Постанова

від 06.12.2023 по справі 240/30982/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/30982/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

06 грудня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив:

- визнати протиправною відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в призначенні та виплаті ОСОБА_1 страхової виплати, як матері померлого медичного працівника, смерть якого настала внаслідок інфікування гострою респіраторною хворобою СОVID- 19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, передбаченої статтею 39 Закону №1645-ІІІ, викладену у листі №1334-02 від 28.10.2023.

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області призначити і виплатити ОСОБА_1 страхову виплату, передбачену пунктом 2 частини 2 статті 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-ІІІ у розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2021 року, згідно з механізмом передбаченим Порядком здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року №498, як матері померлого медичного працівника, смерть якого настала внаслідок інфікування гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження.

ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 позов задоволено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що частина 2 статті 39 Закону України №1645-ІІІ прийнята для посилення гарантій прав працівників, що безпосередньо відповідно до своїх посадових обов`язків (або за окремим дорученням) беруть участь у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню COVID-19, то її положення поширюють свою дію на всіх осіб, що внесені до Переліку № 1604, у тому числі і на посаду молодшої медичної сестри (санітарки).

ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що надання страхових виплат передбачене тільки для медичних працівників. Проте, згідно Наказу №1604 професія молодша медична сестра (санітарка) за якою працювала ОСОБА_2 відноситься до п. 7 Переліку професій, як робітник закладу охорони здоров`я, а не медичний працівник.

13.06.2023 до суду надійшло клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про заміну сторони, а саме замінити Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою суду від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обгрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Позивач є матір`ю ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.02.1967 та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 01.09.1984.

ОСОБА_4 з 18.08.2003 по 04.11.2021 працювала на посаді молодшої медичної сестри в Комунальному некомерційному підприємстві "Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради" (перейменовано з Коростенської центральної міської лікарні), що підтверджується записами в її трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 01.10.1984.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 04.11.2021, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до акту спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 21.10.2021 в Комунальному некомерційному підприємстві "Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради" від 15.02.2022 (Форма Н-1/П) (далі - Акт від 15.02.2022), комісія дійшла висновку про те, що: розглянувши матеріали спеціального розслідування, взявши до уваги пояснення працівників, результати епідеміологічного розслідування, проведеного фахівцями Коростенського міжрайонного відділу ДУ "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", та також заключення №15/2 від 10.01.2022, наданого Обласною лікарсько-консультативною комісією КНП "Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського" Житомирської обласної ради, в тому числі і лікарями інфекціоністом та профпатологом, спеціальна комісія шляхом голосування, простою більшістю голосів прийшла до висновку, що гостре професійне захворювання у ОСОБА_2 отримане під час виконання нею службових обов`язків.

Відповідно до пп. 15 п. 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337, спеціальна комісія шляхом голосування, простою більшістю голосів прийшла до висновку, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок однократного впливу шкідливих виробничих факторів, внаслідок якого у неї виникло гостре професійне захворювання, викликане збудником інфекційного захворювання COVID-19.

Гостре професійне захворювання вважається пов`язаним із виробництвом, на ОСОБА_2 складається акт за формою Н-1/П. Дане гостре професійне захворювання береться на облік КНП "Коростенська ЦМЛ КМР".

Після отримання акту спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 21.10.2021 в Комунальному некомерційному підприємстві "Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради" від 15.02.2022 за формою Н-1/П та необхідним пакетом документів позивач звернулася до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області щодо виплати їй разової допомоги відповідно до ст.39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» як матері померлого медичного працівника, смерть якого настала внаслідок інфікування гострою респіраторною хворобою СОVID 19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, що не заперечується сторонами.

Листом №1334-02 від 28.10.2022 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області повідомило позивачу про відмову у призначенні вказаної виплати, з тих підстав, що відповідно до нормативних документів молодша медична сестра (санітарка), якою працювала ОСОБА_4 відноситься до пункту 7 Переліку професій, як робітник закладу охорони здоров`я, а не медичний працівник.

Тому призначення ОСОБА_1 разової страхової виплати суперечить п.2 ст.39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та п.3 Порядку №498.

Вважаючи рішення відповідача про відмову в призначенні виплати ОСОБА_1 , як матері померлого працівника ОСОБА_4 , смерть якої настала внаслідок COVID-19, протиправною, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ (далі - Закон №1645-ІІІ) захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов`язані з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комунальних закладів охорони здоров`я та державних наукових установ підлягають обов`язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу в порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Держава забезпечує страхові виплати в таких розмірах медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров`я: у разі смерті працівника - у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (п.2 ч.2 Закону №1645-ІІІ).

Частиною 5 ст.39 Закону №1645-ІІІ встановлено, що у разі настання обставин, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, страхова виплата призначається і виплачується разово та в рівних частинах членам сім`ї, батькам та утриманцям померлого працівника протягом одного місяця з дня виникнення права на страхову виплату. Члени сім`ї та батьки померлого працівника визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.

Механізм надання Фондом соціального страхування України (далі - Фонд) страхових виплат медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров`я у разі їх захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, та членам їх сімей у разі смерті медичного працівника внаслідок інфікування такою хворобою, передбачених статтею 39 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, а також розміри таких страхових виплат визначається Порядком здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №498 (далі - Порядок №498).

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку, у разі смерті медичного працівника, що настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, членам сім`ї, батькам, утриманцям померлого медичного працівника (далі - особи, які мають право на виплату) проводиться виплата в розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, в якому помер медичний працівник.

Члени сім`ї та батьки померлого медичного працівника визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.

Утриманцями померлого медичного працівника, які мають право на виплату, відповідно до цього Порядку є:

діти, на утримання яких померлий медичний працівник виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти;

неодружені повнолітні син, дочка, які визнані особами з інвалідністю з дитинства;

неодружені повнолітні син, дочка, які навчаються за денною формою здобуття освіти та не досягли 23-річного віку;

непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого медичного працівника, але мають на це право відповідно до законодавства.

У разі відсутності документів, що підтверджують належність до складу сім`ї померлого медичного працівника або перебування на його утриманні, статус члена сім`ї або факт утримання встановлюється в судовому порядку.

Згідно з п. 4 Порядок №498 страхові виплати, передбачені пунктом 2 цього Порядку (далі - страхова виплата), призначаються і виплачуються управліннями виконавчої дирекції Фонду в областях, м. Києві або їх відділеннями (далі - органи Фонду) протягом одного місяця з дня виникнення права на такі виплати за зверненням медичного працівника за зареєстрованим місцем проживання / перебування.

Відповідно до ч. 5 Порядок №498 страхова виплата, передбачена пунктом 3 цього Порядку (далі - одноразова допомога), призначається і виплачується органами Фонду разово, в рівних частинах особам, які мають право на виплату, протягом одного місяця з дня виникнення права на одноразову допомогу.

Право на одноразову допомогу виникає з дня прийняття органом Фонду заяви (заяв) та документів, визначених пунктом 7 цього Порядку.

Якщо судом розглядається питання призначення одноразової допомоги, орган Фонду призначає таку допомогу після набрання судовим рішенням законної сили.

Одноразова допомога розподіляється пропорційно між усіма особами, які мають право на виплату та звернулися за її отриманням.

Якщо після виплати одноразової допомоги за її отриманням звертаються інші особи, які мають на це право, питання розподілу одноразової допомоги вирішується ними за домовленістю з особами, які отримали таку допомогу, або у судовому порядку.

Згідно з п.6 Порядок №498 факт смерті медичного працівника з причин, пов`язаних з його інфікуванням COVID-19 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, встановлюється комісією (спеціальною комісією) з розслідування (спеціального розслідування), що проводиться відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337, та оформляється актом розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася), за встановленою формою.

Згідно матеріалів справи, за висновками комісії, викладеними в акті спеціального розслідування гострого професійного захворювання від 15.02.2022, що сталося 21.10.2021, спеціальна комісія дійшла висновку, що гостре професійне захворювання у ОСОБА_2 отримане під час виконання нею службових обов`язків.

Так, у акті вказано, що відповідно до пп. 15 п. 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337, спеціальна комісія шляхом голосування, простою більшістю голосів дійшла висновку, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок однократного впливу шкідливих виробничих факторів, внаслідок якого у неї виникло гостре професійне захворювання, викликане збудником інфекційного захворювання COVID-19.

Гостре професійне захворювання вважається пов`язаним з виробництвом, на ОСОБА_2 складається акт за формою Н-1/П. Дане гостре професійне захворювання береться на облік КНП "Коростенська ЦМЛ КМР".

Таким чином враховуючи викладені в акті обставини та приймаючи до уваги, що акт від 15.02.2022 складено за формою Н-1/П, судом першої інстанції вірно вказано, що інфікування ОСОБА_2 , як працівника сталося під час виконання її професійних обов`язків, а гостре професійне захворювання пов`язане з виробництвом.

Вказана обставина відповідачами не спростовується.

Як вбачається з матеріалів справи, після отримання акту спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 21.10.2021 в Комунальному некомерційному підприємстві "Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради" від 15.02.2022 за формою Н-1/П, позивач звернулася до Управління, щодо виплати їй разової допомоги відповідно до ст.39 Закону №1645-ІІІ.

Проте, позивачу відмовлено у виплаті такої допомоги листом від 28.10.2022, яким обгрунтований відсутністю підстав для такої виплати у зв`язку з тим, що посада молодшої медичної сестри (санітарки), якою працювала ОСОБА_4 , відноситься до пункту 7 Переліку професій, як робітник закладу охорони здоров`я, а не медичний працівник.

Тобто, спірні відносини виникли з приводу належності посади молодшої медичної сестри, на якій працювала ОСОБА_4 , до посад медичних працівників на яких розповсюджуються гарантії передбачені ст.39 Закону №1645-ІІІ.

Стосовно таких доводів скаржника колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 39 Закону України №1645-ІІІ працівники державних і комунальних закладів охорони здоров`я підлягають обов`язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу, що пов`язана з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб.

При цьому, частина 2 вказаної статті є спеціальною нормою, яка передбачає обов`язок держави, що виник внаслідок поширення коронавірусної хвороби, забезпечити страхові виплати медичним працівникам закладів охорони здоров`я.

Судом першої інстанції вірно враховано, що з порівняльного аналізу частин 1, 2, 4 зазначеної норми вбачається, що страхові виплати, передбачені частиною 2 статті 39 Закону України №1645-ІІІ, підлягають виплаті медичним працівникам, проте вже частина 4 вказаної статті містить посилання на те, що в разі настання обставин, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, страхова виплата призначається і виплачується працівникові протягом одного місяця з дня виникнення права на страхову виплату, тобто, законодавцем підкреслено, що у разі настання певних обставин, виплата призначається працівникам, без зазначення «медичним працівникам».

При цьому жодним нормативно-правовим актом не визначено поняття «медичний працівник», а тому посилання відповідачів, як на підставу для відмови у виплаті страхової виплати на невіднесення посади молодшої медичної сестри до вказаної категорії є таким, що не підтверджується жодним спеціальним нормативно-правовим актом, яким має керуватись відповідач при вирішенні питання про наявність права на таку виплату.

Класифікація, запроваджена Переліком №1604, не містить поділу посад на осіб, безпосередньо зайнятих у ліквідації епідемії та здійсненні заходів з запобігання поширенню COVID-19 та лікуванням пацієнтів із випадками COVID-19, на медичних та інших працівників, натомість передбачає класифікацію за різними критеріями та ознаками, залежно від зайняття адміністративних посад та виконання функціональних обов`язків.

Пунктом 8 Переліку №1604 виокремлено в окрему категорію інших працівників, які відповідно до своїх посадових обов`язків (або за окремим дорученням) брали участь у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню COVID-19, у тому числі виконанні робіт в осередках COVID-19; лікуванні пацієнтів із випадками COVID-19; розслідуваннях (спеціальних розслідуваннях) гострих професійних захворювань COVID-19 та мали контакт з підтвердженим випадком COVID-19 або з інфікованим біологічним матеріалом.

Згідно акту розслідування від 15.02.2022 комісією встановлено, що ОСОБА_2 з 11.10.2021 тимчасово працювала на посаді молодшої медичної сестри (санітарки) відділення анастезіології та інтенсивної терапії. Окрім того, комісією встановлено, що ОСОБА_2 згідно зі своїми посадовими обов`язками надавала допомогу хворим відділення, в тому числі хворим на COVID-19, у зв`язку з чим наймовірніше отримала зараження за місцем роботи.

При цьому частина 2 статті 39 Закону України №1645-ІІІ прийнята для посилення гарантій прав працівників, що безпосередньо відповідно до своїх посадових обов`язків (або за окремим дорученням) беруть участь у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню COVID-19, її положення поширюють свою дію на всіх осіб, що внесені до Переліку № 1604, у тому числі і на посаду молодшої медичної сестри (санітарки).

Медичний працівник та інший працівник медичного закладу, зокрема молодша медична сестра (санітарка), згідно Переліку №1604 працювали в однакових умовах, під час виконання трудових обов`язків безпосередньо контактували з хворими на СОVІD-19, отримали гостре професійне захворювання зі смертельним наслідком, пов`язане з інфікуванням гострою респіраторною хворобою СОVІD-19, тобто перебували в аналогічній ситуації, і тому «інший працівник» згідно Переліку №1604 має право на страхову виплату згідно статті 39 Закону №1645-III.

Таким чином суб`єктивне тлумачення правових норм відповідачем призвело до безпідставного звуження прав позивача, а тому протиправною є відмова Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області щодо призначення та виплати ОСОБА_1 страхової виплати, як матері померлого медичного працівника, смерть якого настала внаслідок інфікування гострою респіраторною хворобою СОVID- 19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, передбаченої статтею 39 Закону №1645-ІІІ, викладену у листі №1334-02 від 28 жовтня 2022 року.

Обставин щодо наявності будь-яких інших законних підстав, які б перешкоджали позитивно вирішити питання про надання страхової виплати, відповідачами наведено не було.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Стосовно клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про заміну сторони, а саме заміну Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області суд зазначає наступне.

Згідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Статтею 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-ХІV в редакції Закону № 2620-ІХ (далі - Закон №1105-ХІV) передбачено, що уповноважений органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1105- XIV встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону № 1105-ХІV, Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1442 "Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України" припинено з 01.01.2023, реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, зокрема, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області.

Пунктом 7 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2620-ІХ, який набрав чинності 01.01.2023, визначено, що стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України

Пунктом 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074, визначено, що права та обов`язки органів виконавчої влади у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади переходять до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є правонаступником вибувшого відповідача. Оскільки факт вибуття сторони виконавчого провадження - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області підтверджується належними та достатніми доказами, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про заміну сторони.

VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про заміну сторони задовольнити.

Замінити відповідача у справі №240/30982/22 - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, його правонаступником - Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.