Рішення

від 18.05.2023 по справі 442/771/22

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/771/22

Провадження №2/442/163/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2023 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі головуючої судді: Гарасимків Л.І.,

при секретарі Петрів В.М.

за участю представника позивача - адвоката Возняк В.Й.

представника відповідача Дрогобицької міської ради Сенців М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Державного кадастрового реєстратора, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Приватного акціонерного товариства «Дрогобицький Агротехсервіс» про усунення перешкод у здійсненні користування та розпорядження нерухомим майном шляхом визнання недійсним та скасування рішення та державної реєстрації земельної ділянки,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з врахуванням уточнених позовних вимог до Дрогобицької міської ради, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Державного кадастрового реєстратора, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Приватного акціонерного товариства «Дрогобицький Агротехсервіс» про усунення перешкод у здійсненні користування та розпорядження нерухомим майном шляхом визнання недійсним та скасування рішення та державної реєстрації земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на підставі договору купівлі - продажу нежитлового приміщення від 25.10.2016 року вона є власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , позначеного на плані земельної ділянки літ. « А-2» загальною площею 365.2 кв.м.

Нежитлове приміщеннязнаходиться наземельній ділянці,яка згідноДержаного актусерія JIBза реєстраційним№11та рішенняДрогобицької міськоїради від16квітня 1994рокуза №72була переданау постійнекористування длявиробничих потребДрогобицькому виробничо-технічномуоб`єднанню АПК«Прикарпатгя»,правонаступником якогоє ПрАТ«Дрогобицький Агротехсервіс».Загальна площаданої земельноїділянки становить16,46га,цільове призначенняякої визначаєтьсязгідно вказаногоДержавного акту,та наякій знаходятьсятакож будівліі споруди,що перебуваютьу власностіПрАТ «ДрогобицькийАгротехсервіс».Оскільки земельнаділянка,на якійзнаходиться належнеїй нежитловеприміщення по АДРЕСА_1 перебуваєу власностіДрогобицької міськоїради,вона звернулась доостанньої іззаявою щодонадання дозволуна виготовленняпроекту землеустроющодо відведенняземельної ділянкипо АДРЕСА_1 ,орієнтовною площею1000кв.м.для доступута обслуговуваннянежитлового приміщенняпо АДРЕСА_1 ,позначене наплані лі.«А-2»,загальною площею365,2кв.м.Однак,після поданнявказаної заявиїй сталовідомо,що назгадану вищеземельну ділянкуДрогобицької міськоюрадою вже наданодозвіл нарозроблення проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки длябудівництва таобслуговування житловогобудинку,господарських будівельта спорудіншій особі,відповідачу по справі ОСОБА_2 на підставіп.1.18.рішення XIIIсесії Дрогобицькоїміської радивід 23.09.2021року за №636.

Зазначає, що згідно відомостей з публічної кадастрової карти ця земельна ділянка площею 1000 кв.м. кадастровий номер 4610600000:01:075:0059 знаходиться на території земельної ділянки, що є у постійному користуванні ПрАТ «Дрогобицький Агрогехсервіс» (перереєстрованого в ПрАТ «Дрогобицький Агротехсервіс») та відповідно, вона, як власник нежитлового приміщення має право на отримання цієї земельної ділянки у користування або у власність без зміни цільового призначення з метою забезпечення обслуговування та доступу до належного їй нежитлового приміщення.

3 вказаним рішенням Дрогобицької міської ради вона не згідна, оскільки вважає, що має переважне право на отримання у власність, або в користування вказаної вище земельної ділянки. А п. 1.18. рішення Дрогобицької міської ради XIII сесії від 23.09.2021 року за № 636, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та якій присвоєно кадастровий номер 4610600000:01:075:0059, не відповідає вимогам закону, і разом з тим порушує її право на отримання земельної ділянки для обслуговування і доступу до належного їй нежитлового приміщення. Крім того, згадане рішення Дрогобицької міської ради у вказаній частині порушує її законні права та інтереси, так як межа земельної ділянки згідно проекту землеустрою буде проходити менше 1-го метра від стіни належної їй нежитлової будівлі, і зокрема з боку парадного входу, що обмежує належний доступ та обслуговування нежитлового приміщення, яке перебуває у її власності.

Наведені обставини свідчать і про незаконність та протиправність державної реєстрації земельної ділянки площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 4610600000:01:075:0059 та дають підстави для скасування вказаної державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення відповідно до вимог ч. 10 ст. 24 закону України «Про Державний земельний кадастр».

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Возняк В.Й. позов підтримав, надав пояснення, аналогічні змісту позовної заяви. Просить таку задоволити.

Представник відповідача Дрогобицької міської Ради Сенців М. заперечила проти позовних вимог, посилаючись на поданий письмовий відзив на позовну заяву. Вважає заявлений позов безпідставним, необґрунтованим, таким, що не ґрунтується на вимогах закону. Зазначила, що позивач просить визнати недійсним та скасувати п.1.18 рішення Дрогобицької міської ради «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» від 23.09.2021 №636, однак звертає увагу, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання цієї ділянки у власність. Крім того вважає, що оскільки позивач оскаржує правомірність рішення саме про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, тобто рішення про надання земельної ділянки у користування або у власність позивачеві орган місцевого самоврядування ще не приймав, отже між сторонами в цьому випадку не виникло спору про право цивільне, а відтак спір у цій справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Просить закрити провадження у справі в цій частині. З приводу інших позовних вимог просить в задоволенні таких відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове зсідання не з`явився, хоч належним чином повідомлявся про дату та час судового розгляду справи. Причини неявки суд не повідомив та правом подати відзив щодо позову не скористався.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в судове засідання не з`явився, хоч належним чином повідомлявся про дату та час судового розгляду справи. Однак відзив на позовну заяву надіслав в якому просить в задоволенні позову відмовити. Крім того надіслав заяву про закриття провадження у справі, так як вважає, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідач Державний кадастровий реєстратор в судове зсідання не з`явився, хоч належним чином повідомлявся про дату та час судового розгляду справи. Причини неявки суд не повідомив та правом подати відзив щодо позову не скористався.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги Приватне акціонерне товариство « Дрогобицький Агротехсервіс» в судове засідання не з`явився, однак надіслав на адресу суду заяву з викладеними поясненнями по суті позову. В задоволенні позову не заперечує та просить розглядати справу за відсутності представника ПрА « Дрогобицький Агротехсервіс».

Відповідно п. 1 ч. 3ст. 223 ЦПК Україниякщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Частина першастатті 15 ЦК Українизакріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормахКонституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Статтю 78 ЗК Українивизначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності».

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідност. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 152 ЗК Українивстановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.

Відповідно до частини другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно до вимог частини першоїстатті 155 ЗК Україниу разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 ЦК Українивизначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1ст. 393 цього Кодексуправовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Верховний Суд у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 провадження №12-89гс18у зазначив, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу (позивача) не можна покладати обов`язок об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення.

Відповідно позивачем, яким об`єднано позовні вимоги про усунення перешкод користування та розпорядження земельною ділянкою, визнання недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимогу про скасування державної реєстрації земельної ділянки, обрано невірний спосіб захисту, що є підставою для відмови у позові.

Стаття 317 ЦК Українивизначає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК Українивизначено, що:

1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

4. Власність зобов`язує.

5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

6. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

7.Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

8. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

В законодавстві діє принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Тобто особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду має право на відповідну частину земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15.

Верховний Суд також зауважив, що межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначаються не відповідно до акта узгодження та визначення меж, а згідно з наявними планово-картографічними матеріалами та матеріалами кадастрової зйомки, що відповідає Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженоїнаказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року N 43, чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу нежитлового приміщення від 25.10.2016 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Лаганяк Р.І., зареєстрованого в реєстрі за № 710 належить нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , позначеного на плані земельної ділянки літ. « А-2» загальною площею 365.2 кв.м.

Нежитлове приміщення знаходиться на земельній ділянці, яка згідно Держаного акту серія JIB за реєстраційним №11 та рішення Дрогобицької міської ради від 16 квітня 1994року за №72 була передана у постійне користування для виробничих потреб Дрогобицькому виробничо-технічному об`єднанню АПК «Прикарпатгя», правонаступником якого є ПрАТ «Дрогобицький Агротехсервіс». Загальна площа даної земельної ділянки становить 16,46 га, цільове призначення якої визначається згідно вказаного Державного акту.

Згідно п.1.18 рішення XIII сесії восьмого скликання Дрогобицької міської ради від 23.09.2021 року за № 636 « Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», вбачається, що ОСОБА_2 , прож. М. Дрогобич, надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, земельну ділянку орієнтовною площею 1000 кв.м. на АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

З приписів статті 79-1 Земельного Кодексу України вбачається, що метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесенні інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. При цьому, не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено.

Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з`ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підстави для відмови у затвердженні проекту, рада може відмовити.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що стаття 118 Земельного кодексу України встановлює вичерпний перелік таких підстав, серед яких відсутня така підстава, як надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі на ту ж саму земельну ділянку. З огляду на це, є правильними висновки про те, що відповідна рада не має права відмовляти заявникові у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку із надання дозволу на розробку проекту землеустрою на ту ж саму земельну ділянку іншій особі.

Відповідно до вимог п.6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до органу місцевого самоврядування. У клопотанні зазначаються орієнтовні розміри земельної ділянки та її цільове використання. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною сьомою цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, значених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної .ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Тобто, Земельним кодексом України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або мотивовану відмову в наданні дозволу.

Аналіз статей 116, 118 Земельного Кодексу України вказує на те, що місцева рада не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою на одну й ту ж саму земельну ділянку. У даному випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і це не означає позитивного рішення місцевої ради про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16- ц (провадження № 14-301цс18) та в постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 295/14795/16-а, від 19 червня 2018 року у справі №750/8511/17, від 05 березня 2019 року у справі № 360/2334/17 та від 28 лютого 2020 року у справі №461/1257/17, від 15 березня 2021 року у справі №441/701/17? Верховного Суду від 27.03.2018 №463/3375/15-а та від 27.02.2020 у справі №120/1491/19-а (22 липня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №320/1177/19, адміністративне провадження №К/9901/29552/19 (СДРСРУ № 98493756).

Таким чином, рішення місцевої ради про надання відповідачу ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не встановлює обмежень щодо реалізації Позивачем права на отримання у встановленому законом порядку цієї земельної ділянки.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням проекту землеустрою є пропозицією цієї особи, щодо визначення конкретного предмета - земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою.

Таким чином, з вище наведеного вбачається, що права позивача ОСОБА_1 не порушені, бо нею не вчинені усі залежні від неї дії з такого оформлення.

Крім того позивачка ОСОБА_1 звернулася зі заявою про надання дозволу лише 31.12.2021, тобто після прийняття 23.09.2021 року спірного рішення, відтак спірне рішення не могло порушити її прав, оскільки станом на час його прийняття остання навіть не зверталась про виділення їй земельної ділянки.

Жодних документів позивачкою ОСОБА_1 не долучено до матеріалів справи і те, що для обслуговування нею нежитлового приміщення необхідна земельна ділянка саме такої конфігурації і саме такої площі. Не надано доказів, що вона користується вище вказаною земельною ділянкою та здійснює оплату за її користування, відповідно до вимог ст. 206 ЗК України.

Таким, чином враховуючи вище наведене та те, що позивачка ОСОБА_1 , яка об`єднала позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні користування та розпорядження нерухомим майном шляхом визнання недійсним та скасування рішення та державної реєстрації земельної ділянки, обрала невірний спосіб захисту, враховуючи правову позицію Верховного суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 провадження №12-89гс18у, що є підставою для відмови у позові.

Відповідно у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування п. 1.18. рішення Дрогобицької міської ради від 23.09.2021року за № 636, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, слід відмовити за безпідставністю та недоведеністю.

Вимоги про усунення перешкод позивачці в користуванні та розпорядженні нежитловим приміщенням по АДРЕСА_2 та скасування державної реєстрації земельної ділянки є похідними вимогами від інших вимог, у задоволенні яких відмовлено та враховуючи те, що такі вимоги обґрунтовані аналогічними підставами, суд дійшов висновку, що у задоволенні вказаних вимог слід також відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статями 11,16,391 ЦК України, статтями 78,116,118, 120, 122, Земельного Кодексу України статтями141,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Державного кадастрового реєстратора, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Приватного акціонерного товариства «Дрогобицький Агротехсервіс» про усунення перешкод у здійсненні користування та розпорядження нерухомим майном шляхом визнання недійсним та скасування рішення та державної реєстрації земельної ділянки - відмовити.

Судові витрати залишити за сторонами.

Скасувати вжиті ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.02.2022 року заходи забезпечення позову, а саме накладений арешт на земельну ділянку площею 1000 кв.м кадастровий номер кадастровий номер 4610600000:01:075:0059, АДРЕСА_2 та заборона винесення рішень по передачі Дрогобицькою міською радою (ЄДРПОУ 04055972) цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_2 (зареєстрований АДРЕСА_3 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24.05.2023 року.

Суддя: Л.І. Гарасимків