Рішення

від 22.05.2023 по справі 240/30982/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року м. Житомир

справа № 240/30982/22

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в призначенні та виплаті ОСОБА_1 страхової виплати, як матері померлого медичного працівника, смерть якого настала внаслідок інфікування гострою респіраторною хворобою СОVID- 19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, передбаченої статтею 39 Закону №1645-ІІІ, викладену у листі №1334-02 від 28 жовтня 2023 року.

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області призначити і виплатити ОСОБА_1 страхову виплату, передбачену пунктом 2 частини 2 статті 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ у розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2021 року, згідно з механізмом передбаченим Порядком здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року №498, як матері померлого медичного працівника, смерть якого настала внаслідок інфікування гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є матір"ю ОСОБА_2 , яка працювала молодшою медичною сестрою та померла внаслідок захворювання отриманого під час виконання службових обов`язків, у зв"язку з контактом з пацієнтами хворими на COVID-19.

Вказує, що після отримання акту спеціального розслідування гострого професійного захворювання, складеного 15.02.2022, звернулася із заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області щодо виплати їй, як матері померлого працівника, смерть якого настала внаслідок інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, під час виконання професійних обов"язків в умовах підвищеного ризику зараження, разової допомоги відповідно до ст.39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб". Однак за результатами розгляду отримала відмову у її задоволення, у зв`язку із тим, що посада молодшої медичної сестри, яку займала її дочка, не відноситься до категорії посад медичних працівників, що суперечить Переліку посад медичних та інших працівників, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та лікування пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15.07.2020 №1604.

Позивач, вважаючи протиправною вказану відмову та наявність підстав для нарахування їй страхової виплати, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ у розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, звернулася до суду з даним позовом.

Згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана уповноваженою особою відповідача.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження не надіслав до суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до ухвали суду від 23.02.2023 у задоволенні заяви представника позивача про заміну сторони її правонаступником у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, - відмовлено. Залучено до участі у даній справі, як співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

20 березня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало на електронну адресу суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї правової позиції вказує, що молодша медична сестра (санітарка), якою працювала ОСОБА_3 відноситься до пункту 7 Переліку професій, як робітник закладу охорони здоров"я, а не медичний працівник.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач є матір"ю ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.02.1967 та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 01.09.1984 (а.с. 19, 20).

ОСОБА_3 з 18.08.2003 по 04.11.2021 працювала на посаді молодшої медичної сестри в Комунальному некомерційному підприємстві "Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради" (перейменовано з Коростенської центральної міської лікарні), що підтверджується записами в її трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 01.10.1984 (а. с.22-24).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 04.11.2021, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 21).

Відповідно до акту спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 21.10.2021 в Комунальному некомерційному підприємстві "Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради" від 15 лютого 2022 року (Форма Н-1/П) (далі - Акт від 15.02.2022), комісія дійшла висновку про те, що: розглянувши матеріали спеціального розслідування, взявши до уваги пояснення працівників, результати епідеміологічного розслідування, проведеного фахівцями Коростенського міжрайонного відділу ДУ "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", та також заключення №15/2 від 10.01.2022, наданого Обласною лікарсько-консультативною комісією КНП "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради, в тому числі і лікарями інфекціоністом та профпатологом, спеціальна комісія шляхом голосування, простою більшістю голосів прийшла до висновку, що гостре професійне захворювання у ОСОБА_3 отримане під час виконання нею службових обов`язків.

Відповідно до пп. 15 п. 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337, спеціальна комісія шляхом голосування, простою більшістю голосів прийшла до висновку, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок однократного впливу шкідливих виробничих факторів, внаслідок якого у неї виникло гостре професійне захворювання, викликане збудником інфекційного захворювання COVID-19.

Гостре професійне захворювання вважається пов`язаним із виробництвом, на ОСОБА_3 складається акт за формою Н-1/П. Дане гостре професійне захворювання береться на облік КНП "Коростенська ЦМЛ КМР" (а.с. 25-30).

Після отримання акту спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 21.10.2021 в Комунальному некомерційному підприємстві "Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради" від 15 лютого 2022 року за формою Н-1/П та необхідним пакетом документів позивач звернулася до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області щодо виплати їй разової допомоги відповідно до ст.39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» як матері померлого медичного працівника, смерть якого настала внаслідок інфікування гострою респіраторною хворобою СОVID 19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, що не заперечується сторонами

Листом №1334-02 від 28.10.2022 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області повідомило позивачу про відмову у призначенні вказаної виплати, з тих підстав, що відповідно до нормативних документів молодша медична сестра (санітарка), якою працювала ОСОБА_3 відноситься до пункту 7 Переліку професій, як робітник закладу охорони здоров"я, а не медичний працівник.

Ттому призначення ОСОБА_1 разової страхової виплати суперечить п.2 ст.39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та п.3 Порядку №498 (а.с. 33).

Вважаючи рішення відповідача про відмову в призначенні виплати ОСОБА_1 , як матері померлого працівника ОСОБА_3 , смерть якої настала внаслідок COVID-19, протиправною, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначають Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ (далі - Закон №1645-ІІІ).

Відповідно до ст. 39 Закону №1645-ІІІ захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов`язані з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комунальних закладів охорони здоров`я та державних наукових установ підлягають обов`язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу в порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Держава забезпечує страхові виплати в таких розмірах медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров`я: у разі смерті працівника - у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (п.2 ч.2 Закону №1645-ІІІ).

Розмір та порядок здійснення страхових виплат, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України.

У разі настання обставин, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, страхова виплата призначається і виплачується разово та в рівних частинах членам сім`ї, батькам та утриманцям померлого працівника протягом одного місяця з дня виникнення права на страхову виплату. Члени сім`ї та батьки померлого працівника визначаються відповідно до Сімейного кодексу України (ч.5 ст.39 Закону №1645-ІІІ).

Пунктом 2 Інструкції про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом МОЗ від 15.11.2005 №606 (далі - Інструкція №606) передбачено порядок розгляду питань про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.

Пунктом 2.1 Інструкції №606 передбачений перелік МСЕК, на які покладаються функції щодо встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затверджується відповідним наказом Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров`я обласних, Севастопольської міської і Головного управління охорони здоров`я та медичного забезпечення Київської міської державних адміністрацій.

Відповідно до п. 2.2. Інструкції №606 для розгляду причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом до МСЕК направляються відповідні документи постраждалих, у яких при житті було встановлено професійне захворювання (отруєння), трудове каліцтво, що спричинило стійку втрату професійної працездатності, та померлих після вступу в дію Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ).

Згідно з п. 2.3. Інструкції №606 документи, необхідні для визначення причинного зв`язку професійного захворювання (отруєння) або трудового каліцтва з настанням смерті, подаються в оригіналі або їх копії, засвідчені в установленому чинним законодавством порядку.

Пунктом 2.4. вказаної Інструкції передбачено, що розгляд питання про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом проводять на підставі таких документів:

- направлення роботодавця чи профспілковогооргану підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання (отруєння), або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) або лікарсько-консультаційноїкомісіїлікувально-профілактичного закладу (далі - ЛПЗ), суду чи прокуратури;

- свідоцтва про смерть або його копії;

- посмертного епікризу, завіреного адміністрацією ЛПЗ, в якому перебував на лікуванні, диспансерному нагляді померлий;

- оригіналу медичної карти амбулаторного хворого, з описом її змісту, зробленим ЛПЗ;

- копії протоколу патолого-анатомічного розтину з гістологічним дослідженням, затвердженої завідувачем патолого-анатомічного бюро,

- головним лікарем чи заступником головного лікаря з медичної частини або з поліклінічного розділу роботи,чи акта судово-медичного та судовогогістологічного дослідження, затвердженого начальником обласного бюро (міського, районного відділення) судово-медичної експертизи (якщо вони були проведені);

- акта про нещасний випадок на виробництві, якщо був нещасний випадок;

- медико-експертної справи померлого (подається на підставі даних останньої довідки МСЕК про визначення інвалідності та/або відсотків втрати професійної працездатності, яку надають родичі померлого).

Відповідно до п.2.5. Інструкції №606 у разі відсутності окремих документів, перелічених у пункті 2.4, та неможливості їх поновлення рішення приймаються на підставі наявних документів, що дозволяють винести обґрунтоване експертне рішення щодо причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або наслідками трудового каліцтва.

