Постанова

від 17.05.2023 по справі 910/5930/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2023 р. Справа№ 910/5930/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Ходаківської І.П.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: Козачишена Л.А.;

від відповідача: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Громадської організації «Оновлення життя»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 (повний текст складено 29.09.2022)

у справі № 910/5930/22 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Агропромсистема»

до Громадської організації «Оновлення життя»

про стягнення 90 488,83 грн,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У липні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Агропромсистема» (далі - ПАТ «Агропромсистема») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Громадської організації «Оновлення життя» (далі - ГО «Оновлення життя», відповідач) 90 488,83 грн заборгованості зі сплати додаткової плати за березень, квітень, травень 2022 року та компенсації комунальних послуг за березень 2022 року за договором оренди нежитлового приміщення №1АПС0220001 від 19.01.2022.

В обґрунтування заявлених вимог ПАТ «Агропромсистема» зазначає, що на підставі договору передало ГО «Оновлення життя» у тимчасове платне користуванні нежитлове приміщення, однак відповідач в порушення п. 3.6 договору не сплатив компенсацію комунальних послуг та додаткову плату.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 позов ПАТ «Агропромсистема» задоволено. Стягнуто з ГО «Оновлення життя» на користь ПАТ «Агропромсистема» 90 488,83 грн заборгованості та 2 481,00 грн судового збору.

Враховуючи відсутність доказів належного виконання відповідачем умов договору, а саме сплати додаткової плати за період з березня 2022 по травень 2022 року та компенсації позивачу витрат за спожиті комунальні послуги за березень 2022 року, що є порушенням умов Договору з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2022, ГО «Оновлення життя» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення.

Скаржник вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте в результаті нез`ясування обставин, що мають значення для справи, а також за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та невідповідності викладених у рішенні висновків обставинам справи, з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідач зазначає, що взагалі не був обізнаний про існування судового провадження щодо нього. Суд розглянув справу без участі та належного повідомлення відповідача, чим позбавив його можливості надати докази та навести доводи у даній справі. На думку скаржника, повернення повістки про виклик до суду чи ухвали суду про призначення розгляду справи з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи та не свідчить про його відмову від одержання повістки (поштового відправлення) чи про незнаходження особи за адресою, повідомленою суду.

Апелянт вважає, що оскільки суд не забезпечив йому можливість реалізувати надані законом права та розглянув справу без його участі, це є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Щодо платежів за укладеним з позивачем договором відповідач зазначає, що після прийняття відповідачем приміщення позивач одразу виставив рахунки згідно з п. п. 3.2, 3.6.4, 3.14 договору, які відповідач одразу оплатив, а саме: комунально-забезпечувальний платіж - 22280 грн; орендна плата за лютий - 195,99 грн та додаткова плата за лютий - 20579,12 грн (разом з ПДВ 24930,14 грн); грошові кошти забезпечення - 47038 грн (копія квитанції про оплату додана до скарги).

Скаржник відзначає, що 24.02.2022 члени та керівник ГО «Оновлення життя» евакуювались з м. Києва до інших регіонів України та країн. У зв`язку з воєнним станом приміщення не використовувалось за цільовим призначенням, визначеним п. 1.2. Договору. Отже, до звільнення Київської області від окупації (02.04.2022) відповідач не міг використовувати приміщення за цільовим призначенням, визначеним п. 1.2 Договору. Окрім того, приміщення не могло використовуватися за цільовим призначенням, визначеним п. 1.2 Договору, оскільки відповідно до п. 1.2.1 додаткової угоди №2 до договору з 01.02.2022 по 28.02.2022 орендар не використовуватиме об`єкт оренди за цільовим призначенням, визначеним в п. 1.2 договору, а лише виконуватиме роботи з пристосування об`єкта оренди до цілей, визначених п. 1.2 договору. Про початок та закінчення робіт з пристосування об`єкта оренди для цілей, визначених п. 1.2 договору, сторони підпишуть відповідні Акти. Акт про початок робіт з пристосування об`єкта оренди для цілей, визначених п. 1.2 договору, був підписаний 01.02.2022. Акт про закінчення робіт з пристосування об`єкта оренди для цілей, визначених п. 1.2 договору, відсутній, оскільки через воєнний стан такі роботи так і не були завершені. Отже, за договором відповідач так і не приступив до використання приміщення за цільовим призначенням.

Скаржник зазначає, що 20.04.2022 член ГО «Оновлення життя» ОСОБА_1 не зміг потрапити до приміщення, оскільки його та ОСОБА_2 не пропустила охорона позивача на територію, де знаходиться приміщення. Про цей факт складено Акт про недопуск до об`єкта оренди від 20.04.2022. Цього ж дня член ГО «оновлення життя» ОСОБА_1 здійснив виклик на місце правоохоронних органів, оскільки в приміщенні залишились речі відповідача. 26.04.2022 член ГО «Оновлення життя» ОСОБА_1 виявив, що позивач змінив замки, про що складено Акт про недопуск до об`єкта оренди. Таким чином, на думку скаржника, позивач в односторонньому порядку позбавив його доступу до приміщення і фактично орендар був позбавлений можливості користуватися приміщенням з 20.04.2022.

Посилаючись на вказані вище обставини та ч. 6 ст. 762 ЦК України, скаржник вважає висновки суду про наявність підстав для стягнення орендної плати за період з 20.04.2022 необґрунтованими, а обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, - недоведеними.

Відповідач відзначає, що надані позивачем до матеріалів справи акт здачі-прийняття наданих послуг №000018342022/3669 від 31.03.2022 та рахунок-фактура №000018342022/3669 від 31.03.2022 (компенсація комунальних послуг за березень 2022 року) йому не надсилались. Позивач не надав доказів на підтвердження зазначеної у рахунку-фактурі №000018342022/3669 від 31.03.2022 суми.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5930/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ГО «Оновлення життя» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 до надходження матеріалів справи №910/5930/22.

12.12.2021 матеріали справи №910/5930/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 апеляційну скаргу ГО «Оновлення життя» на рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2022 у справі №910/5930/22 з доданими документами повернуто заявнику без розгляду.

30.12.2022 до Північного апеляційного господарського суду повторно надійшла апеляційна скарга ГО «Оновлення життя».

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Ходаківська І.П., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5930/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ГО «Оновлення життя» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 до надходження матеріалів справи №910/5930/22.

23.01.2023 матеріали справи №910/5930/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 поновлено ГО «Оновлення життя» пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГО «Оновлення життя» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/5930/22. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/5930/22 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції. Роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 призначено розгляд справи в судовому засіданні 17.05.2023.

16.05.2023 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі учасника судового процесу, у якому просить розглянути справу без участі його представника, за наявними у матеріалах справи документами.

Позиції учасників справи.

ПАТ «Агропромсистема» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому заявило клопотання про поновлення строку на його подання та клопотання про долучення до матеріалів справи копій актів наданих послуг від постачальників комунальних послуг та доказів розрахунку з постачальниками.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання відзиву ПАТ «Агропромсистема» зазначає, що не отримувало ані ухвалу від 25.01.2023 у цій справі, ані апеляційну скаргу; про відкриття провадження позивач дізнався 30.03.2023 з Єдиного державного реєстру судових рішень у зв`язку з бажанням передати Наказ Господарського суду міста Києва у справі №910/593/22 на примусове виконання. 30.03.2023 позивач ознайомився з матеріалами справи, в т.ч. з апеляційною скаргою.

Апеляційний господарський суд з урахуванням доводів клопотання констатує, що з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи позивач звернувся 30.03.2023 і в цей же день ознайомився з матеріалами справи; відзив на апеляційну скаргу позивач подав 05.04.2023.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно з ч. 4 ст. 262 ГПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу.

З огляду на викладене суд зазначає про те, що строк на подання відзиву на апеляційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому відповідно до вимог процесуального закону може бути продовженим, а не поновленим.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що «при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі «Walchli v. France», заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; «ТОВ «Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

З огляду на викладене суд, керуючись правом, передбаченим ч 2 ст. 119 ГПК України, а також зважаючи на необхідність врахувати доводи та позиції усіх учасників справи, дійшов висновку про наявність підстав для продовження позивачу строку для подання відзиву на апеляційну скаргу та його прийняття.

У поданому відзиві ПАТ «Агропромсистема» проти доводів скаржника заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване. Позивач наводить власні аргументи на спростовування покладених в обґрунтування апеляційної скарги доводів, зокрема щодо недопуску членів відповідача до об`єкта оренди, використання об`єкта оренди відповідачем, щодо компенсації комунальних платежів.

ГО «Оновлення життя» надало відповідь на відзив, у якій наводить доводи щодо невикористання ним орендованого приміщення та відсутності доступу до приміщення, наданого позивачем рахунка-фактури на компенсацію комунальних послуг, а також щодо невжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору. Крім цього, відповідач заперечує проти прийняття судом наданих позивачем з відзивом нових доказів.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши клопотання ПАТ «Агропром» про долучення до матеріалів справи копій актів наданих послуг від постачальників комунальних послуг та доказів розрахунку з постачальниками, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні.

За змістом ч. ч. 4, 8 ст. 80 ГПК України, яка врегульовує загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновку щодо застосування ст. ст. 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Суд відзначає, що згідно з ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо (ч. ч. 2, 3 ст. 164 ГПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На переконання апеляційного господарського суду, яке ґрунтується на наведених вище нормах процесуального законодавства, звертаючись з позовною заявою, позивач мав надати усі наявні у нього докази на підтвердження заявлених до відповідача вимог. Вирішення питання про те, які докази надати з позовною заявою, належить до виключної волі позивача як особи, котра заявляє позовні вимоги та обізнана щодо обставин їх виникнення та обґрунтування.

За наведених обставин апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копій актів наданих послуг від постачальників комунальних послуг та доказів розрахунку з постачальниками, оскільки позивач не довів наявності об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення таких процесуальних дій.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

19.01.2022 ПАТ «Агропромсистема» (орендодавець) та ГО «Оновлення життя» (орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення №1АПС0220001 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплачуване користування нежитлове приміщення загальною площею 235,19 квадратних метрів, іменоване далі за текстом «Об`єкт оренди», на 1-му поверсі Будівлі літ. АЗ, яка знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Гагаріна, 23.

Об`єкт оренди передається орендарю 01.02.2022 за актом приймання-передачі (далі - Акт №1) (п. 1.5 договору).

Плата за оренду нараховується орендареві з дати підписання сторонами акта №1 (п. 3.2 договору).

Згідно з п. п. 3.3 та 3.4 договору, якщо інше не передбачено цим договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 5-го числа поточного (оплачуваного) місяця.

Орендодавець виставляє орендареві рахунок на оплату плати за оренду, розрахованої відповідно до Додатка №2 до цього Договору.

Орендар зобов`язаний сплачувати плату за оренду не пізніше строку, зазначеного в цьому договорі, незалежно від факту одержання ним зазначених рахунків. У разі неотримання орендарем зазначених рахунків плата за оренду розраховується орендарем самостійно відповідно до Додатка №2 до цього договору.

Орендар, крім плати за оренду, повинен компенсувати / сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення й т.д.), та витрати на комунальні послуги в місцях загального користування, які розподіляються між всіма орендарями будівлі пропорційно площі об`єкта оренди до загальної площі Будівлі (п. 3.6 договору).

Згідно з п. п. 3.6.1 та 3.6.2 договору компенсація витрат на комунальні послуги не входить до розрахунку плати за оренду та оплачується орендарем за чинними тарифами.

Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги на підставі виставлених орендодавцем рахунків, згідно з отриманими від орендодавця розрахунками фактичних витрат, а також у випадку встановлення орендодавцем лічильників - на підставі їх показників.

Перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків або Актів наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг) не пізніше 10-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. Орендодавець до 5-го числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє орендареві рахунки на компенсацію витрат на комунальні послуги та Акт наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг). Обов`язок з отримання вказаного вище рахунка та Акта покладається на орендаря. У разі неотримання рахунка на компенсацію витрат на комунальні послуги за оплачуваний місяць або відповідного Акта орендарем останній зобов`язаний сплатити таку компенсацію орендодавцю у розмірі витрат на комунальні послуги за місяць, попередній оплачуваному. Після отримання орендарем рахунка або відповідного Акта за такий оплачуваний місяць сторони проводять перерахунок (п. 3.6.3 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повернення об`єкта оренди за Актом №2 та повного розрахунку сторонами згідно з умовами цього договору (п. 10.1 договору).

За умовами п. 10.2 договору строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об`єкта оренди за Актом №1 і закінчується 28.02.2023 (включно).

У Додатку №2 до договору сторони погодили, що плата за оренду об`єкта оренди складається з двох частин - орендної плати та додаткової плати.

Порядок визначення орендної плати встановлений у п. 1.2.1 Додатку №2 до договору.

Порядок розрахунку додаткової плати (вартість експлуатаційних витрат) визначений у п. 1.2.2 Додатку №2 до Договору.

01.02.2022 за Актом №1 приймання-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення загальною площею 235,19 квадратних метрів (об`єкт оренди) на 1-му поверсі Будівлі літ. АЗ, яка знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Гагаріна, 23.

01.02.2022 сторони підписали Акт про початок робіт з пристосування об`єкта оренди для цілей, визначених п. 1.2 договору.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачеві рахунки:

- на додаткову плату за період березень 2022 року - травень 2022 року:

№0000000129/2022 від 01.03.2022 на суму 24 694,95 грн (з ПДВ),

№0000000173/2022 від 01.04.2022 на суму 24 694,95 грн (з ПДВ),

№0000000302/2022 від 01.05.2022 на суму 24 694,95 грн (з ПДВ);

- на компенсацію комунальних послуг за березень:

№000018342022/3669 від 31.03.2022 на суму 16 403,98 грн (з ПДВ).

Звертаючись з позовом у цій справі, ПАТ «Агропромсистема» просить стягнути з ГО «Оновлення життя» 90 488,83 грн заборгованості зі сплати додаткової плати за березень, квітень, травень 2022 року та компенсації комунальних послуг за березень 2022 року за договором оренди нежитлового приміщення №1АПС0220001 від 19.01.2022 згідно з вказаними вище рахунками.

Позивач також надав до матеріалів справи акти здачі-прийняття надання послуг за договором: №0000000129/2022 від 31.03.2022 на суму 24 694,95 грн за надані експлуатаційні послуги за березень 2022 року; №0000000173/2022 від 30.04.2022 на суму 24 694,95 грн за надані експлуатаційні послуги за квітень 2022 року; №0000000302/2022 від 31.05.2022 на суму 24 694,95 грн за надані експлуатаційні послуги за травень 2022 року; №000018342022/2022 від 31.03.2022 на суму 16 403,98 грн щодо компенсації комунальних послуг за березень 2022 року. Вказані акти здачі-прийняття послуг не підписані ГО «Оновлення життя».

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції у прийнятті постанови.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 6, 627, 628 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 180 ГК України у свою чергу встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями ЦК України та ст. ст. 283-291 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд встановив, що 01.02.2022, згідно з п. 1.5 договору, об`єкт оренди був переданий ГО «Оновлення життя» у користування за актом №1 приймання-передачі.

Відповідно, за умовами п. 3.2 договору з дати підписання сторонами акта №1 орендареві (ГО «Оновлення життя») нараховується орендна плата, яка згідно з п. 3.3 договору має сплачуватись орендарем щомісяця, не пізніше 5-го числа поточного (оплачуваного) місяця.

Плата за оренду (за тимчасове користування Об`єктом оренди) за договором складається з двох частин: Орендної плати та Додаткової плати (експлуатаційних витрат), що узгоджено сторонами у Додатку №2 до договору.

Крім того, умовами договору (п. 3.6) передбачено обов`язок орендаря компенсувати витрати на комунальні послуги, якими орендар користується, та витрати на комунальні послуги в місцях загального користування.

Додатково суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не користувався комунальними послугами протягом березня 2022.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 90 488,83 грн заборгованості з додаткової плати (вартості експлуатаційних витрат) за березень, квітень, травень 2022 року та компенсації комунальних послуг за березень 2022 року.

Докази сплати відповідачем додаткової плати за березень-травень 2022 року та компенсації комунальних послуг за березень 2022 року у матеріалах справи відсутні.

Щодо доводів апелянта про те, що надані позивачем у матеріали справи акт здачі-прийняття наданих послуг №000018342022/3669 від 31.03.2022 та рахунок-фактура №000018342022/3669 від 31.03.2022 (компенсація комунальних послуг за березень 2022 року) йому не надсилались колегія суддів відзначає, що умовами договору на відповідача покладено обов`язок здійснювати Плату за оренду (складовою частиною якої є додаткова плата) та компенсацію комунальних послуг на підставі виставлених орендодавцем рахунків незалежно від факту одержання таких рахунків орендарем (п. п. 3.4 та 3.6.3 договору). І умовами п. 3.6.3 саме на орендаря (відповідача) покладено обов`язок з отримання рахунка та акта надання послуг щодо компенсації вартості комунальних послуг; водночас обов`язку вручати чи направляти рахунки (акти) орендодавцем орендарю умови договору не передбачають.

Доводи ГО «Оновлення життя» про сплату ним одразу після прийняття приміщення виставлених позивачем рахунків згідно з п. п. 3.2, 3.6.4, 3.14 договору (комунально-забезпечувальний платіж - 22280 грн; орендна плата за лютий - 195,99 грн та додаткова плата за лютий - 20579,12 грн (разом з ПДВ 24930,14 грн); грошові кошти забезпечення - 47038 грн) колегія суддів оцінює критично, виходячи з такого.

Згідно з п. 3.6.4 договору орендар має зобов`язання перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом 5 календарних днів з моменту підписання цього договору грошові кошти (комунально-забезпечувальний платіж) в розмірі подвійного розміру вартості найбільшого місячного обсягу споживання комунальних послуг згідно з погодженими з орендодавцем лімітами споживання комунальних послуг, що виконуватимусь функцію забезпечення та будуть гарантією належного виконання грошових зобов`язань з компенсації витрат за спожиті комунальні послуги протягом дії цього Договору. За період знаходження комунально-забезпечувального платежу на поточному рахунку орендодавця, а також за користування ним, не нараховуються відсотки та не передбачено інших видів компенсацій або плати за користування грошовими коштами. За ініціативою орендодавця поточна заборгованість орендаря по компенсації витрат за спожиті комунальні послуги може компенсуватися з комунально-забезпечувального платежу. В такому разі орендодавець виставляє орендарю рахунок на відновлення комунально-забезпечувального платежу або його частини, протягом 5 календарних днів з моменту отримання рахунка орендар має відновити початковий розмір цього платежу.

У випадку, якщо комунально-забезпечувальний платіж не був використаний у вищезазначеному порядку, він зараховується в рахунок компенсації витрат за спожиті комунальні послуги за останні два місяці строку оренди.

Якщо розмір комунально-забезпечувального платежу менший за розмір фактичних витрат за спожиті комунальні послуги за останні два місяці строку оренди, що підлягають компенсації, то орендар зобов`язаний здійснити оплату не покритого комунально-забезпечувальним платежем розміру фактичних витрат за спожиті комунальні послуги не пізніше 10-го числа місяця, що слідує за оплачуваним.

Якщо розмір комунально-забезпечувального платежу перевищує розмір фактичних витрат за спожиті комунальні послуги за останні два місяці строку оренди, що підлягають компенсації, то надлишок підлягає поверненню на рахунок орендаря протягом 15 календарних днів після повернення об`єкта оренди і підписання відповідного Акта №2.

Таким чином компенсація поточної заборгованості орендаря з компенсації витрат за спожиті комунальні послуги за ініціативою орендодавця може компенсуватися з комунально-забезпечувального платежу. Але такий порядок компенсації поточної заборгованості не є обов`язком орендодавця; у свою чергу орендар зобов`язаний сплачувати плату за оренду регулярно і щомісячно. З умов договору випливає, що орендодавець цілком вправі залишити комунально-забезпечувальний платіж для компенсації заборгованості в майбутньому, тим більше у разі, коли керівник орендаря виїхав за кордон на невизначений строк.

Щодо посилань скаржника на п. 3.14 договору колегія суддів відзначає, що за умовами цього пункту орендар вносить на поточний рахунок орендодавця грошові кошти, які є забезпеченням належного виконання орендарем негрошових зобов`язань за цьому договором, у т.ч. але не обмежуючись, щодо повернення об`єкта оренди орендодавцю у належному стані та належним чином. Сторони розуміють, що грошові кошти - забезпечення у розумінні цього договору не є орендною платою чи іншою платою за товари, роботи, послуги.

Отже, умовами договору спростовуються відповідні доводи скаржника, оскільки зазначені грошові кошти забезпечення взагалі не можуть бути використані як плата за оренду, в т.ч. додаткова плата.

Доводи апеляційної скарги про те, що у зв`язку з воєнним станом приміщення не використовувалось ГО «Оновлення життя» за цільовим призначенням, визначеним п. 1.2. договору, спростовуються положеннями ч. 5 ст. 262 ЦУ України, згідно з якою плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. У цьому випадку умовами договору встановлено саме щомісячну сплату Додаткової плати (експлуатаційних витрат), яка об`єктивно не пов`язана з суто фактом використання орендованого приміщення і про стягнення якої просить позивач. При цьому вимог про стягнення орендної плати, тобто плати саме за користування приміщенням, позивач не заявляє.

Крім цього, вказані вище доводи спростовуються визнаним відповідачем у апеляційній скарзі фактом перебування речей відповідача у орендованому приміщенні.

Щодо доводів скаржника про неможливість використання ним об`єкта оренди через обставини, за які він не відповідає, в т.ч. у зв`язку з недопуском його членів у приміщення 20.04.2022 та 26.04.2023, а відтак про наявність передбачених ч. 6 ст. 762 ЦК України підстав звільнення його від сплати орендної плати, колегія суддів зазначає таке.

На підтвердження вказаних обставин відповідач надає складені ним в односторонньому порядку акти про недопуск до об`єкта оренди від 20.04.2022 та від 26.04.2022.

На переконання апеляційного господарського суду, надані відповідачем акти не можуть бути визнані належним доказом на підтвердження факту недопуску представників відповідача до об`єкта оренди. Адже, по-перше, відповідач не надав доказів того, що громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , котрі склали ці акти, є членами (учасниками) ГО «Оновлення життя», уповноваженими вчиняти певні дії від імені Організації. По-друге, навіть в разі надання відповідних доказів, ці акти мали б оцінюватись як такі, що складені відповідачем (тобто заінтересованою особою) в односторонньому порядку, без залучення свідків або інших незаінтересованих осіб, з відповідними процесуальними висновками суду.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПАТ «Агропромсистема» та стягнення з ГО «Оновлення життя» 90 488,83 грн заборгованості з додаткової плати за березень, квітень, травень 2022 року та компенсації комунальних послуг за березень 2022 року.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу без участі та належного повідомлення відповідача чим відібрав у нього можливість надати докази та навести доводи по даній справі, колегія суддів зазначає таке.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (Рішення у справі "Рябих проти Росії").

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом п. п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою в т.ч. у зв`язку (з посиланням) із закінченням строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Апеляційний господарський суд встановив, що Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.07.2022 прийняв позовну заяву ПАТ «Агропромсистема» до розгляду, відкрив провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвала від 29.07.2022 була направлена ГО «Оновлення життя» засобами поштового зв`язку (поштове повідомлення №0105492568852) на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі: вул. Райдужна, буд. 55, кв. 153, м. Київ, 02218. Однак конверт із зазначеною ухвалою повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: «За закінченням терміну зберігання».

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд першої інстанції належно повідомив відповідача про розгляд справи. Відтак порушення норм процесуального права, на які вказує відповідач у апеляційній скарзі, не встановлені, передбачені п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України підстави для скасування рішення відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації «Оновлення життя» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/5930/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/5930/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/5930/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.05.2023.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

І.П. Ходаківська