Рішення

від 10.05.2023 по справі 917/1480/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2023 Справа № 917/1480/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Білицької селищної ради, вул. Кобеляцька, 53-А смт Білики, Кобеляцький район, Полтавська область, 39220

до Публічного акціонерного товариства "Луценко", вул. Котляревського, 6 оф. 1, м. Полтава

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Білики - Агро» Білицької селищної ради, вул. Центальна, 16, с. Чорбівка, Полтавська обл., Полтавська обл., 39230

про визнання недійсним та скасування Державного акта на право постійного користування землею,

за участю представників сторін:

від позивача: Володимир Бабчук

від відповідача: Людмила Дроменко

від третьої особи: не з`явився

Обставини справи: Білицька селищна рада звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства "Луценко" у якому просить суд визнати недійсним та скасувати Державний акт на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000394 від 05.09.2000, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 42.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з моменту набрання чинності Законом України від 28.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» 1423-IX, землі за межами населених пунктів Білицької селищної ради за виключенням земель визначених підпунктами а - е пункту 58 є комунальною власністю Білицької селищної ради. До складу земель комунальної власності Білицької селищної ради увійшла земельна ділянка площею 24,9998 га, з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849.

Також, зазначає, що до складу земель державного акта серії І-ПЛ № 000394 станом на 05.09.2000 входило 101,5 гектарів землі. Загальна площа земель Державного акта серії І-ПЛ №000394 на момент видачі Державного акта складається з декількох окремих земельних ділянок серед яких: земельна ділянка площею 70,0 га - рілля; 3,4 га - пасовища; 1,1 га - під господарськими шляхами; 25,0га - ліси та лісовкриті площі; 1,0 га - відкриті землі; 1,0га - під водою. В подальшому, земельна ділянка площею 70,0 га. - рілля, поділена так:

- 44,0 га розподілені між громадянами та передані їм у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.

- 21.02.2008, згідно з договором оренди землі, зареєстрованого за № 04085570000125, земельна ділянка площею 25,9999 га Кобеляцькою районною державною адміністрацією - розпорядником земель за межами населених пунктів, надані в користування на умовах оренди СФГ «Анкор».

З огляду на те, що ПАТ «Луценко» з 2008 року не оскаржувало передачу земельної ділянки площею 44,0 га у приватну власність та передачу Кобеляцькою районною державною адміністрацією в оренду СФГ «Анкор» земельної ділянки площею 25,9999 га, позивача вважає, що відповідач добровільно відмовився від права постійного користування земельною ділянкою площею 70,0 га.

Як вважає позивач, оскільки змінився склад земель, які входили до Державного акта серії І-ПЛ № 000394 на право постійного користування землею серії І-ПЛ №000394 від 05.09.2000, Державний акт містить неактуальну інформацію щодо земельних ділянок, якими користується ПАТ «Луценко» на праві постійного користування, тому є підстави для визнання його недійсним та скасування.

Також, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наявність вказаного Державного акта на право постійного користування землею зумовила ситуацію, за якої в Публічній кадастровій карті відбулось штучне накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 5321884600:00:011:0812; 5321884600:00:011:0823; 5321884600:00:011:0831 5321884600:00:011:0834; 5321884600:00:011:0837; 5321884600:00:011:0849; 5321884600:00:011:0850; 5321884600:00:011:0237; 5321884600:00:011:0238; 5321884600:00:011:0243 5321884600:00:011:0249; 5321884600:00:011:0253; 5321884600:00:011:0254; 5321884600:00:011:0297; 5321884600:00:011:0637; 5321884600:00:011:0666 -5321884600:00:011:0670; 5321884600:00:011:0674; 5321884600:00:011:0694; 5321884600:00:011:0697; 5321884600:00:011:0002; 5321884600:00:011:0003; 5321884600:00:011:0005; 5321884600:00:011:0775; 5321884600:00:011:0795; 5321884600:00:011:0796; 5321884600:00:011:0581, які належать на праві приватної власності фізичним особам із земельною ділянкою площею 70,8 га ВАТ «Луценко» відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000394 від 05.09.2000, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 42, що безпідставно та необґрунтовано обмежує права та законні інтереси фізичних осіб, як власників відповідних земельних ділянок.

Також, позивач зазначає, що ВАТ «Луценко», якому видавався Державний акт на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000394 від 05.09.2000, припинило свою діяльність у зв`язку з його реорганізацією шляхом перетворення у Публічне акціонерне товариство «Луценко». Реорганізація шляхом перетворення відбулася 04.04.2012 з моменту реєстрації Статуту публічного акціонерного товариства ПАТ «Луценко». Перетворенням юридичної особи згідно зі статтею 108 Цивільного кодексу України є зміна її організаційно - правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи. Позивач вважає, що відповідач помилково посилається на статтю 108 Цивільного кодексу України, як на підставу переходу права постійного користування земельною ділянкою до новоствореної юридичної особи в результаті її перетворення, оскільки порядок набуття права постійного користування врегульований нормами Земельного кодексу України. Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України, публічні акціонерні товариства не наділені правом постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 103 від 04.01.2023) проти позову заперечує, посилаючись на відсутність підстав для визнання Державного акту недійсним та його скасування. Зокрема зазначає, що ПАТ "Луценко" є правонаступником всіх прав та обов`язків ВАТ "Луценко"; ВАТ «Луценко» не здійснювало жодної реорганізації, а відбулося перейменування Товариства у зв`язку із прийняттям Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008; документи, якими посвідчувалися право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними; незважаючи на зміну форми власності земельної ділянки, право постійного користування ПАТ «Луценко» не змінилося, Держаний акт на право постійного користування не припинив своєї дії; жодних заяв про відмову від права користування земельною ділянкою ПАТ «Луценко» не надавав ні ГУ Держгеокадастру у Полтавській області ні Білицькій селищній раді.

15.02.2023 від третьої особи - Комунального підприємства «Білики - Агро» Білицької селищної ради надійшли письмові пояснення (вх. № 2004), у яких позов про визнання недійсним та скасування Державного акта на право постійного користування землею вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки ПАТ «Луценко» не є підприємством державної або комунальної власності, якому надається можливість набуття права постійного користування земельною ділянкою.

Також, зазначає, що ураховуючи те, що змінився склад земель Державного акта серії І-ПЛ № 000394, до якого на момент видачі Державного акта входило 101,5 гектарів, а на момент оскарження до його складу земельні ділянки не входять, є підстава для визнання недійсним та скасування Державного акта на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000394 від 05.09.2000.

02.02.2023 від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалами (вх. № 2005).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.11.2021 суд залишив позовну заяву без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, встановив спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач, у встановлений судом строк, усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.12.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі № 917/1480/22. Постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Білики - Агро» Білицької селищної ради (вул. Центральна, 16, с. Чорбівка, Полтавська обл., Полтавська обл., 39230) та призначити підготовче засідання у справі на 16:30 21.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.12.2022 суд продовжити строк проведення підготовчого засідання на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі на 14:30 15.02.2023. Відповідач у відзиві на позов (вх. № 103 від 04.01.2023) заявив клопотання про витребування доказів у Білицької селищної ради, а саме: копії документів, які підтверджують передання Білицькій селищній раді від ГУ Держгеокадастру у Полтавській області земельної ділянки площею 24,9998 га з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849 з державної власності у комунальну (наказ, акт приймання - передачі та інше).

Представник позивача в судовому засіданні повідомив про відсутність зазначених документів, оскільки спірна земельна ділянка по акту не передавалася з державної у комунальну власність а є комунальною власність відповідно до Закону.

15.02.2023 від представника позивача - Білицької селищної ради надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів (вх. № 2003).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.02.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів; зобов`язав Комунальне підприємство «Білики - Агро» Білицької селищної ради не пізніше 5 днів з моменту отримання копії вказаної ухвали направити суду докази виконання ухвали суду від 07.12.2022 у цій справі, щодо направлення учасникам справи письмових пояснень; відклав розгляд клопотання представника позивача про долучення доказів (вх. № 2005 від 15.02.23) до наступного судового засідання та відклав підготовче засідання на 15:00 28.03.2023.

У судовому засіданні 28.03.2023 суд задовольнив клопотання представника Публічного акціонерного товариства "Луценко" про долучення доказів (вх. № 2005 від 15.02.2023).

23.02.2023 на виконання вимог ухвали суду відповідач надав суду копію опису вкладення до листа.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.03.2023 суд задовольнив клопотання представника Публічного акціонерного товариства "Луценко" про долучення доказів (вх. № 2003 від 15.02.2023), закрив підготовче провадження у справі № 917/1480/22 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 15:00 10.05.2023.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відкритому акціонерному товариству «Луценко» (далі ВАТ «Луценко») Марківською сільською радою Кобеляцького району Полтавської області видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ПЛ-№ 000394 від 05.09.2000, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 42.

Відповідно до зазначеного акту ВАТ «Луценко» надано у постійне користування 101,5 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, а саме в межах Марківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з планом зовнішніх меж землекористування, що є додатком до Державного акта, до 101,5 гектарів землі, переданої у постійне користування ВАТ «Луценка» входило п`ять окремих земельних ділянок площею відповідно 70,8 га, 8,1 га, 6,0 га, 7,5 га, 9,1 га кадастрові номери земельних ділянок в Державному акті відсутні.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Луценко», зареєстрованого 04.04.2012, Публічне акціонерне товариство «Луценко» є правонаступником всіх прав та обов`язків Відкритого акціонерного товариства «Луценко», яке засновано рішенням регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області від 05.03.1997 № 78-АТ шляхом перетворення державного радгоспу ім. Луценка Полтавського об`єднання по садівництву, розсадництву та виноробній промисловості «Потавасадвинпром», у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Закону України від 10.07.1996 «Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі» та перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Луценко» на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008.

Отже, ПАТ "Луценко" є правонаступником всіх прав та обов`язків ВАТ "Луценко".

В подальшому, земельна ділянка площею 70,8 га - рілля, поділена наступним чином: 44,8001 га розподілені між громадянами та передані їм у приватну власність для ведення особистого селянського господарства; 21.02.2008 згідно з договором оренди землі, зареєстрованого за № 04085570000125, земельна ділянка площею 25,9999 га Кобеляцькою районною державною адміністрацією - розпорядником земель за межами населених пунктів, надана в користування на умовах оренди СФГ «Анкор».

Як підтверджується матеріалами справи, із земельної ділянки державної власності площею 25,9999 га, що перебувала в оренді СФГ «Анкор» виділена окрема земельна ділянка площею 1,0000 га, з кадастровим номером 5321884600:00:011:0850 та передана у приватну власність, речове право на яку зареєстровано 01.09.2021, а інша частина площею 24,9998 га з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849 залишилася у державній власності.

28.04.2021 Верховна рада України прийняла закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021.

Відповідно до пункту 58 цього Закону, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, визначених підпунктами а - е пункту 58 є комунальною власністю.

Отже, на виконання пункту 58 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ, земельна ділянка площею 24,9998 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0849 передана у комунальну власність Білицькій селищній раді.

Шістнадцятою сесією Білицької селищної ради восьмого скликання від 23.12.2021 прийнято рішення № 95 про проведення державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 24,9998 га з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849 за територіальною громадою в особі Білицької селищної ради.

Державним реєстратором 19.01.2022 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 24,9998га, з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, відповідно до якої власником земельної ділянки площею 24,9998 га, з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849 є Білицька селищна рада.

Рішенням сімнадцятої позачергової сесії восьмого скликання від 28.01.2022 № 42, зазначена земельна ділянка передана у постійне користування комунальному підприємству Білицької селищної ради «Білики - Агро».

Державним реєстратором 23.02.2022 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 24,9998 га, з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, відповідно до якої правокористувачем права постійного користування земельною ділянкою площею 24,9998 га, з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849 є комунальне підприємство Білицької селищної ради «Білики - Агро».

Листами від 01.04.2022 № П-03.3-11/548 та від 01.04.2022 № П-03.3-11/550 Білицька селищна рада повідомила позивача про те, що земельну ділянку передано на праві постійного користування КП «Білики -Агро», яке буде здійснювати весняно - полові роботи» на земельній ділянці.

З такими діями позивача ПАТ «Луценко» не погодилося і звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про визнання права користування земельною ділянкою та усунення перешкод у її користуванні (справа № 917/338/22).

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень справа № 917/338/22 ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.12.2022 суд зупинив провадження у справа № 917/338/22 за позовом Публічного акціонерного товариства "Луценко" до Білицької селищної ради та Комунального підприємства "Білики - Агро" Білицької селищної ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права постійного користування та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою до набрання чинності рішенням у цій справі (№ 917/1480/22).

Як убачається з наданих доказів, Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 у справі № 816/1194/18 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Луценко" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.03.2018 № 28-16-0.3-1503/2-18 у наданні дозволу Публічному акціонерному товариству "Луценко" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на частину земельної ділянки, яка була надана Публічному акціонерному товариству "Луценко" відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 05.09.2000 серії І-ПЛ № 000394. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства "Луценко" від 23.02.2018 № 23 з урахуванням висновків суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 у справі № 440/2110/20 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 16.03.2020 № 7493-СГ. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл Публічному акціонерному товариству "Луценко" на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель згідно із заявою від 12.02.2020.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до статей 22, 23, 24 Земельного кодексу України, в редакції 1992 року, який діяв на момент прийняття рішення про надання у постійне користування позивачеві земельної ділянки, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 «Про затвердження форм державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» установлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають зміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Абзацом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень закону України «Про державний земельний кадастр» № 3613-VI, визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» № 3613-VI, установлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Пунктом б розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25.10.2001), який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності Земельним кодексом України) до 22.09. 2005, установлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, провадження № 12-205гс19.

Як установив суд, Державний акт на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000394 від 05.09.2000 відповідає формі та змісту, затверджених Постановою Верховної Ради України № 2201-XII від 13.03.1992.

Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові КГС від 20.02.2020 у справі № 909/108/19 для задоволення позову про припинення права постійного користування землею та визнання недійсним і скасування державного акта на право постійного користування землею мають бути наявні докази добровільної відмови відповідача від права постійного користування земельною ділянкою, посвідченого відповідним державним актом, або наявні підстави, визначені статтею 143 Земельного кодексу України, для примусового припинення права користування.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно - приватного партнерства або об`єктом концесії; з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами).

Стаття 142 Земельного кодексу України передбачена добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою.

Зокрема, припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Статтею 143 Земельного кодексу України визначені підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, а саме примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки;

ґ-1) примусового звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов`язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.

Із наведених положень статті 143 Земельного кодексу України убачається, що перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним.

Статтею 144 Земельного кодексу України визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства:

1. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк;

2. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Виходячи з правового аналізу наведених норм права, слідує, що припинення права користування земельною ділянкою здійснюється у загальному порядку, з підстав, перелік яких наведено у статті 141 Земельного кодексу України та порядком визначеним у статті 144 цього Кодексу, у зв`язку з використанням земельної ділянки з порушенням земельного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів припинення права користування зазначеною земельною ділянкою в примусовому порядку та доказів добровільної відмови відповідача від права постійного користування земельною ділянкою, посвідченого Державним актом серії І-ПЛ-№ 000394 від 05.09.2000.

Водночас, слід зазначити, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою лише посвідчує факт надання такого права конкретній юридичній особі, в той час, як порядок отримання, виникнення та оформлення такого права визначений нормами Земельного кодексу України, зокрема, у статті 123 Земельного кодексу України (Постанова КГС ВС від 21.11.2019 у справі № 918/194/19).

Доводи позивача стосовно того, що ПАТ «Луценко» з 2008 року не оскаржувало передачу земельної ділянки площею 44,0 га у приватну власність та передачу Кобеляцькою районною державною адміністрацією в оренду СФГ «Анкор» земельної ділянки площею 25,9999 га є підтвердженням добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою, суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні, оскільки добровільна відмова власника землі на користь територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Позивач не надав суду відповідної заяви.

Також, матеріли справи не містять Рішення органу місцевого самоврядування про припинення права постійного користування земельною ділянкою, посвідченого Державним актом.

Водночас, слід зазначити, що припинення права постійного користування земельною ділянкою, посвідченого Державним актом серії І-ПЛ-№ 000394 від 05.09.2000, не є предметом спору у цій справі, оскільки зазначену вимогу позивач не заявляв.

Також, суд відхиляє твердження позивача про те, що діяльність ВАТ "Луценко" припинилась внаслідок реорганізації, оскільки відповідно до пункту 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Луценко», зареєстрованого 04.04.2012, Публічне акціонерне товариство «Луценко» є правонаступником всіх прав та обов`язків Відкритого акціонерного товариства «Луценко», яке засновано рішенням регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області від 05.03.1997 № 78-АТ шляхом перетворення державного радгоспу ім. Луценка Полтавського об`єднання по садівництву, розсадництву та виноробній промисловості «Полтавасадвинпром» у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Закону України від 10.07.1996 «Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі» та перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Луценко» на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008.

КГС ВС в постанові від 31.01.2019 у справі № 914/839/18 дійшов висновку про те, що наведені положення Земельного кодексу України потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництва, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою. У разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно - правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають.

Також, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наявність Державного акта на право постійного користування землею зумовила ситуацію, за якої в Публічній кадастровій карті відбулось штучне накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 5321884600:00:011:0812; 5321884600:00:011:0823; 5321884600:00:011:0831 5321884600:00:011:0834; 5321884600:00:011:0837; 5321884600:00:011:0849; 5321884600:00:011:0850; 5321884600:00:011:0237; 5321884600:00:011:0238; 5321884600:00:011:0243 5321884600:00:011:0249; 5321884600:00:011:0253; 5321884600:00:011:0254; 5321884600:00:011:0297; 5321884600:00:011:0637; 5321884600:00:011:0666 5321884600:00:011:0670; 5321884600:00:011:0674; 5321884600:00:011:0694; 5321884600:00:011:0697; 5321884600:00:011:0002; 5321884600:00:011:0003; 5321884600:00:011:0005; 5321884600:00:011:0775; 5321884600:00:011:0795; 5321884600:00:011:0796; 5321884600:00:011:0581, які належать на праві приватної власності фізичним особам із земельною ділянкою площею 70,8 га ВАТ «Луценко» відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000394 від 05.09.2000, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 42, що безпідставно та необґрунтовано обмежує права та законні інтереси фізичних осіб, як власників відповідних земельних ділянок.

Проте доказів на підтвердження права власності фізичних осіб на зазначені земельні ділянки, доказів, входження цих земельних ділянок до складу земель Державного акта серії І-ПЛ № 000394 та доказів накладення земельних ділянок фізичних осіб на земельні ділянки площею 70,8 га ВАТ «Луценко» матеріали справи не містять.

Отже, суд не убачає порушень прав фізичних осіб.

Крім того, слід зазначити, що позивач в позові обґрунтовує право комунальної власності Білицької селищної ради на земельну ділянку площею 24,9998 га.

Посилання позивача в позові на те, що Державний акт на право постійного користування землею містить неактуальну інформацію, а тому підлягає скасуванню, суд відхиляє, оскільки зазначене не є підставою для скасування Державного акту.

Ураховуючи ненадання позивачем доказів добровільної відмови відповідача від права постійного користування земельною ділянкою, посвідченого відповідним державним актом, так і наявності підстав, визначених у статті 143 Земельного кодексу України, для примусового припинення права користування землею, суд дійшов висновку, що позов передчасний, оскільки обставини, з якими Закон пов`язує недійсність та скасування Державного акту станом на час розгляду цієї справи не настали.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в позові.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256 ГПК України). Згідно зі статтею 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 22.05.2023.

Суддя Дмитро СІРОШ