Постанова

від 16.05.2023 по справі 335/6352/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 16.05.2023 Справа № 335/6352/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 335/6352/21 Головуючий у 1 інстанції: Стеценко А.В.

№ 22-ц/807/450/23 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

секретар: Ільїна Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Запорізької міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемоги-85Б», про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ

В червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемоги-85Б», про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначала, що 28.01.2021 на земельній ділянці навпроти будинку № 85б по вул. Перемоги в м. Запоріжжі позивачем було припарковано належний позивачеві на праві власності транспортний засіб Volkswagen Passat з реєстраційним номером НОМЕР_1 . Приблизно о 22 год. 00 хв. на автомобіль впало дерево, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль.

Посилаючись на приписи Цивільного кодексу України, положення Законів України «Про місцеве самоврядування», «Про благоустрій населених пунктів», Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, позивач зазначає, що оскільки дерево розташовано на землі комунальної власності, то слідкувати за станом зелених насаджень, бути відповідальними за збереження і належним їх доглядом, та відповідно обов`язок по відшкодуванню заподіяної шкоди покладається на відповідача.

Завдану позивачеві майнової шкоди визначено на замовлення позивача судовим експертом Шаховим О.В. в розмірі 146695,97 грн. Витрати позивача на проведення експертного автотоварознавчого дослідження склали 2500,00 грн.

Крім того, протиправною бездіяльністю відповідача позивачеві було завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що нерозв`язання спірної ситуації позасудовим способом, витрачання свого особистого часу на звернення до суду у зв`язку з неможливістю захистити порушене право на відшкодувати майнової шкоди негативно позначилося на психологічному та фізичному стані позивача, призвело до моральних страждань. Пошкоджений автомобіль в умовах епідемії COVID-19 був єдиним засобом який забезпечував безпеку для позивача та її сина при пересуваннях в школу та містом. У зв`язку із пошкодженням автомобіля позивач не могла ним користуватись та була вимушена пересуватись громадським транспортом, що завдало їй додаткових моральних страждань. Завдану моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 10000,00 грн.

Посилаючись на вищезазначене просила суд, стягнути з відповідача завдану їй матеріальну шкоду в розмірі 146695,97 грн., витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 2500,00 грн., моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. та судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2022 року позовні вимоги - задоволено частково.

Стягнуто з Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 149195 грн. 97 коп. та судовий збір у розмірі 1491 грн. 96 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення в частині відмови у задоволенні вимог до Виконавчого комітету Запорізької міської ради та ухвалити у відповідній частині нове судове рішення, яким позовні вимоги до Виконавчого комітету Запорізької міської ради задовольнити.

В обґрунтування скарги зазначила, що обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на виконавчий комітет міської ради, я відповідальну особу за стан зелених насаджень. Запорізька міська рада не є головним розпорядником бюджетних коштів, а таким розпорядником є саме Виконавчий комітет Запорізької міської ради, який за організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Запорізька міська рада подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В обґрунтування скарги Запорізька міська рада посилається на обставину непереборної сили, як на причину завдання шкоди позивачу, показання третьої особи щодо обстеження дерева, а також на ненадання позивачем доказів того, що відповідальною особою за утримання дерев на прибудинковій території житлового будинку 85Б по вул. Перемоги є саме Запорізька міська рада.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року № 186/1743/15-ц, зокрема, зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Встановлено, що ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог до Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Водночас, Запорізька міська рада просить скасувати рішення суду першої інстанції в цілому, але фактично не погоджується з ним в частині задоволених позовних вимог, тому лише у вищезазначених частинах судове рішення підлягає перевірці апеляційним судом.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачеві на праві власності належить автомобіль Volkswagen Passat з реєстраційним номером НОМЕР_1 , 2011 року випуску, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

28.01.2021 зазначений автомобіль був припаркований у дворі будинку № 85Б по вул. Перемоги в м. Запоріжжі , де приблизно о 22 год. 00 хв. його було пошкоджено внаслідок падіння на нього дерева.

Позивач за фактом заподіяння шкоди звернулася із заявою до Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області. Звернення позивача зареєстровано відділом поліції у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події 28.01.2021 за № 2453. Проведеною перевіркою, фактів які б вказували на наявність складу та ознак кримінального правопорушення працівниками поліції встановлено не було, у зв`язку з чим відсутні підстави для внесення повідомлених позивачем відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (т. 1 а.с. 26).

09.02.2021 позивач звернулася до Запорізької міської ради із запитом, в якому просила надати інформацію щодо балансоутримувача, який є відповідальним за контроль зелених насаджень у дворі будинку № 85Б по вул. Перемоги в м. Запоріжжі . Відповіді на заначений відповідачем не надано.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості збитку, завданого власникові КТЗ № 15 від 15.02.2021, виконаного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, нанесеного позивачеві у результаті пошкодження автомобіля марки Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок падіння дерева 28.01.2021, складає 146695,97 грн. (т. 1 а.с. 5-23).

Витрати позивача на проведення автотоварознавчого дослідження склали 2500,00 грн., що підтверджується дублікатом квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 11.02.2021 (т. 1 а.с. 40).

Зазначені вище обставини відповідачами в справі не спростовані.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив із доведеності позивачем належними та допустимим доказами факт заподіяння їй матеріальної шкоди, внаслідок пошкодження належного їй на праві власності транспортного засобу через падіння 28.01.2021 дерева біля будинку № 85Б по вул. Перемоги в м. Запоріжжі , визначивши належним відповідачем саме Запорізьку міську раду.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем жодних доказів на підтвердження заподіяння їй сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань, суду не надано, у зв`язку із чим позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі шляхом визнання права.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 1166 ЦК України та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, а на останнього в даному випадку покладається лише обов`язок доведення факту заподіяння шкоди та її розміру.

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.

Встановлено, що факт падіння дерева на належний позивачу автомобіль та завдання в зв`язку з цим транспортному засобу механічних пошкоджень, а також розмір заподіяної шкоди підтверджуються наданими позивачем листом Відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції ГУНП у Запорізькій області за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.01.2021 року щодо пошкодження автомобіля марки «Вольксваген Пассат», д.з. НОМЕР_3 , власником якого є позивач, висновком експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості збитку, завданого власникові КТЗ № 15 від 15.02.2021, виконаного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем доведено належними та допустимим доказами факт заподіяння їй матеріальної шкоди, внаслідок пошкодження належного їй на праві власності транспортного засобу через падіння дерева.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що Виконавчий комітет Запорізької міської ради є належним відповідачем у цій справі, а також доводи апеляційної скарги Запорізької міської ради про те, що остання є неналежним відповідачем по справі, зважаючи на наступне.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ст.ст.1,13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою відносяться парки, сквери, бульвари, вулиці, провулки, узвози, проїзди, шляхи, площі, майдани, набережні, прибудинкові території, пляжі, кладовища, рекреаційні, оздоровчі, навчальні, спортивні, історико-культурні об`єкти, об`єкти промисловості, комунально-складські та інші об`єкти у межах населеного пункту.

Елементами благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях (п.2 ч.1 ст.21 Закону).

Частиною 3 ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною сьомою статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Відповідно до п.п.2.1,5.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 року №105 (далі - Правила), на конкурсних засадах державними або місцевими органами влади призначаються підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства та є їх балансоутримувачами.

Пунктом 3.2 Правил передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Згідно п.5.5 Правил, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.

Відповідно до п.5.8 Правил, догляд за зеленими насадженнями на вулицях, площах, бульварах, майданах повинен проводитися спеціалізованими підприємствами, організаціями зеленого господарства, які укомплектовані спеціальною технікою та механізмами, кваліфікованими спеціалістами, на умовах договору з балансоутримувачем.

Відповідно до розділу 12 Правил з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюються їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік - навесні та восени. При загальному огляді обстежуються усі елементи об`єктів благоустрою, а при частковому - лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. Огляд проводять: балансоутримувач об`єкта, власник чи користувач земельної ділянки, а за даними обстежень складають відповідні акти.

Згідно п.5.2 Положення про систему моніторингу зелених насаджень у містах і селищах міського типу України, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 04.08.2008 року №240, з метою контролю за станом зелених насаджень міст та селищ міського типу балансоутримувач об`єкта благоустрою зеленого господарства здійснює їх загальні, часткові та позачергові огляди.

Загальні огляди проводяться двічі на рік - навесні та восени. Під час загального огляду обстежують усі елементи, а під час часткового - лише окремі елементи об`єктів благоустрою зеленого господарства. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 № 76, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Статтею 42 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

А відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно з пп.7 п."а" ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: організація благоустрою населених пунктів; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій; організація озеленення; охорона зелених насаджень і водойм тощо.

Тобто, до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень

Рішенням Запорізької міської ради № 41 від 22.06.2011р. також затверджені відповідні Правила благоустрою території м. Запоріжжя, відповідно до п. 1.4 яких організацію благоустрою міста Запоріжжя забезпечують органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених законом, їх положеннями, статутами. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території міста Запоріжжя.

Пунктом 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Статтею 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Згідно ч.3 ст.20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», фінансування місцевих програм з благоустрою населених пунктів проводиться за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Розпорядником коштів місцевого бюджету є саме Запорізька міська рада як орган місцевого самоврядування, а тому саме вона за рахунок такого бюджету повинна була здійснювати утримання зелених насаджень на об`єктах, що перебувають у її власності або ж за рахунок такого бюджету визначити відповідальні підприємства, які б здійснювали утримання ввірених їм об`єктів благоустрою.

Запорізька міська рада всупереч своїм повноваженням визначених п.4 ч.1 ст.10 наведеного вище Закону, не вжила заходів щодо визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя вул. Перемоги буд. 85Б , що належить до комунальної власності.

Відповідно до ч.5 ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.

Відносини в сфері управління/утримання житлового фонду врегульовано нормами ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 року, Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Із зазначених нормативних актів не вбачається обов`язку підприємств, які надають послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, слідкувати за станом зелених насаджень.

Покладаючи на Запорізьку міську раду обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, місцевий суд врахував, що дерево, яке впало на належний позивачу автомобіль, було розташовано на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності, його власником є територіальна громада міста, а не виконавчий комітет, та виходив із відсутності належних доказів, що дане дерево відповідно до вимог частини п`ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої іншої організації, в той час, як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування.

Такий висновок узгоджується із постановою ВС від 04.09.2019 року по справі № 200/22129/16-ц.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди саме із Запорізької міської ради як відповідача.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Запорізької міської ради залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2022 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 травня 2023 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков