Ухвала

від 22.05.2023 по справі 824/518/17-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у роз`ясненні судового рішення

22 травня 2023 р. м. Чернівці Справа № 824/518/17-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України, треті особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльність, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 824/518/17-а за позовом ОСОБА_1 до Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України, треті особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльність, в якому позивач просила:

- визнати протиправною бездіяльність Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації щодо невжиття заходів охорони культурної спадщини для припинення будівельних робіт по АДРЕСА_1 , здійснення яких порушує режим збереження історичного середовища в межах комплексної охоронної зони та центрального історичного ареалу міста Чернівці;

- визнати протиправним та скасувати погодження Міністерством культури України від 11.01.2017 р. робочого проекту "Будівництво житлового будинку з приміщеннями торгового призначення та перукарським кабінетом по АДРЕСА_1 ", замовник - ОСОБА_3

25.11.2022 року судом увалено рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації щодо невжиття заходів охорони культурної спадщини для припинення будівельних робіт по АДРЕСА_1 , здійснення яких порушує режим збереження історичного середовища в межах комплексної охоронної зони та центрального історичного ареалу міста Чернівці, відмовлено повністю.

15.05.2023 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі заявники) до суду надійшла спільна заява роз`яснення судового рішення, а саме рішення суду від 25.11.2022 року, згідно змісту якої просять:

- де саме в матеріалах справи знаходиться витяг з історико-містобудівного обґрунтування, який начебто було надіслано до ЮНЕСКО (том, аркуші справи)?

- як саме суд встановлював достовірність копій листа ЮНЕСКО та висновку ІКОМОС?

- яким чином встановлював їх відповідність оригіналам, якщо останні не було надано ніким?

- на підставі чого суд визнав незавірені «копії листа Постійного представництва України при ЮНЕСКО та технічної оцінки ІКОМОС», як такі, що були отримані саме від ЮНЕСКО та ІКОМОС?

В обґрунтування заяви про роз`яснення судового рішення зазначено, що питання щодо надісланих до ЮНЕСКО матеріалів, як доказ належного повідомлення, неодноразово піднімалося в судовому засіданні та поясненнях сторони позивача. Однак, жодним з учасників процесу, ані відповідачем Міністерством культури та інформаційної політики України, ані третьою особою Сучеван (Рендюк), ані Міністерством закордонних справ України такі докази надано не було. Матеріали справи не містять ані витягу з історико-містобудівного обґрунтування, ані будь-яких інших матеріалів щодо намірів будівництва по Главки,2, начебто надісланих відповідачем до ЮНЕСКО. Крім того, відповідач Міністерство культури не надало оригіналів листа ЮНЕСКО та схвального висновку ІКОМОС навіть на виконання ухвали суду від 22.09.2022 року про витребування доказів. Жоден з перелічених документів не завірений належним чином. Не завіреними є і решта їх трьох примірників, наданих адвокатом Рендюк до суду раніше (том 5, аркуші справи - 17-21, 55-59, 63-67). Наявний в матеріалах справи їх переклад, на який посилався суд в п. 3.22 рішення, не містить доказів достовірності вищезазначених копій, так як нотаріусом завірено особу перекладача, а не відповідність тексту оригіналу документа.

Розглянувши вказану заяву, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини 1-3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз`яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Досліджуючи наявність підстав для роз`яснення судового рішення, суд звертає увагу на те, що стаття 254 КАС України передбачає можливість роз`яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.

Незрозумілість судового рішення є оцінним поняттям, а доцільність роз`яснення судового рішення приймається на розсуд суду, який має відштовхуватись від раціональних критеріїв.

Роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

Тобто, роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для осіб, що будуть здійснювати його виконання. Це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності судового рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Суд також зазначає, що роз`яснення рішення полягає у викладенні судом його змісту у більш доступній, чіткій та конкретизованій формі, забезпечуючи при цьому дотримання принципу незмінності змісту рішення, та виключно в межах тих питань, які були предметом судового розгляду. Суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги. Не допускається також і зміна формулювання змісту судового рішення.

Позицію щодо незмінності судового рішення, зокрема, викладено в пункті 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 Про судове рішення в адміністративній справі. Так, у даному пункті постанови Пленуму зазначено, що за правовою природою роз`яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз`яснення є його складовою. Результатом розгляду заяви про роз`яснення судового рішення є постановлення судом ухвали про задоволення заяви або відмову в задоволенні заяви. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Зміст поданої заяви свідчить про те, що у заявників наявні зауваження щодо ухвалено судом рішення, які вказують на їх безпосереднє непогодження із указаним рішенням, що може слугувати підставою для апеляційного оскарження.

Водночас, суд наголошує, що такі доводи не підлягають оцінці в контексті вирішення питання про роз`яснення судового рішення. Заявники ставлять перед судом питання, які полягають у переоцінці власного рішення, що є неприпустимим.

Суд наголошує, що згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Більше того, відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) Європейський суд з прав людини сформував наступну позицію: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Також, в положенні Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінивши надані сторонами у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини «Проніна проти України» (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд у даній справі №824/518/17-а ухвалив законне і об`єктивне рішення з урахуванням всіх обставин.

Враховуючи наведене вище суд вважає, що рішення, яке заявники просять роз`яснити є цілком зрозумілим і таким, що не викликає труднощів в частині його виконання.

За таких обставин, заява про роз`яснення судового рішення задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241, 243, 248, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про роз`яснення судового рішення (рішення суду від 25.11.2022 року) відмовити.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя О.В. Анісімов