Постанова

від 11.05.2023 по справі 363/809/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/146/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 363/809/22

11 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Осадченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Арзуманян Валерії Валентинівни на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 серпня 2022 року та на додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 серпня 2022 року, ухвалені під головуванням судді Свєтушкіної Д.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Директора Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Касьянюка Ярослава Леонідовича, Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

16 лютого 2022року ОСОБА_1 звернулась до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до Директора Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Касьянюка Ярослава Леонідовича, Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 01 грудня 2020 року вона була прийнята на посаду інженера дільниці перетворюючої техніки і комп`ютерного забезпечення цеху комп`ютерних технологій, релейного захисту та зв`язку Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» ПрАТ «Укргідроенерго», що підтверджується копією трудової книжки.

04 жовтня 2021 року Міністерство охорони здоров`я України видало наказ №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». В подальшому наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30листопада 2021 року були внесені зміни до зазначеного переліку професій.

04 січня 2022 року наказом № 1-к директора Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Касьянюка Я.Л. її було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 04 січня 2022 року до усунення причин, що його зумовили, з пред`явленням відповідних підтверджуючих документів.

На думку позивача, вище зазначений наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки в оскаржуваному наказі відсутні належні правові підстави для її відсторонення від роботи, адже ст. 46 КЗпП України містить вичерпний перелік підстав для відсторонення, така підстава, як «в інших випадках, передбачених законодавством» не може бути застосована до спірних правовідносин.

З огляду на вище викладене, просила суд визнати протиправним та скасувати наказ директора Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Касьянюка Ярослава Леонідовича № 1-к від 04 січня 2022 року про її відсторонення від роботи на посаді інженера цеху комп`ютерних технологій, релейного захисту та зв`язку, зобов`язати поновити її на роботі шляхом допуску до роботи та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

01.06.2022 року директор філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» ПрАТ«Укргідроенерго» Касьянюк Я.Л. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що при прийнятті оскаржуваного наказу діяв від імені юридичної особи, отже спірні правовідносини у позивача виникли саме з юридичною особою. Окрім того, зазначив, що 09 грудня 2021 року набрав чинності наказ Міністерства охорони здоров`я України від 01.11.2021 №2393 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928 та на виконання пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» 29.11 2021 р. за № 301-Н, товариством прийнято наказ «Щодо запровадження заходів протидії COVID-19» яким директорів філій зобов`язано забезпечити контроль за проведенням працівниками філій обов`язкових профілактичних щеплень від COVID-19, повідомити про відсторонення від роботи працівників, які не надали документ про отримання повного курсу вакцинації або одну дозу вакцини чи довідку форми первинної облікової документації №028-1/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 02.11.2021 №2394 про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень. Директором Філії,на виконання вищезазначеного наказу ПрАТ «Укргідроенерго»,прийнято наказ від 01.12.2021 року за № 176 «Щодо запровадження заходів протидії COVID -19». Позивачу 08.12.2021 року було вручено під розпис повідомлення про щеплення проти COVID -19 та попереджено про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати уразі ненадання одного із перелічених у повідомленні документів (копія додається). 04.01.2022 року було складено акт про відмову ОСОБА_1 надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID -19 з яким позивачка була ознайомлена,після чого прийнято наказ від 04.01.2022 року №1-к «Про відсторонення від роботи інженера цеху комп`ютерних технологій, релейного захисту та зв`язку ОСОБА_1 без збереження заробітної плати з 04 січня 2022 року». Оскільки 25.02.2022 року за № 380 Міністерством охорони здоров`я України прийнято наказ «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153» «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», до завершення воєнного стану в Україні», який вступив в силу з 01.03.2022 року, Філією прийнято наказ від 01 березня 2022 року «Про допуск до роботи ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року №83 ПрАТ «Укргідроенерго» включено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Товариством та відповідно Філією прийняті накази на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року№1236. А тому твердження позивача щодо незаконності прийнятого наказу про її відсторонення від роботи є безпідставним, так як дія постанови КМУ відповідно до законодавства не була зупинена. Відповідач зазначив, що директор та Філія діяли в межах законодавства України та внутрішніх актів товариства, тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі із зазначених у відзиві підстав.

03 червня 2022 року до суду від представника відповідача ПрАТ «Укргідроенерго» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 09 грудня 2021 року набрав чинності наказ Міністерства охорони здоров`я України від 01.11.2021 року №2393 «Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928. Відповідно до постанови КМУ «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» від 4 березня 2015 р. № 83, ПрАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО» належить до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. А тому усі працівники товариства підпадають під дія наказу МОЗ України від 01.11.2021 року №2393 «Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». На виконання пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на територїї України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» 29.11.2021 року директором Філії, на виконання вище зазначеного наказу ПрАТ «Укргідроенерго», прийнято наказ від 01.12.2021 року за № 176 «Щодо запровадження заходів протидії COVID-19». Враховуючи, що постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств та відомств є нормативно-правовими актами обов`язковими до виконання, товариство було зобов`язано відсторонити від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19, яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень і надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації, виданий закладом охорони здоров`я. Оскільки, позивач не надала медичний висновок про наявність у неї протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, а також інформацію про щеплення проти COVID-19, то 04.01.2022 року було складено акт про відмову ОСОБА_1 надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID -19 , з яким була ознайомлена позивачка, після чого прийнято наказ від 04.01.2022 року №1-к. Відсторонення від роботи осіб, які відмовляються від обов`язкового щеплення, передбачена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. 46 КЗпІІ України, яка субсидіарно підлягає застосуванню до державних службовців відповідно до частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу». За вказаних обставин обов`язкове щеплення та відсторонення від роботи передбачено чинним законодавством України, а тому втручання відбулося відповідно до закону. Щодо відсторонення позивачкивід роботи, це безумовно становить втручання у значенні пункту 2 статті 8 Конвенції, але ці наслідки чітко передбачені законодавством за недотримання юридичного обов`язку, покликаного охороняти, зокрема, здоров`я людей, є такими що мають по суті захисний, а не каральний характер. Дійсно, відсторонення позивачки від роботи означало втрату тимчасового права на працю та на оплату праці. Однак, це було прямим наслідком вибору позивача відмовитися виконувати законний обов`язок або ухилення від нього, метою якого є захист. Таким чином,обов`язкова вакцинація для позивача з подальшим її відстороненням від роботи через відсутність щеплення від COVID-19 або абсолютних протипоказань до такої вакцинації ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві. Індивідуальне право ( інтерес) відмовитися від щеплення позивачем протиставляється загальному праву ( інтересу) суспільства та інтересам інших працівників. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета- загальне благо у формі права на безпеку та здоров`я, що гарантоване ст. 3, 27, 49 Конституції України. Відсторонення позивачки від роботи означало втрату заробітної плати і, як наслідок,позбавлення засобів існування. Однак, це було прямим наслідком їїрішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від обов`язкового щеплення проти COVID-19. Відсторонення працівника від роботи за своєю суттю не є зміною умов праці, а полягає у тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце, посада, система та розмір оплати праці. Підстави для стягнення середнього заробітку відсутні. Окрім того, зауважив, що директор філії не є належним відповідачем у справі , у зв`язку з відсутністю предмету спору. З цих підстав просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, закрити провадження в частині позовних вимог до директора філії.

06 червня 2022 року до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в яких зазначив, що на момент подання даних письмових пояснень період вимушеного прогулу становить з 04.01.2022 року по 28.02.2022 року. З урахуванням постанов Кабінету Міністрів України про визначення святкових та неробочих днів, під час розрахункового періоду було встановлено таку кількість робочих днів- 39. Відповідно до довідки №01 від 04.01.2022 року заробітна плата ОСОБА_1 за два місяці до настання події становила: листопад 2021 року - 23 286, 50 грн., грудень 2021 року - 17 759, 10 грн. Отже, сума загального середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 04.01.2022 року по 28.02.2022 року складає - 36 381, 33 грн.

09 червня 2022 року до суду від відповідача директора філії«Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» ПрАТ«Укргідроенерго» Касьянюка Я.Л. надійшли також письмові пояснення щодо розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в яких він зазначив, що 06 червня 2022 року на електронну адресу Філії надійшли письмові пояснення щодо розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу. Філія не погоджується з сумою загального середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 04.01.2022 року по 28.02.2022 року та в порядку ст.43 ЦПК України надає бухгалтерську довідку розрахунку середньої заробітної плати позивачки, відповідно до якої сума загального середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 04.01.2022 року по 28.02.2022 року складає - 26 872, 56 грн.

05 липня 2022 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник зазначила, що доводи відповідача про дотримання процедури відсторонення працівника лише шляхом посилання на ст. 46 КЗпП України не спростовують протиправності наказу та порушення прав позивача, доводи відповідача про те, що мало місце виконання чинних підзаконних нормативно-правових актів, є неспроможними, оскільки ніхто не зобов`язаний виконувати протиправні накази, тим більше, якщо вони суперечать Закону. Також зауважила, що відповідач,повідомивши позивача про необхідність подання перелічених в ньому документів та, відсторонивши позивачкувід роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID -19, фактично поклав на неї обов`язок вчинити дії (виконати обов`язок - зробити щеплення), які не визначені державою, як обов`язкові. Крім того, як зазначалося раніше, а також з огляду на те, що КМУ вказує, що відсторонення має відбуватися відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наголосила на тому, що норма ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» вимагає, щоб відсторонення відбувалося в порядку, встановленому законом. Однак, постанова КМУ №1236 не може собою підмінювати закон в силу підвищених вимог до порядку прийняття закону та прав, які можуть бути захищені тільки законом. Відтак, наказом відповідача про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID -19 порушено її право на працю. Ще одним фактом, який має бути також виявлений власником чи уповноваженим ним органом для відсторонення працівника, є наявність поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби про усунення від роботи особи, яка ухиляється від щеплення, крім того, з даної норми також вбачається, що єдиним компетентним органом для встановлення факту ухилення від щеплення є виключно посадова особа державної санітарно-епідеміологічної служби, а не роботодавець. В даному ж випадку жодного подання посадової особи державної санітарно- епідеміологічної служби не було, а тому і немає належним чином встановленого факту ухилення особи від щеплення. Позиція відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачці середнього заробітку за час вимушеного прогулу не відповідає вимогам чинного законодавства України та судовій практиці. Позивачка була позбавлена можливості працювати та, відповідно, отримувати заробітну плату з вини роботодавця. Матеріали справи підтверджують той факт, що на порушення ст.46 КЗпП України відповідачі із власної ініціативи без законних підстав відсторонили працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати. Просила задовольнити позов у повному обсязі У відповіді на відзив представником позивача також було перераховано суму загального середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 04.01.2022 року по 28.02.2022 року на 33540,78 грн.

14 липня 2022 року до суду від представника відповідача ПрАТ «Укргідроенерго» надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою від ухилення від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби СOVID-19. Відсторонення від роботи у випадку не проходження повного або часткового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2було прямо передбачене діючим на момент відсторонення законодавством. Доказів наявності зазначеного щеплення або наявності абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення позивачем надано не було. Позивача заздалегідь було попереджено роботодавцем про обов`язковість щеплення працівників проти СOVID-19. Відсторонення позивача від роботи відбулось шляхом видання наказу про таке відсторонення на час відсутності щеплення проти СOVID-19. Позивача було ознайомлено із наказом під підпис. Разом з тим, представник відповідача акцентує увагу на тому, що наказ Товариства наказ від 04.01.2022 року №1-к «Про відсторонення від роботи інженера цеху комп`ютерних технологій, релейного захисту та зв`язку ОСОБА_2 без збереження заробітної плати з 04 січня 2022 року» був винесений на момент набрання чинності наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року N 2153. Таким чином, на дату винесення оскаржуваного наказу підзаконні нормативно- правові акти щодо обов`язкового щеплення від СOVID-19 вже набрали чинності, а тому оспорюваний наказ є законним та таким, що не підлягає до скасування. Зазначив, що Товариство діяло у межах своїх повноважень з урахуванням чинного законодавства та змін до нього. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09 серпня 2022 року було залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Директора філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» ПрАТ «Укргідроенерго» Касьянюка А.Л., ПрАТ «Укргідроенерго» в частині зобов`язання Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» поновити на роботі ОСОБА_1 шляхом допуску до роботи на посаді інженера дільниці перетворюючої техніки і комп`ютерного забезпечення цеху комп`ютерних технологій, релейного захисту та зв`язку Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» ПрАТ «Укргідроенерго», в іншій частині позовних вимог - продовжено судовий розгляд. Окрім того протокольною ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09 серпня 2022 року третю особу Філію «КаскадКиївських ГЕС і ГАЕС» ПрАТ «Укргідроенерго» виключено з числа учасників справи.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 09 серпня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до директора Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Касьянюка Ярослава Леонідовича, Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

Визнано протиправним і скасовано наказ директора Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Касьянюка Ярослава Леонідовича №1-к від 04 січня 2022 року «Про відсторонення від роботи інженера цеху комп`ютерних технологій, релейного захисту та зв`язку ОСОБА_1 без збереження заробітної плати з 04 січня 2022 року».

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 26872 (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 56 копійок.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку на користь ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на користь держави судовий збір в розмірі 1 984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок.

Повний текст судового рішення було складено 15 серпня 2022 року.

Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Директора Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Касьянюка Ярослава Леонідовича, Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 300 (чотирнадцять тисяч триста) гривень 00 копійок.

У задоволенні заяви в частині вимоги про відшкодування судових витрат у більшому розмірі відмовлено.

Повний текст додаткового рішення було складено 30 серпня 2022 року.

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, 14 вересня 2022 року представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Арзуманян Валерія Валентинівна подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 серпня 2022 року у справі №363/809/22 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Директора Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Касьянюка Ярослава Леонідовича, Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити в повному обсязі та скасувати додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 серпня 2022 року у справі №363/809/22 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення та додаткове рішення суду першої інстанції постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи.

Зазначає, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, пунктом 6 якого передбачено, що працівники підприємств, установ та організацій, включених до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Вказує на те, що ПрАТ «Укргідроенерго» належить до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, згідно Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83, з наступними змінами.

Постанову Кабінету Міністрів України в редакції постанови № 1096 від 20 жовтня 2021 року було доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого, зокрема, керівникам підприємств, установ та організацій необхідно забезпечити контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 та відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

На працівників ПрАТ " Укргідроенерго" ( в т.ч. працівників відокремлених підрозділів- Філій товариства, зокрема, і Філії " Каскад Київських ГЕС і ГАЕС) поширюється дія положень наказу Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153, з огляду на зміни, внесені наказом Міністерства охорони здоров`я № 2393 від 01.11.2021 року.

Наказ Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 набув чинності через один місяць з дня його офіційного опублікування, а тому у позивачки було достатньо часу для проведення щеплення.

З дати повідомлення позивачки про обов`язковість профілактичного щеплення з 08.12.2021 року і до 04.01.2022 року - до дати відсторонення її від роботи, у неї було також достатньо часу для надання товариству доказів на підтвердження наявності у неї вакцинації від COVID-19 ( сертифікату, довідки) або відповідних документів щодо наявності у неї абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень від COVID-19 .

Таких доказів позивачкою не надано, а тому її відсторонення від роботи є правомірним.

Вважає, що суд першої інстанції належної оцінки встановленим обставинам справи та наданим доказам не надав та неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Стосовно стягнутих з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу зазначає, що в наданих представником позивача доказах на підтвердження понесених позивачкою витрат на правову допомогу, зокрема, в договорі, відсутня будь-яка інформація (в пунктах договору) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, тому, на думку апелянта, вартість вказаних послуг адвоката, як і механізм їх обчислення, представником позивача не обґрунтовані належним чином, а тому встановити вартість вказаних послуг та дійсність їх надання неможливо.

Зазначає, що дана справа є звичайним трудовим спором, в якій позивач та відповідач у всіх поданих суду процесуальних документах посилаються по суті на дуже обмежений перелік нормативно-правових актів.

Звертає увагу суду, що з відповідача на користь позивача було стягнуто середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 26 872, 56 грн., а тому зазначений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, бо складає 2/3 від розміру задоволених позовних вимог.

На думку апелянта витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 300, 00 грн. значно перебільшені для конкретної справи - трудового спору, а тому, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, стягненню (розподілу) не підлягають.

18 жовтня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Валенко Катерина Павлівна поштою направила на адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу в якому посилається на те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства " Укргідроенерго" на рішення та на додаткове рішення суду є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача про те, що мало місце виконання чинних підзаконних нормативно-правових актів, то слід зазначити, що позивачем оскаржується правовий акт індивідуальної дії, який винесений відповідачами. При цьому відповідачами не спростовано доводи, наведені в позовній заяві, про винесення спірного наказу за відсутності визначеного законом порядку відсторонення від роботи та втручання в право на життя, право на працю та дискримінація за ознакою щеплення позивачки.

Посилається на те, що як наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, так і постанова Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовими актами і кожен суб`єкт, перш ніж здійснити їх застосування, повинен був пересвідчитись, чи при цьому не буде порушено закон або Конституцію України, чого в даному випадку відповідачами зроблено не було.

Відповідачами не спростовано доводи, наведені в позовній заяві, про винесення спірного наказу за відсутності визначеного законом порядку відсторонення та втручання в право на життя, право на працю та дискримінацію за ознакою щеплення позивача.

Щодо тверджень відповідача про дотримання процедури відсторонення позивачки від роботи та виконання вимог ст. 46 Кодексу Законів про працю України зазначає, що відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано доводи позивача, наведені в позовній заяві, та висновки суду першої інстанції про протиправність спірного наказу, оскільки в ньому відсутні належні правові підстави та такий наказ видано за відсутності визначеного законом порядку відсторонення.

Зазначає, що стаття 46 К3пП України передбачає, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Тобто, вказана норма містить дискреційні повноваження на відсторонення та його підстави, однак не встановлює порядку відсторонення.

Вказує на те, що як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на даний час єдиним законом, який регулює порядок відсторонення у разі ухилення чи відмови від щеплення є Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Вважає, що відповідачем, в порушення вимог зазначеного Закону, не було отримано подання відповідних посадових осіб державної санітарно- епідеомілогічної служби, що призвело б до наявності достатніх правових підстав для здійснення відсторонення позивача від роботи.

Зазначає, що календар профілактичних щеплень в Україні серед переліку обов`язкових щеплень, які можуть бути введені за епідемічними показаннями, не передбачає щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» єдиним компетентним органом для встановлення факту ухилення від щеплення є виключно посадова особа державної санітарно- епідеміологічної служби, разом з цим підставою для відсторонення роботодавцем працівника є виключно подання відповідних посадових осіб державної санітарно- епідеміологічної служби про усунення від роботи особи, яка ухиляється від щеплення.

В даному ж випадку жодного подання посадової особи державної санітарно- епідеміологічної служби про усунення позивачки від роботи, як такої, що ухиляється від щеплення,не було, а тому не було і належним чином встановленого факту ухилення її від щеплення.

Стосовно доводів апеляційної скарги про неправомірність та не співмірність стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу зазначає, що права позивача було порушено саме внаслідок неправомірних дій відповідачів, що у свою чергу змусило позивача звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, понести витрати зі сплати судового збору, а також - звернутися за наданням правничої допомоги та вимушено понести витрати за отримання таких послуг.

В судовому засіданні представники Приватного акціонерного товариства " Укргідроенерго" Семенюк Вадим Євгенійович та Арзуманян Валерія Валентинівна повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Савченко Тетяна Вікторівна в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила оскаржувані судові рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Директор Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Касьянюк Ярослав Леонідович в судове засідання повторно не з`явився. про день та час слухання справи судом повідомлений, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву доводи, викладені у письмових поясненнях, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01 грудня 2020 року була прийнята на посаду інженера дільниці перетворюючої техніки і комп`ютерного забезпечення цеху комп`ютерних технологій, релейного захисту та зв`язку Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» ПрАТ «Укргідроенерго», що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1

04 жовтня 2021 року на сайті Міністерства охорони здоров`я України було опубліковано наказ Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» №2153 від 04 жовтня 2021 року, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:

1.Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2.Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3.Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно- технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

29 листопада 2021 року генеральним директором Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» було видано наказ № 301-11 «Щодо запровадження заходів протидії COVID-19» відповідно до якого заступникам генерального директора, головному інженеру, головному бухгалтеру, керівникам структурних підрозділів апарату управління, підпорядкованих генеральному директору було наказано забезпечити в термін до 06 грудня 2021 року надання до відділу кадрів департаменту з управління персоналом та соціальними питаннями інформації за формою, що додається до цього наказу, стосовно наявності / відсутності одного з таких документів:

- документ, який підтверджує отримання повного курсу вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від COVID-19, включеної Всесвітньою організацією охорони здоров`я (далі - ВОО3) до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях;

- міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини, які включені ВОО3 до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях;

- довідку форми первинної облікової документації № 028-1/0, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 02.11.2021 року № 2394 «Про внесення зміни до пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкції щодо їх заповнення, що використовується у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 листопада 2021 року за № 1449/37071, про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень.

У разі відмови працівника надати інформацію про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичний висновок про протипоказання до вакцинації скласти Акт про відмову.

Повідомити про відсторонення від роботи та відсторонити від роботи шляхом видання наказу з обов`язковим доведенням його до відома працівника, який не надав інформацію та не має жодних документів, зазначених у п. 1.1 цього наказу. (т. 1 а.с. 98-99)

01 грудня 2021 року директором філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» було видано наказ № 176 «Щодо запровадження заходів протидії COVID-19» (т. 1 а.с. 100-101)

08 грудня 2021 року інженер цеху комп`ютерних технологій, релейного захисту та зв`язку ОСОБА_1 була ознайомлена з повідомленням про щеплення проти COVID-19. (т. 1 а.с. 102)

04 січня 2022 року начальником відділу кадрів Галиною Некрасовою, начальником цеху КТРЗіз Шийко Олександром, головою первинної профорганізації каскаду Київських ГЕС і ГАЕС Цимбалюком Олександром було складено акт про відмову ОСОБА_1 надати документи по обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. (т. 1 а.с. 103)

04 січня 2022 року директором філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» було видано наказ № 1- к «Про відсторонення від роботи інженера цеху комп`ютерних технологій, релейного захисту та зв`язку ОСОБА_1 без збереження заробітної плати з 04 січня 2022 року» відповідно до якого було відсторонено ОСОБА_1 , таб. № 1891, інженера дільниці перетворюючої техніки і комп`ютерного забезпечення цеху комп`ютерних технологій, релейного захисту та зв`язку, від роботи без збереження заробітної плати з 04 січня 2022 року до усунення причин, що його зумовили, з пред`явленням відповідних підтверджуючих документів.

01 березня 2022 року директором філії «Каскад Київськиї ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідноенерго» було видано наказ № 71-к «Про допуск до роботи ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року» (т. 1 а.с. 105)

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до директора Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Касьянюка Ярослава Леонідовича, Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції посилався на доведеність та обгрунтованість вказаних позовнимх вимог до вказаних відповідачів.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може,виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог, пред`явлених до директора Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Касьянюка Ярослава Леонідовичаколегія суддів зазначає наступне.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року в справі № 760/22944/15 (провадження № 61-4653св21) зроблено висновок, що «посадові особи юридичної особи представляють її інтереси у відносинах з іншими особами, тобто уособлюють саму юридичну особу у правовідносинах з іншими особами. Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається із матеріалів справи, що звертаючись до суду із цим позовом, МО ВППОН м. Нова Каховка зазначила відповідачами ЗОШ № 10 Новокаховської МР, директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР ОСОБА_6, виконуючу обов`язки директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР - заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_5. Позивач заявила позовні вимоги про визнання дій директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР ОСОБА_6 та в. о. директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР ОСОБА_5 у ненаданні ґрунтовної відповіді на запити профспілки, непогодження з профспілкою умов праці: графіка відпусток, тарифікації, розподілу обов`язків, такими, що перешкоджають законній діяльності ПО ВПП ЗОШ № 10 Новокаховської МР та МО ВППОН м. Нова Каховка, передбаченої Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Аналіз змісту указаних вимог свідчить про те, що вони спрямовані до директора ОСОБА_6 та в.о. директора ОСОБА_5 , як до посадових осіб ЗОШ № 10 Новокаховської МР, та стосуються їхньої професійної діяльності. Жодних позовних вимог до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , як фізичних осіб, позовна заява МО ВППОН м. Нова Каховка не містить. Таким чином, оскільки ЗОШ № 10 Новокаховської МР є юридичною особою - самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, позовні вимоги у цій справі пред`явлені до її посадових осіб, то саме вона має відповідати за цим позовом. Директор ЗОШ № 10 Новокаховської МР ОСОБА_6 і виконуюча обов`язки директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР- заступник директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_5 не можуть бути відповідачами у цій справі, як фізичні особи, наділені процесуальною дієздатністю, оскільки є посадовими особами ЗОШ № 10 Новокаховської МР, тобто юридичної особи, від імені якої вони діяли у відносинах з позивачем».

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 визначила співвідповідачем у справі директора Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Касьянюка Ярослава Леонідовича.

Проте, директор Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Касьянюк Ярослав Леонідович не може бути відповідачем у цій справі, оскільки у відносинах з позивачкою він діяв як посадова особа юридичної особи та від її імені. Тому спір у позивачки виник саме з Приватним акціонерним товариством «Укргідроенерго», який є юридичною особою, самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах та має відповідати за цим позовом.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та зробив помилковий висновок про можливість розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення, доступу до роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до директора Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Касьянюка Ярослава Леонідовича.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16).

За таких обставин, провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до директора Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Касьянюка Ярослава Леонідовича підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка посилалась на те, що оскаржуваний нею наказ порушує її трудові права, не ґрунтується на вимогах закону, а тому вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Задовольняючи позовні вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго», визнаючи протиправним і скасовуючи наказ директора Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Касьянюка Ярослава Леонідовича №1-к від 04 січня 2022 року «Про відсторонення від роботи інженера цеху комп`ютерних технологій, релейного захисту та зв`язку ОСОБА_1 без збереження заробітної плати з 04 січня 2022 року» та стягуючи з Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 26872 (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 56 копійок, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем не доведено правомірності відсторонення позивачки від роботи, у тому числі наявності у даному конкретному випадку встановлених законодавством підстав для відсторонення, не доведено належними, допустимими доказами факту відмови чи ухилення її від обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, а також не дотримано встановленого ст. 7, ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», який має вищу юридичну силу, ніж підзаконні нормативно-правові акти, порядку відсторонення позивача від роботи. З огляду на незаконність відсторонення позивачки від роботи, відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи .

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може, виходячи з наступного.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

Проведення обов'язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 врегульовано чинним законодавством та має проводитись відповідно до закону.

Так, медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами (абзац п'ятий частини першої статті 3 Закону України №2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров'я» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом пункту «б» частини першої статті 10 Закону №2801-XII громадяни зобов'язані у передбачених законодавством випадках робити щеплення. Щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов'язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України (друге речення частини другої статті 30 цього Закону).

Медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров'ю пацієнта. Медичне втручання, пов'язане з ризиком для здоров'я пацієнта, допускається як виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів діагностики, профілактики або лікування є меншою, ніж та, що очікується в разі відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров'я пацієнта іншими методами неможливе (частини перша та друга статті 42 Закону №2801-XII).

Статтею 284 ЦК України передбачено, що надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

Статтею 43 Закону №2801-XII визначено, що для застосування методів діагностики, профілактики та лікування необхідна згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта.

Частиною шостою статті 12 Закону №1645-ІІІ також передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов'язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Передбачається, що щеплення є обов'язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16.09.2011 року №595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 11 жовтня 2019 року №2070).

За пунктом 17 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 вересня 2011 року №595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011року за №1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 11.10.2019р. №2070, чинній на час виникнення спірних правовідносин), факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз'яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою №063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх - батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об'єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього, тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов'язків відмови чи ухилення працівника від обов'язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об'єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров'я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова поінформованого працівника від проведення обов'язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року в справі №130/3548/21 про відсторонення від роботи працівника з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначила, що положення абзацу шостого частини першої статті 7 Закону №4004-XII та Інструкції №66 не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов'язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов'язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом №4004-XII. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року №1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону №1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».

Таким чином, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у справі №130/3548/21 зазначила, що нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров'я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте, слід з'ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивача від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку №2153 обов'язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року №595. Отже, Перелік №2153 передбачав низку винятків, пов'язаних зі станом здоров'я конкретної людини, із загального правила про обов'язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об'єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто, чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку №2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду у справі №130/3548/21 дійшла висновку, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов'язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи, тощо.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов'язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку №2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема, потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об'єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з'ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 01 грудня 2020 року була прийнята на посаду інженера дільниці перетворюючої техніки і комп`ютерного забезпечення цеху комп`ютерних технологій, релейного захисту та зв`язку Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» ПрАТ «Укргідроенерго», що підтверджується копією трудової книжки, а 04 січня 2022 року наказом директора філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» її було відсторонено від роботи з 04 січня 2022 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм посада, яку займає ОСОБА_1 , підпадає під перелік професій, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Проте, філією «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» ПрАТ «Укргідроенерго» перед видачею оскаржуваного наказу не було документально зафіксовано факту проведення медичного огляду особи перед щепленням та(або) відмови чи ухилення позивача від його проходження і щеплення та, відповідно, оскаржуваний наказ не містить вказівки на конкретну підставу відсторонення від роботи: відмова чи ухилення від проведення щеплення, тобто не було дотримано порядку відсторонення від роботи на підставі наведених вище законодавчих актів.

Суд апеляційної інстанції враховує, що застосування до позивачки такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків.

Відповідачем в оспорюваному наказі не наведено жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи.

Заперечуючи проти позову, відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження умов праці, у яких перебувала ОСОБА_1 і які збільшують вірогідність зараження COVID-19.

До суду апеляційної інстанції представник відповідача надала письмові пояснення від 31 березня 2023 року з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду , викладених у постанові від 14.12.2022 року у справі № 130/3548/21, до пояснень долучила копію Положення про цех комп`ютерних технологій, релейного захисту та зв`язку філії " Каскад Київських ГЕС і ГАЕС ПрАТ " Укргідроенерго". В цих поясненнях представник відповідача зазначає, що позивачка на посаді інженера дільниці перетворюючої техніки у комп`ютерного забезпечення цеху комп`ютерних технологій, релейного захисту та зв`язку, виконувала свої посадові обов`язки в складі бригади, чисельність і склад якої зумовлюється з урахуванням груп з електробезпеки і з міри безпеки виконання робіт. При виконанні ремонту поруч могли знаходитись на цьому обладнанні з суміжних дільниць цеху і інших цехів від 5 до 10 працівників. При знаходженні на робочому місці в приміщенні постійно знаходилось 4 працівники. Працівники виробничих цехів використовують ліфт, яким також користується оперативна служба, працівники пульту ПрПТ " Укргідроенерго", керівництво станції. В товаристві організовано безкоштовне перевезення працівників до та з роботи автобусами товариства.

При цьому, до вказаних пояснень доказів на підтвердження викладених у них обставин щодо умов щоденної роботи позивачки, користування нею службовим ліфтом та службовим автобусом для перевезення працівників до та з роботи представник відповідача суду не надала.

Критерії правомірного втручання держави у право на повагу до приватного життя людини викладені в пункті 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

З огляду на цей припис критеріями сумісності заходу втручання у право на повагу до приватного життя з гарантіями статті 8 Конвенції є такі: 1) чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, який відповідає вимогам до якості (доступність, чіткість і зрозумілість, передбачуваність застосування з метою уникнення ризику свавілля); 2) чи переслідувало легітимну мету, що випливає саме зі змісту пункту 2 вказаної статті; 3) чи є відповідний захід нагально потрібним і пропорційним цій меті (необхідним у демократичному суспільстві), тобто, чи є він у ситуації конкретної людини найменш обтяжливим засобом, що дозволяє досягнути визначеної в пункті 2 статті 8 мети. Втручання становитиме порушення гарантій статті 8 Конвенції, якщо воно не відповідатиме будь-якому з означених критеріїв.

У рішенні від 15 березня 2012 року (справа «Соломахін проти України», в якій заявник оспорював проведення вакцинації від дифтерії) ЄСПЛ зазначив, що у цій справі було втручання у приватне життя та таке втручання було чітко передбачено законом і переслідувало легітимні цілі охорони здоров'я. На думку Суду, порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров'я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання. Поряд з цим, у вказаному рішенні Європейський Суд з прав людини наголосив, що згідно з висновками національного суду, медичний персонал перевірив відсутність протипоказань до щеплення заявника перед тим, як його проводити, а тому, було вжито необхідні запобіжні заходи, які гарантуватимуть, що медичне втручання не завдасть шкоди заявникові тією мірою, якою це порушуватиме баланс інтересів особистої недоторканості заявника та інтересів охорони здоров'я населення.

З досліджених доказів вбачається, що при відстороненні позивачки від роботи без збереження заробітної плати наказом директора Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Касьянюка Ярослава Леонідовича №1-к від 04 січня 2022 року з 04 січня 2022 року, роботодавець не дотримався вищенаведених вимог законодавства, а припис роботодавця, наслідком якого було відсторонення позивачки від роботи, не відповідав критеріям сумісності заходу втручання у право на повагу до приватного життя з гарантіями статті 8 вищевказаної Конвенції.

Тому, таке відсторонення позивачки ОСОБА_1 не можна вважати пропорційним меті охорони здоров'я населення та самої ОСОБА_1 .

Разом з тим, при ухваленні рішення суд першої інстанції помилково посилався на положення Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», відповідно до вимог абз.6 ч.1 ст.7 відповідно до якого, підприємства, установи і організації зобов'язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності згідно з Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», а також форма подання та терміни відсторонення встановлені Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 квітня 1995 року №66.

Згідно з п.1.2. Інструкції відстороненню від роботи або іншої діяльності підлягають у тому числі, особи, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень.

Відповідно до пп.1.2.5 п.1.2 Інструкції особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 вересня 2011 року №59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1159/19897.

Проте Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 вересня 2011 року №59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1159/19897, не передбачено профілактичних щеплень від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач також просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час відсторонення її від роботи, починаючи з 04 січня 2022 року і до 28 лютого 2022 року.

Вирішуючи позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в зазначеній частині, суд першої інстанції вірно послався посилався на те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 26 872,56 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у справі №712/3841/17 від 21 серпня 2019 року, якщо буде встановлено, що на порушення ст.46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України).

Правила обрахунку середнього заробітку визначені постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до наданої Філією " Каскад ГЕС і ГАЕС" ПрАТ " Укргідроенерго" бухгалтерської довідки розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 її середньоденна заробітна плата становить 689,04 грн., а середня заробітна плата за час відсторонення від роботи за період з 04.01.2022 року по 28.02.2022 року становить 26 872,56 грн.

Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу директора Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Касьянюка Ярослава Леонідовича №1-к від 04 січня 2022 року «Про відсторонення від роботи інженера цеху комп`ютерних технологій, релейного захисту та зв`язку ОСОБА_1 без збереження заробітної плати з 04 січня 2022 року та стягнення середнього заробітку за час відсторонення її від роботи, однак з помилкових мотивів, колегія суддів вважає, що рішення Вишгородського Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2022 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго», визнання протиправним і скасування наказу Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» №1-к від 04 січня 2022 року «Про відсторонення від роботи інженера цеху комп`ютерних технологій, релейного захисту та зв`язку ОСОБА_1 без збереження заробітної плати з 04 січня 2022 року», стягнення з Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у розмірі 26872 (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 56 копійок та судових витрат необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Що стосується доводів апеляційної скарги про неправильність висновків суду першої інстанції при ухваленні додаткового рішення у даній справі від 26 серпня 2022 року про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 300 (чотирнадцять тисяч триста) гривень 00 копійок, колегія суддів виходить з наступного.

12 липня 2023 року представник позивачки ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, долучивши до неї акт надання послуг № 255 від 10 серпня 2022 року, рахунок на оплату № 425 від 03 серпня 2022 року та квитанцію про сплату витрат на правничу допомогу .

В обґрунтування вимог заяви зазначав, що на виконання умов Договору про надання правничої допомоги №21 від 25 січня 2022 року в рамках справи №363/809/22 Адвокатським об`єднанням було надано позивачу правничу допомогу, а саме: підготовка та подача позовної заяви (докази долучено до позовної заяви); участь у судовому засіданні: перша інстанція Вишгородський районний суд Київської області від 10.06.2022 (долучено до клопотання від 05.07.2022); підготовка та подача відповіді на відзив (долучено до клопотання від 05.07.2022); участь у судовому засіданні: перша інстанція Вишгородський районний суд Київської області від 09.08.2022.

За надання вказаних вище послуг Адвокатським об`єднанням було виставлене позивачу наступні рахунки: рахунок №77 від 25.01.2022 на суму 8 000, 00 грн; рахунок № 301 від 03.06.2022 на суму 3 300, 00 грн.; рахунок №371 від 29.06.2022 на суму 3 000, 00 грн.; рахунок №425 від 03.08.2022 на суму 3 300, 00 грн.

Факт оплати позивачем рахунків підтверджується відповідними квитанціями: №58A2-P10B-XT98-39XP від 26.01.2022на суму 8 000, 00 грн.; №XC6C-P1B3-PP51-AGET від 05.06.2022 на суму 3 300, 00 грн.; №HPP5-7A9C-804T-M6B1 від 30.06.2022 на суму 3 000, 00 грн.; № B1T1-POTE-9M88-6M64 від 03.08.2022 на суму 3 300, 00 грн.

Факт надання та отримання послуг, їх оплати, також підтверджується підписаними позивачем та Адвокатським об`єднанням актами надання послуг: акт №30 від 07.02.2022 року; акт № 219 від 10.06.2022 року; акт №242 від 04.07.2022 року; акт №255 від 10.08.2022 року.

Таким чином, сума витрат на професійну правничу допомогу, яку поніс позивач становить 17 600 (сімнадцять тисяч шістсот) гривень.

З огляду на вище викладене, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 17 600,00 грн.

Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Директора Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Касьянюка Ярослава Леонідовича, Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 300 (чотирнадцять тисяч триста) гривень 00 копійок.

У задоволенні заяви в частині вимоги про відшкодування судових витрат у більшому розмірі відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви представник позивача ОСОБА_1 долучив попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого розмір попередніх витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу складає 18 000, 00 грн.

12 липня 2022 року від представника позивача ОСОБА_1 до Вишгородського районного суду Київської області надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування вимог клопотання зазначав, що на виконання умов договору про надання правничої допомоги N921 від 25 січня 2022 року в рамках справи N9363/809/22 Адвокатським об`єднанням " Кравець і партнери " було надано позивачу правничу допомогу, а саме: підготовка та подача позовної заяви (докази долучено до позовної заяви); участь у судовому засіданні: перша інстанція Вишгородський районний суд Київської області від 10.06.2022; підготовка та подача відповіді на відзив.

За надання вказаних вище послуг Адвокатським об`єднанням було виставлено позивачу наступні рахунки: рахунок № 77 від 25.01.2022 на суму 8 000, 00 грн; рахунок № 301 від 03.06.2022 на суму 3 300, 00 грн.; рахунок №9371 від 29.06.2022 на суму 3 000, 00 грн.;

Факт оплати позивачем рахунків підтверджується відповідними квитанціями: №058A2-P10B-XT98-39XP від 26.01.2022 року на суму 8 000, 00 грн. № XC6C-P1B3-PP51-A6ET від 05.06.2022 на суму 3 300, 00 грн.; №HPP5-7A9C-804T-M6B1 від 30.06.2022 на суму 3 000, 00 грн.;

Надання та отримання послугадвоката, їх оплати, також підтверджується підписаними позивачем та Адвокатським об`єднанням актами надання послуг: Акт №30 від 07.02.2022 (долучено до позовної заяви); акт №219 від 10.06.2022; акт № 242 від 04.07.2022.

Задовольняючи частково заяву представника позивача, стягуючи з Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 300 (чотирнадцять тисяч триста) гривень 00 копійок., суд першої інстанції посилався на те, що представник позивача приймав участь у судових засіданнях в режимі відео конференції поза межами суду, судове засідання 10.06.2022 року не відбулось та було відкладено, а тому суд не вбачав підстав для стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу за участь у зазначеному судовому засіданні, інші витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами та є обгрунтованими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву - частина 8 статті 141 ЦПК України.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги - частина 3 статті 137 ЦПК України.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги, та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

За положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до вимог ч.ч.5,6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було надано копію договору про надання правової допомоги № 21 від 25.01.2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Кравець і партнери», акти надання послуг № 30 від 07.02.2022 року (найменування робіт,послуг: позовна заява про скасування наказу про відсторонення від роботи 8 000 грн.), № 242 від 04.07.2022 року (найменування робіт,послуг: відповідь на відзив 3 000 грн.), № 219 від 10.06.2022 року (найменування робіт, послуг: судове засідання 10.06.2022 року 3300 грн.), № 255 від 10.08.2022 року (найменування робіт, послуг: судове засідання 09.08.2022року 3300 грн.) рахунки на оплату № 77 від 25.01.2022 року, № 301 від 03.06.2022 року, № 371 від 29.06.2022 року, № 425 від 03.08.2022 року, квитанції від 26.01.2022 року, 05.06.2022 року, 30.06.2022 року , 03.08.2022 року. Загальна сума 17 600 грн.

З урахуванням того, що судове засідання, яке було призначене на 10 червня 2022 року проводилось в режимі відео конференції, тривало 19 хв. та фактично розгляд справи було відкладено, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір витрат на оплату послуг адвоката, які підлягали стягненню з відповідача на користь позивача з 17 600,00 грн. до 14 300,00 грн.

Окрім того, звертаючись до Київського апеляційного суду з відзивом на апеляційну скаргу, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Валенко Катерина Павлівна просила суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу пов`язані з переглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 6 300,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що на виконання умов договору про надання правничої допомоги № 21 від 25 січня 2022 року адвокатом було надано позивачу ОСОБА_1 правничу допомогу, а саме: підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу, вартість наданих послуг становить 3 000,00 грн., та участь в судовому засіданні, вартість наданих послуг становить 3 300,00 грн.

На підтвердження понесених витрат представником було надано рахунок на оплату № 641 від 13 жовтня 2022 року, відповідно до якого вартість наданої послуги: відзив на апеляційну скаргу становить 3 000,00 грн. Призначення платежу: рахунок на оплату № 641 від 13 жовтня 2022 року, відзив на апеляцій скаргу ОСОБА_1 .

Також було надано копію квитанції № СХ40-ЕРХТ- М7ВЕ-9С7Т від 13 жовтня 2022 року з якої вбачається, що позивач ОСОБА_1 здійснила оплату наданих Адвокатським об`єднанням «Кравець і партнери» послуг з написання відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 3 000,00 грн.

Аналізуючи зазначене в сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу та стягнення на користь позивача понесених нею витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 6 300,00 грн.

Керуючись ст. ст. 21,46,51, 235 КЗпП України, ст. 284 ЦК України, ст.ст. 3,10,30, 42,43 Закону України №2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст. 12 Закону №1645-ІІІ "Про захист населення від інфекційних хвороб ", постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року №1096, ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргупредставника відповідача Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Арзуманян Валерії Валентинівни задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 серпня 2022 року в частині задоволення позовних вимог до директора Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Касьянюка Ярослава Леонідовича скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Директора Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Касьянюка Ярослава Леонідовича закрити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 серпня 2022 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго», визнання протиправним і скасування наказу Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» №1-к від 04 січня 2022 року «Про відсторонення від роботи інженера цеху комп`ютерних технологій, релейного захисту та зв`язку ОСОБА_1 без збереження заробітної плати з 04 січня 2022 року», стягнення з Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у розмірі 26872 (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 56 копійок та судових витрат змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 серпня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 6300,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 травня 2023 року.

Головуючий: Судді: