Ухвала

від 22.05.2023 по справі 916/266/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/266/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "ДОБРОБУД-ГРАД"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі

за позовом Приватного підприємства "ДОБРОБУД-ГРАД"

до 1) Одеської міської ради;

2) Управління капітального будівництва Одеської міської ради

про стягнення 28 681 170,2 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Касаційного господарського суду від 20.03.2023 вперше подану касаційну скаргу Приватного підприємства "ДОБРОБУД-ГРАД" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі № 916/266/21 повернуто на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки скаржником у встановлений строк не усунуто її недоліки, зокрема не подано доказів сплати судового збору у розмірі 860 435,11 грн за подання касаційної скарги.

02.05.2022 до Касаційного господарського суду вдруге надійшла касаційна скарга Приватного підприємства "ДОБРОБУД-ГРАД" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі № 916/266/21.

Вдруге подана касаційна скарга Приватного підприємства "ДОБРОБУД-ГРАД" не відповідає вимогам статті 290 ГПК України, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті четвертої Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскаржуваною постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 06.12.2021 у справі № 916/266/21, яким задоволено позов про стягнення 28 681 170,2 грн, та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Відтак, скаржник при зверненні з цією касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, повинен сплатити судовий збір у розмірі 860 435,11 грн (28 681 170,2 грн х 1,5 % х 200 %).

Проте, в порушення зазначених вимог, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Водночас, скаржником до касаційної скарги додано клопотання про відстрочення сплати судового збору за звернення з цією скаргою до ухвалення рішення у справі, яке обґрунтоване тим, що військова агресія Російської Федерації призвела до кризового стану економіки України, що також вплинуло на майновий стан суб`єктів господарювання, а будівельна діяльність позивача майже зупинена, тому розмір судового збору є значним для підприємства.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено право суду враховуючи майновий стан сторони за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Правовий висновок щодо застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, згідно з яким Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених в статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

При цьому, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Подібна за змістом позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20 та ухвалах від 05.03.2021 у справі № 910/9741/20, від 06.01.2021 у справі № 927/579/19, від 18.05.2020 у справі № 910/704/19, від 24.01.2020 у справі № 915/923/15.

При цьому, із системного аналізу змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої цієї норми не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Предмет спору, що розглядаєтьсяу цій справі, не пов`язаний з захистом соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тому підстав для задоволення клопотання скаржника (Приватне підприємство "ДОБРОБУД-ГРАД") про відстрочення сплати судового збору немає.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статті 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З огляду на відсутність умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", не вбачається правових підстав відстрочення сплати судового збору. Обставини, пов`язані зі скрутним матеріальним станом сторони, викликаним економічною кризою та воєнним станом, не передбачені вказаною нормою права, як умови для відстрочення сплати судового збору.

У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 860 435,11 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) ; код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»); призначення платежу: *; 101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).

Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду розміщено на офіційному веб-сайті Верховного Суду.

За приписами частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст оскаржуваної постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 складено 15.11.2022 о 12.10, отже з цієї дати почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на вищевказану постанову було 05.12.2022, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.

Вперше касаційну скаргу на вказане судове рішення апеляційного суду скаржником подано в межах встановленого на його оскарження строку 05.12.2022, однак з порушенням передбачених статтею 290 ГПК України вимог подання скарги, про які було зазначено в ухвалі Касаційного господарського суду від 23.12.2022 та надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржникові, для усунення зазначених в ній недоліків шляхом подання суду доказів сплати судового збору у розмірі 860 435,11 грн.

Копію ухвали Касаційного господарського суду від 23.12.2022 надіслано скаржнику за вказаним у касаційній скарзі адресами: 65078 м. Одеса, вул. Гайдара, 26, кв.78 та 65069 м. Одеса, вул. Марсельська, 2Б.

Скаржник (Приватне підприємство "ДОБРОБУД-ГРАД") недоліки вперше поданої касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі № 916/266/21 не усунув, внаслідок чого матеріали скарги було повернуто відповідно до ухвали Касаційного господарського суду від 20.03.2023.

У вказаній ухвалі суду зазначено, що 03.02.2023 та 15.03.2022 до Касаційного господарського суду надійшли поштові повернення надісланої скаржнику копії ухвали Верховного Суду від 23.12.2022 у справі № 916/266/21 за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пункту 94 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил.

Пунктом 117 Правил передбачено, що після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

У зв`язку з закінченням терміну зберігання поштового відправлення ухвали Верховного Суду від 23.12.2022 у справі № 916/266/21 та відсутністю у матеріалах скарги будь-яких відомостей щодо наявності у скаржника інших поштових адрес та засобів зв`язку, судом було постановлено ухвалу від 20.03.2023 про повернення касаційної скарги Приватного підприємства "ДОБРОБУД-ГРАД" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі № 916/266/21 на підставі частини другої статті 292 ГПК України, оскільки скаржником у встановлений строк не усунуто її недоліки.

27.04.2023 Приватне підприємство "ДОБРОБУД-ГРАД" вдруге надіслало касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі № 916/266/21, що підтверджується поштовим конвертом, тобто з порушенням встановленого строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини другої статті 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Крім цього, частиною третьою статті 288 ГПК України передбачена можливість поновлення строку на касаційне оскарження у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Матеріали вдруге поданої касаційної скарги містять клопотання Приватного підприємства "ДОБРОБУД-ГРАД" про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у цій справі, яке обґрунтовано тим, що у зв`язку з неотриманням ухвали суду від 23.12.2022 про залишення вперше поданої касаційної скарги без руху та поверненням скарги ухвалою суду від 20.03.2023, яку було отримано 26.04.2023, скаржник невідкладно повторно подав касаційну скаргу разом з клопотанням про відстрочення сплати судового збору з метою усунення недоліків вперше поданої скарги.

Викладені обставини скаржник просить визнати поважними причинами з посиланням на своєчасність подання першої касаційної скарги та права на доступ до суду, а також поновити пропущений строк звернення з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у цій справі.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок з доведення яких покладено на скаржника.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( частина третя статті 13 ГПК України).

Суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 119 ГПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку касаційного оскарження зазначено про невідкладне повторне подання касаційної скарги з метою усунення недоліків вперше поданої скарги, однак замість усунення причин повернення касаційної скарги, скаржником вдруге не виконано вимог процесуального законодавства щодо сплати судового збору та подано безпідставне клопотання про відстрочення сплати судового збору, що свідчить про відсутність наміру виконати обов`язок щодо вчинення відповідної процесуальної дії з дотримання вимог подання касаційної скарги протягом тривалого терміну, який становить близько п`яти місяців з моменту першого звернення 05.12.2022.

Касаційну скаргу скаржник вдруге надіслав до суду касаційної інстанції 27.04.2023, з порушенням встановленого Кодексу строку на касаційне оскарження близько п`яти місяців без належного обґрунтування причини пропуску процесуального строку з наданням відповідних доказів в підтвердженням їх поважності.

Посилання скаржника на неотримання ухвали суду про залишення вперше поданої касаційної скарги судом не приймаються до уваги, оскільки вказана ухвала була направлена судом поштою за зазначеними в скарзі адресами, будь-яких відомостей щодо наявності у скаржника інших поштових адрес та засобів зв`язку матеріали касаційної скарги, як першої так і другої, не містять.

За змістом частини сьомої статті 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заявник у свою чергу наділений правом ознайомлюватися із матеріалами справи, отримувати із них витяги, копії (стаття 42 ГПК України).

З огляду на вказане, підстави поновлення строку касаційного оскарження, викладені у клопотанні заявника, визнаються судом неповажними.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

При цьому якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

Скаржником не наведено переконливих доказів на підтвердження наявності особливих і непереборних обставин, що перешкоджали йому протягом передбаченого строку звернутися до суду із касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі № 916/266/21 з урахуванням вимог процесуального законодавства.

Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 292 ГПК України колегія суддів суду касаційної інстанції розглянула заяву скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та не вважає викладені обставини такими, які б об`єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого строку з дотриманням вимог щодо її оформлення, тому підстави наведені у клопотанні про його поновлення визнаються судом неповажними та такими, що не підтверджуються доказами.

Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до положень частини третьої вищезазначеної статті касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга Приватного підприємства "ДОБРОБУД-ГРАД" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі № 916/266/21 підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду доказу сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 860 435,11 грн та заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для його поновлення і наданням відповідних доказів на підтвердження цих підстав.

Крім цього, статтею 291 ГПК України визначено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

До матеріалів касаційної скарги не додано доказів надіслання її копії іншим учасникам справи.

Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги статті 291 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 287-292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "ДОБРОБУД-ГРАД" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі № 916/266/21 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржникові.

2. Роз`яснити Приватному підприємству "ДОБРОБУД-ГРАД", що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, касаційна скарга буде повернута або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено на підставі положень пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.

3. Копію цієї ухвали надіслати скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