Постанова

від 17.05.2023 по справі 183/4873/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 183/4873/18

провадження № 61-20336св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

відповідачі: ОСОБА_1 , державний реєстратор Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергель Сергій Володимирович,

третя особа - Новомосковська районна держана адміністрація Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля С. В. та просив:

визнати незаконним розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації № 1772 від 21 грудня 2005 року «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки на території Василівської сільської ради, колишнє АВОП «Самарське» в частині передачі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у власність ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля С. В. № 39719385 від 16 лютого 2018 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею

55,6426 га, кадастровий номер 1223281000:02:028:1004, з цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 55,6426 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер

1223281000:02:028:1004, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

На обґрунтування позову зазначав, що при перевірці місцевою прокуратурою стану дотримання законодавства у сфері земельних відносин на території Новомосковського району встановлено, що 13 лютого 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 55,6426 га, кадастровий номер 1223281000:02:028:1004, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Відповідно до відомостей Державного реєстру право власності на зазначену земельну ділянку виникло у ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 1772 від 21 грудня

2005 року.

Згідно відповіді Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 02-11-1367/0/327-18 від 19 квітня 2018 року у розпорядженні Новомосковської районної державної адміністрації від 21 грудня 2005 року № 1772 «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок в земельні ділянки на території Василівської сільської ради, колишнє АВОП «Самарське», ОСОБА_1 як громадянка, якій передається земельна ділянка (пай) у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не зазначена, відведення земельної ділянки вказаній особі не проводилося.

Отже, розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 1772 від 21 грудня 2005 року в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є підробленим, що відповідно до статті 393 ЦК України є підставою для визнання його незаконним.

Також підлягає скасуванню і рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області

Гергеля С. В. № 39719385 від 16 лютого 2018 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, оскільки таке рішення прийняте на підставі підробленого документу, а спірна земельна ділянка підлягає витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_1 у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

З урахуванням наведеного, керівник Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, діючи в інтересах держави в особі Головного управління Держегокадастру у Дніпропетровській області, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля С. В. № 39719385 від 16 лютого 2018 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею

55,6426 га, кадастровий номер 1223281000:02:028:1004, цільове призначення: землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 55,6426 га, кадастровий номер 1223281000:02:028:1004, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності рішення Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . Відповідно до приписів статті 152 ЗК України та статті 387 ЦК України земельна ділянка повинна бути витребувана у відповідача ОСОБА_1 на користь держави зі скасуванням рішення про її державну реєстрацію.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що проектна документація щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 не розроблялася, проект землеустрою в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України, не погоджувався, отже й рішення відповідного органу щодо передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не приймалося. З урахуванням наведеного, земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача ОСОБА_1 на користь держави.

Постановою Верховного Суду від 17 червня 2021 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи судом першої інстанції, на що апеляційний суд увагу не звернув.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля С. В. № 39719385 від 16 лютого 2018 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 55,6426 га, кадастровий номер 1223281000:02:028:1004, з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 55,6426 га, кадастровий номер 1223281000:02:028:1004, розташовану на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи у порушення вимог частини п`ятої статті 128 ЦПК України не містять доказів вручення ОСОБА_1 судової повістки про призначення справи до розгляду. Враховуючи розгляд судом першої інстанції справи за відсутності відповідача без його належного повідомлення про час і місце розгляду справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля С. В. від 16 лютого 2018 року про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 підлягає скасуванню, оскільки така державна реєстрація права власності була проведена на підставі підробленого розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації № 1772 від 21 грудня 2005 року в частині передачі земельної ділянки ОСОБА_1 .

Проектна документація щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 не розроблялася, проект землеустрою в установленому законом порядку не погоджувався.

З урахуванням наведеного, наявні правові підстави для витребування земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року в справі № 910/1016/17, від 17 квітня 2018 року в справі № 914/1521/17, від 25 квітня 2018 року в справі № 295/5011/15-ц, від 14 травня 2018 року у справі № 914/1394/17, від 06 червня 2018 року в справі № 816/1618/17, від 11 липня 2018 року в справі № 904/8549/17, від 04 вересня 2018 року в справі № 915/1279/17, від 01 листопада 2018 року в справі № 921/62/17-г/17, від 28 листопада 2018 року в справі № 911/926/17, від 17 липня 2019 року в справі № 810/719/18, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18, від 27 травня 2020 року у справі № 910/1310/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

Також оскаржила судове рішення з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Спірна земельна ділянка належить до земель колективної, а не державної власності, розпорядником земель колективного сільськогосподарського підприємства з 01 січня 2019 року є територіальні громади, а не територіальні органи Держгеокадастру, відтак у прокуратури були відсутні підстави для звернення з цим позовом, оскільки права Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не порушені.

Суди безпідставно застосували частину четверту статті 122 ЗК України, пославшись на відомості Державного земельного кадастру про земельну ділянку з цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, форма власності - державна, як на доказ безсумнівного права власності держави на спірну земельну ділянку, оскільки в матеріалах справи міститься акт на право колективної власності на землю, який ніким не скасований та є чинним.

Cуди попередніх інстанцій, застосовуючи статтю 387 ЦК України, не врахували, що звертаючись з віндикаційним позовом до суду, позивач не підтвердив право державної власності на відповідну земельну ділянку, не довів, що саме держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є власником витребуваного майна.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

21 січня 2022 року справа № 183/4873/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду та відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за її участі.

Керівник Новомосковської окружної прокуратури Данилов Д. С. направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Судове рішення в частині відмовлених позовних вимог в касаційному порядку не оскаржується, тому в цій частині судом касаційної інстанції не переглядається.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 13 лютого 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 55,6426 га, кадастровий номер 1223281000:02:028:1004, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Підставою виникнення права власності згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації № 1772 від 21 грудня 2005 року.

З відповіді Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 02-11-1367/0/327-18 від 19 квітня 2018 року вбачається, що у розпорядженні Новомосковської районної державної адміністрації № 1772 від 21 грудня 2005 року «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів про право власності на земельні ділянки на території Василівської сільської ради, колишнє АВОП «Самарське» відсутні відомості про відведення та передачу ОСОБА_1 земельної ділянки (паю) у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Новомосковською місцевою прокуратурою 19 квітня 2018 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним № 42018041500000092 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України за фактом використання невідомою особою підробленого розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації під час оформлення права власності на спірну земельну ділянку.

Під час досудового розслідування встановлено, що реєстраційна справа та оригінали документів, які містяться у ній, у державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Гергеля С. В. відсутні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом частини третьої статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1223281000:02:028:1004, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстровано державним реєстратором Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергелем С. В. за ОСОБА_1 на підставі неіснуючого розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації від 21 грудня 2005 року № 1772.

Також судами встановлено, що ОСОБА_1 всупереч вимогам статей 116, 118 ЗК України не зверталася із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення; дозволу на розроблення такого проекту землеустрою не отримувала; проектна документація щодо відведення спірної земельної ділянки не розроблялася; в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, проект землеустрою не погоджувався.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області поза її волею, на підставі завідомо підробленого розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 21 грудня 2005 року № 1772.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного або негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Встановивши, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) рішення органу місцевого самоврядування, тобто ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для її витребування у ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про безпідставність звернення прокурора з цим позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що спірна земельна ділянка є землею державної власності.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З огляду на підпункт 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в Дніпропетровській області згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України є держава в особі Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області.

Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що прокурор передчасно пред`явив позов, не надавши Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, оскільки суди попередніх інстанцій ці доводи належним чином перевірили, дійшовши висновку, що прокурор тривалий час звертався до управляння Держгеокадастру і сплив достатній час, протягом якого можливо було компетентному органу самостійно вжити заходи щодо захисту інтересів держави.

Крім того, визначення «достатнього часу» у цій ситуації є оціночним для кожної конкретної справи, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19.

Разом з тим колегія суддів не може погодитися з висновком апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог до державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля С. В. з огляду на таке.

Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі. Такі висновку викладені у постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17.

Зміст і характер відносин між учасниками справи в цій справі, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що спір виник між позивачем та ОСОБА_1 . Отже, державний реєстратор Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля С. В. є неналежним відповідачем, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до нього, необхідно було відмовити.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що в справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права в частині вирішення позовних вимог до державного реєстратора, постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні таких вимог. В іншій частині постанова Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року в частині вирішення вимог керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля Сергія Володимировича скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов