Постанова

від 15.05.2023 по справі 340/6875/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2023 року м. Дніпросправа № 340/6875/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року

у справі №340/6875/21

за позовом ОСОБА_1

до Державної судової адміністрації України Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2021 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області в якому просив:

стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України грошових сум у вигляді недоотриманої суддівської винагороди (бюджетна програма 0501150 «Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів суддів») за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року на користь ОСОБА_1 у розмірі 99067 (дев`яносто дев`ять тисяч шістдесят сім) гривень 9 (дев`ять) копійок з обов`язковим утриманням податків та зборів.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої позивач просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 р. у справі № 340/6875/21, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник наполягає на тому, що Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 визнано неконституційними частини першої і третьої статті 29 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". З огляду на зазначене, обмеження виплати позивачу (починаючи з 18.04.2020р.) суддівської винагороди розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, на підставі ст. 29 Закону № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (в редакції, яка діяла на час виникненням спірних правовідносин), було неправомірним.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ТУ ДСА в Кіровоградській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Зобов`язано ТУ ДСА в Кіровоградській області нарахувати суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину із відрахуванням загальнообов`язкових податків та зборів. В іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Верховний Суд від 27 лютого 2023 року касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області задовольнив частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області нарахувати суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину із відрахуванням загальнообов`язкових податків та зборів, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року у справі № 340/6875/21 залишено без змін.

Як встановлено з матеріалів справи, Указом Президента України від 29 вересня 2016 року № 425/2016 року, ОСОБА_1 призначено на посаду судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області (а.с.38-40).

Наказом голови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.10.2016р. №120-к зараховано до штату вказаного суду з 25.10.2016р. з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.

З 18 квітня 2020 року ОСОБА_1 не отримав суддівську винагороду в розмірі, установленому Законом України Про судоустрій і статус суддів, оскільки введено обмеження, що передбачені Законом №552-ІХ на період з 18 квітня 2020 року до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до довідки ТУ ДСА України в Кіровоградській області від 30.08.2021р. загальний розмір обмеження суддівської винагороди за період з 18.04.2020р. по 27.08.2020р. склав 99067,09 грн.

З даним діями ТУ ДСА України в Кіровоградській області ОСОБА_1 не погоджується та вважає, що його право на суддівську винагороду в розмірі встановленому у статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обмежено протиправно.

Вищевказані обставини стали підставою для звернувся до суду.

Суд першої інстанцій відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що на час обмеження з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року позивачу суддівської винагороди були чинним положення частини першої і третьої статті 29 Закону України від 14 листопада 2019 року №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 13 квітня 2020 року №553-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", які підлягали обов`язковому виконанню; пункт 4.3 Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020, на який посилається ОСОБА_1 в обґрунтування вимог, не змінює законодавче регулювання правовідносин, що мали місце до дати ухвалення рішення.

Задовольняючи частково позов суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нарахування та виплата суддівської винагороди позивачу мала бути здійснена виключно відповідно до вимог Законом України "Про судоустрій та статус суддів". Водночас, положення статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прямо суперечать статті 130 Конституції України. Відповідачами не заперечується, що фінансування виплати грошового забезпечення судів у Кіровоградській області у 2020 році не було зменшено у зв`язку із встановленням обмеження розміру суддівської винагороди.

Доказів неможливості здійснення виплат саме позивачу суддівської винагороди у повному обсязі за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року відповідачі до суду не надали.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що з даних, отриманих судом зі Звіту про надходження та використання коштів загального фонду (форма № 2д) за 2020 рік, вбачається, що ТУ ДСА в Кіровоградській області оприлюдненого на офіційному сайті вказаного органу, заробітна плата профінансована повністю.

Отже, невиплата ОСОБА_1 суддівської винагороди в повному обсязі є результатом дій саме ТУ ДСА в Кіровоградській області, тому й відповідальною особою за невиплату позивачу суддівської винагороди в повному обсязі є саме ТУ ДСА в Кіровоградській області.

Частково задовольняючи касаційну скаргу суд Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання ТУ ДСА України в Кіровоградській області нарахувати суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину із відрахуванням загальнообов`язкових податків та зборів, не надав належної уваги тій обставині, що функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів, здійснює Державна судова адміністрація України, яка є співвідповідачем в дані справі (далі - ДСА України; частина третя статті 148 Закону №1402-VIII).

Отже, для правильного вирішення цієї справи суд апеляційної інстанції мав з`ясувати також правовий (звідси і процесуальний) статус ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди (позивачеві), передбачених частинами першою, третьою статті 29 Закону №294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом №553-ІХ), адже відповідач - як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня може здійснювати свої повноваження виключно в межах тих асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік).

Cуд вирішив, що наявні правові підстави для стягнення на користь позивача суми невиплаченої у спірному періоді суддівської винагороди за рахунок коштів, передбачених для виконання рішень судів на користь суддів.

Верховним Судом зазначено, що висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ТУ ДСА України в Кіровоградській області нарахувати суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину із відрахуванням загальнообов`язкових податків та зборів є передчасними, що, відповідно до вимог частини другої статті 353 КАС України, є підставою для скасування судового рішення у цій частині та направлення справи на новий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд звернув увагу на необхідності з`ясування правового статусу Державної судової адміністрації України крізь призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів, у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди. Так, Верховний Суд припустив, що виплата суддівської винагороди (відповідачем 1) із застосуванням обмежень, передбачених ст. 29 Закону №294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом №553-ІХ), могла бути обумовленою, окрім іншого, меншим обсягом бюджетних асигнувань головним розпорядником на оплату праці суддівського корпусу (протягом спірного періоду).

Так, розглядаючи вказану позовну вимогу, суд враховує наступне.

Нормами ч. 1 ст. 148 Закону №1402 визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 148 Закону №1402, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищого спеціалізованого суду, здійснює Державна судова адміністрація України.

Згідно ст. 151 Закону №1402 Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Державна судова адміністрація України має територіальні управління.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 №141/0/15-19 затверджено Положення про Державну судову адміністрацію України (далі - Положення №141/0/15-19).

Так, відповідно до п. 6 Положення №141/0/15-19, Державна судова адміністрація України відповідно до визначених завдань у сфері фінансування судів в аспекті спірних правовідносин виконує наступні функції:

1) представляє суди у відносинах із Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень, визначених законом;

2) здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь;

3) готує бюджетний запит.

Отже, Державна судова адміністрація України в контексті спірних правовідносин є головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих судів, функції якого полягають в участі у бюджетному процесі шляхом розроблення бюджетних запитів із зазначенням обсягу бюджетних коштів, необхідних для виконання покладених на нього функцій; отриманні бюджетних призначень та їх подальшого розподілу між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня.

В свою чергу функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України (ч. 4 ст. 148 Закону №1402).

Наказом Державної судової адміністрації від 15.07.2015 №104 затверджено Типове положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Територіальні управління у своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, рішеннями з`їзду суддів України та Ради суддів України, Положенням про ДСА України, наказами ДСА України, рішеннями колегії ДСА України, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням.

Основним завданням територіальних управлінь є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів та фінансове забезпечення місцевих загальних судів з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування.

П. 4.3 зазначеного Положення надано повноваження територіальним управлінням здійснювати функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності територіальних управлінь та місцевих загальних судів.

Отже, ТУ ДСА України в Кіровоградській області є органом, уповноваженим здійснювати фінансування діяльності місцевих загальних судів, в тому числі, виплачувати суддівську винагороду суддям таких в межах наданих йому бюджетних асигнувань.

Нормами ч. 1 ст. 149 Закону №1402 передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до Інструкції щодо застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333, виплата суддівської винагороди як і заробітної плати працівникам апарату суду, у 2020 році здійснювалась за кодом економічної класифікації видатків 2111 «Заробітна плата».

Ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Як вбачається з даних, отриманих судом зі Звіту про надходження та використання коштів загального фонду (форма № 2д) за 2020 рік ТУ ДСА в Кіровоградській області, оприлюдненого на офіційному сайті вказаного органу, заробітна плата була профінансована повністю.

Таким чином, за наслідками нового розгляду даної адміністративної справи не знайшов свого підтвердження факт зменшення Державною судовою адміністрацією України обсягу бюджетних асигнувань ТУ ДСА України в Кіровоградській області на оплату праці суддівського корпусу (протягом спірного періоду).

Більше того, суд враховує також приписи ч. 7 ст. 148 Закону №1402, відповідно до яких видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Водночас, незважаючи на викладене, Верховний Суд в аналогічних правовідносинах вказував на те, що позаяк головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є Державна судова адміністрація України, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме вона, як суб`єкт владних повноважень, мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 640/27139/20).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Визначаючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд враховує п. 51 постанови Верховного Суду від 22.07.2021 №260/3598/20, в якому звернуто увагу на те, що у віданні Державної судової адміністрації України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», призначена саме для таких цілей. Наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею.

До аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 640/27139/20. При цьому, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що, незважаючи на доведеність факту порушення прав позивача щодо отримання суддівської винагороди у повному розмірі обумовлено саме протиправними діями ТУ ДСА України як розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня, наявність такої бюджетної програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року №4901-VI, ч. 1 ст. 3 якого встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок №845).

Так, п. 25 Порядку №845 передбачено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Судом встановлено, що в Україні запроваджена і діє бюджетна програма КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», метою якої є виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, а завданням цієї програми є виплата заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів (зокрема, паспорт вказаної бюджетної програми на 2021 рік затверджений розпорядчим документом Державної судової адміністрації України від 12 лютого 2021 року №50). Виконавцем за такою бюджетною програмою є Апарат Державної судової адміністрації України.

Саме в межах зазначеної бюджетної програми передбачено бюджетні призначення та асигнування на виплату заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів, яка стягується у безспірному порядку на підставі Закону №4901-VI та Порядку №845.

Окрім того, таке стягнення на підставі п. 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, Закону №4901-VI та Порядку №845 здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Отже, виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється у порядку черговості згідно з чинним законодавством України Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

З огляду на зазначене, враховуючи висновки Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 р. у справі № 340/6875/21 задовольнити .

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 р. у справі № 340/6875/21 скасувати. Прийняти нову постанову про задоволення позову ОСОБА_1 .

Стягнути з Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ - 26255795) на користь ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі 99067 (дев`яносто дев`ять тисяч шістдесят сім) гривень 9 (дев`ять) копійок шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк

суддяЯ.В. Семененко