Пунктом 2.6. Інструкції передбачено, що документація на померлого для розгляду причинного зв`язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом надається до МСЕК ЛПЗ, в якому при житті був під наглядом хворий.

Згідно з п.2.7. Інструкції, у разі потреби ЛПЗ зобов`язаний надавати за запитом МСЕК додаткову медичну документацію (медичні карти стаціонарного хворого, рентгенологічні знімки, електрокардіограми та ін.), гістологічні препарати, необхідні для розгляду причинного зв`язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.

Відповідно до п.2.8. Інструкції, медична документація померлих, яка надходить до МСЕК, реєструється у журналі обліку документації щодо розгляду питання про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, що використовується МСЕК за формою, що затверджується Міністерством охорони здоров`я України.

Пунктом 2.9. Інструкції №606 передбачено, що датою встановлення причинного зв`язку вважається дата реєстрації документів у МСЕК, якщо він у подальшому встановлений.

Згідно з п. 2.10. Інструкції №606 висновок про наявність або відсутність причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом оформляється довідкою у трьох примірниках, що використовується МСЕК за формою, що затверджується МОЗ України та видається: перший - установі, що надавала направлення до МСЕК, другий - відповідному відділенню виконавчої дирекції Фонду, третій - заявнику. Підставою є акт визначення причинного зв`язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом (форма акта затверджується МОЗ України).

Відповідно до п. 2.14. Інструкції №606 остаточне рішення про наявність або відсутність причинного зв`язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом МСЕК може прийняти тільки після всебічного вивчення наданої медичної документації померлого, запиту й розгляду, у разі потреби, додаткових документів та проведення необхідних консультацій.

Пунктом 2.15. Інструкції №606 передбачено, що розгляд питання щодо встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом проводиться за участю представника відповідного відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно з п.2.17. Інструкції №606 оскарження рішення МСЕК про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом заявником або представником Фонду здійснюється згідно з розділом V Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.92 №83 (83-92-п ) (із змінами), шляхом подання протягом місяця з моменту отримання висновку МСЕК письмової заяви до МСЕК, в якій розглядалося встановлення причинного зв`язку смерті, або до Кримської республіканської, обласної, центральної міської МСЕК або до відповідного відділу (управління) охорони здоров`я.

Так, за висновками комісії, викладеними в акті спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 21.10.2021, спеціальна комісія дійшла висновку, що гостре професійне захворювання у ОСОБА_3 отримане під час виконання нею службових обов`язків.

Відповідно до пп. 15 п. 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337, спеціальна комісія шляхом голосування, простою більшістю голосів прийшла до висновку, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок однократного впливу шкідливих виробничих факторів, внаслідок якого у неї виникло гостре професійне захворювання, викликане збудником інфекційного захворювання COVID-19.

Гостре професійне захворювання вважається пов`язаним з виробництвом, на ОСОБА_3 складається акт за формою Н-1/П. Дане гостре професійне захворювання береться на облік КНП "Коростенська ЦМЛ КМР".

Отже, зважаючи на викладені в акті обставини та приймаючи до уваги, що акт від 15.02.2022 складено за формою Н-1/П, то суд дійшов висновку, що інфікування ОСОБА_3 , як працівника сталося під час виконання її професійних обов`язків, а гостре професійне захворювання пов`язане з виробництвом.

Так, механізм надання Фондом соціального страхування України (далі - Фонд) страхових виплат медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров`я у разі їх захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, та членам їх сімей у разі смерті медичного працівника внаслідок інфікування такою хворобою, передбачених статтею 39 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, а також розміри таких страхових виплат визначається Порядком здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 №498 (далі - Порядок №498).

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку, у разі смерті медичного працівника, що настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, членам сім`ї, батькам, утриманцям померлого медичного працівника (далі - особи, які мають право на виплату) проводиться виплата в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, в якому помер медичний працівник.

Члени сім`ї та батьки померлого медичного працівника визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.

Утриманцями померлого медичного працівника, які мають право на виплату, відповідно до цього Порядку є:

діти, на утримання яких померлий медичний працівник виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти;

неодружені повнолітні син, дочка, які визнані особами з інвалідністю з дитинства;

неодружені повнолітні син, дочка, які навчаються за денною формою здобуття освіти та не досягли 23-річного віку;

непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого медичного працівника, але мають на це право відповідно до законодавства.

У разі відсутності документів, що підтверджують належність до складу сім`ї померлого медичного працівника або перебування на його утриманні, статус члена сім`ї або факт утримання встановлюється в судовому порядку.

Згідно з п. 4 Порядок №498 страхові виплати, передбачені пунктом 2 цього Порядку (далі - страхова виплата), призначаються і виплачуються управліннями виконавчої дирекції Фонду в областях, м. Києві або їх відділеннями (далі - органи Фонду) протягом одного місяця з дня виникнення права на такі виплати за зверненням медичного працівника за зареєстрованим місцем проживання / перебування.

Відповідно до ч. 5 Порядок №498 страхова виплата, передбачена пунктом 3 цього Порядку (далі - одноразова допомога), призначається і виплачується органами Фонду разово, в рівних частинах особам, які мають право на виплату, протягом одного місяця з дня виникнення права на одноразову допомогу.

Право на одноразову допомогу виникає з дня прийняття органом Фонду заяви (заяв) та документів, визначених пунктом 7 цього Порядку.

Якщо судом розглядається питання призначення одноразової допомоги, орган Фонду призначає таку допомогу після набрання судовим рішенням законної сили.

Одноразова допомога розподіляється пропорційно між усіма особами, які мають право на виплату та звернулися за її отриманням.

Якщо після виплати одноразової допомоги за її отриманням звертаються інші особи, які мають на це право, питання розподілу одноразової допомоги вирішується ними за домовленістю з особами, які отримали таку допомогу, або у судовому порядку.

Згідно з п.6 Порядок №498 факт смерті медичного працівника з причин, пов`язаних з його інфікуванням COVID-19 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, встановлюється комісією (спеціальною комісією) з розслідування (спеціального розслідування), що проводиться відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337 (Офіційний вісник України, 2019 р., №34, ст. 1217), та оформляється актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася), за встановленою формою.

Пунктом 7 Порядок №498 передбачено, що для отримання одноразової допомоги особи, які мають право на виплату, звертаються до органу Фонду за зареєстрованим місцем проживання/перебування померлого медичного працівника та подають:

1) заяви кожної особи, яка має право на виплату, або уповноваженого представника про призначення одноразової допомоги із зазначенням інформації про неотримання виплати в іншому органі Фонду за формою, затвердженою виконавчою дирекцією Фонду (за малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або опікун чи піклувальник);

2) копію свідоцтва про смерть медичного працівника (із пред`явленням оригіналу);

3) копії паспорта громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства, які проживають в Україні, - копії паспортного документа іноземця та/або посвідки на постійне проживання) із пред`явленням оригіналу (копії засвідчуються підписом працівника органу Фонду) або за технічної можливості паспорта громадянина України у вигляді відображення в електронній формі інформації, що міститься у паспорті громадянина України у формі картки, а також інформації, документів (відомостей, даних) про реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), про місце проживання (за наявності), що подаються засобами Порталу Дія;

4) копії реєстраційних номерів облікової картки платника податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу, - копію сторінки паспорта громадянина України з відміткою про право здійснювати будь-які платежі за серією та / або номером паспорта) із пред`явленням оригіналу (копії засвідчуються підписом працівника органу Фонду) або їх електронні копії, якщо одержувач інформації має технічну можливість провести інформаційно-телекомунікаційними засобами з використанням засобів технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до вимог законодавства з питань захисту інформації перевірку відповідності реєстраційних даних фізичної особи даним Державного реєстру фізичних осіб - платників податків;

5) копію свідоцтва про народження медичного працівника або за технічної можливості його е-свідоцтва про народження (відображення в електронній формі інформації, що міститься у свідоцтві про народження, оформленому на паперовому бланку), що подається засобами Порталу Дія (у разі виплати грошової допомоги батькам медичного працівника);

6) копію свідоцтва про шлюб (у разі виплати грошової допомоги дружині (чоловіку) медичного працівника);

7) копію (копії) свідоцтва про народження дитини (дітей) або за технічної можливості е-свідоцтва про народження (відображення в електронній формі інформації, що міститься у свідоцтві про народження, оформленому на паперовому бланку), що подається засобами Порталу Дія, або відповідне рішення суду (в разі виплати грошової допомоги дитині (дітям) медичного працівника);

8) примірник акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії за встановленою формою;

9) рішення суду про встановлення факту нещасного випадку, факту перебування на утриманні, утримання із заробітної плати (доходу) аліментів, установлення статусу члена сім`ї (за наявності рішення суду з цих питань);

10) довідку роботодавця про утримання із заробітної плати (доходу) померлого медичного працівника на користь особи, яка має право на утримання, аліментів відповідно до закону або рішення суду (в разі такого утримання);

11) інформацію про рахунки, відкриті в банківських установах для перерахування коштів.

Заява, документи та копії документів подаються в паперовій або за технічної можливості в електронній формі з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства.

За наявності електронної інформаційної взаємодії Фонду з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами або організаціями, у володінні яких перебуває інформація, необхідна для призначення одноразової допомоги, така інформація особами, які мають право на виплату, не подається.

Якщо одна з осіб, які мають право на виплату, відмовляється від отримання одноразової допомоги, грошова частка такої особи розподіляється між іншими особами, які мають право на виплату. Заява про відмову від отримання одноразової допомоги повинна бути нотаріально засвідчена в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 9 Порядок №498 Орган Фонду: приймає рішення про надання страхових виплат, передбачених пунктами 2 і 3 цього Порядку, протягом десяти робочих днів з дня отримання заяви про такі виплати та необхідних документів; перераховує страхові виплати на особові рахунки отримувачів, відкриті в банківських установах, не пізніше ніж через два робочих дні після надходження коштів на рахунок органу Фонду, відкритий у Казначействі; кожні десять днів подає виконавчій дирекції Фонду інформацію про проведення страхових виплат, передбачених цим Порядком; зберігає справи про страхові виплати, передбачені пунктами 2 і 3 цього Порядку, протягом десяти років.

Матеріали справи свідчать, що причинний зв`язок смерті ОСОБА_3 з профзахворюванням CОVID-19 підтверджений належними та допустимими доказами, що у свою чергу не заперечується відповідачами.

Однак, після отримання акту спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 21.10.2021 в Комунальному некомерційному підприємстві "Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради" від 15 лютого 2022 року за формою Н-1/П, позивач звернулася до Управління, щодо виплати їй разової допомоги відповідно до ст.39 Закону №1645-ІІІ, однак отримала відмову викладену у листі, мотивовану відсутністю підстав для такої виплати у зв"язку з тим, що посада молодшої медичної сестри (санітарки), якою працювала ОСОБА_3 , відноситься до пункту 7 Переліку професій, як робітник закладу охорони здоров"я, а не медичний працівник.

Таким чином, спірні відносини виникли з приводу належності посади молодшої медичної сестри, на якій працювала ОСОБА_3 , до посад медичних працівників на яких розповсюджуються гарантії передбачені ст.39 Закону №1645-ІІІ.

Щодо вказаного, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України №1645-ІІІ працівники державних і комунальних закладів охорони здоров`я підлягають обов`язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу, що пов`язана з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб.

При цьому, частина 2 вказаної статті є спеціальною нормою, яка передбачає обов`язок держави, що виник внаслідок поширення коронавірусної хвороби, забезпечити страхові виплати медичним працівникам закладів охорони здоров`я.

При цьому, з порівняльного аналізу частин 1, 2, 4 зазначеної норми вбачається, що страхові виплати, передбачені частиною 2 статті 39 Закону України №1645-ІІІ, підлягають виплаті медичним працівникам, проте вже частина 4 вказаної статті містить посилання на те, що в разі настання обставин, передбачених пунктом 1частини другої цієї статті, страхова виплата призначається і виплачується працівникові протягом одного місяця з дня виникнення права на страхову виплату, тобто, законодавецем підкреслено, що у разі настання певних обставин, виплата призначається працівникам, без зазначення «медичним працівникам».

Суд зауважує, що жодним нормативно-правовим актом не визначено поняття «медичний працівник», а тому посилання відповідачів, як на підставу для відмови у виплаті страхової виплати на невіднесення посади молодшої медичної сестри до вказаної категорії є таким, що не підтверджується жодним спеціальним нормативно-правовим актом, яким має керуватись відповідач при вирішенні питання про наявність права на таку виплату.

Разом з цим, суд наголошує, що класифікація, запроваджена Переліком №1604, не містить поділу посад на осіб, безпосередньо зайнятих у ліквідації епідемії та здійсненні заходів з запобігання поширенню COVID-19 та лікуванням пацієнтів із випадками COVID-19, на медичних та інших працівників, натомість передбачає класифікацію за різними критеріями та ознаками, залежно від зайняття адміністративних посад та виконання функціональних обов`язків.

Аналіз норм вказаного переліку посад дозволяє дійти висновку, що до нього включені як категорії осіб, які мають спеціальну медичну освіту, зокрема лікарі, так і працівники, які не займаються медичною практикою, наприклад, інженер з охорони праці.

Крім того, нормою пункту 8 Переліку №1604 виокремлено в окрему категорію інших працівників, які відповідно до своїх посадових обов`язків (або за окремим дорученням) брали участь у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню COVID-19, у тому числі виконанні робіт в осередках COVID-19; лікуванні пацієнтів із випадками COVID-19; розслідуваннях (спеціальних розслідуваннях) гострих професійних захворювань COVID-19 та мали контакт з підтвердженим випадком COVID-19 або з інфікованим біологічним матеріалом.

Матеріали справи свідчать, що у акті розслідування від 15.02.2022 комісією встановлено, що ОСОБА_3 з 11.10.2021 тимчасово працювала на посаді молодшої медичної сестри (санітарки) відділення анастезіології та інтенсивної терапії. Окрім того, комісією встановлено, що ОСОБА_3 згідно зі своїми посадовими обов"язками надавала допомогу хворим відділення, в тому числі хворим на COVID-19, у зв"язку з чим наймовірніше отримала зараження за місцем роботи.

Враховуючи, що частина 2 статті 39 Закону України №1645-ІІІ прийнята для посилення гарантій прав працівників, що безпосередньо відповідно до своїх посадових обов`язків (або за окремим дорученням) беруть участь у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню COVID-19, суд зазначає, що її положення поширюють свою дію на всіх осіб, що внесені до Переліку № 1604, у тому числі і на посаду молодшої медичної сестри (санітарки).

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Враховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, відсутність чіткого нормативного регулювання порядку надання страхових виплат внаслідок професійного захворювання на коронавірусну хворобу, суд дійшов висновку, що суб`єктивне тлумачення правових норм відповідачем призвело до безпідставного звуження прав позивача, а тому протиправною є відмова Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області щодо призначення та виплати ОСОБА_1 страхової виплати, як матері померлого медичного працівника, смерть якого настала внаслідок інфікування гострою респіраторною хворобою СОVID- 19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, передбаченої статтею 39 Закону №1645-ІІІ, викладену у листі №1334-02 від 28 жовтня 2022 року.

Обставин щодо наявності будь-яких інших законних підстав, які б перешкоджали позитивно вирішити питання про надання страхової виплати, відповідачами наведено не було.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням необхідності застосування ефективного способу захисту порушених прав.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

При цьому, Верховний Суд сформував сталу правову позицію у вказаних правовідносинах у ряді постанов (зокрема від 17.02.2021 у справі № П/811/397/18, від 27.05.2021 у справі №442/3936/17, від 15.06.2021 у справі № 804/881/18, від 23.11.2021 у справі №580/704/21 та ін) де ВС дійшов такого висновку: "…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким".

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Отже дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області прийняття рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 страхової виплати, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ у розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2021 року, згідно з механізмом передбаченим Порядком здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року №498, як матері померлого медичного працівника, смерть якого настала внаслідок інфікування гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функцій іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

В силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області.

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 205, 242-246, 258, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_5 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (майдан Корольова, 2, м.Житомир,10014, код ЄДРПОУ 41313540) та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області щодо призначення та виплати ОСОБА_1 страхової виплати, як матері померлого медичного працівника, смерть якого настала внаслідок інфікування гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, передбаченої статтею 39 Закону №1645-ІІІ, викладену у листі №1334-02 від 28 жовтня 2022 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області прийняття рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 страхової виплати, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ у розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2021 року, згідно з механізмом передбаченим Порядком здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року №498, як матері померлого медичного працівника, смерть якого настала внаслідок інфікування гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 992 (дев"ятсот дев"яносто дві) грн 40 (сорок) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 22 травня 2023 року.

Суддя А.В. Горовенко