Ухвала

від 24.05.2023 по справі 910/8006/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

24.05.2023Справа № 910/8006/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши

заяву Акціонерного товариства "ОТП Банк"

про забезпечення позову

у справі № 910/8006/23

за позовом Акціонерного товариства "ОТП Банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюваль Компані"

2) ОСОБА_1 ) ОСОБА_2

про стягнення 17 998 543,49 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюваль Компані" (далі - відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) та ОСОБА_2 (далі - відповідач-3) про стягнення 17 998 543,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань за Договором про надання банківських послуг № CR 20-498/28-2 від 13.10.2020, відповідачем-2 - зобов`язань за Договором поруки № SR 20-767/28-2 від 13.10.2020 та відповідачем-3 - зобов`язань за Договором поруки № SR 20-768/28-2 від 16.10.2020

Одночасно із пред`явленням позовної заяви Акціонерним товариством "ОТП Банк" подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу-1 та розміщені на всіх рахунках, у тому числі, але не виключно, на рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк" (ЄДРПОУ банку 14360570, код банку 305299), а також шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу-2, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що відповідачі ухиляються від виконання зобов`язань за вищевказаними договорами, тому задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення суду в цій справі, у разі задоволення позовних вимог, та гарантування захисту прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову, адже відновлення порушеного права позивача у даному випадку постане в залежність від наявності у відповідачів необхідної суми грошових коштів та майна. При цьому позивач зазначає, що обрані ним заходи забезпечення позову не призведуть до порушення будь-яких прав відповідачів, виключно обмеживши можливість ОСОБА_3 розпоряджатися нерухомим майном, залишивши за ним, на час розгляду справи, правомочності володіння та користування відповідним нерухомим майном.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Накладення арешту на майно та заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання є одними із заходів забезпечення позову (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частин 1, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову - це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Предметом заявленого позову є вимога позивача про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за Договором про надання банківських послуг № CR 20-498/28-2 від 13.10.2020.

Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі в разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів.

Водночас суд зауважує, що підставою для забезпечення позову є не наявність чи відсутність коштів у відповідача, а наявність підстав вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 910/4050/17.

Під час вирішення питання забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, тому доводи позивача про те, що відповідачі протиправно ухиляються від виконання взятих на себе зобов`язань не досліджуються.

Також заявник просить вжити забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу-2, що виходить за межі предмета позову, адже між сторонами існує спір щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором. Зазначене нерухоме майно не було передано в заставу з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника.

Більше того, в заяві про забезпечення позову вказано, що накладення арешту на майно матиме наслідком обмеження права ОСОБА_3 на розпорядження цим майном, тобто обтяження майна може мати негативний вплив на права та/або інтереси інших осіб, які не є учасниками даного судового провадження.

Отже відсутній зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, а заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить заявник, не є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Дорани проти Ірландії").

Суд звертає увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Тобто метою заходу забезпечення позову є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").

Позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не надано суду жодних доказів, у розумінні чинного процесуального закону, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

За висновком суду, заява про забезпечення позову мотивована виключно припущеннями позивача щодо можливого ухилення відповідачів від виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Однак самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та надання обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відтак позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведено суду, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136 - 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Акціонерного товариства "ОТП Банк" про забезпечення позову відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Нечай