Постанова

від 17.05.2023 по справі 199/4868/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2663/23 Справа № 199/4868/22 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 грудня 2022 року в цивільній справі номер 199/4868/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Крістель» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Приватного виробничо-комерційного підприємства «Крістель» про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 2014 року він працював на Приватному виробничо-комерційному підприємстві «Крістель». 01.06.2020 року його офіційно прийнято на роботу та внесено відомості до трудової книжки на посаду менеджера з логістики Приватного виробничо-комерційного підприємства «Крістель». Заробітна плата виплачувалася готівкою та розмір заробітної плати, яку позивач отримував, складав 212378,00 грн на місяць. З початком військової агресії Російської Федерації він вимушений вивезти сім`ю до Західної України в Івано-Франківську область.

Проте, з 04.03.2022 року по 15.03.2022 року продовжував працювати дистанційно, але з 16.03.2022 року йому було заблоковано доступ до мережі підприємства.

30.05.2022 року він повернувся до м. Дніпра і того самого дня разом зі своєю дружиною та юристом прийшов на роботу, але ОСОБА_2 та охоронець його не допустили до виконання трудових обов`язків у зв`язку з нібито звільненням та прийняттям на цю посаду іншого працівника.

При цьому, в порушення трудового законодавства України з боку керівництва та бухгалтерії ПВКП «Крістель», в цей день йому не видано наказ про звільнення, трудову книжку та не проведено повний розрахунок.

03.06.2022 року він разом з юристом повторно прийшов на роботу, його також не допустили до робочого місця, при цьому засновник ПВКП «Крістель» - ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_4 повторно оголосив, що позивача звільнено.

13.06.2022 року позивач направив на фактичну адресу ПВКП «Крістель» та на офіційну електрону пошту ПВКП «Крістель» ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 10.06.2022 року щодо надання інформації та документів з приводу недопуску його до роботи, та з вимогою допустити його до виконання роботи. Факт направлення даної заяви підтверджується чеком ДП Укрпошта №4902105500014 від 13.06.2022 року і скріншотом з електронної пошти.

17.06.2022 року на адресу позивача надійшов рекомендований лист від ПВКП «Крістель» з описом вкладення, в якому знаходилася вимога про надання працівником письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі від 15 червня 2022 року за підписом директора ПВКП «Крістель» ОСОБА_5 та копія наказу №14/06-01-К від 14.06.2022 року «Про проведення службового розслідування за фактом відсутності на роботі менеджера з логістики ПВКП «Крістель» ОСОБА_1 ».

20.06.2022 року на адресу позивача надійшов рекомендований лист з описом вкладення, в якому знаходилися вимога ПВКП «Крістель» про надання працівником письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі від 17.06.2022 року, наказ ПВКП «Крістель» №17/06-01-К від 17.06.2022 року «Про проведення службового розслідування за фактом відсутності на роботі менеджера з логістики ПВКП «КРІСТЕЛЬ» ОСОБА_1 ».

22.06.2022 року на адресу позивача надійшов рекомендований лист з описом вкладення, в якому знаходилися повідомлення про звільнення вих. №20/06-22 від 20 червня 2022 року; наказ №20/06-01-К від 20.06.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера з логістики ПВКП «Крістель» за прогул».

27.06.2022 року позивач звернувся до директора ПВКП «Крістель» з заявою від 24.06.2022 року про надання документів, повного розрахунку тощо.

06.07.2022 року на адресу позивача надійшов рекомендований лист, в якому знаходився лист ПВКП «Крістель» вих. №30/06 від 30.06.2022 року та трудова книжка ОСОБА_1 , в якій містився запис порядковий номер 34, у графі 2 дата звільнення 21.06.2022 року, у графі 3 причина звільнення: звільнений за прогул без поважних причин п. 4. ч. 1 ст. 40 Кзпп України та зазначено підстави звільнення: наказ №20/06-01-К від 20.06.2022 року.

Позивач вважає такі дії з боку відповідача порушенням трудового законодавства України, видача двох наказів 17 червня та 20 червня 2022 року є подвійним стягненням, що недопустимо згідно чинного законодавства.

Просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Приватного виробничо-комерційного підприємства «Крістель» №17/06-01-К від 17 червня 2022 року «Про застосування дисциплінарної відповідальності до менеджера з логістики ПВКП «КРІСТЕЛЬ» ОСОБА_1 за прогул»;

- визнати незаконним та скасувати наказ Приватного виробничо-комерційного підприємства «Крістель» №20/06-01-К від 20 червня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера з логістики ПВКП «КРІСТЕЛЬ» за прогул;

- поновити ОСОБА_1 на займаній посаді у Приватному виробничо-комерційному підприємстві «Крістель»;

- стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Крістель» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.03.2022 року по 15.03.2022 року в розмірі 10689,00 грн.;

- зобов`язати Приватне виробничо-комерційне підприємство «Крістель» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 травня 2022 року по дату поновлення на роботі відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 з відрахуванням від цієї суми податків та інших обов`язкових платежів;

- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення позивача на посаді;

- стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Крістель» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на оплату правничої (правової) допомоги адвоката в сумі 6360,00 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 грудня 2022 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Крістель» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулузадоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ Приватного виробничо-комерційного підприємства «Крістель №17/06-01-К від 17.06.2022 року «Про застосування дисциплінарної відповідальності до менеджера з логістики ПВКП «Крістель» ОСОБА_1 за прогул».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Із вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 грудня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог і в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору в дохід держави в сумі 992,40 грн та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким:

визнати незаконним та скасувати наказ Приватного виробничо-комерційного підприємства «Крістель» №20/06-01-К від 20 червня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера з логістики ПВКП «КРІСТЕЛЬ» за прогул;

поновити ОСОБА_1 на займаній посаді у Приватному виробничо-комерційному підприємстві «Крістель»;

зобов`язати Приватне виробничо-комерційне підприємство «Крістель» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 травня 2022 року по дату поновлення на роботі відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 з відрахуванням від цієї суми податків та інших обов`язкових платежів;

стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Крістель» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на оплату правничої (правової) допомоги адвоката в сумі 6360,00 грн.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Справа розглядалась у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Судом першої інстанції залишено без задоволення заяви позивача та його представника про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, не було розглянуто заяву позивача про виклик свідків, чим порушено право позивача на справедливий судовий розгляд.

Зазначає, що невихід ОСОБА_1 на роботу мав місце з незалежних від нього причин, обумовлених протиправним недопуском його до місця роботи. Вказані причини є поважними і не можуть мати наслідком звільнення позивача за п. 4 ч. 1 статті 40 КЗпП України за підставою прогул.

Суд не врахував рекомендації Державної служби з питань праці щодо небажаності звільнення у період воєнного стану за п. 4 ч. 1 статті 40 КЗпП України до стабілізації ситуації в країні. Було залишено поза увагою суду те, що з 30.05.2022 року по 17.06.2022 року ОСОБА_1 мав статус внутрішньо-переміщеної особи відповідно до посвідчення №4329 від 09.03.2022 року.

Також судом залишено поза увагою факт, що наказ №20/06-01-к від 20 червня 2022 року виданий повторно і тому саме він є незаконним, оскільки повторно притягує ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за прогул.

Суд першої інстанції не надав оцінки доводам, викладеним позивачем в поясненнях 20.06.2022 року, не зазначив з яких причин було відхилено доводи щодо поважності причин неявки ОСОБА_1 на робоче місце.

Судом проігноровано той факт, що відсутність позивача на роботі виявлена 01 березня 2022 року, як зазначено в акті відповідача. А також відповідачем в порушення вимог статті 149 КЗпП України не забезпечено позивачу можливості вчасно надати пояснення щодо причин відсутності на роботі, які стали підставою для звільнення.

Вважає, що визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення відсутності працівника на роботі більше 3-х годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Висновок про звільнення позивача з п. 4 ч. 1 статті 40 КЗпП України за прогул є передчасним, без з`ясування усіх обставин, які мали значення для вирішення питання про накладення дисциплінарного стягнення та порушенням гарантій, наданих працівникам.

Від відповідача ПВКП «Крістель» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 грудня 2022 року залишити без змін.

Суд правомірно та на законних підставах відмовив позивачу в задоволенні його клопотання про зміну порядку розгляду цивільної справи, оскільки за змістом статті 274 ЦПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Ні про виїзд, ні про повернення до міста Дніпра позивач не повідомив керівництво

підприємства.

Крім того, позивачем не доведено та не підтверджено той факт, що він повернувся до м. Дніпра, саме 30.05.2022 року, та що саме до 30.06.2022 року позивач не міг виїхати з Івано - Франківської області.

Рішення суду не може ґрунтуватися виключно на свідченнях свідків. Лише показаннями свідків за відсутності інших доказів не може бути встановлений факт не допуску на робоче місце. Пояснення свідків не може судом розцінюватись як беззаперечний доказ на підтвердження позовних вимог. Жодних інших належних письмових доказів, які б підтверджували доводи позивача щодо не допуску його на робоче місце у матеріалах справи відсутні.

Стосовно посилання позивача на неврахування судом рекомендацій Державної служби з питань праці, щодо небажаності звільнення та незастосування судом Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року зазначає, що вказаний закон не може застосовуватись до виниклих спірних відносин, тому мають бути застосовані положення КЗпП України.

Роз`яснення Державної служби з питань праці від 03 березня 2022 року «Щодо відносин працівників і роботодавців у період воєнного стану» мають рекомендаційний характер та не є обов`язковими до виконання.

Тобто, звільняти за прогул у період воєнного стану чинним законодавством не заборонено.

Позивач не звертався з заявою (ні в усній, ні в письмовій формі) до підприємства про встановлення йому дистанційної роботи. Від нього також не надходило заяв про призупинення дії трудового договору чи про надання відпустки по сімейним обставинам.

ПВКП «Крістель» не зупиняло своєї діяльності, не оголошувало простою, а постійно працювало і продовжує працювати в звичайному режимі.

Механізми збереження трудових відносин з працівником були введені в дію лише 01.07.2022 року Законом №2352-ІХ від 01.07.2022 року.

Наказом №17/06-01-К від 17.06.2022 року «Про застосування дисциплінарної відповідальності до менеджера з логістики ПВКП «Крістель» було лише визначено вид дисциплінарної відповідальності та прописано порядок застосування та виконання такого дисциплінарного стягнення, без визначення дати притягнення до відповідальності.

Суд прийшов до вірного висновку, що позивачем не доведено існування поважних причин його відсутності на роботі у період з 20.05.2022 року по 17.06.2022 року, а відтак відповідач обґрунтовано звільнив відповідача з посади.

Стосовно строків застосування дисциплінарного стягнення, зазначає, що, починаючи з 01.03.2022 року у табелі використання робочого часу відповідач почав відмічати неявку позивача умовним позначенням «І» - інші причини неявок.

Лише після візиту на підприємство 30.05.2022 року, 03.06.2022 року з порушенням трудового розпорядку, при цьому не надавши керівнику підприємства доказів поважності відсутності на робочому місті. І саме з 30.05.2022 року підприємство проводило службове розслідування, що підтверджується доповідними записками від 14.06.2022 року - 17.06.2022 року, актами про відсутність на роботі від 14.06.2022 року - 17.06.2022 року, повідомленням про надання поважності неявки на роботі. Тому позивача звільнено з дотриманням строків застосування дисциплінарного стягнення, визначених статтею 148 КЗпП України.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бур`янський А.В. доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити та поновити позивача на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача адвокат Малега С.О. в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу не визнала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши головуючого, позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки апеляційна скарга позивачем ОСОБА_1 подана на судове рішення в частині

відмови в задоволенні позовних вимог щодо поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітної платі за період роботи з 01 березня 2022 року по 15 березня 2022 року включно та стягнення середнього заробітку, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції саме в цій частині.

Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що наказом по ПВКП «Крістель» №01/05/20 від 29 травня 2020 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду менеджера з логістики з 01 червня 2020 року з посадовим окладом згідно зі штатним розписом. Наказ містить підпис позивача в графі «з наказам ознайомлений» (а.с. 11, т. 2).

01.06.2020 року між сторонами укладений письмовий трудовий договір №22, відповідно до умов якого позивач приймається на роботу на посаду менеджера з логістики (п. 2.1 Договору). Оплата праці здійснюється роботодавцем згідно зі штатним розкладом (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, працівнику встановлюється 5-денний робочий тиждень з двома вихідними днями (субота і неділя). Тривалість робочого тижня становить 40 годин. Режим роботи - тривалість робочого дня - з 9.00 до 18.00 годин з перервою на обід на одну годину з 13.00 до 14.00 (а.с. 12 -13, т. 2).

Відповідно до штатного розкладу ПВКП «Крістель» посадовий оклад менеджера з логістики становить 4750,00 грн. З 01.01.2021 року наказом по підприємству №01/12-20 ШР від 31.12.2020 посадовий оклад менеджера з логістики встановлений 6100,00 грн. З 01.12.2021 року посадовий оклад менеджера з логістики становить 6600,00 грн. З 01.02.2022 року відповідно до наказу по підприємству №01/01-22 ШР від 31.01.2022 року посадовий оклад менеджера з логістики встановлений 6600,00 грн (а.с. 15, 16, 17, 19-20, 21, 22, т. 2).

З доповідних записок вбачається, що ОСОБА_1 менеджер з логістики ПВКП «Крістель» відсутній на роботі в період з 30.05.2022 року по 14.06.2022 року, а також з 15.06.2022 року по17.06.2022 року (а.с. 29, 39-41, т. 2).

Актами від 14.06.2022 року, 15.06.2022 року, 16.06.2022 року та 17.06.2022 року встановлено, що ОСОБА_1 менеджер з логістики ПВКП «Крістель» відсутній на роботі без попередження в період з 30.05.2022 року по 14.06.2022 року, а також протягом всього робочого дня 15.06.2022 року, 16.06.2022 року, 17.06.2022 року (а.с. 30, 42-44, т. 2).

10 червня 2022 року позивач ОСОБА_1 письмово звернувся до відповідача з заявою про видачу трудової книжки з проведенням остаточного розрахунку у разі його звільнення, або допустити його до роботи (а.с. 93, т. 2).

15 червня 2022 року відповідач ПВКП «Крістель» на заяву позивача пояснив, що ОСОБА_1 в період з 01.03.2022 року по 30.05.2022 року був відсутній на своєму робочому місті з інших причин, тому за ним зберігалося робоче місто без нарахування та виплати заробітної плати. 30 травня 2022 року позивачем не надано пояснення щодо причин його відсутності на робочому місті. У відповідача є всі підстави для звільнення позивача з роботи за прогул без поважних причин. Трудову книжку ним можливо отримати за заявою про видачу трудової книжки з обґрунтуванням необхідності такої видачі (а.с. 94, т. 2).

20 червня 2022 року позивач ОСОБА_1 письмово пояснив, що неявка його на роботу з 14 червня 2022 року по 17 червня 2022 року включно викликана не допуском до робочого місця 30 травня та 03 червня 2022 року. Також позивач повторно пояснив, що 10 червня 2022 року він звертався до відповідача з заявою про видачу йому трудової книжки та остаточного розрахунку, оскільки 30 травня та 03 червня 2022 року відповідач повідомив його про звільнення (а.с. 97 т.

2).

Відповідно до наказу №17/06-01 від 17 червня 2022 року позивач ПВКП «Крістель» прийняв рішення про притягнення ОСОБА_1 менеджера з логістики ПВКП «Крістель» до дисциплінарної відповідальності за прогул, та застосувати до нього п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; видати наказ про звільнення ОСОБА_1 ; направити ОСОБА_1 повідомлення про звільнення (а.с. 53, т. 2).

Згідно з наказом №20/06-01-К від 20.06.2022 року ОСОБА_1 менеджера з логістики ПВКП «Крістель» звільнено 21.06.2022 року за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою звільнення зазначено: доповідні записки від 14.06.2022 року, 15.06.2022 року, 16.06.2022 року та 17.06.2022 року про відсутність на робочому місці та на підприємстві ОСОБА_1 менеджера з логістики ПВКП «Крістель», Акти про відсутність на робочому місці від 14.06.2022 року, 15.06.2022 року, 16.06.2022 року, 17.06.2022 року, наказ №17/06-01 від 17.06.2022 року «Про застосування дисциплінарної відповідальності до менеджера з логістики ПВПК «Крістель» ОСОБА_1 за прогул» (а.с. 58, т. 2, а.с. 94, т. 1).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітної платі за період роботи з 01 березня 2022 року по 15 березня 2022 року включно та стягнення середнього заробітку, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позову в цій частині.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції в частині позовних вимог про поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку погодитися не можна, оскільки такий висновок не відповідає обставинам справи на нормам закону.

Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини 1 статті 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Згідно зі ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Стаття 24 КЗпП України передбачає, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця визначені у статті 40 КЗпП України, зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин

протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Отже, прогул є дисциплінарним стягненням.

Тому до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення та враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Судом встановлено, що наказом по ПВКП «Крістель» №01/05/20 від 29 травня 2020 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду менеджера з логістики з 01 червня 2020 року з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.

Відповідно до наказу по підприємству №01/01-22 ШР від 31.01.2022 року посадовий оклад менеджера з логістики встановлений 6600,00 грн.

З доповідних записок вбачається, що ОСОБА_1 менеджер з логістики ПВКП «Крістель» відсутній на роботі в період з 30.05.2022 року по 14.06.2022 року, а також з 15.06.2022 року по 17.06.2022 року.

В судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що позивач ОСОБА_1 після повернення до міста Дніпро 30 травня 2022 року з`явився на робоче місто, але з певних причин не приступив до роботи, цього не заперечують сторони та допитані свідки з цього питання, зокрема ОСОБА_4 , яка є сторонньою особою та не заінтересована у справі.

10 червня 2022 року позивач ОСОБА_1 письмово звернувся до відповідача з заявою про видачу трудової книжки з проведенням остаточного розрахунку у разі його звільнення, або допустити його до роботи.

15 червня 2022 року відповідач ПВКП «Крістель» на заяву позивача пояснив, що ОСОБА_1 в період з 01.03.2022 року по 30.05.2022 року був відсутній на своєму робочому місті з інших причин, тому за ним зберігалося робоче місто без нарахування та виплати заробітної плати. 30 травня 2022 року позивачем не надано пояснення щодо причин його відсутності на робочому місті. У відповідача є всі підстави для звільнення позивача з роботи за прогул без поважних причин. Трудову книжку ним можливо отримати за заявою про видачу трудової книжки з обґрунтуванням необхідності такої видачі.

Актами від 14.06.2022 року, 15.06.2022 року, 16.06.2022 року та 17.06.2022 року встановлено, що ОСОБА_1 менеджер з логістики ПВКП «Крістель» відсутній на роботі без попередження в період з 30.05.2022 року по 14.06.2022 року, а також протягом всього робочого дня 15.06.2022 року, 16.06.2022 року, 17.06.2022 року.

20 червня 2022 року позивач ОСОБА_1 письмово пояснив, що неявка його на роботу з 14 червня 2022 року по 17 червня 2022 року включно викликана не допуском до робочого місця 30 травня та 03 червня 2022 року. Також позивач повторно пояснив, що 10 червня 2022 року він звертався до відповідача з заявою про видачу йому трудової книжки та остаточного розрахунку, оскільки 30 травня та 03 червня 2022 року відповідач повідомив його про звільнення (а.с. 97 т. 2).

Згідно з наказом №20/06-01-К від 20.06.2022 року ОСОБА_1 менеджера з логістики ПВКП «Крістель» звільнено 21.06.2022 року за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою звільнення стали доповідні записки від 14.06.2022 року, 15.06.2022 року, 16.06.2022 року та 17.06.2022 року про відсутність на робочому місці та на підприємстві ОСОБА_1 менеджера з логістики ПВКП «Крістель», Акти про відсутність на робочому місці від 14.06.2022 року, 15.06.2022 року, 16.06.2022 року, 17.06.2022 року, наказ №17/06-01 від 17.06.2022 року «Про застосування дисциплінарної відповідальності до менеджера з логістики ПВПК «Крістель» ОСОБА_1 за прогул».

З аналізу наведених обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог в частині поновлення на роботі, оскільки причини неявки позивача на роботу обумовлені повідомленнями відповідача про його звільнення. З цього питання позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням видати йому трудову книжку та здійснити повний розрахунок при звільнення відповідно до ст. 116 КЗпП України (а.с. 62-63, т. 1). Відповідач, не заперечуючи думку позивача про його звільнення, зазначав, що є всі підстави для звільнення його з роботи за прогул без поважних причин, а також роз`яснював, що трудову книжку можливо отримати за заявою про видачу трудової книжки з обґрунтуванням необхідності такої видачі (а.с. 94, т. 2).

За таких обставин, не можна вважати, що позивач здійснив прогул без поважних причин, тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд вважає обґрунтованими.

Відтак, оспорюваний наказ про звільнення позивача відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не може вважатися законним, і є таким, що порушує трудові права позивача.

Наказ №20/06-01-К від 20.06.2022 року підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі в ПВКП «Крістель» на посаді менеджера з логістики Приватного виробничо-комерційного підприємства «Крістель з 22 червня 2022 року.

До того ж, відповідно до частини 7 статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Крім того, згідно з частинами першою, другою статті 235 КЗпП України передбачено зокрема, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 5 пункту 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до довідки про доходи №01/05 від 11 травня 2023 року середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 становить 338,46 грн (а.с. 37, т. 3).

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 червня 2022 року по 22 грудня 2022 року складає 43661,34 грн (сорок три тисячі шістсот шістдесят одна грн 34 коп.), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, без утримання податків й інших обов`язкових платежів, оскільки такі утримання відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконного звільненого працівника.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за одинмісяць.

Що стосується спору про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 березня 2022 року по 15 березня 2022 року, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки така вимога не підтверджена належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, апеляційний суд вважає, що рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 грудня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 грудня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог - скасувати.

Визнати незаконним та скасувати наказ Приватного виробничо-комерційного підприємства «Крістель» №20/06-01-К від 20 червня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади менеджера з логістики ПВКП «Крістель» за прогул.

Поновити ОСОБА_1 на посаді менеджера з логістики Приватного виробничо-комерційного підприємства «Крістель» з 22 червня 2022 року.

Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Крістель» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 червня 2022 року по 22 грудня 2022 року в розмірі 43661,34 грн (сорок три тисячі шістсот шістдесят одна грн 34 коп.) без врахування податків та обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 22 травня 2023 року.

Суддя: