Постанова

від 07.02.2024 по справі 467/227/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 467/227/21

провадження № 61-14682св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сорочан Володимир Олександрович, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Темнікової В. І., Тищук Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_2 про встановлення нікчемності заповіту та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 квітня 2020 року, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року, племінника позивачки - ОСОБА_3 оголошено померлим з дня набрання рішенням суду законної сили. Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно у виді земельної ділянки площею

8,0905 га, що розташована на території Благодатненської сільської ради Первомайського (Арбузинського) району Миколаївської області для товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4820380400:03:000:0007.

20 жовтня 2020 року позивачка звернулася до Арбузинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті

ОСОБА_3 , однак 10 березня 2021 року отримала від нотаріуса роз`яснення про неможливість вчинення нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки наявний заповіт ОСОБА_3 , складений на ім`я ОСОБА_2 .

Зазначала, що за життя ОСОБА_3 страждав на психічне захворювання, проходив примусове стаціонарне лікування та у зв`язку з психічним захворюванням мав 3-ю групу інвалідності.

Посилаючись на те, що під час підписання заповіту ОСОБА_3 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керуватися ними, позивачка просила суд відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України встановити нікчемність заповіту від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 , а також визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на вказану земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2023 року у складі судді Кірімової О. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 8,0905 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Благодатненської сільської ради Первомайського (Арбузинського) району Миколаївської області, кадастровий номер 4820380400:03:000:0007. У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент вчинення заповіту 07 грудня 2004 року ОСОБА_3 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керуватися ними, оскільки страждав легкою розумовою відсталістю (ідіопатичною) зі значними поведінковими порушеннями та галюцинаторним синдромом, що свідчить про нікчемність заповіту. Встановивши, що заповіт є нікчемним, суд звернув увагу на те, що задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення нікчемності заповіту не призведе до відновлення порушеного права останньої, тому в даній частині позовних вимог необхідно відмовити. Зважаючи на те, що заповіт від 07 грудня 2004 року є нікчемним, вимога позивача про застосування як наслідків нікчемного правочину шляхом визнання за

ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті племінника ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 8,0905 га, що розташована на території Благодатненської сільської ради Первомайського (Арбузинського) району Миколаївської області з кадастровим номером 4820380400:03:000:0007 є обґрунтованою, оскільки обставини, на які посилається позивачка, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та крім іншого, у позивачки відсутні інші способи захисту цивільних прав та інтересів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що обставини, якими обґрунтовує позивачка свої вимоги підлягають встановленню при розгляді вимог про визнання заповіту недійсним (частина друга статті 1257 ЦК України), проте таких вимог позивачкою заявлено не було.На зазначене суд належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про нікчемність заповіту та як наслідок помилково визнав право власності за позивачкою на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

10 жовтня 2023 року через засоби поштового зв`язку адвокат Сорочан В. О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року справа № 916/3156/17, від 10 квітня 2019 року справа № 463/5896/14-ц.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_3 на час підписання заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, не мав необхідної дієздатності, що підтверджено висновками посмертної судово-психіатричної експертизи, а тому такий заповіт є нікчемний, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув. Зазначає, що нею обрано належний та ефективний спосіб захисту порушеного права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

Зазначена ухвала разом із копією касаційною скаргою була отримана відповідачем та його представником ОСОБА_4 01 грудня 2023 року, однак правом на подання відзиву на касаційну скаргу, ні відповідач, ні його представник не скористалися.

Встановлені судами фактичні обставини справи

07 грудня 2004 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження - належне йому на підставі сертифікату серії РН № 671824, виданого Арбузинською райдержадміністрацією 20 лютого 2004 року, право на земельну частку (пай) розміром 5,64 умовних кадастрових одиниць, яка розташована на території

с. Благодатне Арбузинського району (КСП «Благодатненське») або земельну ділянку, яка належатиме йому на підставі державного акту, виданого замість сертифікату, заповів - ОСОБА_2 .

Вказана обставина підтверджується даними заповіту від 07 грудня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу, Миколаївської області Токарчук С. А.

ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯГ № 600487 від 07 березня 2007 року, кадастровий номер земельної ділянки 4820380400:03:000:0007, на підставі сертифікату на право на земельну частку від 20 лютого 2004 року (т.1 а.с. 47-48).

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів,

ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка, площею 8, 0905 га, що розташована на території Благодатненської сільської ради Первомайського (Арбузинського) району Миколаївської області з кадастровим номером 4820380400:03:000:0007 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 квітня

2020 року (справа № 467/1274/18), залишеним в силі постановою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оголошено померлим. Днем смерті ОСОБА_3 вважати день набрання рішенням суду законної сили.

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 20 жовтня

2020 року звернулася ОСОБА_1 , а 23 лютого 2021 року - ОСОБА_2 .

Відповідно до копії пенсійного посвідчення, серія НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_3 , останньому встановлена пенсія по інвалідності ІІІ група на термін з 22 березня 1994 року довічно (а.с. 16).

За змістом рішення виконкому Благодатненської сільської ради с. Благодатне Арбузинського району Миколаївської області від 27 травня 1996 року встановлено опікунство ОСОБА_5 над хворим сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , мати ОСОБА_3 , померла

ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до висновку судово - психіатричної експертизи від 25 липня 2022 року на момент посвідчення заповіту 07 грудня 2004 року ОСОБА_3 страждав легкою розумовою відсталістю (ідіопатичною) зі значними поведінковими порушеннями та галюцинаторним синдромом. За своїм психічним станом на день складання заповіту 07 грудня 2004 року ОСОБА_3 не був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Постановою завідувача Арбузинською державною нотаріальною конторою Миколаївської області від 12 жовтня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав наявності посвідченого заповіту від імені ОСОБА_3 на іншу особу та у зв`язку з відсутністю у

ОСОБА_1 будь-яких правовстановлюючих документів на належне спадкодавцю майно.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України).

До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків). Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини, відповідно, поділяються на: суворо односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особами. До них відноситься, зокрема, відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (постанова Верховного Суду

від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21)).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У статті 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За змістом частин першої, другої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (частина перша статті 225 ЦК України).

Відповідно до частини першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду із позовом, позивач посилалася на те, що ОСОБА_3 на час підписання заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, а тому, на думку позивача, такий заповіт є нікчемний на підставі статті

1257 ЦК України, у зв`язку із чим ОСОБА_1 просила встановити нікчемність заповіту, а також визнати за нею право власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 8,0905 га, що розташована на території Благодатненської сільської ради Первомайського (Арбузинського) району Миколаївської області для товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4820380400:03:000:0007.

Як вже було зазначено вище, нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України).

ЦК України встановлено, що нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (частина перша статті 1257 ЦК України).

Отже, такої підстави недійсності заповіту як відсутність волі заповідача законом не встановлено.

Такі обставини можуть бути підставою для визнання недійсним заповіту за позовом заінтересованої особи відповідно до частини першої статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України, однак таких вимог позивач не заявляла, а суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про встановлення нікчемності заповіту та похідних вимог про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц є необґрунтованими, оскільки зроблені судом апеляційної інстанції висновки не суперечать зазначеним висновкам Великої Палати Верховного Суду. У цих постановах міститься висновок про те, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Однак у справі, яка переглядається, обставини, якими позивач обґрунтовувала позовні вимоги, свідчать про оспорюваність правочину, а не про його нікчемність, отже суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сорочан Володимир Олександрович, залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Р. А. Лідовець

О. М. Осіян

В. В. Шипович