Рішення

від 18.05.2023 по справі 357/2587/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/2587/23

Провадження № 2/357/1231/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Нізовій А. Р.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Ковбасюк-Бобрової А.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекотранс» про стягнення поворотної фінансової допомоги-

В С Т А Н О В И В :

В березні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Будекотранс» про стягнення поворотної фінансової допомоги, мотивуючи тим, що на підставі Договору безвідсоткової позики на зворотній основі №1 від 16.06.2021 року, позивач надав ТОВ «Будекотранс» поворотну фінансову допомогу в розмірі 400 000 грн. строком до 16.06.2022 року. Після встановленого строку повернення позики позивач неодноразово звертався до директора ТОВ «Будекотранс» з вимогою повернути кошти, однак станом на сьогодні відповідач ухиляється від обов`язку повернути сплачені позивачем кошти. А тому, просив суд стягнути з відповідача ТОВ «Будекотранс» на користь ОСОБА_3 400 000 грн. поворотної фінансової допомоги, 8 679,45 грн. 3% річних, 34 768,57грн. інфляційних втрат, а також судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 13 березня 2023 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16 травня 2023 року судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував, мотивуючи тим, що 16 червня 2021 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДЕКОТРАНС» укладено договір безвідсоткової позики на зворотній основі № 1, за умовами якого Позикодавець передає у власність Позичальника грошові кошти в розмірі 400 000 гривень 00 копійок на строк з 16.06.2021 року по 16.06.2022 року шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок Позичальника. Натомість матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_3 виконав умови Договору безвідсоткової позики на зворотній основі № 1 від 16.06.2021 року та вніс на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритого на ТОВ «Будекотранс» - Відповідача кошти в обумовленій в договорі суми 400 000 грн. 00 коп. При цьому, відповідач вказує, що має місце надходження від ОСОБА_4 коштів в розмірі 400 400 грн. 00 коп. через касу АТ КБ «ПриватБанк», як власне поповнення обігових коштів юридичної особи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просив вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечували проти позовних вимог, просила відмовити в задоволені позову та надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Так, судом встановлено, що 16 червня 2021 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДЕКОТРАНС» укладено договір безвідсоткової позики на зворотній основі № 1 /а.с. 10 /.

Згідно пункту 1.1. Договору Позикодавець передає у власність Позичальника грошові кошти в розмірі, що обумовлені цим договором, а Позичальник зобов`язується повернути таку саму грошових коштів в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Пунктом 1.2. Договору встановлено, що грошовими коштами за цим Договором є національна українська валюта - гривня.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що розмір позики за цим Договором становить 400 000 гривень 00 копійок (чотириста тисяч гривень 00 копійок).

У відповідності до пункту 4.1. вказаного Договору, строк надання позики Позичальнику з 16.06.2021 року по 16.06.2022 року, тобто один календарний рік з дати підписання даного Договору шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок Позичальника - пункт 3.2. Договору.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що остаточний термін повернення позики: 16.06.2022 року, але термін зазначений у пунктах 4.1. та 4.2. цього Договору може бути змінений за погодженням сторін - пункт 4.3 Договору.

Відтак суд встановив, що між сторонами виник спір щодо договірного зобов`язання з повернення грошових коштів за договором позики, який регулюється загальними положеннями про зобов`язання Глави 47 Книги п`ятої Зобов`язальне право та відповідними нормами параграфу 1 Позика Глави 71 ЦК України.

Вирішуючи спір, суд виходить з таких мотивів та положень закону.

Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (ст.14 п.14.1 п.п.14.1. 257 ПК України).

У постанові Верховного Суду від 28.08.2019 р. у справі №140/125/17 зазначено, що правовою основою для отримання позики або поворотної фінансової допомоги є договір позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України органи чи інші особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

На підтвердження надання ТОВ «Будекотранс» грошових коштів, ОСОБА_3 додає квитанцію (а.с. 11) з якої вбачається: АТ КБ «Приватбанк», відділення четверте у м. Біла Церква, дата: 16.06.2021р., № квитанції 0.0.2163522954.1, точка прийому платежу: каса; платник - ОСОБА_4 ; платіж від БУДЕКОТРАНС, ТОВ; ПІБ: ОСОБА_4 , банк платника - ПриватБанк; отримувач: БУДЕКОТРАНС, ТОВ; код отримувача - 37865838; назва послуги: Готівкові надходження власних коштів.

Як вбачається з копії меморіального ордеру № @2PL020738 від 16.06.2021 року, «призначення платежу - готівкові надходження власних коштів через касу, ОСОБА_4 , БУДЕКОТРАНС, TOB, НОМЕР_1 , сума 400 400 грн. 00 коп.»

Як вбачається із «Заключної виписки за період з 01.06.2021 року по 12.05.2023 року» (сформовано в системі клієнт-банк), клієнт БУДЕКОТРАНС, ТОВ, ЄДРПОУ 37865838, поточний рахунок НОМЕР_1 , за період з моменту укладення договору безвідсоткової позики на зворотній основі № 1 від 16.06.2021 року між ОСОБА_3 та ТОВ «БУДЕКОТРАНС» до часу розгляду даної цивільної справи відсутнє будь яке надходження в сумі 400 000 гривень на поточний рахунок (який зазначено в договорі № 1 від 16.06.2021 року) від ОСОБА_3 згідно Договору безвідсоткової позики на зворотній основі № 1 від 16.06.2021 року, як передбачено пунктом 3.2 Договору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 629/5364/13-ц (провадження № 61-22477св18), у постанові від 20.02.2019 зазначив: «Отже, договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови, договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей. Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд в справах цієї категорії.».

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього; укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України), отже дотримання положень такого Договору є обов`язковим.

Аналізуючи зміст укладеного договору безвідсоткової позики на зворотній основі № 1 від 16.06.2021 року, з такого видно, що позивач у визначений в договорі спосіб зобов`язаний надати позику у зазначеній сумі.

Проте матеріали справи не містять підтвердження того, що позивач виконав свій невід`ємний обов`язок щодо передачі за договором про надання безвідсоткової позики іншій стороні предмета позики визначеної у такому договорі та у визначеному договором розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять доказів, які б у своїй сукупності, беззаперечно, доводили як передачу позивачем, так і отримання відповідачем грошових коштів у позику в розмірі, який заявив позивач до стягнення, суми отриманих коштів відповідно до розміру коштів, які вказані в договорах позики, а отже судом не встановлено і обов`язку відповідача щодо їх повернення на користь позивача.

Оскільки не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині стягнення поворотної фінансової допомоги у розмірі 400 000 грн., не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Відтак, ураховуючи встановлені у справі обставини, дослідивши подані сторонами докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про недоведеність заявлених позовних вимог позивачем, а тому в позові слід відмовити.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем у вигляді судового збору необхідно покласти на останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України представником відповідача до позовної заяви надано договір про надання правової допомоги №40/23 від 10.05.2023 року, укладеного між адвокатським бюро «Альони Ковбасюк-Бобрової» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будекотранс»; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1392996; розрахунок суми судових витрат від 16.05.2023 року, на загальну суму 130 000 грн.

Відповідно до умов договору про надання правової допомоги №40/23 від 10.05.2023 року, укладеного між адвокатським бюро «Альони Ковбасюк-Бобрової» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будекотранс», адвокат Ковбасюк-боброва А.І., яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №8793/10 від 07.02.2020 року прийняла на себе зобов`язання надати ТОВ «Будекотранс» правничу допомогу.

Згідно п. 1.3 Договору сторони домовились, що клієнт зобов`язується оплатити гонорар (основний та додатковий) у порядку та строки обумовлені Договором.

Відповідно до розрахунку витрат на правову допомогу за договором про надання правової допомоги №40/23 від 10.05.2023 року, укладеного між адвокатським бюро «Альони Ковбасюк-Бобрової» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будекотранс», основний розмір гонорару на правову допомогу в загальному розмірі становить становить 30 000 грн., а також «гонорар успіху» 25%.

При винесенні рішення, суд керується практикою Європейського суду з прав людини відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проаналізувавши наведений в розрахунку обсяг виконаних робіт, а також подані у справі документи, суд доходить висновку, що відображена інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) оскільки, в розрахунку суми судових витрат адвокат врахувала витрачений час в 4 засіданнях, натомість участь приймала лише в одному, а тому суд вважає, за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 24 000 грн .

Що стосується погодженого сторонами до сплати гонорару успіху, суд зазначає таке.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте судом враховується те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Обчислення "гонорару успіху" пов`язане з настанням певної події, є обґрунтованою та логічною з огляду на саму суть гонорару успіху, можливість обчислення якого залежить виключно від певних подій - досягнутих адвокатом та обумовлених в договорі результатів під час надання послуг правової допомоги.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Разом з тим, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду в тій же постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).

Не змінюючи своєї позиції в цьому питанні, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 також вказала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

З урахуванням того, що справа не є справою значної складності, яка потребувала опрацювання різних галузей законодавства, суд вважає необхідним обмежити також і заявлений до стягнення «гонорар успіху».

З урахуванням наведеного вище та конкретних обставин справи, ступеня обґрунтованості та реальності понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову і значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, суд вважає необхідним зменшити розмір гонорару успіху до розміру витрат на правничу допомогу, тобто до 24 000 грн.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 48 000 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 202, 203, 206-208, 526, 598, 599, 610, 612, 638, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 187, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 353-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДЕКОТРАНС» (адреса: вул. Митрофанова, буд. 13/16, кв. 5, м. Біла Цервка, Київська обл., ЄДРПОУ 37865838) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 48 000 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 травня 2023 року.

Суддя Б. І. Кошель