Рішення

від 23.05.2023 по справі 467/227/21

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/227/21

2/467/3/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2023 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Кірімової О.М.,

за участю секретаря судових засідань Розмеріци О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення нікчемності заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення нікчемності заповіту.

Позовні вимоги мотивував тим, що рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 квітня 2020 року, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року, племінника позивача - ОСОБА_5 оголошено померлим з дня набрання рішенням суду законної сили. Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно у виді земельної ділянки площею 8,0905 га, що розташована на території Благодатненської сільської ради Первомайського (Арбузинського) району Миколаївської області з кадастровим номером 4820380400:03:000:0007. 20 жовтня 2020 року позивач звернулася до Арбузинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , однак 10 березня 2021 року ОСОБА_4 отримала від нотаріуса роз`яснення про неможливість вчинення нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про спадщину за законом, оскільки наявний заповіт ОСОБА_5 , складений на ім`я ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 за життя страждав на психічне захворювання, проходив примусове стаціонарне лікування, був звільнений від кримінальної відповідальності з направленням на примусове лікування, як неосудна особа, також з 27 травня 1996 року перебував під опікою, крім того, у зв`язку з психічним захворюванням мав 3 групу інвалідності та отримував пенсію, просив встановити нікчемність складеного ОСОБА_5 заповіту, оскільки він не міг усвідомлювати значення своїх дій та не мав необхідної дієздатності під час його підписання.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18.03.2021 року відкрито провадження по даній справі. Витребувано з Арбузинської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Правом подачі відзиву на позовну заяву, відповідач та його представник не скористалися.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 17.08.2021 року по даній справі призначена посмертна судова психіатрична експертиза. Провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено.

Ухвалою суду від 19.09.2022 року провадження у справі поновлено.

Представник позивача 18.10.2022 року на адресу суду надіслав заяву про уточнення позовних вимог, посилаючись на наявність постанови державного нотаріуса Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 12.10.2022 року про відмову ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку, та доповнив позов вимогою, просивши суд визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 8,0905 га, що розташована на території Благодатненської сільської ради Первомайського (Арбузинського) району Миколаївської області з кадастровим номером 4820380400:03:000:0007.

Ухвалою суду від 29.11.2022 рокусправу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у її змісті, просив суд встановити нікчемність заповіту, оскільки такий був підписаний особою, яка не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла керувати ними. Застосовуючи наслідки нікчемності заповіту, просив визнати за позивачем, як за єдиним спадкоємцем за законом, право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, що належала ОСОБА_5 .

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, та пояснив, що ОСОБА_5 мав 3 групу інвалідності, проживав з матір`ю, потім сам, приблизно два роки він опікувався про себе сам та отримував пенсію. Щодо хвороб ОСОБА_5 , відповідачу нічого не було відомо. Заповіт, складений ОСОБА_5 на його користь у нотаріуса, вважає законним та чинним.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 просила суд відмовити в задоволенні позову, пояснила суду, що ОСОБА_5 не визнавався судом, як недієздатна особа, мав 3 групу інвалідності. В тексті оскаржуваного заповіту вказано, що нотаріусом перевірялась дієздатність ОСОБА_5 . Рішенням Арбузинського районного суду ОСОБА_5 був визнаний безвісно відсутнім. У вказаному рішенні суду було зазначено, що ОСОБА_5 проживав один, потім він виїхав за кордон на заробітки.

Суд, з`ясувавши всі обставини справив межах заявлених позовних вимог, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, а також оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозвязку, керуючись принципом верховенства права, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 та ст. 1234 ІК України).

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (ст. 1233 ЦК України).

Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

Аналіз норм книги шостої ЦК України свідчить, що ними визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті 1236-1240, 1246 ЦК України) загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 1248, 1249, 1253 ЦК України), для яких законодавцем вказані і наслідки їх порушення.

Спеціальною нормою, яка передбачає підстави недійсності заповіту є ст. 1257 ЦК України, якою визначено лише дві підставі недійсності заповіту.

Так, згідно ч. 1 вказаної статті заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним, а частиною 2 передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Нікчемність заповіту, встановлена в рішенні суду, має наслідком позбавлення права спадкування за заповітом осіб, визначених розпорядженням заповідача в якості спадкоємців за заповітом, незалежно від того, чи пред`являлися позовні вимоги про застосування наслідків нікчемності заповіту.

Зміст ч. 1 ст. 1257 ЦК України у смисловому зв`язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, зокрема у статтях 1247-1249, 1253 ЦК України.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Згідно з частиною першою статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Стаття 225 ЦК України визначає правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

За ч. 1 та ч. 5 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За правилами ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у п.п. 10, 23постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування" заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦК України є нікчемним, тому визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Відповідно до пунктів 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, ОСОБА_5 на праві власності належала земельна ділянка площею 8,0905 га, що розташована на території Благодатненської сільської ради Первомайського (Арбузинського) району Миколаївської області з кадастровим номером 4820380400:03:000:0007 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 5-7).

Згідно копії паспорта ОСОБА_5 , такий народився в с. Благодатне Арбузинського району Миколаївської області ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15).

Згідно копії пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_5 , останньому встановлена пенсія по інвалідності 111 група с/з на термін з 22.03.1994 року довічно (а.с. 16).

Згідно довідки Архівного сектору Арбузинської райдержадміністрації від 18.06.2018 року надано рішення виконкому Благодатненської сільської ради с. Благодатне Арбузинського району Миколаївської області від 27 травня 1996 року "Про встановлення опікунства ОСОБА_6 над хворим сином ОСОБА_5 " (а.с. 13).

Згідно рішення виконкому Благодатненської сільської ради с. Благодатне Арбузинського району Миколаївської області від 27 травня 1996 року "Встановлено опікунство ОСОБА_6 над хворим сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 " (а.с. 14).

Згідно довідки виконкому Благодатненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області № 124 від 04.09.2000 року ОСОБА_6 дійсно є опікуном над недієздатним сином ОСОБА_5 (а.с. 12а).

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с. 37) ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_5 .

Згідно копії свідоцтва про смерть (а.с. 34) ОСОБА_6 (мати ОСОБА_5 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до копії довіреності від 24 червня 2004 року, посвідченої приватним нотаріусом С.А. Токарчук та зареєстрованої в реєстрі за № 3467, ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_2 користуватися та розпоряджатися належною йому на підставі сертифікату серії РН № 671824, виданого Арбузинською райдержадміністрацією 20.02.2004 року № 7327 правом на земельну частку (пай) розміром 5,64 умовних кадастрових одиниць, яка розташована на території с. Благодатне Арбузинського району (КСП "Благодатненське") (а.с.209).

Відповідно до заяви ОСОБА_5 посвідченої приватним нотаріусом С.А. Токарчук та зареєстрованої в реєстрі за № 3468 від 24 червня 2004 року, ОСОБА_5 зобов`язався після 1 січня 2005 року оформити договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай), яка належала йому на підставі сертифікату серії РН № 671824 або га підставі державного акту на ім`я ОСОБА_2 . Гроші в сумі 26500 грн., що складає 5000 доларів США він одержав від ОСОБА_2 . Відмовляється від права користування та розпорядження вказаним правом на земельну частку (пай) або земельною ділянкою (а.с. 210).

07 грудня 2004 року, за життя, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті склав заповіт, яким заповідав ОСОБА_2 належне йому на підставі сертифікату серії РН № 671824, виданого Арбузинською райдержадміністрацією 20.02.2004 року № 7327 право на земельну частку (пай) розміром 5,64 умовних кадастрових одиниць, яка розташована на території с. Благодатне Арбузинського району (КСП "Благодатненське") або земельну ділянку, яка належатиме йому на підставі Державного акту, виданого замість сертифікату. Заповіт посвідчений приватним нотаріусом С.А. Токарчук та зареєстрований в реєстрі за № 7368. (а.с. 33,43).

Згідно довідки №1957 від 15.11.2006 року, ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні в Миколаївській обласній психіатричній лікарні №2 з 30.06.2006 по 16.11.2006 року (а.с. 11).

Згідно довідки № 579 від 05.04.2007 року ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні в Миколаївській обласній психіатричній лікарні № 2 з 04.12.2006 по 05.04.2007 року (а.с. 12).

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10.04.2020 року, оголошено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померлим. Днем смерті ОСОБА_5 ввважати день набрання рішенням суду законної сили (а.с. 79-83).

Постановою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року, рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10.04.2020 року залишено в силі (а.с. 84-89).

Згідно копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 4, 32)

Як видно із копії спадкової справи № 135/2020 на майно ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 24-49), із заявою про прийняття спадщини за законом, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 , позивач 20 жовтня 2020 року звернулася до Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області (а.с.8, 26).

Із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , до нотаріальної контори 23 лютого 2021 року звернувся ОСОБА_2 (а.с. 31).

Згідно інформаційного листа відділу в Арбузинському районі Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 26.02.2021 року №24/101-21, ОСОБА_5 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №600487 від 07.03.2007 року, кадастровий номер земельної ділянки 4820380400:03:000:0236, на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія РН № 671824 від 20.02.2004 року (а.с. 47).

Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія РН від 20.02.2004 року на ім`я ОСОБА_5 в тому, що йому належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Благодатненське" розміром 5,64 в умовних кадастрових гектарах на підставі рішення Арбузинської РДА від 25 червня 1997 року № 260 (а.с. 48).

Згідно довідки Благодатненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області від 07.10.2020 року, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , був зареєстрований та постійно проживав в АДРЕСА_1 . Знятий з реєстрації в зв`язку зі смертю. На день його смерті за вказаною адресою зареєстрований осіб не було (а.с. 35).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126, 133, 135 СК України (а.с. 36) та копії свідоцтва про народження (а.с. 39, 40) ОСОБА_7 є матір`ю ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Тобто позивач є рідною тіткою ОСОБА_5 .

Завідувач Арбузинською державною нотаріальною конторою Миколаївської області А. Бойченко 10 березня 2021 року надав ОСОБА_4 письмове роз`яснення про неможливість вчинення нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, належне її племіннику ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки 20 жовтня 2020 року була заведена спадкова справа № 135/2020 на майно ОСОБА_5 згідно заповіту, не на ім`я ОСОБА_4 (а.с. 9).

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи від 25.07.2022 року (а.с. 171-182), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент посвідчення заповіту 07 грудня 2004 року, страждав легкою розумовою відсталістю (ідіопатичною) зі значними поведінковими порушеннями та галюцинаторним синдромом. ОСОБА_5 , за своїм психічним станом на день складання заповіту 07 грудня 2004 року, не був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Постановою завідувача Арбузинською державною нотаріальною конторою Миколаївської області В.А. Бойченко від 12 жовтня 2022 року, відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав наявності посвідченого заповіту від імені ОСОБА_5 на іншу особу та у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_4 будь-яких правовстановлюючих документів на належне спадкодавцю майно (а.с. 198).

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_5 знав з дитинства, як жителя с. Благодатне, працював з ним та знав його матір. Щодо спірного заповіту, свідку нічого не відомо, однак взимку приблизно в 2003-2005 роках, свідок з дружиною на своєму авто їхали до м. Первомайська. В с. Мигія побачили автомобіль відповідача ОСОБА_2 , біля якого перебував ОСОБА_5 та його мати. Свідок зупинив свій автомобіль, як вияснилось, автомобіль ОСОБА_2 поламався, коли вони їхали до м. Перовмайська до нотаріуса. Свідок запропонував їх підвезти, на що вони погодилися. Настрій у всіх був добрий. Коли їхав назад, то теж їх забрав, по дорозі мати ОСОБА_5 сказала, що мають гарний настрій, бо продали належну ОСОБА_5 земельну ділянку відповідачу ОСОБА_2 . За життя свідок не помічав, щоб ОСОБА_5 хворів, він спілкувався, як нормальна людина.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала суду, що ОСОБА_5 знає, як односельця. Востаннє бачила його приблизно в 2004 році, коли вона з чоловіком їхала в м. Первомайськ. По дорозі, в с. Мигія, на обочині дороги стояв поломаний автомобіль ОСОБА_2 .. Біля нього також перебували ОСОБА_5 та його мати - ОСОБА_12 . Чоловік їх підвіз по м. Перовмайська. По дорозі мати ОСОБА_5 говорила, що вони їдуть до нотаріуса в м. Первомайськ, щоб оформити угоду продажі на користь ОСОБА_2 земельної ділянки, що належить її сину ОСОБА_5 . Коли їхали назад, додому, вони теж їх підвозили.

Згідно копії матеріалів реєстраційної справи № 560944448203 за фактом реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820380400:03:000:0007 власником якої є ОСОБА_5 , наданої на адресу суду на підставі ухвали суду від 28.03.2023 року (а.с. 20-38), ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від імені ОСОБА_5 , оформлював державну реєстрацію права власності спірної земельної ділянки.

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 600487 виданого 07 березня 2007 року, ОСОБА_5 на праві власності належала земельна ділянка площею 8,09 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Благодатненської сільської ради, Арбузинського району, Миколаївської області, кадастровий номер 4820380400:03:000:0236 (а.с. 26).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 27-29, 34-35), на підставі рішення органу виконавчої влади розпорядження голови Арбузинської районної державної адміністрації Арбузинська районна державна адміністрація Миколаївської області від 26.03.2004 року №244, ОСОБА_5 на праві власності належала земельна ділянка площею 8,0905 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Благодатненської сільської ради, Арбузинського району, Миколаївської області, кадастровий номер 4820380400:03:000:0007.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 18937654 від 29 січня 2015 року проведено державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, що розташовану в межах Благодатненської сільської ради, Арбузинського району, Миколаївської області, кадастровий номер 4820380400:03:000:0007 за ОСОБА_5 (а.с. 36).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 37), на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 600487 виданого 07 березня 2007 року ОСОБА_5 на праві приватної власності належала земельна ділянка кадастровий номер 4820380400:03:000:0007.

Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності, зокрема показання свідків, висновок судово-психіатричної експертизи від 25.07.2022 року і надавши цим доказам належну оцінку, суд дійшов висновку, що на момент вчинення оспорюваного заповіту 07 грудня 2004 року ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, оскільки страждав легкою розумовою відсталістю (ідіопатичною) зі значними поведінковими порушеннями та галюцинаторним синдромом, що свідчить про нікчемність заповіту.

Суд, встановивши, що заповіт є нікчемним, звертає увагу на те, що задоволення позову ОСОБА_4 про встановлення нікчемності заповіту не призведе до відновлення порушеного права останньої, тому в даній частині позовних вимог необхідно відмовити.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 620/564/19 (провадження № 61-6254св21), від 13 вересня 2021 року у справі № 146/898/20 (провадження № 61-10983св21), від 28 жовтня 2021 року у справі № 498/606/17 (провадження № 61-545св20), у справі за позовом про встановлення нікчемності правочину, суд дійшов висновку про те, що позивач заявив вимогу про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину, у зв`язку з чим обрав неналежний спосіб захисту, а отже позов з цих підстав задоволенню не підлягає.

Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 лютого 2023 року у справі № 205/8049/20, у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 199/6824/20.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) дійшла висновку про те, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Зважаючи на те, що заповіт від 07 грудня 2004 року є нікчемним, вимога позивача про застосування як наслідків нікчемного правочину шляхом визнання за ОСОБА_4 права власності в порядку спадкування за законом після смерті племінника ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , на земельну ділянку площею 8,0905 га, що розташована на території Благодатненської сільської ради Первомайського (Арбузинського) району Миколаївської області з кадастровим номером 4820380400:03:000:0007 є обґрунтованою.

Такого висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду у справі № 756/10183/16-ц від 11 листопада 2020 року.

Відповідно до статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Зазначене положення також закріплено в ст.ст. 81 та 131 ЗК України, п. 22-1постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», згідно яких громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частиною 1 ст. 131 ЗК України також передбачена можливість набуття права власності на земельну ділянку на підставі успадкування.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 10, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування" згідно статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статті 1263 ЦК України передбачає, що у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

За змістом положень ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, особи мають право на спадкування за законом.

У відповідності до ч.ч. 1-3, 5 ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в даній частині, оскільки обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та крім іншого, у позивача відсутні інші способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 141 ЦК України стягнути із відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення нікчемності заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , на земельну ділянку площею 8,0905 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Благодатненської сільської ради Первомайського (Арбузинського) району Миколаївської області, кадастровий номер 4820380400:03:000:0007.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 908,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 24 травня 2023 року о 08 годині 00 хвилин.

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова