Рішення

від 08.05.2023 по справі 914/3/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2023 Справа № 914/3/23

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Гриб І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» в особі Дрогобицького відділення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України», місто Дрогобич, Львівська область

до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Марківа Богдана Івановича, село Волиця-Гніздичівська, Жидачівський район, Львівська область

до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Марківа Руслана Богдановича, місто Жовква, Львівська область

до відповідача-3 ОСОБА_1 , місто Львів

про солідарне стягнення 134 584,00 грн.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився.

Процес.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» в особі Дрогобицького відділення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» до відповідача-1 фізичної особи-підприємця Марків Богдана Івановича, до відповідача-2 фізичної особи-підприємця Марків Руслана Богдановича, до відповідача-3 ОСОБА_1 про солідарне стягнення 134 584,00 грн заборгованості, з яких 74 857,00 грн тіло кредиту, 60 000,00 грн проценти за користування кредитом.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

Ухвалою від 05.04.2023 суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 08.05.2023.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 08.05.2023 для розгляду справи по суті не забезпечив, проте, 05.05.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх.№11243/23) в якій просить суд розглянути справу без участі представника позивача. Зокрема у поданій заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі 1, 2, 3 явки повноважних представників в судове засідання 08.05.2023 для розгляду справи по суті не забезпечили. Заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи станом на момент проведення судового засідання до суду не надходили.

Слід зазначити, що ухвалою суду від 05.04.2023 явка представників учасників справи та їх представників в судове засідання 08.05.2023 для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов`язковою.

Згідно частин 1 та 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи повідомлення сторін про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, беручи до уваги заяву позивача про розгляд справи без його участі, зважаючи на те, що явка представників в засідання обов`язковою не визнавалась, не вважає відсутність представників сторін у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 08.05.2023 прийнято рішення у справі. Вступну та резолютивну частини рішення долучено до матеріалів справи.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.09.2020 між позивачем (банком) та відповідачем-1 (позичальником) укладено договір кредиту №ДК 34-8, на виконання якого відповідачеві-1 було надано кредит в сумі 200 000,00 грн, з оплатою по процентній ставці 3,75% на місяць, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених договором.

Також, 02.09.2020 між банком та фізичною особою-підприємцем Марківим Русланом Богдановичем (відповідач-2) та ОСОБА_1 (відповідач-3), як поручителями укладено договір поруки №12, за яким відповідачі 2, 3 поручилися перед кредитором (банком) за виконання боржником (відповідачем-1) зобов`язань за договором №ДК 34-8 від 02.09.2020.

Позивач 15.03.2023 подав відповідь на відзив (вх.№6457/23) в якому висловив заперечення проти відзиву, який надійшов на електронну адресу позивача від відповідача-3, зокрема зазначив, що на його думку відповідач-3 хоче ввести суд в оману, перекручуючи факти та судову практику.

Відповідач-1 належним чином взятих на себе зобов`язань за договором кредиту №ДК 34-8 від 02.09.2020 не виконав, у результаті чого утворилася заборгованість по основному боргу - 74 857,00 грн (тіло кредиту) та по процентах за користування кредитом - 60 000,00 грн. Наведене послугувало підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» до суду з цим позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості.

Позиція відповідача-1.

Відповідач-1 заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Зокрема, зазначив про те, що з розрахунку заборгованості вбачається, що починаючи з моменту виникнення заборгованості позивач продовжував нараховувати відповідачу-1 плату за користування кредитом і, відповідно, просить суд стягнути з відповідачів на його користь нараховану плату за користування кредитними коштами. Позивачем безпідставно нараховано 60 000,00 грн відсотків від суми позики у відповідності до статті 1048 Цивільного кодексу України, так як ця сума нарахована після виникнення заборгованості за кредитним договором №ДК 34-8 від 02.09.2020 року.

Враховуючи викладене, відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Позиція відповідача-2.

Відповідач-2 заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Зокрема, зазначив про те, що позивачем до позовної заяви долучено копії письмових вимог від 10.01.2022 та від 19.01.2022, однак, письмових доказів отримання відповідачами вказаних вимог від позивача суду не надано. Відтак, можна стверджувати, що ні відповідач-1 ні відповідач-2, ні відповідач-3 вказані письмові вимоги не отримували.

Крім того, зазначив, що позивач у наведених вимогах вказував на необхідність оплати чергового платежу за кредитним договором, термін сплати якого настав 14.01.2022, однак, останній платіж відповідачем-1 був здійснений на розрахунковий рахунок позивача 02.02.2022 року. Відповідач-2 стверджує, що в період з 03.03.2022 року і до моменту внесення позову до суду 23.12.2022 року вимоги про виконання зобов`язань за договором поруки №12 від 02.09.2020 року на адресу відповідача-2 та відповідача-3 не надходили.

Враховуючи викладене, відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Позиція відповідача-3.

Відповідач-3 заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Зокрема, зазначив про те, що оскільки 02.02.2022 року відповідач-1 здійснив черговий періодичний платіж на погашення тіла кредиту та процентів то наступний періодичний платіж, який мав би бути проплачений відповідачем-1 02.03.2022 року ним не був здійснений. Заборгованість за кредитним договором № ДК 34-8 від 02.09.2020 року виникла з 03.03.2022 року, відтак, позивач мав би пред`явити вимоги до відповідача-2 та відповідача-3 до 03.09.2022 року. Однак, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором 23.12.2022 року.

Крім того, зазначає, що позивач має право пред`явити позов до поручителя у шестимісячний строк визначений частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України, який позивачем пропущено.

Враховуючи викладене, відповідач-3 просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Обставини встановлені судом.

02.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (надалі по тексту рішення позивач, згідно з договором -кредитор), в особі начальника відділення Дрогобицького відділення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» та Фізичною особою-підприємцем Марків Богданом Івановичем (надалі по тексту рішення відповідач-1, згідно з договором- позичальник) було укладено договір кредиту № ДК 34-8, відповідно до пункту 2.1 якого, кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит в сумі 200 000,00 грн, з оплатою по процентній ставці 3,75% на місяць, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених договором (надалі договір кредиту).

Згідно з пунктом 3.1. договору кредиту, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.

Відповідно до пункту 3.2. договору кредиту, позичальник зобов`язується повністю повернути кредит, отриманий за цим договором, та проценти за користувався ним до 16-00 години 02.09.2022 року включно.

Пунктом 3.3. договору кредиту сторони погодили, що закінчення строку дії цього договору, а також дострокове розірвання договору кредитором, відповідно до п. 3.3.3 договору, не звільняє сторони від зобов`язання повного виконання умов договору та відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до підпункту 4.1.1. пункту 4.1 договору кредиту, кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит в день підписання договору шляхом здійснення грошового переказу грошових коштів на ім`я клієнта через систему грошових переказів обслуговуючого банку або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника у розмірі, зазначеному в пункті 2.1 договору.

Згідно з підпунктом 4.2.1. пункту 4.2 договору кредиту, позичальник зобов`язувався у разі здійснення грошового переказу грошових коштів на ім`я клієнта через систему грошових переказів обслуговуючого банку одержати кредит у касі будь-якого відділення обслуговуючого банку в день підписання договору.

Відповідно до підпунктів 4.2.3. та 4.2.4. пункту 4.2 договору кредиту, позичальник зобов`язувався: сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до розділу 5 договору; проводити погашення кредиту і відсотків у порядку та строки згідно з графіком погашення кредиту та відсотків (додаток № 1), який є невід`ємною частиною договору. Днем погашення кредиту та/або процентів є день зарахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора.

Згідно з підпунктами 4.2.7. та 4.2.8. пункту 4.2 договору кредиту, позичальник зобов`язувався: у разі дострокового розірвання договору із підстав передбачених п. 4.3.4 договору, сплатити тіло кредиту, проценти за користуванням кредитом за весь строк дії договору (відповідно до п.5.2 договору), а також пеню в розмірах та строк, зазначений в повідомленні про дострокове розірвання договору; погасити заборгованість за кредитом., сплатити відсотки та пеню у повній сумі не пізніше строку, зазначеного у пункті 3.2. договору, або не пізніше строку, зазначеного у повідомленні кредитора, передбаченого пунктом 4.3.5 договору.

Пунктами 5.1. та 5.2. договору кредиту сторони погодили, що за користування кредитом у період з дати, зазначеної в пункті 3.1. договору і до дати погашення кредиту позичальник сплачує кредиторові відсотки у розмірі 3,75% на місяць від суми, вказаної в пункті 2.1. договору (пункт 5.1 договору). Нарахування процентів здійснюється щодня з наступного дня після дати надання кредиту і до дати повернення кредиту, зазначеної в пункті 3.2. договору. Сума нарахованих процентів за весь строк дії договору складає 180 000,00 грн. У разі дострокового погашення кредиту з ініціативи позичальника нарахування процентів здійснюється за весь строк фактичного користування кредитом.

Згідно з пунктами 5.3. та 5.4. договору кредиту повернення кредиту і сплата процентів за ним здійснюється позичальником у порядку та терміни згідно з Графіком погашення кредиту та процентів (додаток № 1) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора через банк. При несплаті частини кредиту та/або процентів у термін, вказаний у Графіку, вони вважаються простроченими. Кошти для погашення заборгованості спрямовуються у першу чергу для сплати - прострочених процентів найдавніше простроченої виплати, у другу чергу - заборгованості за кредитом найдавніше простроченої виплати, у третю чергу - прострочених процентів наступної простроченої виплати, у четверту чергу - заборгованості за кредитом наступної простроченої виплати, до повного погашення заборгованості, у п`яту чергу - нарахованої пені. У випадку якщо дата погашення кредиту та/або оплати відсотків за користування кредитом випадає на вихідний або неробочий день, зазначені платежі мають бути здійснені не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 6.1. договору кредиту сторони погодили, що виконання зобов`язань позичальника за договором забезпечуються договором поруки ДП 12 від 02.09.2020, укладеним між кредитором і ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , (по тексту договору - поручителі), а також усім майном та коштами, які належать позичальникові та на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому законодавством України.

З метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань за договором кредиту №ДК 34-8, 02.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (надалі по тексту рішення позивач, згідно з договором -кредитор), в особі начальника відділення Дрогобицького відділення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» та Фізичною особою-підприємцем Марків Русланом Богдановичем (надалі по тексту рішення відповідач-2, згідно з договором- поручитель), та громадянкою ОСОБА_1 (надалі по тексту рішення відповідач-3, згідно з договором- поручитель) було укладено договір поруки №12 (надалі договір поруки).

За умовами п.п.1.2.-1.2. договору поруки, у порядку та на умовах, визначених цим договором, поручителі на добровільних засадах зобов`язалися відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_3 (позичальником) своїх зобов`язань, що випливають з договору кредиту №ДК 34-8 від 02.09.2020, укладеного між позичальником та кредитором. Предметом договору кредиту є передача кредитором у користування позичальнику грошових коштів у сумі 200 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.3 договору поруки, основне зобов`язання позичальника за договором кредиту, виконання якого забезпечується цим договором, полягає у наступному: повернути кредит в розмірі 200 000,00 грн, сплатити відсотки за його користування, пеню, в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором кредиту, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови договору кредиту в повному обсязі.

Згідно з пунктами 1.1. та 1.5. договору поруки сторони погодили, що разом з підписанням цього договору поручителі підтверджують, що вони ознайомлені з положеннями договору кредиту, цілком розуміють його зміст та згодні виступати поручителями за зобов`язаннями позичальника за договором кредиту. Термін виконання основного зобов`язання за договором кредиту 02.09.2022.

Відповідно до пункту 1.6 договору поруки, сторони домовились, що зобов`язання встановлені цим договором, залишаються дійсними та незмінними і в разі внесення будь-яких змін чи доповнень до договору кредиту, якщо інше не передбачено чинним законодавством України або цим договором.

Згідно з пунктом 2.2. договору поруки сторони договору визначають, що у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань по договору кредиту, поручителі несуть солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного богу за договором кредиту в сумі 200 000,00 грн, нарахованих відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, передбачених договором кредиту, в також відшкодування збитків. При цьому кредитор має право вимоги до поручителів як солідарно, так і до кожного з них окремо.

Пунктом 2.3 договору поруки, сторони погодили, що поручителі приймають на себе зобов`язання, у випадку невиконання позичальником зобов`язань за договором кредиту, здійснити виконання зобов`язання позичальника в обсязі, заявленому кредитором в письмовій вимозі, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора про виконання зобов`язань. Виконання зобов`язання здійснюється поручителями внесенням відповідної суми в касу або на поточний рахунок кредитора. Поручителі здійснюють погашення зобов`язань за кредитним договором у валюті кредиту.

Пунктом 2.9. договору поруки сторони погодили, що поручителі зобов`язані самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитором.

Відповідно до пункту 3.1 договору поруки, сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань по договору кредиту, поручителі та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов`язань в повному обсязі.

Згідно з пунктом 4.1. договору поруки договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та втрачає свою дію у випадках: припинення зобов`язань за договором кредиту; погашення поручителями зобов`язань позичальника перед кредитором; зміни зобов`язань позичальника за договором кредиту без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг їхньої відповідальності; якщо кредитор не пред`явить вимоги поручителям протягом трьох років від дня закінчення терміну дії договору кредиту.

Банк видав відповідачу-1 кредит в сумі 200 000,00 грн. Факт виплати банком кредитних коштів підтверджується відомістю виплати №21 від 02.09.2020 та банківською випискою за 02.09.2020 та не заперечується відповідачами.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку із порушенням позичальником своїх зобов`язань по кредитному договору та наявною простроченою заборгованістю по сплаті кредиту та процентів за користування кредитними коштами, позивачем неодноразово надсилались як позичальнику так і поручителям листи-вимоги (вих. №3, вих. №4, вих. №5 від 10.01.2022) та (вих. №9, вих. №10, вих. №11 від 19.01.2022) щодо сплати кредитної заборгованості та заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом.

Зважаючи на те, що вимоги банку (вих. №3, вих. №4, вих. №5 від 10.01.2022) та (вих. №9, вих. №10, вих. №11 від 19.01.2022) добровільно відповідачами виконані не були, позивач звернувся до суду та просить солідарно стягнути з відповідачів 134 584,00 грн заборгованості за договором кредиту №ДК 34-8 від 02.09.2020, з яких 74 857,00 грн тіло кредиту, 60 000,00 грн проценти за користування кредитом.

Висновки суду.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями.

Отже, враховуючи викладене, з набранням чинності Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.10.2018 у справі №910/1733/18.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладених між позивачем та відповідачем-1 договору кредиту №ДК 34-8 та договору поруки № 12 від 02.09.2020.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Банк видав відповідачу-1 кредит в сумі 200 000,00 грн. Факт виплати банком кредитних коштів підтверджується відомістю виплати №21 від 02.09.2020 та банківською випискою за 02.09.2020, та не заперечується відповідачами.

Відповідно до підпунктів 4.2.3. та 4.2.4. пункту 4.2 договору кредиту, позичальник зобов`язувався: сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до розділу 5 договору; проводити погашення кредиту і відсотків у порядку та строки згідно з графіком погашення кредиту та відсотків (додаток № 1), який є невід`ємною частиною договору. Днем погашення кредиту та/або процентів є день зарахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора.

Згідно положень частини 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банками під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків передбачених законом. Вказане узгоджується з положенням статті 1054 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1, частини 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно частини 1, частини 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як встановлено судом, з метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань за договором кредиту №ДК 34-8, 02.09.2020 між позивачем (кредитором) та відповідачами 2, 3 (поручителями) укладено договір поруки №12, згідно якого поручителі взяли на себе зобов`язання відповідати перед кредитором, на засадах солідарних боржників, за виконання в повному обсязі відповідачем-1 зобов`язань за договором кредиту № ДК 34-8 від 02.09.2020.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв`язку із порушенням позичальником своїх зобов`язань по кредитному договору та наявною простроченою заборгованістю по сплаті кредиту та процентів за користування кредитними коштами, позивачем неодноразово надсилались як позичальнику так і поручителям листи-вимоги (вих. №3, вих. №4, вих. №5 від 10.01.2022) та (вих. №9, вих. №10, вих. №11 від 19.01.2022) щодо сплати кредитної заборгованості та заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом.

Проте, відповідачі залишили дані листи-вимоги без відповіді та задоволення.

Відповідачі станом на момент прийняття рішення доказів сплати заборгованості на загальну суму 134 584,00 грн не надали.

Слід зазначити, що в розрахунку позовних вимог позивач вказує про суму основного боргу (тіла кредиту) 74 584,00 грн, яка підтверджується матеріалами справи, водночас у прохальній частині просить стягнути 74 857,00 грн тіла кредиту.

Перевіривши математичні розрахунки суми тіла кредиту, суд встановив, що основний борг (тіло кредиту) складає 74 584,00 грн, а не 74 857,00 грн, як просить стягнути позивач.

Отже, у відповідачів існує заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 74 584,00 грн (тіло кредиту) та заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 60 000,00 грн.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України суд дійшов висновку про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості по сплаті основного боргу в сумі 74 584,00 грн та заборговані по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 60 000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню. У задоволенні решти суми тіла кредиту слід відмовити.

Щодо заперечень відповідачів наведених у відзивах, суд зазначає наступне.

Стосовно неотримання відповідачами від позивача листів-вимог (вих. №3, вих. №4, вих. №5 від 10.01.2022) та (вих. №9, вих. №10, вих. №11 від 19.01.2022) щодо сплати кредитної заборгованості та заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.9. договору поруки сторони погодили, що поручителі зобов`язані самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитором.

Судом встановлено факт порушення відповідачами своїх зобов`язань за договором кредиту №ДК 34-8 від 02.09.2020, відтак твердження про не отримання претензії не може бути підставою для відмови у позові. Боржник, який отримав кредитні кошти зобов`язаний їх повернути кредитору у строки та на умовах визначених кредитним договором. Поручителі, які поручились за виконання зобов`язання боржником, відповідають перед кредитором солідарно з боржником. Порушене право позивача має бути захищене.

Щодо покликання відповідача-3 на право позивача пред`явити позов до поручителя у шестимісячний строк визначений частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України, передбачено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Як вбачається із змісту вищевказаної норми, строк пред`явлення позову до поручителя становить 3 роки, а не 6 місяців, як зазначає відповідач-3.

Крім того, умовами п.4.1. договору поруки встановлено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та втрачає свою дію у випадках: припинення зобов`язань за договором кредиту; погашення поручителями зобов`язань позичальника перед кредитором; зміни зобов`язань позичальника за договором кредиту без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг їхньої відповідальності; якщо кредитор не пред`явить вимоги поручителям протягом трьох років від дня закінчення терміну дії договору кредиту.

Отже, на думку суду, заперечення наведені відповідачами у відзиві не спростовують позовних вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 481,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №256 від 19.12.2022.

Оскільки спір виник з вини відповідачів, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідачів.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73-79, 86, 129, 165, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Марків Богдана Івановича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), Фізичної особи-підприємця Марків Руслана Богдановича ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 місто Червоноград; паспорт НОМЕР_4 , виданий 15.10.2019 орган що видав 4615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (02121, Київська область, місто Київ, вулиця Декабристів, будинок 3, офіс 702; ідентифікаційний код юридичної особи 34067398) в особі Дрогобицького відділення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Й.Левицького, будинок 1, офіс 2; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 37063134) 134 584,00 грн заборгованості, з яких основний борг в сумі 74 584,00 грн (тіло кредиту), проценти за користування кредитом в сумі 60 000,00 грн та 2 481,00 грн судового збору.

3.У задоволенні решти суми тіла кредиту відмовити.

4. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені статтями 256,257 Господарського процесуального кодексу України

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

У зв`язку з вихідними днями та перебуванням судді у відпустці з 22.05.2023 по 23.05.2023, повний текст рішення складено та підписано 24.05.2023.

Суддя Сухович Ю.О.