Постанова

від 29.11.2023 по справі 357/2587/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2023 року м. Київ

Справа № 357/2587/23

Провадження: № 22-ц/824/11327/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Циби Дмитрія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 ,

на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Кошель Б.І.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекотранс» про стягнення поворотної фінансової допомоги,

у с т а н о в и в:

В березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі договору безвідсоткової позики на зворотній основі №1 від 16.06.2021 року, він надав ТОВ «Будекотранс» поворотну фінансову допомогу в розмірі 400 000 грн. строком до 16.06.2022 року. Після встановленого строку повернення позики неодноразово звертався до директора ТОВ «Будекотранс» з вимогою повернути кошти, однак станом на сьогодні відповідач ухиляється від обов`язку повернути сплачені ним кошти.

За викладених обставин, просив стягнути з відповідача ТОВ «Будекотранс» на свою користь 400 000 грн. поворотної фінансової допомоги, 8 679,45 грн. 3% річних, 34 768,57грн. інфляційних втрат, а також судові витрати по справі.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Циба Д.М, в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що у відповідності до договору, ОСОБА_1 зобов`язався передати кошти, а ТОВ «Будекотранс», в особі директора, отримати та повернути кошти до 16.06.2022 року.

Вважав, що ним надано відповідні докази на підтвердження факту передачі обумовлених коштів власнику та директору ТОВ «Будекотранс», який в той же день вніс їх на рахунок підприємства, тобто, умова щодо внесення коштів на рахунок підприємства була виконана. Зауважив, що відповідачем було подано відзив на позовну заяву з порушенням визначених судом строків, що є порушенням його прав та законних інтересів.

Окрім того, вважав, що суд першої інстанції помилково стягнув на користь відповідача витрати на правничу допомогу, оскільки станом на момент ухвалення рішення докази на підтвердження понесення відповідачем таких витрат були відсутні.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 21 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Ковбасюк-Боброва А.І. в інтересах ТОВ «Будекотранс» зазначила, що матеріали справи не містять підтвердження того, що позивач виконав свій обов`язок щодо передачі позики іншій стороні - ТОВ «Будекотранс», а тому висновок суду про відмову в позові є обґрунтованим.

Щодо доводів скаржника про те, що відповідачем було подано відзив на позовну заяву з порушенням строку зауважила, що відзив було подано в 15-ти денний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження. Окрім того, відмітила, що під час розгляду справи було здійснено перерву для ознайомлення позивача із відзивом на позовну заяву, клопотань щодо подання відповіді на відзив не надходило.

З приводу твердження скаржника про помилковість висновку щодо стягнення витрат на правничу допомогу відмітила, що у відповідності до ст.141 ЦПК України підлягають розподілу витрати, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, а тому такі твердження є необґрунтованими.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Циба Д.М. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Адвокат Ковбасюк-Боброва А.І. в інтересах ТОВ «Будекотранс» заперечила проти апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 16 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «БУДЕКОТРАНС» укладено Договір безвідсоткової позики на зворотній основі №1.

Згідно пункту 1.1. Договору Позикодавець передає у власність Позичальника грошові кошти в розмірі, що обумовлені цим договором, а Позичальник зобов`язується повернути таку саму грошових коштів в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Пунктом 1.2. Договору встановлено, що грошовими коштами за цим Договором є національна українська валюта - гривня.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що розмір позики за цим Договором становить 400 000 гривень 00 копійок (чотириста тисяч гривень 00 копійок).

У відповідності до пункту 4.1. вказаного Договору, строк надання позики Позичальнику з 16.06.2021 року по 16.06.2022 року, тобто один календарний рік з дати підписання даного Договору шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок Позичальника - пункт 3.2. Договору.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що остаточний термін повернення позики: 16.06.2022 року, але термін зазначений у пунктах 4.1. та 4.2. цього Договору може бути змінений за погодженням сторін - пункт 4.3 Договору.

Відповідно до квитанції № 0.0.2163522954.1 від 16.06.2021 року була сплачена сума коштів в розмірі 400 000 грн., точка прийому платежу: каса; платник - ОСОБА_2 ; отримувач: БУДЕКОТРАНС, ТОВ; код отримувача - 37865838; назва послуги: готівкові надходження власних коштів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять підтвердження, що позивач виконав свій невід`ємний обов`язок щодо передачі за договором про надання безвідсоткової позики іншій стороні предмета позики, визначеної у такому договорі та у визначеному договором розмірі.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

У статті 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Відповідно до положень статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно частин другої та третьої статті 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Згідно з положеннями ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частин 1-2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Саме до таких висновків дійшов Верховний суд в постанові від 08 липня 2019 року по справі № 524/4946/16-ц та в постанові від 22 серпня 2019 року № 369/3340/16-ц .

Встановленою є та обставина, що 16.06.2021 року між ТОВ «БУДЕКОТРАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір безвідсоткової позики в сумі 400 000 грн.

Вищевказаний договір від імені ТОВ «БУДЕКОТРАНС» було підписано директором ОСОБА_2.

Окрім того, в той же день, 16.06.2021 року, ОСОБА_2 було внесено кошти в сумі 400 000 грн., яка була визначена договором позики, на рахунок ТОВ «БУДЕКОТРАНС».

Колегія суддів, досліджуючи документи наявні в матеріалах справи, доходить висновку, що наявність у ОСОБА_1 платіжного документу про внесення визначеної суми позики на рахунок ТОВ «БУДЕКОТРАНС» підтверджує здійснення відповідної платіжної операції задля виконання умов договору, що надає змогу встановити справжню правову природу правовідносин сторін та вказує на те, що ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання за договором та передав відповідну суму коштів директору підприємства, який в свою чергу здійснив внесення їх на рахунок підприємства.

Отже, наявність платіжного документа у ОСОБА_1 підтверджує виконання ним свого обов`язку за договором від 16.06.2021 року.

При цьому, адвокат Ковбасюк-Боброва А.І. в інтересах ТОВ «БУДЕКОТРАНС» не пояснила, як відповідна квитанція з`явилась у позивача, а той факт, що платником за вказаною платіжною операцією зазначено директора ТОВ «БУДЕКОТРАНС» та не вірно зазначено призначення платежу не спростовує того, що визначені кошти були отримані підприємством за умовами договору позики, укладеному з ОСОБА_1

Верховний Суд в постанові від 08 лютого 2023 року (справа № 750/12/20) відмітив, що у частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «БУДЕКОТРАНС» на користь ОСОБА_1 вказаної вище заборгованості за договором позики в розмірі 400 000 грн, а також 3% річних у розмірі 8679 грн 45 коп та інфляційних втрат у розмірі 34768 грн 57 коп згідно вимог ст.625 ЦК України.

Суд першої інстанції при вирішенні даної справи не належно дослідив наявні в матеріалах справи докази, та не звернув уваги на те, що надані позивачем докази підтверджують розмір заборгованості відповідача, яка заявлена до стягнення, та як наслідок, дійшов помилкового висновку про відмову в позові.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених підстав, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, а відтак апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ст. 141 ЦПК України, з ТОВ «Будекотранс» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 11 197 грн 26 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Циби Дмитрія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекотранс» (вулиця Митрофанова будинок 13/16, квартира 5, м. Біла Церква, Київська область, код ЄДРПОУ 37865838) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з поворотної фінансової допомоги за договором №1 від 16 червня 2021 року у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн., 3% річних у розмірі 8679 (вісім тисяч шістсот сімдесят дев`ять) грн 45 коп, інфляційні втрати у розмірі 34768 (тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 57 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 11 197 грн 26 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 15 березня 2024 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура