Рішення

від 18.05.2023 по справі 914/639/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2023 Справа № 914/639/23

За позовом: Фермерського господарства Олекс Вік, с. Мовчани, Хмельницька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Форус Олеум, м. Львів

про стягнення 146 209,32 грн

Суддя Наталія Мороз

при секретарі Соломії Дицькій

Представники

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фермерського господарства Олекс Вік до Товариства з обмеженою відповідальністю Форус Олеум про стягнення 146 209,32 грн.

Ухвалою суду від 22.02.2023 позовну заяву Фермерського господарства Олекс Вік залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

06.03.2023 позивачем, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, подано позовну заяву в новій редакції, в якій останнім одночасно заявлено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 13.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.04.2023.

Ухвалою суду від 04.04.2023 відкладено розгляд справи по суті на 02.05.2023 та відмовлено у задоволенні клопотання Фермерського господарства Олекс Вік про витребування доказів.

02.05.2023 розгляд справи по суті відкладено на 18.05.2023, про що сторін повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

В судове засідання 18.05.2023 представник позивача не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд звертає увагу на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України, спрямований на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження, в тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з тим, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.

Згідно з п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 24/01/2022 від 24.01.2022 щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 146 209, 32 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Обставини справи.

24.01.2022 між Фермерським господарством «Олекс Вік» (позивач, за договором постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форус Олеум» (відповідач, за договором покупець) укладено договір поставки № 24/01/2022.

Відповідно до умов договору сторони передбачили, що постачальник зобов`язується в порядку, на умовах і в строк, як визначено у цьому договорі, поставити (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити сою, іменовану у подальшому «Товар», найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість якого зазначається у видатковій(их) накладній(их) та специфікації(ях). Специфікації є невід`ємними частинами цього Договору (п. 1.1).

Згідно з п. 4.2 договору, оплата продукції здійснюється шляхом безготівкового перерахування 86% вартості фактично поставленої партії продукції на поточний рахунок постачальника у строк, що не перевищує 1 (один) календарний день з дати поставки відповідної партії продукції. Оплата інших 14% вартості товару здійснюється Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника після отримання повідомлення від Постачальника про реєстрацію податковим органом податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних на товар.

У відповідності до п. 6.1, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплення печатками, та діє до 31 грудня 2022 року, однак припиняє свою дію не раніше повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по даному договору.

Пунктом 8.1. договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконанням або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором відповідно до чинного законодавства та умов цього договору.

24.01.2022 на виконання умов зазначеного договору поставки сторонами підписано і скріплено печатками специфікацію № 1, відповідно до якої сторони дійшли згоди про поставку партії товару на наступних умовах, а саме: сої врожаю 2021 року; строк поставки - до 31.01.2022, в кількості - 75 т , ціна за 1 т з ПДВ 14% - 16 000, 00 грн, на загальну вартість 1 200 000, 00 грн (з ПДВ).

24.01.2022 Фермерським господарством «Олекс Вік» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю Форус Олеум рахунок на оплату № 1 на суму 1 200 000, 00 грн (з ПДВ).

На виконання умов договору, позивачем передано у власність відповідача товар на загальну суму 1 190 560, 00 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними від 26.01.2022 № 1 на суму 358 240,06 грн (з ПДВ), від 26.01.2022 № 2 на суму 428 960,07 грн (з ПДВ) та від 01.02.2022 № 3 на суму 403 360,07 грн (з ПДВ).

26.01.2022, 27.01.2022 та 01.02.2022 відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 1 044 350, 88 грн, що підтверджується доданими позивачем до матеріалів справи копіями банківських виписок.

30.09.2022 позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаємних розрахунків, згідно із яким заборгованість ТзОВ «Форус Олеум» за період січень 2021-вересень 2022 становить 146 209, 32 грн. Вказаний акт підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень.

20.12.2022 позивачем на адресу відповідача направлено лист-повідомлення про реєстрацію податковим органом податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на товар, а також вимогу оплати 14% боргу, що становить 146 209, 32 грн, протягом 7 днів з дня отримання листа. Докази надіслання долучено до матеріалів справи.

09.01.2023 позивачем надіслано відповідачу претензію з вимогою оплатити борг у розмірі 146 209, 32 грн. Докази надіслання долучено до матеріалів справи.

Однак, вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи порушення ТзОВ Форус Олеум своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар, з метою захисту свого порушеного права, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 146 209,32 грн заборгованості за поставлений товар.

Оцінка суду.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В даному випадку, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки № 24/01/2022 від 24.01.2022.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 договору поставки сторони погодили, що оплата продукції здійснюється шляхом безготівкового перерахування 86% вартості фактично поставленої партії продукції на поточний рахунок постачальника у строк, що не перевищує 1 (один) календарний день з дати поставки відповідної партії продукції. Оплата інших 14% вартості товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника після отримання повідомлення від постачальника про реєстрацію податковим органом податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних на товар.

Таким чином, позивач виконав передбачений п. 4.2 договору обов`язок щодо надсилання повідомлення про реєстрацію накладної, а також поставки обумовленого договором товару. Проте, кореспондуючий обов`язок з оплати вартості товару відповідачем виконано лише частково на суму 1 044 350, 88 грн, решта вартості товару у розмірі 146 209, 32 грн відповідачем станом на момент подання позову до суду не сплачено.

Наявність боргу у відповідача підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків за січень 2021-вересень 2022, згідно якого зазначено, що станом на 30.09.2022 у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 146 309,32 грн. Вказаний акт підписаний та скріплений печатками сторонами без зауважень.

У відповідності до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові № 910/1389/18 від 05.03.2019, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Враховуючи наявність підписів та печаток сторін, поданий позивачем акт звірки розрахунків, є належним доказом на підтвердження зазначених у ньому даних.

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач про дійсність отримання товару від позивача не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду. Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань по оплаті за поставлений товар, підтверджена матеріалами справи та становить 146209, 32 грн.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Таким чином, підсумовуючи, суд зазначає, що за наслідками розгляду даної справи встановлено доведеність позовних вимог, а тому до стягнення з відповідача підлягає 146 209, 32 грн.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форус Олеум» (79040, м. Львів, вул. Курмановича В. генерала, 9, офіс 28/4 ідентифікаційний код 43592675) на користь Фермерського господарства «Олекс Вік» (31080, Хмельницька область, Красилівський р-н, с.Мовчани, вул.Зелена, 10, ідентифікаційний код 43710245) 146 209,32 грн основного боргу та 2 684,00 грн судового збору.

Рішення складено 23.05.2023

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.