Постанова

від 18.05.2023 по справі 496/3820/14-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3359/23

Справа № 496/3820/14-ц

Головуючий у першій інстанції Драніков С. М.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Проскуріної Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 ,

на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 31 травня 2022 року

за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області, стягувач ПАТ «МТБ Банк», заінтересовані особи ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області,

в с т а н о в и в:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області, посилаючись на те, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області по справі № 496/3820/14-ц від 21.10.2015 року позовні вимоги ПАТ «Марфін Банк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 256791,72 доларів США та 619314,38 грн.

06.04.2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум В.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 5074381.

Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, скаржник дізнався про те, що нерухоме майно, а саме житловий будинок, площею 276,8 кв.м та земельна ділянка, площею 0,1504 га, кадастровий номер 5121080300:03:001:0716, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є скаржник, виставлено на торги, повторні торги призначені на 20.09.2018 року. Проведення торгів скаржник вважає незаконним, в зв`язку з тим, що у вказаному будинку з 13.07.2013 року зареєстрований його неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому перед проведенням торгів, державний виконавець зобов`язаний отримати попередню згоду органу опіки та піклування, до якого він не звертався.

ОСОБА_1 просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум В.С. з передачі на реалізацію предмета іпотеки, а саме житлового будинку, площею 276,8 кв.м та земельної ділянки, площею 0,1504 га, кадастровий номер 5121080300:03:001:0716, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , оформлені заявкою щодо передачі на реалізацію предмета іпотеки від 04.07.2018 року за вих. № 09.1-3735/В-2/50743081 та зобов`язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум В.С. усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 31 травня 2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській областівідмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 31 травня 2022 року та постановити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити, посилаючись на порушенням судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме ч. 1 ст. 37 ЦПК України щодо повторної участі судді у розгляді справи. Скаржник зазначає, що ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 28 вересня 2018 року порушено норми матеріального права, що встановлено постановою Одеського апеляційного суду від 05.03.2020 року, тому на думку скаржника, після повернення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції суддя Драніков С.М. не мав права розглядати справу.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.08.2022 року роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

ОСОБА_1 в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник ПАТ «МТБ Банк» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, судову повістку-повідомлення отримав 18.04.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області та ОСОБА_2 в судове засідання не зявились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом отримання судової повістки, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч 1, 2статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів в межах доводів апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.08.2008року міжВАТ «Морський транспортний банк», правонаступником якогоє ПАТ«МТБ Банк» та ОСОБА_1 укладенокредитний договір№ 00414/FO,відповідно до умовякого останнійотримав кредиту розмірі211397,70доларів США. Забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним Договором виступає: іпотека житлового будинку загальною площею 276,8 кв.м, житловою площею 82,4 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; іпотека земельної ділянки площею 0,150 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 отримавши грошові кошти, договір виконував не належним чином, грошові кошти своєчасно не повертав, в зв`язку з чим банк звернуся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21.10.2015 року, яке набрало чинності, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 256791,72 доларів США та 619314,38 гривень.

06.04.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Долинським М.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 507430814, яка направлена боржнику ОСОБА_1 та отримана ним 11.04.2015 року, про що свідчить копія поштового повідомлення. Боржнику надано строк для сплати заборгованості в добровільному порядку.

14.11.2017 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум В.С. накладено арешт на майно боржника, а саме на житловий будинок загальною площею 276,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку загальною площею 0,1504 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 , вказана постанова направлялась на адресу боржника.

26.04.2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум В.С. винесено постанову про опис та арешт майна боржника.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум В.С. від 18.05.2018 року призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ТОВ «Інвестиційно-консалтингове бюро «Тріада» для визначення оцінки арештованого майна.

Після отримання висновку про оцінку нерухомого майна від ТОВ «Інвестиційно-консалтингове бюро «Тріада», головний державний виконавець Гортолум В.С. направила за адресу сторін виконавчого провадження його копію для відома, а також листом № 09.1-5000/50743081 від 07.06.2018 року, сторонам роз`яснено їх право оскаржити результати визначення вартості чи оцінки майна у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення у разі незгоди.

Судом встановлено, що станом на день укладання договору іпотеки, у спірному будинку не зареєстровані будь-які неповнолітні особи. Неповнолітній син скаржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та онук скаржника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час укладення договору іпотеки не мали права користування цим житловим будинком, а тому і не вимагалося дозволу органу опіки та піклування на його укладення.

Державним виконавцем не одноразово направлялись запити до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, щодо надання інформації про реєстрацію ОСОБА_3 , 2003 року народження, на що було надано відповідь, що останній зареєстрованим або знятим з реєстрації по м. Одесі та Одеській області не значиться.

Доказів, які б спростували вказане, матеріали справи не містять та суду не надано. Надані скаржником довідки про місце реєстрації неповнолітніх, а саме: довідка № 778 від 22.05.2020 року, довідка № 813 від 15.06.2018 року, довідка № 433/02-13 від 31.03.2021 року, довідка № 432/02-13 від 31.03.2021 року, довідка № 993/02-13 від 23.07.2021 року, довідку № 994/02-13 від 23.07.2021 року, суд не бере до уваги, оскільки вони протирічать раніше наданим скаржником довідкам, іншим матеріалам справи і не надавалися державному виконавцю до здійснення ним дій, що оскаржуються.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень, та з дотриманням вимог чинного законодавства України, відсутні порушення ст. ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала постановлена суддею Драніковим С.М. який вже брав участь у розгляді справи, і постановою Одеського апеляційного суду від 05.03.2020 року скасована ухвала Біляївського районного суду Одеської області від 28 вересня 2018 року, яка постановлена суддею Драніковим С.М., тому він не може приймати участь у розгляді цієї ж справи, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі «Бускаріні проти Сан-Марино» (Buscarini v. San Marino)Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що словосполучення «встановлений законом» відноситься не тільки до правової основи самого існування суду, але і до складу суду у кожній справі.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд (його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), «Веттштайн проти Швейцарії»

(Wettstein v. Switzerland)).

З метою дотримання принципу неупередженості суду існує інститут відводу, самовідводу, а також недопустимості повторної участі судді в розгляді справи. Зазначений інститут має важливе значення для реалізації основних засад (принципів) цивільного судочинства, сприяє ефективному розгляду справи. Гарантування та забезпечення в національному законодавстві принципу неупередженості суду є важливою умовою дотримання права на справедливий суд, закріпленого в статті 6 Конвенції.

У статті 37 ЦПК України закріплено принцип недопустимості повторної участі судді в розгляді справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Отже суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи при новому розгляді справи в суді першої інстанції у разі скасуванні рішення суду або ухвали суду про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦПК України судовими рішеннямиє: 1)ухвали; 2)рішення; 3)постанови; 4) судові накази.

Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду (ч. 3 ст. 258 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 28 вересня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 05.03.2020 року ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 28 вересня 2018 року скасовано, справу передано до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.

В постанові суду апеляційної інстанції зазначено про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: скаржником не залучено інших заінтересованих осіб ОСОБА_5 , та не встановлено місце проживання ОСОБА_3 .

Згідно протоколу передачі судової справи від 06.04.2020 року справа передана для розгляду судді Дранікову С.М.

Зазначені обставини свідчать про те, що суддя Драніков С.М. міг брати повторну участь у розгляді справі згідно з приписами частини першої статті 37 ЦПК України, оскільки 28.09.2018 року розгляд справи по суті не відбувся, судом рішення не ухвалювалося.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що справу розглянуто у суді першої інстанції неповноважним складом суду є необґрунтованими.

Інших доводів апеляційна скарга не містить, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 31 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 травня 2023 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді В.В. Кострицький

Ю.П. Лозко