Рішення

від 18.05.2023 по справі 336/1384/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

18.05.23 Справа № 336/1384/20

Пр. № 2/336/69/2023

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Щасливої О.В.,

розглянувши заяву представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» адвоката Сердюка Романа Вікторовича про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом Запорізької міської ради до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива", головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа - Матвіївська сільська рада Запорізького району Запорізької області, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови районної державної адміністрації, визнання недійсним та скасування державного акту про право власності, скасування державної реєстрації про права власності на земельну ділянку, витребування із незаконного володіння земельної ділянки та повернення її у комунальну власність,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Шевченківського районного суду від 07.04.2023 року позов Запорізької міської ради до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива", головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа - Матвіївська сільська рада Запорізького району Запорізької області, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови районної державної адміністрації, визнання недійсним та скасування державного акту про право власності, скасування державної реєстрації про права власності на земельну ділянку, витребування із незаконного володіння земельної ділянки та повернення її у комунальну власність залишено без задоволення.

12 квітня 2023 року представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива" адвокат Сердюк Р.В. надав суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповівдача вартості отриманої ним професійної правничої допомоги.

В заяві зазначив, що рішенням суду від 07.04.2023 року в означеній справі у задоволенні позову Запорізької міської ради відмовлено, питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, судом при ухвалення рішення не приймалось. ми. Про свої вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» зазначило у відзові на позов, який було подано до суду 01.06.2020 року, за попереднім (орієнтовним) розрахунком витрат на правничу допомогу склали 36000 грн. та надавались на підставі договору від 28.03.2018 року, укладеним між відповідачем та адвокатом Сердюком Р.В., в подальшому сторони уклади новий договір від 28.01.2022 року про збільшення вартості наданих послуг на суму 12000 грн., загальна сума витрат склала 48000 грн. з урахуванням раніше сплачених коштів у розмірі 36000 грн.

28 січня 2022 року ним в рахунок сплати витрат на правничу допомогу відповідачем сплачено означену суму. Докази на підтвердження заявлених витрат надані суду в межах п`ятиденного строку визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України. На підставі викладеного просить стягнути з позивача вартість отриманої відповідачем професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 48000 грн.

В силу ч. 4 ст. 270 ЦПК України учасники справи в судове засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення не викликались.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалення додаткового рішення внормовано статтею 270 ЦПК України, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Як випливає із змісту ст. 265 ЦПК України, яка регламентує вимоги до змісту рішення, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносяться і витрати з отримання професійної правничої допомоги, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Витрати на професійну правничу допомогу внормовані статтею 137 ЦПК України.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі N 904/4507/18 (провадження N 12-171гс19)).

Згідно із висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12травня 2020 року у справі N904/4507/18(провадженняN12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат. У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Однією з засад цивільного судочинства в силу ст. 2 ЦПК України є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом частини 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), а докази витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Заяву про ухвалення додаткового рішення з підстав стягнення витрат зі сплати професійної правничої допомоги разом з доказами цих витрат надано суду 12.04.2023 року, тобто у межах строку встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, якою передбачено подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (а.с. 108-109 т. 3). Підстав для залишення означеної заяви без розгляду судом не вбачається.

Представником позивача адвокатом Сердюком Р.В. до заяви про стягнення витрат з отримання правничої допомоги додано копії договору про надання правової допомоги № 491/18 від 28.01.2022 року між адвокатом Серюком Романом Вікторовичем та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» предметом якого є, в тому числі, надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги, пов`язаної з захистом та відновленням порушених прав та інтересів в судах України, акт від 10.04.2023 року приймання-передачі фактично виконаних робіт у суді першої інстанції, квитанцію до прибуткового касового ордеру за договором про надання правничої допомоги № 491/18 від 28.01.2022 року про сплату вказаної в акті суми (а. с 110-112 т. 3).

Розмір понесених позивачем витрат на отримання правничої допомоги не відповідає наведеним в частині 4 статті 137 ЦПК України чинникам.

У зв`язку з викладеним суд вважає не доведеною цю суму видатків на отримання професійної правничої допомоги.

З урахуванням складності справи, критерію реальності адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), критерію розумності їхньої вартості, суд вважає обґрунтованою вартість наданих адвокатом Сердюком Р.В. правничих послуг на суму 30 000 грн. витрати на професійну правничу допомогу в цьому розмірі відповідають критеріям розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про покладення означених видатків на Запорізьку міську раду, суд враховує положення ст. 141 ЦПК України про те, що у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже, як вже зазначалось, цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Дійшовши висновку про неспівмірність заявленої суми вартості правничої допомоги наведеним в статті 141 ЦПК України чинникам, суд враховує і ту обставину, що на користь відповідача ОСОБА_1 , яка є власником спірної земельної ділянки та для якої ця справа вочевидь має не менше значення, ніж для орендаря, стягнуто значно меншу суму цього виду судових витрат.

Враховує суд і ту обставину, що позивач, на якого належить покласти означені видатки, є органом місцевого самоврядування, тобто не є прибутковою юридичною особою, тому присудження вартості правничої допомоги в повному обсязі становитиме для нього надмірний майновий тягар.

Виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи складність справи, значущість її для сторони, дослідивши надані докази, встановлені обставини під час розгляду справи, суд дійшов висновку про зменшення судових витрат, понесених ТОВ «Агрофірма «Нива» в суді першої інстанції, та визначення їх розміру, який підлягає відшкодуванню у сумі 30000 грн.

Керуючись ст. ст. 137, 141, 265, 270, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Ухвалити додатковерішення всправі за позовом Запорізької міської ради до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива", головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа - Матвіївська сільська рада Запорізького району Запорізької області, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови районної державної адміністрації, визнання недійсним та скасування державного акту про право власності, скасування державної реєстрації про права власності на земельну ділянку, витребування із незаконного володіння земельної ділянки та повернення її у комунальну власність, відповідно до якого:

Стягнути з Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (код ЄДРПОУ 30719778, м. Запоріжжя, бул. центральний, 25, кв. 104), витрати з отримання професійної правничої допомоги в сумі 30 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено в день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана ним протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення.

Повне рішення складене 24 травня 2023 року.

Суддя О.В.Щаслива