Рішення

від 16.05.2023 по справі 914/2548/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2023 Справа № 914/2548/22

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., за участю секретаря судового засідання Шевчук О. О., розглянув по суті у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства «Фруктторг», 79495, Україна, Львівська обл., м. Львів, м. Винники(з), вул. Галицька, 14б,до відповідача:Gospodarstwo Rolne Michal Michalczak, Polska 64-360 Zbaszyn, ul. Powstancow Wikr. 15,про: стягнення 31'069,20 євро попередньої оплати.За участю представників: позивача:Петролюк А. М. адвокат,відповідача:Когут І. Ю. адвокат.Вступ.

1.Спір у даній справі виник щодо повернення попередньої оплати, на яку не було здійснено поставки.

2.Основні питання, що підлягають з`ясуванню при вирішенні даного спору полягають у тому, чи є підстави для повернення попередньої оплати, на яку не було здійснено поставку, якщо, як вважає відповідач, у зобов`язанні не встановлений строк поставки, а відтак і не наступив строк для повернення передоплати. Якщо є підстави для повернення передоплати, яка правова підстава позову підлягає застосовуванню.

Аргументи сторін.

Обґрунтування позивача.

3.В обґрунтування позову зазначає, що між сторонами було укладено Контракт № 23/09 від 23.09.2020 на поставку Товару. Згідно з умовами цього Контракту відповідач зобов`язувався поставити позивачу товар, а останній прийняти такий і оплатити його вартість. Умовами Контракту також передбачено можливість попередньої оплати в розмірі 100%, з умовою: якщо в 30-денний строк товар не поступить на склад Покупця, передоплата повертається на розрахунковий рахунок Покупця.

4.Так, позивач вказує, що здійснив передоплату у розмірі 235'369,20 Євро, а відповідач здійснив поставку Товару на суму 204'300,00 Євро. На решту суми попередньої оплати поставка здійснена не була, передоплата не повернута.

5.Правовою підставою позову визначено норму ч. 2 ст. 693 ЦК України.

6.Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, як зазначено у позові, складається з судового збору та витрат на правову допомогу. Водночас, 14.03.2023 позивачем подано заяву про понесення судових витрат на перекладача у розмірі 25'277,50 грн, а у підготовчому засіданні 01.05.2023 адвокат позивача повідомив про те, що витрати на правничу допомогу не заявляються.

Заперечення відповідача.

7.Спірний Контракт не передбачає строку поставки товару, тому посилання на ч. 2 ст. 693 ЦК України є необґрунтованим. Окрім того, Контрактом не конкретизовано, яка саме подія є початком 30-денного строку, визначеного абз. 2 розділу 7 Контракту (Можлива передоплата в розмірі 100%, з умовою: якщо в 30-денний строк товар не поступить на склад Покупця, передоплата повертається на розрахунковий рахунок Покупця). Оскільки початок 30 денного строку з настанням певної події у Контракті не обумовлено, тому і немає підстав стверджувати, що відповідний строк для повернення передоплати сплив.

8.Контракт укладено на строк з 23.09.2020 по 31.12.2021. Вподальшому його дію продовжено до 31.12.2022.

9.Отже, оскільки позивач повідомлень про відмову від Контракту не надавав, як і вимоги про повернення суми передоплати, відповідач вважає, що станом на дату звернення до суду із даним позовом відсутній обов`язок з повернення коштів передоплати.

Обставини справи.

10.Між Фірмою Gospodarstwo Rolne Michal Michalczak (надалі Продавець) та ПП «Фруктторг» (надалі Покупець) укладено Контракт № 23/09 від 23.09.2020 (надалі Контракт). За умовами цього Контракту Продавець продав, а Покупець придбав овочі/фрукти, квіткову продукцію, саджанці (розділ 1 Контракту).

11.Розділом 2 Контракту закріплено, що ціни на товари встановлюються в Євро або Доларах США, включно з вартістю тари та упаковки. Ціни на товар та умови поставки у кожній партії, що постачається узгоджуються в інвойсі або в специфікації на цю партію та є невід`ємною частиною даного контракту. Загальна сума даного контракту необмежена та дорівнює сумі інвойсів. Ціни на товар варіюються залежно від пори року та ін. комерційних умов.

12.Умови постачання DDU Львів (р. 3 Контракту).

13.Згідно з розділом 7 Контракту розрахунки за товар, що постачається проводиться в Євро або в доларах США. Протягом 90 днів після надходження товару на територію України після завершення митного оформлення банківським перерахунком. Можлива передоплата у розмірі 100%, з умовою: якщо у 30-денний термін товар не надійде на склад «Покупця», передоплата повертається на розрахунковий рахунок «Покупця».

14.Розділ 12 Термін дії Контракту. Контракт дійсний з 23 вересня 2020 року по 31 грудня 2021 року. Якщо жодна із сторін не виявить свого бажання про припинення даного контракту, тоді контракт продовжується ще на один календарний рік.

15.Відповідно до платіжних доручень позивачем сплачено передоплату відповідачу на загальну суму 235'369,20 євро, що підтверджується матеріалами справи (копіями платіжних доручень у яких вказано у призначенні платежу kontrakt 23/09 z 23.09.2020) (т. 1 а.с. 16-24).

16.Відповідач на виконання взятих на себе зобов`язань поставив позивачу Товар на загальну суму 204'300,00 євро, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними деклараціями, рахунками-фактури, сертифікатами (т. 1 а.с. 25-129).

17.Для відновлення порушених прав та законних інтересів позивач звернувся до суду з даним позовом.

18.Ухвалою суду від 18.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.03.2023, провадження у справі зупинено для належного повідомлення відповідача.

19. 28 лютого 2023 року до суду надійшло підтвердження від уповноваженого органу Республіки Польща про вручення надісланих документів відповідачу.

20.Ухвалою суду від 01.03.2023 поновлено провадження у справі.

21. 14.03.2023 позивачем подано заяву про віднесення до судових витрат, витрат на послуги перекладача.

22.Протокольною ухвалою від 14.03.2023 відкладено підготовче засідання на 28.03.2023.

23.Відповідач 24.03.2023 подав клопотання про закриття провадження у справі, позивач 27.03.2023 подав заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

24.Підготовче засідання 28.03.2023 не відбулось, що відображено в ухвалі суду від 31.03.2023. Наступне засідання призначено на 06.04.2023. Протокольною ухвалою від 06.04.2023 відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, підготовче засідання відкладено на 27.04.2023.

25.Ухвалою суду від 18.04.2023 призначено підготовче засідання на 01.05.2023 у зв`язку з перебування головуючого судді на навчанні у період з 24.04-28.04.2023.

26.Вподальшому, відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду та відзив на позов, у якому зазначено, що вважати поданий відзив поданим після клопотання про залишення позову без розгляду.

27.Судом встановлено, що клопотання про залишення позову без розгляду надійшло на електронну адресу суду 15.04.2023, однак було зареєстроване відповідальним відділом 01.05.2023.

28.Протокольною ухвалою суду від 01.05.2023 судом відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду. Також, ухвалою суду від 01.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.05.2023.

29.У судовому засідання 01.05.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція суду.

30.Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

31.Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

32.Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

33.Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

34.Господарські зобов`язання між ОСОБА_1 та ПП «Фруктторг» виникли на підставі Контракт № 23/09 від 23.09.2020. Шляхом підписання такого договору сторони засвідчили, що досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

35.Як встановлено судом попередньо (у підготовчому засіданні 06.04.2023 при розгляді клопотання про закриття провадження у справі), згідно з п. 1 ст. 33 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 зобов`язання, що виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядковують ці відносини вибраному ними законодавству.

36.Контракт № 23/09 від 23.09.2020 не містить відомостей про місце його укладення.

37.Статтею 647 Цивільного кодексу України договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

38.Договір є укладеним, відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, коли сторони досягли згоди з усіх істотних його умов, це означає за загальним правилом, що саме оферент має оцінити повноту та безумовність акцепту. Саме оферент має оцінити суттєвість відхилення акцепту від «дзеркального» відображення оферти.

39.Прийняття акцепту, як і акцептування оферти, має відбуватися у формі згоди з його змістом, з часом отримання у зазначених вище випадках тощо. Все це дозволяє зробити висновок, що місце укладення договору визначає також і місце кінцевого погодження істотних його умов та умов договору в цілому. Даним місцем і є місцем проживання оферента, тобто особи, яка є ініціатором договору.

40.Отже, суд зазначив, що погоджується з доводами позивача, адже саме у такому випадку, який виник між сторонами спору, можна вважати договір укладеним, зокрема, коли позивач отримав підтвердження (згоду) на свою пропозиції про укладення договору та зміг оцінити усі істотні умови, щоб погодити такий договір. Відтак, судом було констатовано, що спірний Контракт № 23/09 від 23.09.2020 укладено у м. Львів-Винники.

41.За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

42.Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

43.Відповідно до частини другої статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

44.Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Абзацом другим розділу 7 Контракту передбачено, що можлива передоплата у розмірі 100%, з умовою: якщо у 30-денний термін товар не надійде на склад «Покупця», передоплата повертається на розрахунковий рахунок «Покупця».

45.Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

46.Отже, зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

47.Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. У даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару.

48.Водночас, судом встановлено, що спірний Контракт припинив свою дію 31.12.2022. Про вказане свідчить абз. 2 розділу 12 Контракту, з аналізу якого встановлено, що цей Контракт може бути продовженим ще на один календарний рік, якщо жодна із сторін не виявить свого бажання про припинення даного контракту.

49.Так, у матеріалах справи відсутні докази звернення однієї сторони до іншої з заявами про припинення Контракту. Таким чином, суд констатує, що Контракт № 23/09 від 23.09.2020 припинив свою дію 31.12.2022.

50.Згідно з ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

51.У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає закону, змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

52.Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

53.Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04. 2005, заява № 38722/02).

54.Статтею 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

55.Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

56.Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають нормам права.

57.Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

58.Також, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

59.Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

60.Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

61.У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

62.За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

63.Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

64.Подібні правові висновки сформовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 тощо.

65.Отже, суд з`ясувавши усі доводи та заперечення сторін щодо заявлених вимог, дійшов висновку застосувати такий спосіб захисту, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, керуючись ст. 693, 1212 ЦК України та стягнути 31'069,20 євро попередньої оплати.

66.Щодо заперечень відповідача, то суд зазначає, що не погоджується з такими, адже: 1) згідно з умовами укладеного Контракту для виникнення права/обов`язку повернення передоплати непотрібно встановлювати умов про строк поставки; 2) абз. 2 розділу 7 Контракту чітко передбачено: «Можлива передоплата …, з умовою: якщо у 30-денний термін товар не надійде на склад «покупця», передоплата повертається …». У другому випадку, умова контракту імперативна: передоплата 30-днів немає поставки повернення передоплати.

Судові витрати.

67.Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 16'813,25 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

68.Частинами 2, 5-7 статті 127 ГПК України унормовано експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

69.На підтвердження понесених витрат позивачем подано рахунки на оплату №258 від 31.10.2022 на суму 15'277,50 грн та №259 від 31.10.2022 на суму 10'100,00 грн за послуги з письмового перекладу з української на польську мову, платіжні доручення №672 від 31.10.2022 та №673 від 31.10.2022 на ці суми та акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №№258/10 та №259/10 від 31.10.2022 на вищевказані суму. Згідно з вказаними документами виконавцем було ТзОВ «Павтрейд», а замовником ПП «Фруктторг».

70.Крім того, у численних постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

71.Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95).

72.Окрім того, застосовуючи вищевказані критерії Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

73.Проаналізувавши подані позивачем матеріали, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної роботи (наданих послуг) є реальною, тобто такі витрати були фактичними та неминучими. Окрім того, відповідачем не заявлялось обґрунтованих клопотань про зменшення заявлених витрат.

74.Таким чином, суд здійснивши відповідну оцінку заявлених до відшкодування витрат пов`язаних з залученням перекладача, дійшов висновку, що заявлені до відшкодування 25277,50 грн підлягають стягнення з відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 79, 127, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Gospodarstwo Rolne Michal Мichalezak, ( АДРЕСА_1 ; Nip PL НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Фруктторг» (79495, Україна, Львівська обл., м. Львів, м. Винники(з), вул. Галицька, 14б; ідентифікаційний код 43787791) 31'069,20 Євро попередньої оплати та 16'813,25 грн відшкодування витрат на оплату судового збору, 25'277,50 грн відшкодування витрат, пов`язаних з залученням перекладача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 22.05.2023.

Суддя Трускавецький В.П.