Постанова

від 23.05.2023 по справі 479/863/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

23.05.23

22-ц/812/538/23

Справа №479/863/22 Головуюча у 1-й інстанції Репушевська О. В.

Провадження № 22ц/812/538/23 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 травня 2023 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

подану від її імені представником ОСОБА_2 ,

на заочне рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 1 лютого 2023 року, ухваленого під головуванням судді Репушевської О. В. в залі суду в смт. Криве Озеро Миколаївської області о 10 годині 25 хвилин із складанням його повного тексту, по справі

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ,

третя особа - Любашівський відділ державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

(далі - Любашівський ВДВС Південного МРУ МЮ)

про зміну розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду,

В С Т А Н О В И Л А:

29 листопада 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, які стягнуті з нього на підставі заочного рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2021 року, у розмірі 5 000 грн на користь відповідачки на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_4 , 1983 року народження, на аліменти у частці в розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, на весь період непрацездатності сина. Посилався на те, що станом на день звернення із цим позовом не в змозі належним чином виконувати рішення суду та нести великий фінансовий тягар, що по факту призвело до виникнення у нього заборгованості, так як він є пенсіонером і отримує пенсію в розмірі 2 300 грн.

Відповідачкою відзиву на позовну заяву не надано.

Заочним рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 1 лютого 2023 року позов ОСОБА_3 задоволено, ухвалено про зміну розміру аліментів та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання непрацездатного сина ОСОБА_4 аліменти в розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, на весь період непрацездатності ОСОБА_4 , починаючи з часу набрання рішенням законної сили. Зазначено про припинення стягнення за виконавчим листом 479/693/21, 2/479/377/21 з часу набрання законної сили за цим рішенням.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що обставини, які ним встановлені у справі дають підстави для зміни розміру аліментів з 5 000 грн щомісячно до частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, на весь період непрацездатності сина.

1 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про перегляд заочного рішення посилаючись на ті обставини, що вона не повідомлялась про розгляд справ, внаслідок чого позбавлена можливості подати відзив на позовну заяву. Вказувала, що суд безпідставно посилався за зміну та погіршення майнового стану позивача, не зазначаючи при цьому як погіршився або змінився майновий стан позивача та стан його здоров`я.

Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 20 березня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 1 лютого 2023 року залишено без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позову. Посилалася на порушення судом її прав, у зв`язку з неповідомленням її про дату судових засідань, внаслідок чого вона не змогла надати відзив на позовну заяву. Також зазначала, що судом не встановлено обставин, які свідчать про погіршення майнового стану позивача, та не враховано, що він продовжує працювати і отримує пенсію за віком, внаслідок чого, на її думку, його матеріальний стан не погіршився порівняно з періодом, коли було стягнуто аліменти, оскільки на той час він також працював та отримував пенсію.

За такого вважала пред`явлений позов безпідставним.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 4 та 22 травня 2023 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Положеннями частин 8-9 статті 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За загальним правилом, встановленим статтею 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Главою 16 Розділу ІІІ СК України регламентовано підстави виникнення обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та порядок його виконання.

Відповідно до статті 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Аналіз змісту зазначеної статті дає підстави для висновку, що для виникнення обов`язку батька (матері) утримувати свого повнолітнього сина (дочку) необхідні наявність трьох умов: син (дочка) є непрацездатними; син (дочка) потребує матеріальної допомоги; батько (мати) мають матеріальну можливість утримувати сина (дочку).

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При цьому частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Стаття 192 Сімейного кодексу України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснює, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).

Судом встановлено, що сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі та є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.12-13).

Заочним рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2021 року на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_4 в розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи з 9 серпня 2021 року і на весь період непрацездатності, на виконання якого судом 1 березня 2022 року видано виконавчий лист (а.с.12-13, 14).

Ухвалюючи таке заочне рішення та задовольняючи вимоги стягувачки, суд вважав, що боржник, хоча і є пенсіонером, але є особою працездатного віку, і ним за його відсутності у судовому засіданні не доведено, що він не може надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітній непрацездатної дитини. Інших обставин, які були б встановлені судом, що надали йому можливість дійти переконливого висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачки, у судовому рішенні не наведено.

Відтак, заочне рішення суду, на підставі якого стягнуті аліменти, і яке повинно бути досліджено як доказ при визначенні підстав для можливості зміни розміру, стягнутих аліментів, не відповідає за формою не лише статям 264-265 ЦПК України, а і положенням статей 180-182 СК України.

За таких обставин, колегія суддів вимушена дослідити докази щодо майнового та сімейного стану платника аліментів на час їх стягнення, та на час звернення до суду з позовом про зміну їх розміру, які надані позивачем у цієї справі, а також інші обставини, які повинні бути встановлені у відповідності до статті 192 СК України. Сам розмір аліментів має бути визначений з урахуванням вимог статей 182, 200 СК України та відповідати принципам розумності, справедливості, загальним засадам сімейних відносин та цивільного судочинства і необхідності захисту інтересів повнолітньої особи з інвалідністю з дитинства.

Так, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_3 зазначив, що є пенсіонером за віком з 31 жовтня 2018 року, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серія НОМЕР_2 (а.с.15) та йому призначено пенсію в розмірі 2 300 грн (а.с.16) та станом на 22 листопада 2022 року не працює, тому його майновий стан є незадовільним.

Натомість із змісту копії повідомлення Любашівського відділу Державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області №808/21.20-16 від 23 березня 2023 року, наданого відповідачкою, вбачається, що аліменти на утримання повнолітнього сина за виконавчим листом №479/693/21 здійснюється з депозитного рахунку ТОВ «Автомагістраль - Південь», що на її думку свідчить про покращення матеріального стану позивача, у зв`язку з наявністю у нього роботи.

Між тим, прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, з 1 січня 2022 року та станом на день ухвалення цієї постанови встановлено в сумі 2 093 грн, що більше ніж вдвічі перевищує суму стягнутих аліментів з позивача, та лише на 207 грн менше розміру пенсії, яку отримує позивач.

Як наслідок, у позивача виникла заборгованість зі сплати аліментів, яка нарахована державним виконавцем на суму 58 709 грн 68 коп. у виконавчому провадженні, відкритому за постановою державного виконавця Любашівського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області від 7 червня 2022 року, з виконання заочного рішення суду від 30 листопада 2021 року (а.с.19,20).

За такого, суд першої інстанції проаналізувавши докази по цій справі в їх сукупності, вірно застосував норми матеріального та процесуального права, які регулюють підстави для зміни розміру аліментів, і дійшов вірного висновку про наявність підстав для зміни розміру аліментів з твердої грошової суми на частину від заробітку (доходу) платника аліментів.

При цьому, колегією суддів враховується, що як на час присудження аліментів за заочним рішенням суду від 30 листопада 2021 року, матір`ю повнолітньої непрацездатної дитини ненаведене обґрунтування визначення аліментів у твердій грошової сумі в розмірі 5 000 грн, за встановленого факту отримання батьком дитини лише пенсії в розмірі 1894 грн та висновком суду про його працездатний вік та можливість працювати, так і на час вирішення спору за позовом платника аліментів до стягувачки, якою оспорюється погіршення майнового стану позивача, за наявності у нього пенсії та роботи. В той же час підставою позову батька повнолітньої дитини є зміна розміру аліментів з твердої грошової суми на частину від заробітку (доходу) платника аліментів, а не зменшення розміру аліментів з однієї твердої грошової суми до іншої твердої грошової суми, яка є меншою, ніж первісна визначена. Тому наявність у платника постійного доходу, є однією із підстав для визначення аліментів у частині від його заробітку (доходу), а його прохання про визначення частки у розмірі свідчить не про ухилення батька від виконання свого обов`язку, а намагання надати своїй повнолітній непрацездатній дитині матеріальної допомоги в достатньому розмірі без доведення свого матеріального стану до зубожіння, наслідком чого стає, як неможливість виконання свого батьківського обов`язку, так і неможливість людини забезпечити мінімальний рівень для свого життєвого існування.

Тому рішення суду про наявність інших підстав, які визначені Сімейним Кодексом, для зміни розміру аліментів, які стягнуті за рішенням суду, у відповідності до статті 192 СК України, є правильним та обґрунтованим.

Щодо доводів апеляційної скарги про неповідомлення відповідачки про час та місце проведення судового розгляду, внаслідок чого вона була позбавлена права на подачу відзиву на позовну заяву, колегія суддів зазначає наступне.

За частиною 5 статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.

За матеріалами справи, судове засідання з розгляду справи по суті було призначено судом на 20 грудня 2022 року, потім на 16 січня 2023 року, яке відкладено на 1 лютого 2023 року, та в цей день судом проведено заочний розгляд справи та ухвалене заочне судове рішення.

В той же час судові повістки-виклики про дати судових засідань на ці дати, направлені судом на ім`я відповідачки повернулись до суду 5 січня 2023 року без зазначення причин повернення та 19 січня 2023 року з причин відсутності адресата за вказаною адресою та за закінченням терміну зберігання (а.с.27, 30). Також після повернення судової повістки на 16 січня 2023 року, судом в той же день розміщено оголошення про виклик особи у відповідності до статей 128-129 ЦПК України (а.с.29).

Таким чином судом першої інстанції належним чином виконаний свій обов`язок з належного повідомлення відповідачки, яка при подачі заяви про перегляд заочного рішення вказала ту саму адресу, за якою була відсутня на час повідомлення суду про слухання справи, та не навела жодних обґрунтованих підстав, у зв`язку з чим не отримала судове повідомлення.

За таких обставин процесуальні порушення, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового в розумінні пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України відсутні.

Оскільки висновки викладені в рішенні суду відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону, то не вбачається підстав для скасування чи зміни судового рішення.

За такого і відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України немає.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені адвокатом Дулдієром Олександром Анатолійовичем, залишити без задоволення, а заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 1 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України, починаючи з дати складення її повного тексту.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді С. Ю. Колосовський

О. В. Локтіонова