Рішення

від 24.05.2023 по справі 760/32218/21

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 760/32218/21

Провадження № 2/385/245/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.2023 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою діяльністю «Будгарант» про відшкодування збитків в порядку регресу,

встановив:

позивач звернулась в суд з позовом до відповідача в якому просила стягнути в порядку регресу 2000,00 грн та судові витрати по справі 962,48 грн сплаченого судового збору та 8348,60 витрат на правничу допомогу.

Стислий виклад позиції учасників справи

Позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 16.09.2019 між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 8514811-02-10-01, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника пов`язані з з володінням, користуванням та розпорядженням забезпеченого транспортного засобу Фіат Тіпо, номерний знак НОМЕР_1 . 22.01.2020 о 08:00 год в м. Києві по ул. М. Василенка , 7 сталась ДТП за участю автомобіля Камаз 55111, номений знак НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_2 та автомобіля Фіат Тіпо, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , в результаті якої було пошкоджено автомобіль Фіат Тіпо, Постановою Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_2 , було визнано винним за ст. 124 КУпАП у вчиненні данного ДТП 22.01.2020 о 08:00 год. Транспортний засіб, яким керував відповідач на момент ДТП був забезпечений полісом загальнообов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АО/3223031 в «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс групп». Потерпілий ОСОБА_3 звернувся до ПРАТ «СК «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування та отримав таке в розмірі 22850,28 грн.

Надалі ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс групп» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» згідно полісу АО/3223031 за вирахуванням франшизи, у розмірі 20850,28 грн. Отже у ПрАТ «СК «ВУСО» виникло право регресної вимоги на стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в розмірі 2000,00 грн.

Між страховиком ПрАТ СК ВУСО (первісний кредитор) і ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено Договір № 22/03/2021 від 22 березня 2021 року про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору, свої Права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за укладеними Договорами страхування, в тому числі за договором № 8514811-02-10-01 від 16.09.2019.

Відповідач правом подачі відзиву не скористався.

Третя особа на стороні відповідача ТзОВ «Будгарант» правом на надання до суду пояснень стосовно позову не скористалось.

В судове засідання учасники справи повторно не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового розгляду, зокрема відповідача шляхом тримання судової повістки рекомендованим поштовим відправленням, а третя особа внаслідок скерування судової повістки за місцезнаходженням юридичної особи, відповідно до даних ЄДРПОУ, яка повернулась з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Представник позивача подав заяву про проведення розгляду справи за його відсутністю, не заперечив проти проведення заочного розгляду справи.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача (п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України) та третьої особи (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України), неподання ними заяв по суті справи, зокрема відзиву відповідачем, суд, на підставі ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення без фіксування судового засідання технічними засобами на підставі наявних в спарві матеріалів.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 02.08.2022 матеріали цивільної справи передано до Голованівського районного суду Кіровоградської області для розгляду за підсудністю.

Ухвалою судді Голованівського районного суду Кіровоградської області від 01.03.2023 передано до Гайворонського районного суду Кіровоградської області для розгляду за підсудністю.

Ухвалою судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 03.04.2023 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, залучено до участі в спарві третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТзОВ «Будгарант».

Ухвалою від 01.05.2023 судове засідання відкладено на 01.05.2023.

12.05.2023 від позивача надійшла заява про проведення розгляду справи за його відсутності, підтримання позову та не заперечення проти заочного розгляду справи.

Ухвалою суду від 24.05.2023 визначено проводити заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд справи по суті проведено 24.05.2023 за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з такого.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 4 ст.206ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно ч. 1 ст.22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 1 ст.1187ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно ч. 2 ст.1187ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом ст.6Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 9Закону України«Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У відповідності до п 12.1. ст.12Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Тобто, франшиза в будь-якому виді є елементом договору страхування, який впливає на суму виплати страхового відшкодування в сторону її зменшення та її наявність у договорі обумовлена згодою сторін. Встановлюючи розмір франшизи страхувальник фактично погоджується, що у разі настання страхового випадку визначена шкода не буде покриватися сумою франшизи.

Відповідно п. 36.6 ст.36Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Відповідно до ст.993ЦК України та ст.27Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 1 ст.1191ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Судом встановлено, що 16.09.2019 між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 8514811-02-10-01, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника пов`язані з з володінням, користуванням та розпорядженням забезпеченого транспортного засобу Фіат Тіпо, номерний знак НОМЕР_1 . Таке підтверджується договором № 8514811-02-10-01 (а.с. 5-7).

22.01.2020 о 08 год 00 хв по вул. М. Василенка, 7 в м. Київ водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Камаз 55111, номерний знак НОМЕР_2 , (власником якого є ТОВ «Будгарант», що застрахований в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс груп») порушив вимоги п. 10.3 ПДР та здійснив зіткнення з автомобілем Фіат Тіпо, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 (власник ОСОБА_3 , страховик ПрАТ «ВУСО»). Огляд учасників ДТП на стан сп`яніння не проводився через відсутність ознак сп`яніння. Складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП. Таке підтверджується довідкою НПУ про обставини ДТП надану на адвокатський запит (а.с. 9-10), копією протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 № 084546 щодо ОСОБА_2 від 22.01.2020.та схемою місця ДТП до нього, письмовим поясненням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 22.01.2020 (а.с.11-13).

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 10.03.2020 в справі № 760/2124/20 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 14).

ПрАТ «СК «ВУСО»24.01.2020 оглянуто автомобіль Фіат Тіпо, номерний знак НОМЕР_1 , складено акт огляду транспортного засобу, заяву на виплату, фото таблицю пошкоджень (а.с. 17-19).

Факт ДТП 22.01.2020 визнано ПрАТ «СК «ВУСО» страховим випадком, що вбачається зі Страхового акту № 2005045-1 від 03.02.2020, та сума страхового відшкодування 22850,28 грн перерахована на рахунок СТО, де проводився ремонт пошкодженого автомобіля ФОП ОСОБА_4 (а.с. 28, 29).

Автомобіль КАМАЗ 55111, номерний знак НОМЕР_2 був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АО/3223031 в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», що підтверджується договором від 18.03.2019. Розмір франшизи 2000,00 грн (а.с. 27).

Платіжним дорученням № ЗР037856 від 09.04.2020 ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» сплатила ПрАТ СК «ВУСО» 20850,28 страхового відшкодування в порядку регресу, за винятком франшизи в розмірі 2000,00 грн на претензію № 1662 від 02.03.2020 стосовно ДТП 22.01.2020 за участю автомобілів Фіат Тіпо, НОМЕР_1 та Камаз 55111, НОМЕР_2 , що підтверджується також листом від 10.04.2020 № 3065 (а.с. 25-26).

Між страховиком ПрАТ СК ВУСО (первісний кредитор) і ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено Договір № 22/03/2021 від 22 березня 2021 року про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору, свої Права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за укладеними Договорами страхування, в тому числі за договором № 8514811-02-10-01 від 16.09.2019. Згідно Додатку « 1 до Договору відступлено право вимоги за договором № 8514811-02-10-01, страхзувальник ОСОБА_3 , боржник ОСОБА_2 , сума відшкодування 22850,28 грн, залишок боргу 2000,00 грн (а.с. 30-32).

Згідно п. 4.1, 4.2 вказаного договору його ціна складає 251 871 грн. 37 коп., які новий кредитор зобов`язаний сплатити первісному кредитору протягом 15 банківських днів з дня укладення сторонами даного договору.

30, 31 березня та 01 квітня 2021 року ФОП ОСОБА_1 на виконання умов п. 4.1, 4.2 договору за № 22/03/2021 про відступлення права вимоги сплачено 101000 грн 00 коп., 140000 грн 00 коп. та 10871 грн 37 коп., а всього на загальну суму 251 871 грн 37 коп. (а.с. 34)

Листом позивача від 23 березня 2021 року за № 2005045-1 ОСОБА_2 повідомлено про відступлення права вимоги за страховим договором № 8514811-02-10-01 від 16.09.2019 (а.с. 36).

Відтак позивач виконала умови вказаного договору та стала новим кредитором щодо договору страхування № 8514811-02-10-01 та набула право вимоги до відповідача на суму боргу в розмірі 2000,00 грн.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом 23.03.2021 направила ОСОБА_5 досудову вимогу № 2005045-1 про відшкодування в порядку регресу розмір франшизи 2000,00 грн.

Відповідно ч. 1 ст.22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 1 ст.1187ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно ч. 2 ст.1187ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом ст.6Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 9Закону України«Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У відповідності до п 12.1. ст.12Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Тобто, франшиза в будь-якому виді є елементом договору страхування, який впливає на суму виплати страхового відшкодування в сторону її зменшення та її наявність у договорі обумовлена згодою сторін. Встановлюючи розмір франшизи страхувальник фактично погоджується, що у разі настання страхового випадку визначена шкода не буде покриватися сумою франшизи.

Відповідно п. 36.6 ст.36Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої 04 липня 2018 року у справі за № 755/18006/15 та 12 грудня 2018 року у справі за № 758/2356/17-ц, володілець джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу, якщо вона встановлена умовами договору, і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.

У цій справі суд враховує і застосовує висновок про застосування норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, у подібних правовідносинах, у якому вона зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодуванняшкоди,а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Судом встановлено, що в добровільному позасудовому порядку ОСОБА_2 не виконав вимогу ФОП ОСОБА_1 та не сплатив франшизу в розмірі 2000 грн 00 коп.

Зважаючи на вказане, суд приходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача франшизи в розмірі 2000 грн 00 коп. підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що згідно положення частини 1 статті 1172ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Однак стороною відповідача не надано доказів того, що така шкода була заподіяна саме під час виконання трудових (службових) обов`язків, а відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та збирання доказів в цивільних справах не є обов`язком суду.

Щодо судових витрат

Згідно ч. 3 ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребу-ванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4)пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст.134ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Судом встановлено, що позивач у прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати з оплати правничої допомоги в розмірі 8348 грн. 60 коп.

Приписами ч. 1 ст.137ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно ч. 2 ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат :1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст.137ЦПК України визначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ч. 4 ст.137ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому за змістом ч. 6 цієї статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В розрізі з наведеним суд зазначає, що стороною відповідача не заявлено під час судового розгляду та не подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених затрат на правничу допомогу позивачем надано суду наступні докази: виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо Адвокатського об`єднання «Правовий горизонт», договір № 17 від 10 лютого 2021 року про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Мазуренком С. С. з адвокатського об`єднання «Правовий горизонт» та ФОП ОСОБА_1 , акт приймання передачі правової (правничої) допомоги від 18 травня 2021 року на суму 8348 грн. 60 коп., квитанцію до прибуткового касового ордера від 18 травня 2021 року на суму 8348 грн. 60 коп., ордер на надання правничої (правової) допомоги АІ № 1156681.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст.141ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, в разі задоволення позову, - на відповідача.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Проаналізувавше викладене, беручи до уваги, що згідно акту приймання передачі правової (правничої) допомоги до наданої правової допомоги включено наступні послуги: вивчення матеріалів страхової справи, формування правової позиції на суму 2636,40 грн, підготовка та відправка адвокатських запитів на суму 878,80 грн, підготовка позовної заяви на суму 1757,60 грн, підготовка процесуальних документів на суму 439,40 грн, підготовка заяви, клопотання до суду на суму 439,40 грн, представництво інтересів позивача в суді на суму 2197,00 грн, а всього 8348,60 грн та зважаючи, що представник позивача жодного разу не приймав участі в судовому засіданні в даній справі, суд вважає, що витрати на правничу допомогу можуть бути покладені на відповідача частково, без витрат на участь адвоката в судовому засіданні, оскільки інше суперечило б критерію реальності адвокатських витрат (8348,60-2197= 6151,60).

В іншій частині, на переконання суду позивач довів, що дійсно поніс вказані затрати, підтвердив це належними і допустимими доказами, а тому витрати на правничу допомогу в розмірі 6151,60 грн слід стягнути з відповідача на користь ФОП ОСОБА_1 .

При зверненні до суду з даним позовом ФОП ОСОБА_1 понесла також витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн 00 коп., що підтверджується квитанціями про сплату № 94890 від 24 листопада 2021 року та № MKP0-3833-2K6K-21H3від 29.06.2021.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача належить стягнути також і понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 962 грн 48 коп.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою діяльністю «Будгарант» (місцезнаходження 04060, м. Київ, вул. Академіка Щусєва, 36, ЄДРПОУ 32596431) про відшкодування збитків в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 962 (дев`ятсот шістдесят дві) грн 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 6151 (шість тисяч сто п`ятдесят одна) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст рішення складений 24 травня 2023 року.

Суддя: М. В. Венгрин

Дата документу 24.05.2023