Постанова

від 18.05.2023 по справі 640/2679/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 640/2679/19 Номер провадження 22-ц/814/1263/23Головуючий у 1-й інстанції Попрас В.О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року м.Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Лобов О.А.,

секретар Владіміров Р.В.,

з участю представника відповідача адвоката Бондарь Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником ОСОБА_2 ,

на рішення Київського районного суду м.Харкова від 26 листопада 2020 року, постановлене суддею Попрас В.О. (повний текст складено 30 листопада 2020 року),

у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

в с т а н о в и в:

05.02.2019 Харківська міська рада звернулася в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що із 03.02.2017 ОСОБА_1 є власником нежитлових будівель літ. «А-3», загальною площею 1000,1 кв.м., літ. «В-1», загальною площею 68,6 кв.м. по АДРЕСА_1 , без реєстрації речового права на земельну ділянку за вказаною адресою. У період із 01.03.2017 по 30.06.2018 відповідач використовував земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст.125, 126 ЗК України, унаслідок чого зберіг у себе майно грошові кошти.

Харківською міською радою з урахуванням ставки річної орендної плати, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов, коефіцієнту розміру земельної ділянки та відсотку строку оренди здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі 822504,48 грн. орендної плати, заявленої до стягнення в порядку ст.1212 ЦК України.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 26.11.2020 позов Харківської міської ради задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 822504,48 грн. та 12337,57 грн. судового збору.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем доведено обставини безпідставного збереження відповідачем коштів, які він повинен був сплатити до місцевого бюджету як орендну плату. Враховуючи, що технічна документація на спірну земельну ділянку не розроблена, а між сторонами склалися позадоговірні кондиційні правовідносини, розрахунок стягнення здійснений не на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а згідно з урахуванням ставки річної орендної плати, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов, коефіцієнту розміру земельної ділянки та відсотку строку оренди.

Відповідач, в інтересах якого діє представник Цимбалюк С.В., оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Звертає увагу, що предметом спору у даній справі є стягнення неотриманої позивачем орендної плати за період із 01.03.2017 по 30.06.2018, тобто період, що передував оформленню відповідачем права власності на цю земельну ділянку. Підстави стягнення обґрунтовані положеннями ст.1212 ЦК України, для застосування якої необхідно встановити: існування земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав, упродовж усього періоду, заявленого до стягнення; здійснення розрахунку виключно на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку із використанням інформації про її площу, внесену до Державного земельного кадастру.

Указані обставини судом першої інстанції не встановлені, а матеріали справи не містять доказів, що між сторонами виникли відносини, пов`язані з укладенням договору оренди.Також судом залишено поза увагою, що він, відповідач, вчиняв дії, спрямовані на оформлення права власності на спірну земельну ділянку, набуту ним згідно договору купівлі-продажу від 18.07.2018 №834. За умовами такого договору із 13.03.2018 (внесення авансового платежу) позивач взяв на себе зобов`язання продати відповідачу земельну ділянку, а не здати її в оренду, що виключає підстави застосування ст.1212 ЦК України, оскільки у цій справі право користування земельною ділянкою вирішувалося у порядку її викупу.

Зазначає, що за змістом листа ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 07.11.2017 спірна земельна ділянка згідно договору на право тимчасового користування землею №2475 від 06.08.2001 перебувала в оренді АТ «Спецбудмеханізація», правонаступником якого є відповідач, строком дії речового права 25 років.

Вважає, що районний суд не надав належної оцінки наданим відповідачем доказам сплати ним податку за землю за 2018 рік у розмірі 24141,50 грн. та безпідставно прийняв до уваги, як доказ, наданий позивачем акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 21.09.2018. Указаний акт складений позивачем коли відповідач вже був власником земельної ділянки, а тому не підтверджує жодних обставин, а розрахунок орендної плати не має дати складання, зроблений не на бланку міської ради, не зазначена посада працівників, які виконали та погодили вказаний розрахунок.

Вважає, що судом першої інстанції помилково застосовані позиції Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №638/13423/18, від 24.04.2019 у справі №642/4792/17, які, на думку відповідача, є відмінними від спірних.

До апеляційної скарги відповідачем додано копію договору купівлі-продажу земельної ділянки №49/18 від 18.07.2018, який не становив предмет дослідження суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09.02.2021 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду м.Харкова від 26.11.2020; у справі закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду із повідомленням сторін, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 22.02.2021.

17.03.2021 до Харківського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

Із підстав, раніше викладених у позовній заяві, доводить, що у спірних правовідносинах ОСОБА_1 , правомірно володіючи нерухомим майном по АДРЕСА_1 , користувався спірною земельною ділянкою у заявлений позивачем період. При цьому відповідач не вчиняв дій, спрямованих на оформлення права власності або права постійного землекористування вказаною ділянкою, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата. Таким чином із часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати право власності чи право користування на спірну земельну ділянку.

Просить врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану у справі №922/3412/17 від 20.11.2018, за змістом якої акт обстеження є належним доказом на підтвердження визначення меж, площі та конфігурації ділянки.

Наполягає на належності розрахунку, складеного відповідно до діючого законодавства, та заперечує сплату відповідачем земельного податку, як такого, що не ґрунтується на належних та допустимих доказах.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03.08.2021 зупинено провадження у вказаній справі до розгляду Об`єднаною Палатою Верховного Суду цивільної справи №646/4738/19 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05.09.2022 справу прийнято до свого провадження, відновлено провадження та призначено до судового розгляду із повідомленням учасників справи.

20.01.2023 до Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання представника відповідача адвоката Бондарук Я.М. про врахування актуальних правових позицій Верховного Суду у справах №646/4738/19 від 14.02.2022, №922/4073/19 від 28.09.2020, №922/3616/19 від 24.09.2020, №922/902/18 від 12.06.2019, №922/1276/18 від 08.08.2019, №922/2082/18 від 01.10.2019, №922/3607/18 від 06.11.2019, №639/5391/19 від 18.03.2020, за змістом якої нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 31.01.2023 витребувано від Харківської міської ради витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки за період із 01.03.2017 по 30.06.2018 щодо земельної ділянки площею 0,1098 га по АДРЕСА_1 , яка перебуває у користуванні ОСОБА_1

04.05.2023 до Полтавського апеляційного суду, на виконання ухвали від 31.01.2023, надійшов лист Харківської міської ради про відсутність витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,1098 га по АДРЕСА_1 за період із 01.03.2017 по 30.06.2018.

У суді апеляційної інстанції представник відповідача адвокат Бондарь Л.М. доводи апеляційної скарги підтримала, наполягаючи на її задоволенні. Позивач, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, щовідповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником нежитлових будівель літ. «А-3», загальною площею 1000,1 кв.м., літ. «В-1», загальною площею 68,6 кв.м. по АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу серія та номер 75, виданого 03.02.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є., зо підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №97960310./а.с.20-22/

ГУ ДФС у Харківській області листом №1654/9/20-40-13-08-20 від 03.11.2017 повідомлено, що згідно АІС «Податковий блок» інформація щодо сплати ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) земельного податку та орендної плати за земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за період із 01.10.2014 по 30.09.2017 відсутня.

Станом на 03.11.2017 на обліку ГУ ДФС у Харківській області як платник земельного податку з фізичних осіб (орендної плати з фізичних осіб) зазначена фізична особа не зареєстрована, податок не сплачує./а.с.27/

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 07.11.2017 №19-20-0.23,08-2537/116-17, станом на 29.12.2012 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у відділі обліковується договір на право тимчасового користування землею №2475 від 06.08.2001, укладеного між Харківської міською радою та АТ «Спецбудмеханізація» строком до 01.01.2026, площею 0,1127 га для експлуатації і обслуговування нежитлової будівлі. Зазначений договір передано до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради актом приймання передачі від 30.01.2014./а.с.25/

Згідно даних Департаменту земельних відносин, викладених у листі Вх. №11380/0/39-17 від 08.11.2017, рішення Харківської міської ради щодо продажу та надання у користування ОСОБА_1 земельних ділянок для обслуговування будівель та споруд за вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) не приймалось. Договори оренди земельних ділянок не укладались./а.с.26/

18.07.2018 ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6310136600:01:009:0030 площею 0,1127; дата державної реєстрації земельної ділянки 07.09.2017; цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, землі житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ.«А-3» та літ.«В-1» за адресою: АДРЕСА_1 ./а.с.23-24/

Згідно податкового повідомлення (рішення) від 12.09.2018 №14-1003-2031 ОСОБА_1 підлягав до сплати земельний податок за 2018 рік на суму 24151,50 грн., фактично ним сплачених 02.11.2018./а.с.58,59/

21.09.2018 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради в порядку та на підставі ст.ст.12,189 ЗК України здійснені заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,1098 га за вказаною адресою розташована нежитлова будівля літ. «А-3», право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .

Нежитлова будівля літ. «В-1» на вказаній земельній ділянці відсутня.

ОСОБА_1 із 03.02.2017 по 18.07.2018 використовував земельну ділянку площею 0,1098 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-3». Площа земельної ділянки відповідно до її меж складає 0,1098 га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі та паркану. Координати точок знімальної основи визначались супутниковим методом з прив`язкою до сертифікованої мережі в системі СК 63 ХАРКІВ (КНВА) із застосуванням RTKприймача GNSSS660P №S6626С123188554./а.с.30-34/

Згідно із розрахунками позивача розмір безпідставно збережених відповідачем коштів був обчислений з урахуванням ставки річної орендної плати, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов, коефіцієнту розміру земельної ділянки та відсотку строку оренди, за період із 01.03.2017 по 31.12.2017 становив 514065,30 грн. (51406,53 грн. на місяць); за період із 01.01.2018 по 30.06.2018 308439,18 грн. (51406,53 грн. на місяць)./а.с.28,29/

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив із того, що у період із 01.03.2017 по 30.06.2018 право власності на спірну земельну ділянку не було зареєстровано за будь-якими юридичними або фізичними особами, а тому за правилами ст.ст.12, 80, 83ЗК України така земельна ділянка була комунальною власністю територіальної громади міста Харкова.

Суд визнав встановленими та підтвердженими належними доказами обставини безпідставного збереження відповідачем коштів, які він повинен був сплатити до місцевого бюджету як орендну плату, та належність розрахунку, складеного не на підставі витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, технічна документація щодо якої не розроблена.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може з таких підстав.

Відповідно до частини 1 першої статті 79 ЗК Україниземельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно частин 1-4, 9 статті 79-1ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19).

Відповідно до частин першої та другої статті 120 ЗК України, у редакції, чинній на час купівлі відповідачем нежитлової будівлі, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з частиною шостою статті 120ЗК України укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Таким чином, після укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель і державної реєстрації нотаріусом прав власності на них у відповідача, як покупця, могло б виникнути право користування земельною ділянкою, на якій розташовані відповідні будівлі.

Незважаючи на те, що нежитлові будівлі не можуть бути відокремлені від земельних ділянок, на яких вони розташовані, вказаними положеннями закону було врегульовано правовий режим нерухомого майна і правовий режим земельних ділянок, на яких воно розташовано, а отже, користувач земельної ділянки зобов`язаний сплачувати за користування нею певну плату, що відповідає положенням статті 206 ЗК України, та оформити право користування земельною ділянкою.

Отже до правовідносин, які виникли між сторонами безпосередньо у цій справі, щодо виникнення прав у відповідача на земельну ділянку має застосовуватися спеціальна норма закону, а саме, ст.120 ЗК України,у редакції,чинній начас укладеннядоговорів купівлі-продажу,в якійне передбачалося необхідність формування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав при придбанні нежитлових будівель.

Відповідно до частини першої статті 122, статей 123,124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У силу статті 206ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, у вказаній редакції).

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини 1 статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Отже особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Положення глави 83ЦК України застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини третьої статті 1212 ЦК України).

За змістом статті 1212ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Отже, предметом регулювання глави 83ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Якщо тлумачити приписи статті 1212ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду: від 12.10.2021 у справі №910/17324/19, від 09.11.2021 у справі №9051680/20.

У справі, яка переглядається, установлено, що відповідач за договором купівлі-продажу від 03.02.2017 набув право власності на нежитлову будівлю літ.А-3 загальною площею 1001 кв.м, та на нежитлову будівлю літ.В-1 загальною площею 68,8 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Державна реєстрація земельної ділянки, на якій розташовані зазначені об`єкти нерухомості, з присвоєнням кадастрового номера 6310136600:01:009:0030 проведена 07.09.2017 та згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, становить площу 0,1127 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури, землі житлової та громадської забудови, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-3» та літ.«В-1». Речове право відповідача на земельну ділянку, на якій таке майно розташовано, - набуто ним 18.07.2018, за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 18.07.2018./а.с.23/

Стосовно визначення розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати, колегія суддів враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану у справі №646/4738/19 від 14.02.2022, за змістом якої для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 13, частини 1 статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частиною 3 статті 23 зазначеного Закону ані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, саме витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка у свою чергу є основою для розрахунку орендної плати за землю.

У цій справі витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відсутній. При цьому апеляційним судом вживалися заходи його витребування від позивача, який повідомив суд про відсутність витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,1098 га по АДРЕСА_1 за період із 01.03.2017 по 30.06.2018.

Із доданогопозивачем допозовурозрахункувбачається, що він зроблений на підставі вихідних даних для розрахунку нормативної грошової оцінки з 01.03.2017, яка включає в себе базову вартість 1 кв.м. землі м.Харкова з коефіцієнтами Км2, Км3, Кф, К(і) без надання відповідних підтверджень правильності застосованих цих даних, тоді як міська рада підтвердила на запит апеляційного суду, що витяги з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки за вказаний період відсутні. Також колегія суддів звертає увагу на відмінність у розмірі площі земельної ділянки , вказаної у Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна (0,1127) та у вказаному розрахунку (1098 кв.м.)

Із урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок є неналежним доказом нарахування суми безпідставно збережених відповідачем коштів.

Згідно ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Наведений процесуальний обов`язок позивачем не виконано та не доведено належними і допустимими доказами розмір безпідставно збережених відповідачем коштів у виді орендної плати. Сам же апеляційний суд позбавлений можливості здійснити такий обрахунок за відсутності необхідних вихідних даних.

За такихобставин апеляційнийсуд приходитьдо висновку,що апеляційнаскарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із постановленням нового про відмову у задоволенні позову.

Згідно ст.141 ЦПК України необхідно стягнути із позивача на користь відповідача 18506,36 грн. судового збору, сплаченого останнім за апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376 п.п.3,4, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником ОСОБА_2 , - задовольнити .

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 26 листопада 2020 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) із Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) 18506,36 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.05.2023.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.А. Лобов