з відсутністю предмета.

Щодо вимоги про повернення майна з оренди.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Позивач-2 подав до суду копію Акту повернення з оренди майна, що належить до державної власності від 16.03.23, згідно якого об`єкт оренди по Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №13/57-21 від 11.11.21, був повернутий балансоутримувачу.

З огляду на те, що відповідач добровільно повернув орендоване майно балансоутримувачу, провадження у справі в частині зобов`язання звільнити нежитлове приміщення - будівлю гаражу, площею 200,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Євгена Онацького, 4-а та повернути його балансоутримувачу в особі Національного університету "Чернігівська політехніка" (код ЄДРПОУ 05460798), шляхом підписання акту повернення з оренди орендованого майна, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України слід закрити у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Учасникам у справі роз`яснюється, що відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до частин 1 та 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Витрати Чернігівської окружної прокуратури по сплаті судового збору, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій позивачів,які неправомірно виставили на аукціон право оренди приміщення закладу освіти, а відповідач при цьому діям добросовісно та відповідно до вимог чинного законодавства, відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на двох позивачів порівну.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати недійсним Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №13/57-21 від 11.11.2021, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код ЄДРПОУ 43173325) та Приватним підприємством "НОРТС ЛОГІСТІК" (код ЄДРПОУ 43059534).

3.Провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Приватне підприємство "НОРТС ЛОГІСТІК" (код ЄДРПОУ 43059534) звільнити нежитлове приміщення - будівлю гаражу, площею 200,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Євгена Онацького, 4-а та повернути його балансоутримувачу в особі Національного університету "Чернігівська політехніка" (код ЄДРПОУ 05460798), шляхом підписання акту повернення з оренди орендованого майна закрити.

4.Стягнути з Міністерства освіти і науки (проспект Перемоги, 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул., код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача - UA 248201720343140001000006008, МФО 820172) 2684 грн витрат по сплаті судового збору.

5.Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (проспект Голосіївський, буд. 50, м. Київ, 03039, код ЄДРПОУ 43173325) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул., код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача - UA 248201720343140001000006008, МФО 820172) 2684 грн витрат по сплаті судового збору.

6.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.23.

Суддя М.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

СудГосподарський суд Чернігівської області
Дата ухвалення рішення12.05.2023
Оприлюднено23.05.2023
Номер документу110997882
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди

Судовий реєстр по справі —927/256/23

Постанова від 31.01.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

Ухвала від 23.01.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

Ухвала від 22.12.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

Ухвала від 11.12.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

Судовий наказ від 30.11.2023

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Фесюра М.В.

Судовий наказ від 30.11.2023

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Фесюра М.В.

Постанова від 14.11.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Руденко М.А.

Ухвала від 30.10.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Руденко М.А.

Ухвала від 17.10.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Руденко М.А.

Ухвала від 26.06.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Руденко М.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні