Ухвала

від 13.05.2024 по справі 495/1192/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

13 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 495/1192/20

Провадження № 61-6194ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус-Транс ЛТД» (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Колесник Олександр Володимирович (далі - адвокат),

на постанову Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року

у справі за позовом позивача до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про відшкодування майнової шкоди та

в с т а н о в и в:

1. У лютому 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 129 458,00 грн відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

2. 12 травня 2023 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив частково: стягнув із відповідача на користь позивача 121 214,67 грн відшкодування майнової шкоди та 4 775,47 грн судових витрат (за звіт автоекспертизи та судовий збір); у задоволенні інших вимог відмовив; стягнув із позивача на користь відповідача 1 551,02 грн судових витрат (на професійну правничу допомогу, а також пов`язані з оплатою судової автотоварознавчої експертизи та рецензуванням звіту автоекспертизи). Мотивував так:

обставини, про які стверджував позивач, підтверджені під час розгляду справи, а відповідач не надав належних доказів для їхнього спростування;

помилковим є аргумент відповідача про те, що його вина недоведена, оскільки суд закрив провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП не позбавляє учасників ДТП можливості звернутися за захистом їхніх прав за правилами цивільного судочинства. Суд встановив порушення відповідачем вимог пунктів 2.3 (б), 10.1, 12.1, 11.3 Правил дорожнього руху, що призвело до ДТП із матеріальними збитками;

звіт № 06-03-19 з визначення вартості матеріальних збитків колісного транспортного засобу від 20 березня 2019 року складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092;

твердження відповідача про недобросовісність позивача (намір безпідставно збагатитися за рахунок відповідача) через продаж автомобіля, який був пошкоджений внаслідок ДТП, не має стосунку до предмета спору;

доводи відповідача, що він є неналежним, безпідставні, бо договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності він не укладав.

3. 19 лютого 2024 року Одеський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції, відмовив у задоволенні позову та стягнув із позивача на користь відповідача 11 884,74 грн витрат, пов`язаних із оплатою судової автотоварознавчої експертизи, рецензуванням звіту, та 12 350,00 грн витрат на правову допомогу. Мотивував так:

відсутні підстави для стягнення з відповідача відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків позивачеві;

із урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність відповідача (водія автомобіля Toyota з реєстраційним номером НОМЕР_1 ) не була застрахована, суб`єктом виплати відшкодування має бути Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ). Звернення до суду з вимогами до відповідача є передчасним;

позивач не використав встановлений чинним законодавством механізм відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, і не скористався процесуальною можливістю звернутися до суду з відповідним позовом до МТСБУ про відшкодування завданих збитків. Перекладання обов`язку з відшкодування шкоди із МТСБУ на відповідача суперечить приписам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

4. 26 квітня 2024 року адвокат в інтересах позивача сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

5.4. Предметом спору є відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП. Ціна позову становить 129 458,00 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірівпрожиткового мінімуму для працездатних осіб.

5.5. У касаційній скарзі адвокат в інтересах позивача звернув увагу на пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та стверджує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Проте належного обґрунтування цього твердження немає.

5.6. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що позивач не обґрунтував фундаментальний характер питання права, яке він підняв у касаційній скарзі, для формування єдиної правозастосовної практики в Україні. Відсутні підстави вважати, що розгляд саме цієї справи судом касаційної інстанції потрібен для забезпечення єдності такої практики.

5.7. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можливо оскаржити у касаційному порядку, позивач не обґрунтував. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

6.5. Позивач отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази на користь позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.

6.6. Позивач подав касаційну скаргу на судове рішення, яке за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За наведених умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права позивача на доступ до суду.

Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус-Транс ЛТД» на постанову Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус-Транс ЛТД» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков В. І. Крат