Ухвала

від 03.07.2023 по справі 340/6875/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 липня 2023 року

м. Київ

справа № 340/6875/21

адміністративне провадження № К/990/22330/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевіривши касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2023 року у справі №340/6875/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області, треті особи: Державна казначейська служба України, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області, про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України грошових сум у вигляді недоотриманої суддівської винагороди (бюджетна програма 0501150 «Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів суддів») за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року на користь ОСОБА_1 у розмірі 99067 (дев`яносто дев`ять тисяч шістдесят сім) гривень 09 (дев`ять) копійок з обов`язковим утриманням податків та зборів.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2023 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі №340/6875/21 - скасовано та прийняти нову постанову , якою позов задоволено.

Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі 99067 (дев`яносто дев`ять тисяч шістдесят сім) гривень 09 (дев`ять) копійок шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

22 червня 2023 року Державна судова адміністрація України засобами поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2023 року. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Під час перевірки, поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судового рішення скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Зокрема, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, у тексті касаційної скарги зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 25 липня 2017 року у справі №804/3790/17, від 23 грудня 2019 року у справі №814/1274/17, від 25 липня 2019 року у справі №804/3790/17 та в ухвалі від 23 січня 2019 року у справі №820/2462/17. Також відповідач у касаційній скарзі частково цитує постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №686/23445/17.

Проте, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду.

Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.

Всупереч вищенаведеному, в касаційній скарзі не наведено, які саме конкретні норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом апеляційної інстанції без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду.

Також у касаційній скарзі відповідач цитує абзаци з постанов Верховного Суду щодо того, що рішення Конституційного Суду України не має ретроактивної дії, проте не зазначає який правовий висновок висловлено та не було враховано судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення.

Окрім цього, Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Разом з тим, скаржник не зазначає норму матеріального права, яку неправильно застосовано судами, висновок щодо якої викладено Верховним Судом, не зазначає який саме висновок щодо застосування вищевказаних норм права викладено Верховним Судом у постанові та застосований судом апеляційної інстанції, на його думку, неправильно, не указує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).

Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2023 року у справі №340/6875/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області, треті особи: Державна казначейська служба України, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області, про відшкодування шкоди - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Кашпур