Рішення

від 12.05.2023 по справі 495/1192/20

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/1192/20

№ провадження 2/495/879/2023

12 травня 2023 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Красовській А.О.

за участю:

відповідача: ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_1 : адвоката Черток О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 495/1192/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус-Транс- ЛТД»

до ОСОБА_1

про відшкодування матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

25.02.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Парус-Транс- ЛТД» (далі по тексту позивач) звернулося до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди (т.1 а.с.1-4).

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь відшкодування завданої матеріальної шкоди у вигляді збитків у сумі 129 458 (сто двадцять дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят вісім) гривень та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.04.2018 року о 18:00 годині відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Toyota реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Одеса-Білгород-Дністровський на 17 км був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожні умови, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого допустив зіткнення з вантажним автомобілем Renault Magnum д/н НОМЕР_2 з напівпричепом рефрижератором Lamberet LVFS НОМЕР_3 (який належав ТОВ «Парус-Транс-ЛТД») під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по своїй полосі руху у зустрічному напрямку, в результаті чого відбулось зіткнення та автомобілі отримали механічні пошкодження. Відповідач порушив вимоги п.2.3 (б), п.10.1, 12.1, 11.3 Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим 27.06.2018 року відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 269616. Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.11.2018 року провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП України закрито, у зв`язку зі спливом строку для притягнення до адміністративної відповідальності, яку залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26.11.2019 року. Закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП України, не позбавляє учасників ДТП можливості звернутися за захистом своїх прав в порядку цивільного судочинства. Відповідно до Звіту з визначення вартості матеріальних збитків КТС (колісного транспортного засобу) від 20.03.2019 року, позивач поніс матеріальні збитки відновлювального ремонту автомобілю Renault Magnum, з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу у сумі 129 458,00 грн.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.03.2020 року відкрито загальне позовне провадження по справі № 495/1192/20 за позовом ТОВ «Парус-Транс-ЛТД» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. По справі призначено підготовче судове засідання (т.1 а.с.38-39).

29.07.2020 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначив, що позивач має намір недобросовісно і безпідставно збагатитися за його рахунок, оскільки відсутня його винність у вчиненні ДТП та відсутні належні докази розміру збитків, які підлягають відшкодуванню. За твердженням відповідача, внаслідок ДТП, яка сталася 24.04.2014 року на трасі Одеса-Білгород-Дністровський за участю вантажного тягача Renault Magnum д/н НОМЕР_2 (СО) з напівпричепом НОМЕР_3 , що належить позивачу, він отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому стегнової кістки та переніс хірургічне втручання, у зв`язку з чим не приймав участі в процесуальних діях щодо дослідження обставин ДТП, які відбувались в ході проведення досудового розслідування. Відповідач вказав, що відносно нього відсутні вирок, ухвала суду, або постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності, тобто його винність не доведена у скоєнні даного ДТП. Стосовно наданого позивачем звіту з визначення вартості матеріальних збитків колісного транспортного засобу № 06-03-19 від 20.03.2019 року, складений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 зазначив, що даний звіт не є висновком експерта та складений судовим експертом, свідоцтво якого було недійсне, у зв`язку із закінченням терміну його дії. Даний звіт був проведений з порушенням методики технічного огляду КТЗ, а саме: не встановлений справжній рівень пробігу транспортного засобу, не встановлено причино-наслідкового зв`язку пошкодження транспортного засобу з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, огляд транспортного засобу проводився у відсутності учасника ДТП ОСОБА_1 . Крім цього, відповідач вказав, що вартість відновлювального ремонту перевищує за розрахунками оцінювача ринкову вартість колісного транспортного засобу та ушкодження виявлені станом на 11.03.2019 року через рік від часу ДТП. Вказаний транспортний засіб було перепродано, що приховано позивачем. На думку відповідача даний звіт неможливо прийняти як належний доказ. На підставі наведеного та з врахуванням наявних доказів в матеріалах справи просить відмовити у задоволенні позовних вимог (т.1 а.с.61-73).

09.11.2020 року від представника позивача ТОВ «Парус-Транс-ЛТД» - адвоката Савицької О.М. до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що обставини викладені у відзиві спростовуються наступним. Постановою прокурора Іллічівської міської прокуратури Одеської області від 21.07.2020 року скасовано постанову слідчого від 21.06.2018 року про закриття кримінального провадження № 12018160380000836, якою було встановлено вину ДТП ОСОБА_1 . Матеріали кримінального провадження № 12018160380000836 від 25.04.2018 року направлено до подальшого розслідування. Постанова слідчого, винесена за результатом розслідування у кримінальному провадженні № 12018160380000836 від 25.04.2018 року відповідачем до суду не надана. Відносно відповідача 27.06.2018 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 269616. Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.11.2018 року, провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрито, у зв`язку зі спливом строку для притягнення до адміністративної відповідальності. Постановою Одеського апеляційного суду від 26.11.2019 року постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.11.2018 року залишено без змін, в якій зазначено, що закриття провадження по справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП України не позбавляє учасників ДТП можливості звернутися за захистом своїх прав в порядку цивільного судочинства. За твердженням представника позивача, в матеріалах справи немає документу про відсутність вини відповідача у ДТП та такий документ не наданий і відповідачем, проте наявна вина саме відповідача, який повинен нести відповідальність за завдану позивачу матеріальну шкоду. Стосовно складання звіту з визначення вартості матеріальних збитків колісного транспортного засобу № 06-03-19 від 20.03.2019 року, судовим експертом Стрембієм Михайлом Васильовичем, у якого був закінчений термін дії свідоцтва, адвокат Савицька О.М. в інтересах ТОВ «Парус-Транс-ЛТД» зазначила, що судовий експерт-автотоварознавець свою кваліфікацію не підвищував і судову експертизу не виконував, що жодним чином не впливає на виготовлений та наданий суду звіт, який не являється висновком експерта, складеним відповідно до ЗУ «Про судову експертизу», а є звітом з визначення вартості матеріальних збитків КТЗ, згідно із ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Також представник позивача вказала, що відповідно до висновку судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, складеного 30.05.2018 року Одеським НДІ судових експертиз МЮУ встановлено, що на момент ДТП несправності автомобіля Renault Magnum, яким керував представник позивача перебували в працездатному стані та могли виконувати задані функції по керуванню тягачем, тому відсутні технічні несправності, які могли б привести до втрати курсової стійкості та керованості даного транспортного засобу. Крім цього, представник позивача зауважила, що ТОВ «Парус-Транс-ЛТД» погоджується, що отримав часткове відшкодування завданої йому шкоди у сумі 8 243,33 грн. (від продажу даного автомобіля), які можуть бути вирахувані з вартості матеріального збитку, а саме може бути стягнуто з відповідача 121 214 (сто двадцять одну тисячу двісті чотирнадцять) гривень 67 (шістдесят сім) копійок (т.1 а.с. 97-102).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.11.2022 року закрито підготовче провадження по справі № 495/1192/20 за позовом ТОВ «Парус-Транс-ЛТД» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. Справу призначено до судового розгляду по суті (т.2 а.с.43а-43б).

Представник позивача ТОВ «Парус-Транс-ЛТД», в судове засідання 12.05.2023 року не з`явився, але подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, згідно із якою зазначила, що у зв`язку із участю в іншому судовому засіданні в Приморському районному суді м. Одеси, у неї відсутня можливість приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Просила суд здійснювати розгляд справи без участі представника ТОВ «Парус-Транс-ЛТД», позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та врахувати промову позивача у судових дебатах (т.2 а.с.117-118).

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Черток О.В., у судовому засіданні 12.05.2023 року пояснила, що вина її довірителя ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 24.04.2018 року не доведена, оскільки відсутні відповідні процесуальні рішення про винність відповідача, а постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.11.2018 року та Одеського апеляційного суду від 26.11.2019 року, на підставі якої позивач звернувся з даним позовом, не містять відповіді про винність відповідача у ДТП і не можуть бути доказом на підтвердження його винуватості, про що йдеться і в постанові Верховного Суду від 02.07.2018 року. Доведеність невинуватості відповідача підтверджується актом перевірки суб`єкта господарювання ТОВ «Парус-Транс ЛТД» від 13.04.2018 року та приписом, відповідно до чого встановлено порушення вимог законодавства, які було виявлено під час перевірки. Також представник відповідача зазначила, що наявний в матеріалах справи звіт визначення вартості матеріальних збитків колісного транспортного засобу від 20.03.2019 року є некоректний та спростований рецензуванням, оскільки неможливо встановити реальні збитки, так як транспортний засіб оглядався через рік і не відомо де він знаходився весь цей час та який у подальшому взагалі було продано, що свідчить про недобросовісність позивача, який на момент звернення до суду вже не був власником даного транспортного засобу. Відповідно до Рецензії від 08.12.2020 року вбачається, що даний звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаним, як належний доказ у даній справі Згідно із висновком судової експертизи 21.02.2022 року не можливе однозначне визначення ступеня, характеру та розміру відображених пошкоджень. Крім цього адвокат Черток О.В. в інтересах ОСОБА_1 зауважила, що її довіритель є неналежним відповідачем по даній справі, оскільки обов`язок відповідати за позовом покладено на юридичну особу Моторне (транспортне) страхове бюро України, до якого потерпіла сторона має право на пред`явлення вимоги про відшкодування шкоди, але позивач до страхового бюро не звертався. На підставі наведеного, з врахуванням наявних матеріалів справи та доводів викладених у судових дебатах, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 , у судовому засіданні 12.05.2023 року повністю підтримав думку свого адвоката. Доповнив, що у даному ДТП не має його вини, а навпаки він сильно постраждав, тривалий час перебував у лікарні та всі слідчі дії проводились за його відсутністю, свідки не допитувались, все це є порушенням його прав. Зауважив, що не має ніякого рішення про визнання його винним у скоєній дорожньо-транспортній пригоді, а протокол про адміністративне правопорушення, який постановою суду було закрито та апеляційною інстанцією залишено в силі, не є підставою визначення винуватості в ДТП та підставою позивача для звернення з відповідним позовом до суду. Просив відмовити у задоволенні позовних вимогу повному обсязі.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши позовну заяву, відзив, відповідь на відзив, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та вислухавши відповідача та його представника, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи тавстановлено вході судовогорозгляду справи, власником автомобіля Renault Magnum д/н НОМЕР_2 є ТОВ «Парус-Транс ЛТД», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (т.1 а.с.8).

Власником напівпричепа рефрижератора Lamberet LVFS НОМЕР_3 є ТОВ «Парус-Транс ЛТД», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (т.1 а.с.9).

Наказом ТОВ «Парус-Транс ЛТД» № 1 від 02.01.2018 року на роботу на посаду водія було прийнято ОСОБА_2 (т.1 а.с.10).

Наказом ТОВ «Парус-Транс ЛТД» № 1 від 02.01.2018 року автомобіль Renault Magnum д/н НОМЕР_2 / НОМЕР_3 було закріплено за водієм ОСОБА_2 (т.1 а.с.10).

На підставіАкту приймання-передачі№2від 06.11.2017р., ОСОБА_2 прийняв автомобіль RenaultMagnum480реєстраційний номер НОМЕР_2 ,напівпричіпа рефрижератора Lamberet LVFS 3E1R, реєстраційний номер НОМЕР_6 (т.1 а.с.12).

Згідно зпротоколом перевіркитехнічного станутранспортного засобу№ 00579-07627-17від 25.12.2017року,автомобіль RenaultMagnum480реєстраційний номер НОМЕР_2 після технічного контролювизнано технічносправним.

Згідно зпротоколом перевіркитехнічного станутранспортного засобу№ 00579-07628-17 від 25.12.2017року, напівпричіп рефрижератор Lamberet LVFS 3E1R, реєстраційний номер НОМЕР_6 після технічного контролю визнано технічно справним (т.1 а.с.13-14).

24.04.2018 року о 18:00 годині відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Toyota реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Одеса-Білгород-Дністровський на 17 км був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожні умови, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого допустив зіткнення з вантажним автомобілем Renault Magnum д/н НОМЕР_2 з напівпричепом рефрижератором Lamberet LVFS НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по своїй полосі руху у зустрічному напрямку, в результаті чого відбулось зіткнення та автомобілі отримали механічні пошкодження.

25.04.2018року Овідіопольськимвідділом поліціїГУНП вОдеській областізареєстроване кримінальне провадженняза фактомскоєння ОСОБА_1 кримінального злочину, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України.

21.06.2018року винесенопостанову прозакриття кримінальногопровадження взв`язку із відсутністю вдіях водія ОСОБА_1 складу злочину,передбаченого ч.1ст.286Кримінального кодексу України(т.1а.с.15).Матеріали справипередані доСуворовського районногосуду м.Одеси для притягнення ОСОБА_1 до адміністративноївідповідальності.Згідно постановивід 21.06.2018 року, причиною ДТП стало порушення вимог п.2.3б, п.10.1, 12.1, 11.3 ПравилІ дорожнього руху водієм ОСОБА_1

27.06.2018року відносновідповідача ОСОБА_1 було складенопротокол про адміністративне правопорушення серії БД № 269616.

11.10.2018року ухвалоюСуворовського районногосуду м.Одеси,матеріали справипро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності,передбаченої ст.124КУпАП повернутодо Овідіопольськоговідділу поліції ГУНП в Одеській області у зв`язку з їх непідсудністю Суворовському районному суду м.І [Одеси.

Постановою Білгород-Дністровськогоміськрайонного судувід 30.11.2018року,провадження поадміністративній про притягненнядо адміністративноївідповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,за ст.124КУпАП закрито,в зв`язкуіз спливомстроку дляпритягнення доадміністративної відповідальності (т.1 а.с.16)..

Постановою Одеського апеляційного суду від 26.11.2019 року постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду залишено без змін.

Представник позивачазазначила,що відповіднодо постановиОдеського апеляційногосуду від26.11.2019року,закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП не позбавляє учасників ДТП можливості звернутися за захистом своїх прав в порядку цивільного судочинства.

За твердженням представника позивача, договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідачем ОСОБА_1 не укладався.

Згідно ізЗвітом №06-03-19з визначеннявартості матеріальнихзбитків колісноготранспортного засобувід 20.03.2019року,виготовленого оцінювачем-автотоварознавцем,судовим експертом-автотоварознавцем СтрембійМ.В.,вартість відновлювальногоремонту КТЗRenaultMagnum480,реєстраційний номер НОМЕР_2 ,з урахуваннямзначення коефіцієнту фізичногозносу складає129458,00грн.

Дані обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із відповідною заявою.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Відповідно до приписів частини третьої статті 386 Цивільного кодексу України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

При цьому слід враховувати вимоги статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Правило відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки сформульоване у частині другій статті 1187 Цивільного кодексу України. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Суб`єктом права вимоги (потерпілим) у зазначеному зобов`язанні може бути будь-яка особа, якій заподіяно шкоду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

- неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

- наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом даної статті завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду);

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

- вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди, про що висловив свою правову позицію Верховний Суд України (судова колегія з цивільних справ) в ухвалі від 21.12.2005 року.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особливість механізму полягає в тому, що шкода завдається потерпілому не будь-якими діями, а саме діяльністю, яка підпадає під характеристику джерела підвищеної небезпеки. Відповідно під джерелом підвищеної небезпеки треба розуміти діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Отже для віднесення тої чи іншої діяльності до джерела підвищеної небезпеки треба, щоб така діяльність створювала підвищену небезпеку для самої особи, яка її проводить, а також для інших осіб.

Підвищена небезпека в розумінні даної статті є об`єктивною категорією, не пов`язаною з психологічним поняттям страху, та означає більшу вірогідність настання негативних, шкідливих наслідків, ніж при проведенні будь-якої іншої діяльності. Причиною підвищеної небезпеки є такі властивості об`єктів, з якими проводиться діяльність, які обумовлюють неможливість повного контролю за такою діяльністю з боку людини на даному етапі розвитку науки та технологій. Тому, незважаючи на дотримання правил техніки безпеки, існує підвищена вірогідність завдання шкоди внаслідок проведення такої діяльності.

Особливі правила цієї статті діють тільки тоді, коли шкода завдана тими шкідливими властивостями об`єкту, завдяки яким діяльність з ним визнається джерелом підвищеної небезпеки. Так шкода, завдана автомобілем, буде відшкодовуватися за правилами даної статті тільки тоді, коли автомобіль знаходився в русі, а не тоді, коли він стояв в гаражі або на стоянці. Суб`єктом відповідальності за статтею, що коментується, є володілець об`єкта, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, під яким слід розуміти особу, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Для вирішення питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за цією статтею треба визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну). Юридична ознака означає, що володільцем визнається тільки та особа, яка володіє об`єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, на відповідній правовій підставі: право власності, інше речове право, договір оренди, доручення, підряду тощо. Матеріальна або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечних об`єктів. Як правило, обидві ознаки володільця джерела підвищеної небезпеки повинні мати місце, крім випадків, передбачених в законі.

Частиною 1 статті 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки самим їх володільцям, її відшкодування відбувається за правилами частини 1 вказаної статті. Так шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Тобто у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Зі статті 1192 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Встановлено, що 24.04.2018 року сталася дорожня-транспортна пригода за участю відповідача та ОСОБА_2 , який керував належним позивачу автомобілем, в наслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Відповідач порушив вимоги п.2.3 (б), п.10.1, 12.1, 11.3 Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим 27.06.2018 року відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 269616. Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.11.2018 року провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП України закрито, у зв`язку зі спливом строку для притягнення до адміністративної відповідальності. Постановою Одеського апеляційного суду від 26.11.2019 року вказану вище постанову залишено без змін та зазначено, що закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП України, не позбавляє учасників ДТП можливості звернутися за захистом своїх прав в порядку цивільного судочинства.

Вказані вище обставини, знайшли своє підтвердження в Постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 (п.4), з якої вбачається, що шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Таким чином шкода, завдана позивачу внаслідок ДТП, має бути відшкодована відповідачем.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до висновку Звіту № 06-03-19 з визначення вартості матеріальних збитків КТС (колісного транспортного засобу) від 20.03.2019 року, виготовленого оцінювачем-автотоварознавцем, судовим експертом Стрембій М.В.:

-вартість матеріальногозбитку намомент оцінки,завданого власникуКТЗ Renault Magnum д/н НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження в ДТП складає 339 299,62 грн.;

- вартість відновлювальногоремонту КТЗ Renault Magnum д/н НОМЕР_2 , без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складає 372083,08 грн.;

- вартість відновлювального ремонту КТЗ Renault Magnum р/н НОМЕР_2 (який належав позивачу), з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складає - 129 458,08 грн. (т.1 а.с.19-22).

Згідно із пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: - вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість; - сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ за умови що вартість ремонту менша вартості ТЗ.

Ухвалою Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 02.06.2021року було призначено по справі судову автотоварознавчу експертизу.

Відповідно до висновку експерта № 21-6050 транспортно-товарознавчої експертизи від 21.02.2022 року, коефіцієнт фізичногозносу (Ез),колісного транспортногозасобу RenaultMagnum,реєстраційний номер НОМЕР_2 ,станом на24.04,2018року визначаєтьсярівним 0,7.На підставіпроведеного дослідженняпо справжньомупитанню визначеналише середняринкова цінаКТЗ станомна 24.04.2018(датаДТП),яка складає366020гривень,00коп.,визначити дійснуринкову вартістьколісного транспортногозасобу RenaultMagnum,реєстраційний номер НОМЕР_2 ,2002року виготовлення,станом на24.04.2018року неє можливимз причинвикладених вдослідницькій частинівисновку посправжньому питанню.Визначити дійснувартість матеріальнихзбитків завданихвласнику колісноготранспортного засобуRenaultMagnum,реєстраційний номер НОМЕР_2 ,від дорожньо-транспортноїпригоди,що відбулася24.04.2018року,не єможливим зпричин викладенихв дослідницькійчастині висновкупо справжньомупитанню (т.1а.с.226-229).

Відповідно до висновку № 18-1788/18-1789/18-1854/18-2084/18-2085 судової авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи по дослідженню слідів і пошкоджень на проїзній частині від 30.05.2018 року, на момент ДТП несправності автомобіля Renault Magnum (належний позивачу) та яким керував згідно із наказом ТОВ «Парус-Транс ЛТД» - ОСОБА_2 перебували в працездатному стані та могли виконувати задані функції по керуванню тягачем, тому відсутні технічні несправності, які могли б привести до втрати курсової стійкості та керованості даного транспортного засобу (т.1 с.103-109).

Крім цього,ухвалою Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 05.10.2022року викликано спеціаліста - оцінювача-автотоварознавця ОСОБА_3 у судове засідання для надання пояснень (т.2 а.с.20-21).

Відповідно доакту опитуванняспеціаліста від22.02.2023року, оцінювач-автотоварознавець ОСОБА_3 зазначив, що він складав Звіт № 06-03-19 від 20.03.2019 року та в результаті проведеного огляду ТЗ ним визначена вартість відновлювального ремонту КТЗ RenaultMagnum,реєстраційний номер НОМЕР_2 ,з урахуваннямзначення коефіцієнтуфізичного зносу,у сумі129458,00грн.Дата випускудосліджуваного ТЗв Звіті№ 06-03-19визначена згідноз вимогамип.6.3.3Методтки товарознавчоїекспертизи таоцінки коліснихтранспортних засобів,затвердженої НаказомМіністерства юстиціїУкраїни,Фонду державногомайна Українивід 24.11.2003року №142/5/2092.Також зазначив,що відповіднодо п.7.41Методики,значення коефіцієнтафізичного зносу,який підлягаєусуненню ,не можеперевищувати 0.7.Термін експлуатаціїпошкодженого ТЗ домоменту ДТПСтановив 12років,тож коефіцієнтфізичного зносудорівнює 0,7незалежно віддати випускуТЗ,яка єранішою ніж12років доДТП.Крім цього,спеціаліст додатковозазначив,що визначенняпробігу невпливає нарозрахунок вартостівідновлювального ремонтуТЗ,оскільки коефіцієнтфізичного зносупідлягає застосуваннюлише довизначення вартостіматеріального збитку.При розрахункувартості відновлювальногоремонту запаснічастини приймаютьсяяк нові,тобто безврахування їхкоефіцієнту фізичногозносу(т.2 а.с.85-86)

Відповідно до п. 11 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4, за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 26 червня 2019 року у справі № 712/7242/ 16-ц, розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, тобто підставою покладення на особи, відповідальну за заподіяну шкоди, є те, що власник (володілець) ушкодженого майна Фактично поніс відповідні витрати або має їх понести для відновлення стану ушкодженого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, потерпілою стороною (позивачем) в дорожньо-транспортній пригоді, проведено ремонт пошкодженого транспортного засобу Renault Magnum д/н НОМЕР_2 , що підтверджується ремонтною калькуляцією № 06-03 від 20.03.2019 року, фототаблицями, протоколом огляду колісного транспортного засобу (т.1 а.с.23-29).

Детально вивчивши положення, викладені в Постанові ВСУ від 27 березня 1992 року № 6, можна дійти до висновку, що однією із основних умов можливості компенсації зносу складових частин автомобіля являється замінна пошкоджених складових частин транспортного засобу (відновлення попереднього стану речі) на нові складові частини, не бувші до цього у використанні (нові вузли). Необхідність проведення фактичного ремонту пошкодженого автомобіля, перед пред`явленням вимоги винуватцю ДТП, спостерігається також у Постанові ВСУ від 02 грудня 2015 року у справі № б-691цс15.

Стосовно заперечень відповідача щодо належності та допустимості Звіту про оцінку матеріальних збитків, слід зазначити наступне.

В обґрунтування заподіяних пошкоджень транспортного засобу та розміру збитків позивачем подано до суду Звіт № 06-03-19 з визначення вартості матеріальних збитків КТС (колісного транспортного засобу) від 20.03.2019 року, виготовленого оцінювачем-автотоварознавцем, судовим експертом Стрембій М.В.

Як зазначено у вказаному звіті, його було проведено відповідно до Методтики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Мінюсту та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092.

Вказана методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту та застосовується всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин. ( п.1.2.-1.3 Методики).

Вказана методика застосовується зокрема із метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ; визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ; визначення вартості КТЗ для розв`язання майнових суперечок (п. 1.4. Методики).

Як визначено методикою, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта.

Таким чином, звіт оцінювача про розмір завданих збитків завданих власнику в разі пошкодження КТЗ є належним засобом доказування (правові висновки з приводу цього викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц, Постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року м. Київ справа № 461/2217/19).

Проаналізувавши встановлені у справі обставини відповідно до наведених правових норм, суд дійшов до висновку, що стороною відповідача не надано доказів спростування розміру завданої позивачу матеріальної шкоди, виходячи з наступного.

По-перше, твердження відповідача щодо недоведеності його вини у ДТП від 24.04.2018 року, у зв`язку з відсутністю відповідного процесуального рішення про його винність, є помилковим, оскільки діючим законодавством чітко визначено, що завдана шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала у наслідок неправомірних дій, безпосереднього причинного зв`язку, а коли це було внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини. Посилання відповідача на те, що провадження про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито, а тому і не доведена його вина, є хибним, так як закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП України не позбавляє учасників ДТП можливості звернутися за захистом своїх прав в порядку цивільного судочинства. Тобто встановлено порушення відповідачем вимог п.2.3 (б), п.10.1, 12.1, 11.3 Правил дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди з матеріальними збитками.

По-друге, наполягання сторони відповідача щодо некоректності Звіту та не можливості його прийняття, як належного та допустимого доказу про визначення стягнення матеріальних збитків не відповідає дійсності та чинному законодавству, оскільки він складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Мінюсту та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, що підтверджується вказаними вище правовими нормами та опитуванням ОСОБА_3 , який був оцінювачем автотоварознавцем та виготовив Звіт.

Твердження сторони відповідача, що згідно із висновком Рецензії від 08.12.2020 року, звіт № 03-06-19 з визначення вартості матеріальних збитків КТЗ є неякісним та не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, судом до уваги не приймається, оскільки така Рецензія не спростовує нанесені позивачу матеріальні збитки внаслідок ДТП (т.1 а.с.130-133)

Також іакт перевіркисуб`єкта господарюваннявід 13.04.2018року №15/14.4/04-188(т.1а.с.76-85)не маєвідношення доподії,яка сталася24.04.2018року,оскільки згідноіз протоколомперевірки технічногостануавтомобілю Renault Magnum д/н НОМЕР_2 з напівпричепом рефрижератором Lamberet LVFS НОМЕР_3 (який належав ТОВ «Парус-Транс-ЛТД») визнано технічно справними.

По-третє, посилання сторони відповідача щодо недобросовісності позивача (намір безпідставно збагатитися за рахунок відповідача), у зв`язку з продажом даного автомобіля не має ніякого відношення до предмету спору та взагалі не стосується суті позовних вимог. Тим паче, сам позивач не заперечує щодо можливості зарахування отримання часткового відшкодування завданої йому шкоди у сумі 8243,33 грн.

По-четверте, доводи сторони відповідача, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у даній справі є незаконними та безпідставними, оскільки договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 укладений не був.

Аналізуючи вищевикладене та норми діючого законодавства, суд дійшов до висновку, що обставини, на які посилається сторона позивача у позовній заяві знайшли своє підтвердження в ході розгляду даної справи, а стороною відповідача не надано належних доказів на підтвердження підстав своїх заперечень, а з наданих пояснень, вбачається протиріччя та намір уникнення цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст.6Європейської конвенціїз правлюдини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про обґрунтованість, правомірність та законність позовних вимог ТОВ «Парус-Транс-ЛТД» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, у зв`язку з чим такий позов підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати по сплаті за звіт авто експертизи у сумі 3 000 грн. та сплачений судовий збір за розгляд позовної заяви у сумі 2 102,00 грн.

Представник відповідача до закінчення судових дебатів, просив суд стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати, а саме: витрати пов`язані з оплатою судової автотоварознавчої експертизи , рецензування звіту у сумі 11 884,74 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 12 350 грн.

Відповідно до ст.133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається, в матеріалах справи перебуває квитанція № 02/03 від 20.03.2019 року про оплату ТОВ «Парус Тран ЛТД» 3 000 (три тисячі) грн. за виконання звіту № 06-03-19 (т.1 а.с.19) та квитанція № 0.0.1628674332.1 від 24.02.2020 року про сплату ТОВ «Парус Транс ЛТД» судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн.(т.1 а.с.32 а).

Відповідно до ч.1 ст.137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч.2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Як вбачається, в матеріалах справи перебуває акт надання адвокатом Черток О.В. правничої допомоги відповідачу ОСОБА_1 по договору від 18.01.2021 року, згідно із яким сторони підтверджують, що загальна сума наданої правової допомоги складає 12 350 (дванадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень (т.2 а.с.121).

Таким чином, дослідивши вищезазначені документи по оплаті витрат на правову допомогу встановлено, що відповідачем відповідно до вимог ст.137 Цивільного процесуального кодексу України, надані належні докази щодо обсягу наданих йому представником послуг і виконаних робіт та їх сплаченої вартості; докази, які підтверджують здійснення її представником відповідних витрат; детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.6 ст.139 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Як вбачається, в матеріалах справи перебуває: рахунок-фактура № AR201208-R1 від 08.12.2020 року про оплату проведення рецензування звіту у сумі 2 000 (дві тисячі) гривень (т. 1 а.с.137); акт № 21-6050 від 04.10.2021 року попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта, відповідно до якого сплачено 9 884 (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) гривні 74 (сімдесят чотири) копійки (т.1 а.с.231).

Відповідно до ч.1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з цим, суд вважає, що:

- вимоги ТОВ «Парус-Транс- ЛТД» до ОСОБА_1 про стягнення на його користь з ОСОБА_1 судових витрат (сплата за звіт авто експертизи та судовий збір за розгляд позовної заяви) обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню (стягнення пропорційно розміру задоволених позовних вимог);

- вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Парус-Транс- ЛТД» про стягнення на його користь з ТОВ «Парус-Транс- ЛТД» судових витрат (витрати на правову допомогу, витрати пов`язані з оплатою судової автотоварознавчої експертизи та рецензування звіту авто експертизи) обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню (стягнення пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 22, 386, 1166, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 12-13, 76-81, 211, 258-259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус-Транс- ЛТД» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус-Транс- ЛТД» (ідентифікаційний код 33213848) відшкодування матеріальної шкоди у сумі 121 214 (сто двадцять одна тисяча двісті чотирнадцять) гривень 67 (шістдесят сім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус-Транс-ЛТД» (ідентифікаційний код 33213848) судові витрати (сплата за звіт авто експертизи та судовий збір за розгляд позовної заяви) у сумі 4 775 (чотири тисячі сімсот сімдесят п`ять) гривень 47 (сорок сім) копійок.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус-Транс- ЛТД» - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус-Транс- ЛТД» (ідентифікаційний код 33213848) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) судові витрати (витрати на правову допомогу, витрати пов`язані з оплатою судової автотоварознавчої експертизи та рецензування звіту авто експертизи) у сумі 1551 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят одна) гривня 02 (дві копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 23.05.2023 року.

Суддя В.В. Мишко