Постанова

від 17.05.2023 по справі 707/206/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 707/206/22

провадження № 61-9369св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватне підприємство «ФІШ.КА», Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИСТАНЬ-17», Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВЕСТА»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - адвоката Коханія Олексія Володимировича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 червня 2022 року, ухвалене у складі судді Тептюка Є. П., та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Сіренка Ю. В., Гончар Н. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 рокуАкціонерне товариство «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ» (далі - АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «ФІШ.КА» (далі - ПП «ФІШ.КА»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИСТАНЬ-17» (далі - ТОВ «ПРИСТАНЬ-17»), Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВЕСТА» (далі - ТОВ «КОМПАНІЯ ВЕСТА») про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ» мотивувало тим, що 25 лютого 2020 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № РР/22/167 (з ануїтентними платежами). За умовами пункту 1.1. кредитного договору, позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 700 000,00 грн на споживчі потреби з кінцевою датою повернення кредиту 22 лютого 2030 року.

Пунктом 1.4.2 кредитного договору передбачено, що кредит надається шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 4.1. позичальник повертає кредит щомісячно, згідно з встановленим графіком, починаючи з 10 березня 2020 року. Пунктами 3.1 та 3.2 кредитного договору передбачено, що позивач щомісячно нараховує проценти за кредитом, згідно зі встановленою процентною ставкою.

Пунктом 1.3.1. кредитного договору, в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором, сторони передбачили іпотеку нежилого приміщення загальною площею 986,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ; іпотеку житлового будинку, загальною площею 159,7 кв. м, житловою площею 67,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ; іпотеку земельної ділянки, кадастровий номер 110136700:04:030:0008, загальною площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1

25 лютого 2020 року між банком і ОСОБА_2 , між банком і ПП «ФІШ.КА», між банком і ТОВ «ПРИСТАНЬ-17», між банком і ТОВ «КОМПАНІЯ ВЕСТА» укладені договори поруки на забезпечення виконання зобов`язання за вказаним вище кредитним договором.

Відповідно до пунктів 2.5 договорів поруки, які були укладені окремо з кожним відповідачем, поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі, боржник і поручитель відповідають, як солідарні боржники.

25 лютого 2020 року банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав ОСОБА_1 кредит, перерахувавши кредитні кошти на рахунок позичальника.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, кредит та нараховані проценти не сплачує, станом на 10 січня 2022 року наявна заборгованість у розмірі 4 315 169,77 грн, із яких: прострочена заборгованість за основним зобов`язанням - 3 497 363,50 грн; прострочена заборгованість за процентами - 800 117,94 грн; інфляційні витрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 842,04 грн; 3 % річних - 16 846,29 грн.

Позивач вказував, що 01 жовтня 2021 року направив всім відповідачам повідомлення-вимогу про дострокове виконання зобов`язання, однак відповідачі залишили вимоги без виконання та протягом 60 календарних днів не погасили прострочену заборгованість, що обумовило звернення з цим позовом до суду.

АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ» просило суд:

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прострочену заборгованість за договором про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22/167 у розмірі 4 315 169,77 грн;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ПП «ФІШ.КА» прострочену заборгованість за договором про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22/167 у розмірі 4 315 169,77 грн;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «ПРИСТАНЬ-17» прострочену заборгованість за договором про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22/167 у розмірі 4 315 169,77 грн;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «КОМПАНІЯ ВЕСТА» прострочену заборгованість за договором про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22/167 у розмірі 4 315 169,77 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 24 червня 2022 року позов АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ» прострочену заборгованість за договором про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22/167 станом на 10 січня 2022 року у розмірі 4 315 169,77 грн, із яких: прострочена заборгованість за основним зобов`язанням - 3 497 363,50 грн; прострочена заборгованість за процентами - 800 117,94 грн; інфляційні витрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 842,04 грн; 3 % - 16 846,29 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ПП «ФІШ.КА» на користь АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ» прострочену заборгованість за договором про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22/167 станом на 10 січня 2022 року у розмірі 4 315 169,77 грн, із яких: прострочена заборгованість за основним зобов`язанням - 3 497 363,50 грн; прострочена заборгованість за процентами - 800 117,94 грн; інфляційні витрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 842,04 грн; 3 % - 16 846,29 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «ПРИСТАНЬ - 17» на користь АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ» прострочену заборгованість за договором про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22/167 станом на 10 січня 2022 року у розмірі 4 315 169,77 грн, із яких: прострочена заборгованість за основним зобов`язанням - 3 497 363,50 грн; прострочена заборгованість за процентами - 800 117,94 грн; інфляційні витрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 842,04 грн; 3 % - 16 846,29 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «КОМПАНІЯ ВЕСТА» на користь АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ» прострочену заборгованість за договором про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22/167 станом на 10 січня 2022 року у розмірі 4 315 169,77 грн, із яких: прострочена заборгованість за основним зобов`язанням - 3 497 363,50 грн; прострочена заборгованість за процентами - 800 117,94 грн; інфляційні витрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 842,04 грн; 3 % - 16 846,29 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП «ФІШ.КА», ТОВ «ПРИСТАНЬ-17», ТОВ «КОМПАНІЯ ВЕСТА» на користь АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ» витрати по сплаті судового збору по 12 945,51 грн

з кожного.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Коханія О. В. залишено без задоволення, рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 червня 2022 року залишено без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що 29 вересня 2021 року банк надіслав позичальнику та поручителям повідомлення-вимоги про повне дострокове погашення наявної кредитної заборгованості, що відповідає приписам частини другої статті 1050 ЦК України про зміну строків виконання зобов`язань у повному обсязі. Тому у позичальника та поручителів виникло зобов`язання про повне погашення заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи ту обставину, що позичальник та поручитель мають солідарний обов`язок з виконання кредитних зобов`язань перед кредитором, повідомлення хоча б одного з них про наявність вимоги кредитора достроково у повному обсязі погасити кредитну заборгованість у зв`язку з порушенням стороною позичальника договірних зобов`язань, що має місце у даному випадку, свідчить про те, що строк виконання зобов`язань позичальника у повному обсязі є таким, що настав.

Крім того, кредитний договір повністю або частково недійсним не визнавався, отже, є чинним, таким, що породжує права та обв`язки сторін.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявлених банком вимог.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що у вимозі від 29 вересня 2021 року сформована сума простроченої заборгованості за процентами 529 539,85 грн, а на момент подання позову вказаний борг позивачем визначено у розмірі 800 117,94 грн, суд апеляційної інстанції вказав, що ці доводи оцінює критично, оскільки у вимозі, адресованій скаржнику, не вказано точну суму заборгованості за процентами, а натомість міститься посилання на умови кредитного договору про порядок їх нарахування та необхідність уточнення точної суми заборгованості з кредитором під час її погашення.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що висловлюючи свою незгоду з визначеною банком сумою заборгованості, відповідач не надав суду контррозрахунку боргу та не довів належними та обґрунтованими доказами належну до стягнення з відповідачів суму боргу, не подав клопотань до суду першої інстанції щодо призначення відповідних експертних досліджень.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 червня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову

у задоволенні позову.

У жовтні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Коханій О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 червня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, оскільки кредитор пред`явив вимогу до позичальника про повне повернення боргу, після чого продовжував нараховувати проценти.

Посилаючись на порушення норм процесуального права, заявник указує, що суд апеляційної станції не врахував його клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, а ухвалив судове рішення, чим не надав йому можливості представити у судовому засіданні аргументи на спростування доводів банку.

Крім того, суди попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини справи, зокрема, те, що позичальник отримував кредит для ведення підприємницької діяльності. Частина коштів була використана на погашення кредиту, отриманого позичальником як фізичною особою-підприємцем. Використання коштів споживчого кредиту на підприємницьку діяльність унеможливлює нарахування на них процентів за споживчим кредитом, оскільки ці кошти не використовувалися на споживчі цілі.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Коханія О. В. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20).

Посилаючись на положення частини другої статті 555 ЦК України, представник заявника стверджує про право поручителя висунути проти кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов`язані з особою боржника. Вказує на відсутність обов`язку як поручителя нести відповідальність за невиконання зобов`язань позичальником, оскільки договір споживчого кредиту від 25 травня 2020 року не є договором споживчого кредитування за своє суттю. Вказаний договір укладено з метою приховування кредитування підприємницької діяльності відповідача ОСОБА_1 .

Крім того, представник заявника вказує на необхідність застосування конкретного способу захисту цивільних прав та вказує, що якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема, відсутність підстав для його нарахування.

Суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини першої статті 1048, частини другої статті 1050 ЦК України, оскільки стягнули нараховані після пред`явлення досудової вимоги позичальнику та поручителю проценти за користування кредитом.

Крім того, вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідачі не надали контррозрахунку боргу, оскільки такий розрахунок міститься у клопотанні про призначення судово-економічної експертизи, у задоволенні якого відмовив суд апеляційної інстанції.

Наведені доводи щодо безпідставності та помилковості нарахування були озвучені як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанцій.

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги

У листопаді 2022 року представник АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» - адвокат Єфремова І. В. подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.

Звертає увагу суду, що правовідносини, які виникли у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), на яку посилаються заявники, та у справі, яка є предметом касаційного перегляду, не є подібними, оскільки у справі №444/9519/12 зі спливом строку кредитування припинилося право нараховувати проценти за кредитом, натомість у цій справі дата повернення кредиту - 22 лютого 2030 року, тобто проценти нараховано в межах строку кредитування. Згідно з пунктом 3.1 договору споживчого кредитування, проценти нараховуються за фактичний строк користування кредитом. Сторони у кредитному договорі на підставі вільного волевиявлення обумовили та погодили право позивача нараховувати проценти за фактичний строк користування кредитом.

У листопаді 2022 року представник АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» - адвокат Єфремова І. В. подала до Верховного Суду відзив, у якому просила залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Коханія О. В. без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.

Звертає увагу, що суди попередніх інстанцій не зобов`язані були враховувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), оскільки спір у цій справі стосувався стягнення боргу, процентів, пені після спливу строку кредитування, натомість у справі, яка є предметом касаційного перегляду, проценти нараховувалися у межах строку кредитування.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із Черкаського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Коханій О. В., звільнено від сплати судового збору ОСОБА_2 , відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано матеріали справи із Черкаського районного суду Черкаської області.

У жовтні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного суду від 06 грудня 2022 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Коханій О. В. задоволено, зупинено виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 червня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року до закінчення перегляду справи у касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 лютого 2020 року між АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладений договір про споживчий кредит № РР/22/167 (з ануїтентними платежами). За умовами пункту 1.1. кредитного договору банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 3 700 000,00 грн на споживчі потреби з кінцевою датою повернення кредиту - 22 лютого 2030 року.

Згідно з пунктом 1.4.2 кредитного договору кредит надається шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 4.1. позичальник повертає кредит щомісячно, згідно із встановленим графіком, починаючи з 10 березня 2020 року. Пунктами 3.1 та 3.2 кредитного договору передбачає, що банк щомісячно нараховує проценти за кредитом, згідно зі встановленою договором процентною ставкою.

У пункті 1.3.1 кредитного договору вказано, що в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором, сторони передбачили іпотеку нежилого приміщення, загальною площею 986,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ; іпотеку житлового будинку, загальною площею 159,7 кв. м, житловою площею 67,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ; іпотеку земельної ділянки, кадастровий № 7110136700:04:030:0008, загальною площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ; поруку ОСОБА_2 , ПП «ФІШ.КА», ТОВ «ПРИСТАНЬ-17», ТОВ «КОМПАНІЯ ВЕСТА».

Згідно з пунктом 5.6 кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язаний повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування ним та неустойки, передбачені цим договором.

У пункті 5.10 кредитного договору зазначено, що ОСОБА_1 зобов`язаний достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та неустойки у випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством України.

25 лютого 2020 року на особовий рахунок ОСОБА_1 згідно з договором № РР/22/167 зараховано 3 700 000,00 грн.

На забезпечення виконання кредитного договору, 25 лютого 2020 року між АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» і ОСОБА_2 укладений договір поруки № РР/22/16/167/Р1; між АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» і ПП «ФІШ.КА» укладений договір поруки № РР/22/16/167/Р4; між АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» і ТОВ «ПРИСТАНЬ-17» укладений договір поруки № РР/22/16/167/Р3; між АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» і ТОВ «КОМПАНІЯ ВЕСТА» укладений договір поруки № РР/22/16/167/Р2.

Відповідно до пункту 2.5 договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі, боржник і поручитель відповідають, як солідарні боржники.

29 вересня 2021 року банк склав та направив позичальнику повідомлення-вимогу про дострокове виконання зобов`язання боржника за договором про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22/167, у якій зазначено: « ОСОБА_1 порушує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту (пункт 4.1 та пункт 5.6) та сплати процентів за користування кредитом (пункт 4.2), внаслідок чого, станом на 29 вересня 2021 року існує заборгованість за договором споживчого кредиту від 25 лютого 2020 року № РР/22/167 у розмірі 4 093 949,25 грн, що включає в себе: заборгованість за основним зобов`язанням - 3 480 381,06 грн; прострочену заборгованість за основним зобов`язанням - 16 982,44 грн; заборгованість за процентами - 67 045,90 грн; прострочену заборгованість за процентами - 529 539,85 грн….

Звертаємо увагу, що згідно з умовами кредитного договору сума заборгованості кожен день збільшується, а тому в день її погашення, необхідно з`ясувати остаточну суму заборгованості у працівників відділення АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» під час здійснення оплати….».

29 вересня 2021 року аналогічні повідомлення-вимоги банк склав та направив поручителям.

Згідно з наявними у матеріалах справи описами вкладень у цінний лист, 01 жовтня 2021 року банк направив позичальнику та поручителям повідомлення-вимогу про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.

Встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 отримали вимогу про дострокове повернення кредитних коштів особисто 22 жовтня 2021 року. Вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, що направлялись поручителям ПП «ФІШ.КА», ТОВ «ПРИСТАНЬ-17», ТОВ «КОМПАНІЯ ВЕСТА», були повернуті позивачу за закінченням встановленого терміну зберігання.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеного банком за договором від 25 лютого 2020 року № РР/22/167, станом на 10 січня 2022 року заборгованість ОСОБА_1 становить 4 315 169,77 грн, із яких: прострочена заборгованість за основним зобов`язанням - 3 497 363,50 грн; прострочена заборгованість за процентами - 800 117,94 грн; інфляційні витрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 842,04 грн; 3 % річних - 16 846,29 грн, нараховані у відповідності до вимог частини другої статті 625 ЦК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційні скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - адвоката Коханія О. В. підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам закону у повній мірі не відповідають.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Установлено, що банк заявив до позичальника та поручителів повідомлення-вимогу про дострокове виконання зобов`язання боржника за договором про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22/167.

Отже, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що пред?явивши 29 вересня 2021 року до позичальника досудову вимогу про дострокове повернення кредиту, банк змінив строк виконання основного зобов?язань за кредитним договором (частина друга статті 1050 ЦК України), а тому відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти та пеню до закінчення строку дії кредитного договору.

Однак, спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що у вимозі від 29 вересня 2021 року сформована сума простроченої заборгованості за процентами 529 539,85 грн, а на момент подання позову, вказаний борг позивачем визначено у розмірі 800 117,94 грн, суд апеляційної інстанції вказав, що ці доводи оцінює критично, оскільки у вимозі, адресованій скаржнику, не вказано точну суму заборгованості за процентами, а натомість міститься посилання на умови кредитного договору про порядок їх нарахування та необхідність уточнення точної суми заборгованості з кредитором під час її погашення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на таке.

АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ» використало право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, пред`явивши до позичальника та поручителів повідомлення-вимогу про дострокове виконання зобов`язання боржника за договором про споживчий кредит.

Окрім того, колегія суддів враховує, що з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що постановою Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі № 707/782/22 (провадження № 61-12126св22) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ» про визнання недійсним договору про споживчий кредит залишено без змін рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 червня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року про відмову у задоволенні позову, оскільки суди не встановили підстав, які свідчили б про невідповідність умов договору про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22/167 вимогам законодавства, а доводи позивачів в цій частині ґрунтуються на їх припущеннях і спростовуються власне змістом договору та додатків до нього (ЄДРСР № 109491693).

За таких обставин та враховуючи, що договір про споживчий кредит (його окремі умови) є дійсним, вимоги банку про солідарне стягнення заборгованості із відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за кредитним договором є обґрунтованими у сумах, визначених у вимозі про дострокове повернення кредиту від 29 вересня 2021 року: 3 497 363,50 грн - заборгованість за кредитом, 529 539,85 грн - заборгованість за процентами (що були нараховані до пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту), інфляційні витрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 842,04 грн, нараховані у відповідності до вимог частини другої статті 625 ЦК України; 3 % річних - 16 846,29 грн, нараховані у відповідності до вимог частини другої статті 625 ЦК України.

В частині стягнення суми 270 578,09 грн (800 117,94 грн - 529 539,85 грн), тобто процентів за користування кредитом, нарахованих після пред`явлення повідомлення-вимоги про дострокове повернення кредиту, вимоги банку є безпідставними.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставин справи, однак неправильно застосували положення статті 1050 ЦК України.

Тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні у частині стягнення розміру нарахованих процентів за користування кредитними коштами позичальнику ОСОБА_1 та поручителю ОСОБА_2 після пред`явлення вимоги.

Отже, доводи касаційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо правильності застосування положень частини другої статті 1050 ЦК України з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) частково знайшли своє підтвердження.

Твердження представника банку про право банку нараховувати проценти за фактичний строк користування кредитом, викладені у відзивах на касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , колегія суддів до уваги не бере з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 123 постанови від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-80гс20) вказала, що з огляду на умови кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.

Однак, згодом, у пункті 140 постанови від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду уточнила вказаний вище висновок таким: «У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».

При цьому у пункті 146 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та підтвердженого у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).

Таким чином, твердження банку про необхідність нарахування процентів за «фактичне користування кредитом» по день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитного договору не ґрунтуються на нормі закону. Колегія суддів підкреслює, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту після прострочення виконання грошового зобов`язання нараховуються проценти за порушення грошового зобов`язання у розмірі, визначеному законом або договором (частина друга статті 625 ЦК України).

Цим правом банк скористався, заявивши одночасно вимогу про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, розмір і порядок нарахування яких відповідачами не спростовано.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення норм процесуального права внаслідок неврахування судом апеляційної інстанції його клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, колегія суддів спростовує. Так, із протоколу судового засідання від 13 вересня 2022 року, проведеного судом апеляційної інстанції у режимі відеоконференції, вбачається, що суд з дотриманням процесуальних норм розглянув клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, з`ясував думку учасників судового засідання з цього приводу, та прийшов до висновку про відхилення цього клопотання.

Інші доводи касаційних скарг ОСОБА_1 , представника ОСОБА_4 - адвоката Коханія О. В. про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення

у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій правильно встановив фактичні обставини справи, однак неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положення статей 1048, 1050 ЦК України, тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій підлягають зміні у частині розміру стягнення заборгованості за процентами з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 та розподілу судових витрат у суді першої та апеляційної інстанцій з прийняттям постанови про стягнення боргу у загальному розмірі 4 044 591,68 грн, із яких: 3 497 363,50 грн - заборгованість за кредитом, 529 539,85 грн - заборгованість за процентами, інфляційні витрати - 842,04 грн, 3 % річних - 16 846,29 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Згідно з частиною 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою суду касаційної інстанції від 06 грудня 2022 року було зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду у касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про зміну судових рішень у частині розміру стягнення заборгованості за процентами з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 , тому виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 червня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у незміненій частині підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, підлягає зміні рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині покладення витрат зі сплати судового збору на відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Звертаючись до суду першої інстанції, банк сплатив судовий збір у розмірі 64 727,56 грн.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 08 серпня 2022 року ОСОБА_2 було відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 19 418,27 грн.

У відповідності до вимог пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подачу касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору за подачу касаційної скарги.

Верховний Суд змінив рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині розміру вимог, заявлених до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ухваленням судового рішення про часткове задоволення позову, який задоволено на 93,7%.

Таким чином, із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 12 129,94 грн з кожного за розгляд справи у суді першої інстанції, який розраховано таким чином: 93,7% від 64 727,56 грн (суми судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви в суді першої інстанції) становить 60 649,7 грн.

Оскільки відповідачів у справі п`ять, а судовий збір стягується з відповідачів у дольовому порядку у рівних частках, то 60 649,7 грн : 5 = 12 129,94 грн.

Із ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанцій (93,7% від 19 418,27 грн (суми судового збору, стягнутого з ОСОБА_2 за розгляд справи в суді апеляційної інстанції) становить 18 194,9 грн.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - адвоката Коханія Олексія Володимировича задовольнити частково.

Змінити рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 червня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у частині розміру стягнення заборгованості за процентами з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та в частини розподілу судового збору.

Позов Акціонерного товариства «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути солідарно на користь Акціонерного товариства «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 25 лютого 2020 року № РР/22/167 у загальному розмірі 4 044 591,68 грн, із яких: 3 497 363,50 грн - заборгованість за кредитом, 529 539,85 грн - заборгованість за процентами, інфляційні витрати - 842,04 грн, 3 % річних - 16 846,29 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ» судовий збір у розмірі 12 129,94 грн з кожного, за розгляд справи у суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 18 194,9 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 червня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 червня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у незміненій частині.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

С. Ф. Хопта