Постанова

від 18.05.2023 по справі 149/186/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/186/21

Провадження № 22-ц/801/903/2023

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Павлюк О. О.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 рокуСправа № 149/186/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Якименко М. М.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю«Щедра Нива»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,Хмільницької районноїдержавної адміністраціїВінницької області,третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОРС 2020», про визнання недійсною угоди про припинення договору оренди земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора про припинення права оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Сачка А. В. на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області у складі судді Павлюк О. О. від 07 лютого 2023 року,

встановив:

В січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Щедра Нива» (далі ТОВ «Щедра Нива») звернулася до суду з цим позовом, за яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило:

- визнати недійсною угоду, укладену між ТОВ «Щедра Нива» та ОСОБА_1 , про припинення за взаємною згодою сторін договору оренди земельної ділянки від 12 червня 2020 року, площею 3,6374 га, кадастровий номер 0524883100:02:002:0104, розташованої на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області;

- скасувати рішення державного реєстратора Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області Уперчук А. В. про припинення права ТОВ «Щедра нива» на земельну ділянку, площею 3,6374 га, кадастровий номер 0524883100:02:002:0104, розташовану на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (індексний номер рішення 53232771);

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути ТОВ «Щедра нива» земельну ділянку, площею 3,6374 га, кадастровий номер 0524883100:02:002:0104, в оренду відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 10 квітня 2019 року.

На обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 10 листопада 2012 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,6374 га, кадастровий номер 0524883100:02:002:0104, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

26 серпня 2016 року між сторонами укладено додаткову угоду оренди зазначеної земельної ділянки з урахуванням збільшення розміру орендної плати до 8 % від нормативної грошової оцінки землі та поновлення строку дії договору оренди до 31 грудня 2026 року.

10 квітня 2019 року у зв`язку із зміною нормативної грошової оцінки належної ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки між сторонами укладено договір оренди землі з урахуванням збільшення розміру орендної плати до 12% від нової нормативно-грошової оцінки землі та поновлення строку дії договору оренди до 10 квітня 2031 року.

З усного повідомлення державної реєстраційної служби ТОВ «Щедра Нива» стало відомо, що у червні 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Щедра Нива» в особі директора Бойка Д. П. було укладено угоду про припинення дії вищевказаного договору оренди земельної ділянки.

Зазначало, що земельна ділянка перейшла у користування ТОВ «Хорс 2020» як наслідок укладення угоди про припинення договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який на той час виконував обов`язки директора ТОВ «Щедра Нива». Внаслідок зловмисної домовленості та укладаючи цю угоду директор ТОВ «Щедра Нива» ОСОБА_2 діяв недобросовісно, всупереч інтересам товариства та не мав повноважень на її вчинення, оскільки статутом ТОВ «Щедра Нива» передбачено надання попереднього дозволу наглядової ради на укладення такого виду угоди, а тому ця угода є недійсною.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 07 лютого 2023 року позов задоволено.

Визнано недійсною угоду від 12 червня 2020 року, укладену між представником ТОВ «Щедра Нива» Бойком Д. П. та Кравченко В. Ф. про припинення за взаємною згодою сторін договору оренди земельної ділянки від 10 квітня 2019 року, площею 3,6374 га, кадастровий номер 0524883100:02:002:0104, розташованої на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Скасовано рішення державного реєстратора Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області Уперчук А. В. про припинення права ТОВ «Щедра нива» на земельну ділянку площею 3,6374 га, кадастровий номер 0524883100:02:002:0104, розташованої на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (індексний номер рішення 53232771).

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути ТОВ «Щедра Нива» земельну ділянку, площею 3,6374 га, кадастровий номер 0524883100:02:002:0104, в оренду відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 10 квітня 2019 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги про визнання угоди про розірвання договору оренди землі є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки угода була вчинена внаслідок зловмисної домовленості представника ТОВ «Щедра Нива» Бойка Д. П. та Кравченко В. Ф. Також суд виходив з того, що обґрунтованими є вимоги про скасування рішення державного реєстратора про припинення права оренди земельної ділянки, оскільки приймаючи рішення про державну реєстрацію припинення договору оренди, державний реєстратор не перевірив повноваження особи, яка звернулася з такою заявою та не вчинив усіх необхідних дій, які визначені пунктом 3 статті 10 Закону України «Про державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», а уповноважена на це особа ТОВ «Щедра нива», на яку, як орендаря, покладено такий обов`язок, до державного реєстратора не зверталась. Крім того з метою ефективного і належного захисту права позивача у спорі суд вважав за необхідне задовольнити також вимогу про повернення земельної ділянки.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Сачок А. В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 07 лютого 2023 року скасувати, ухвалити нове про відмову у позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що ТОВ «Щедра Нива» представляв інтереси представник, який не є адвокатом і ним не надано належних доказів на підтвердження його повноважень. Також Хмельницька РДА Вінницької області є неналежним відповідачем по справі щодо позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора про припинення права оренди земельних ділянок. ТОВ «Щедра Нива» не доведено в чому саме проявлялась зловмисна домовленість сторін угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки. Водночас позивачем не надано доказів настання негативних наслідків для ТОВ «Щедра нива».

ТОВ «Щедра Нива» подало відзив на апеляційну скаргу, за яким просило апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що постановлене з дотриманням норм процесуального права, відповідно до встановлених судом обставин справи, правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони регулюються.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами першою четвертою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено,що 10 листопада 2012 року між ТОВ «Щедра Нива» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,6374 га, кадастровий номер 0524883100:02:002:0104, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

26 серпня 2016 року між сторонами укладено додаткову угоду оренди зазначеної земельної ділянки з урахуванням збільшення розміру орендної плати до 8% від нормативної грошової оцінки землі та поновлення строку дії договору оренди до 31 грудня 2026 року.

10 квітня 2019 року у зв`язку із зміною нормативної грошової оцінки належної ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки між сторонами укладено договір оренди землі з урахуванням збільшення розміру орендної плати до 12 % від нової нормативно-грошової оцінки землі та поновлення строку дії договору оренди до 10 квітня 2031 року, а попередній договір оренди від 10 листопада 2012 року було розірвано за згодою сторін в цей же день 10 квітня 2019 року.

Предметом спору в цій справі є угода, укладена 12 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Щедра Нива» в особі директора Бойка Д. П., про припинення дії договору оренди земельної ділянки. Оригінал або копія вказаної угоди в матеріалах справи відсутні.

За положеннями частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частина третя статті 203 ЦК України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у статтях 229 233 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. Дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів. Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2,80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частини перша та третя статті 92 ЦК України). Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (частина четверта статті 92 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 89 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках учасники товариства.

Особливості управління господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, визначаються законами України.

Посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

За пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вносяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 241 ЦК України у випадку вчинення правочину представником з перевищенням повноважень, такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Таким чином у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.

Отже за змістом частин першої, третьої та четвертої статті 92 ЦК України, частин першої та другої статті 89 ГК України, пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України.

Відповідно орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Крім того такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїми посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Вказаними положеннями статті 92 ЦК України та статті 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

Відтак між юридичною особою та її посадовою особою виникають правовідносини, що ґрунтуються на акті юридичної особи, передбачають права та обов`язки сторін у цих правовідносинах, зокрема відповідальність представника за неналежне здійснення представництва.

Відповідно до пункту 7.1. Статуту ТОВ «Щедра нива» управління Товариством здійснюють його органи. Органами управління Товариства є Загальні збори учасників, Наглядова рада та виконавчий орган. Вищим органом Товариства є Загальні збори учасників. Вони складаються з учасників Товариства або призначених ним представників.

Згідно із пунктом 11.1. Статуту у Товаристві створюється одноособовий виконавчий орган Директор.

Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції Загальних зборів учасників (пункт 11.3. Статуту). Директор діє від імені Товариства у межах встановлених чинним законодавством та цим Статутом (пункт 11.5. Статуту). Директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства (пункт 11.6. Статуту).

Із змісту положень пунктів 8.1. 8.3. розділу 8 Статуту «Виключна компетенція Загальних зборів учасників Товариства» видно, що укладення, зміна і розірвання (припинення) договору не входить до виключної компетенції Загальних зборів Товариства.

Згідно з пунктом 3.2 Положення про директора ТОВ «Щедра нива», затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Щедра нива» від 20 березня 2020, протокол № 6, припинення договорів оренди земельних ділянок з фізичними та юридичними особами здійснюється директором товариства виключно на підставі попередньої письмової згоди Наглядової Ради Товариства.

Суд першої інстанції встановив, що відповідної заяви від орендодавця ОСОБА_1 про припинення договору оренди до ТОВ «Щедра нива» у визначеному Товариством порядку не надходило. Вказану обставину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні не спростували, що доводить про необізнаність ТОВ «Щедра Нива» про намір орендодавця припинити договір оренди земельної ділянки від 10 квітня 2019 року.

Крім того ОСОБА_2 як директор ТОВ «Щедра нива» мав право здійснювати визначені повноваження, у тому числі підписати, зокрема оспорювану угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки, але для вирішення відповідного питання він мав попередньо узгодити його з Наглядовою радою, із Загальними зборами Товариства, проте цього не зробив, не спростував також і того, що не повідомляв ТОВ «Щедра Нива» про укладення ним угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки, який є предметом спору, що свідчить про приховування ним цього даного факту.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірна угода була вчинена внаслідок зловмисної домовленості представника ТОВ «Щедра нива» Бойка Д. П. та ОСОБА_1 з метою досягнення власних інтересів всупереч інтересам ТОВ «Щедра нива».

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державним реєстратором 14 липня 2020 року проведено державну реєстрацію угоди від 12 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Щедра Нива» про розірвання договору оренди земельної ділянки, з ТОВ "Щедра Нива", а 16 липня 2020 року проведено державну реєстрацію договору оренди землі від 15 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Хорс 2020» (т.1 а. с. 97 -98).

Пунктом 3 статті10 Закону України «Про державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державний реєстратор обов`язково вчиняє ряд дій, серед яких, зокрема, встановлює відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації та наявність факту виконання умов правочину, з яким закон та/ або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

ТОВ «Щедра нива» обґрунтовуючи позовні вимоги, вказувало на те, що приймаючи рішення про державну реєстрацію розірвання спірного договору оренди, державний реєстратор не перевірив повноваження особи, яка звернулася з такою заявою та не вчинив усіх необхідних дій, які визначені пункті 3 статті 10 Закону України «Про державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». А уповноважена на це особа ТОВ «Щедра нива», на яку, як орендаря, покладено такий обов`язок, до державного реєстратора відповідно не зверталась.

Зазначена обставина не була спростована відповідачем Хмільницькою районною державною адміністрацією Вінницької області, яка є правонаступником Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про припинення права оренди ТОВ «Щедра нива» на спірну земельну ділянку було прийнято державним реєстратором всупереч чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги про те, що Хмельницька районна державна адміністрація Вінницької області неналежний відповідач у справі щодо позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора про припинення права оренди земельних ділянок, суд апеляційної інстанції не вважає такими, що дають правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції, адже у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 виснувано, що участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру спору.

Крім того перегляд рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги. Хмельницька районна державна адміністрація Вінницької області рішення суду першої інстанції не оскаржує.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено в чому саме проявлялась зловмисна домовленість сторін угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки, тому що не дотримання процедури реєстрації поданої заяви про розірвання договору оренди земельної ділянки, неотримання дозволу наглядової ради на розірвання договору оренди земельної ділянки, відсутність представника ТОВ «Щедра нива» при реєстрації угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки свідчить саме про зловмисну домовленість директора ТОВ «Щедра Нива» ОСОБА_2 та власника земельної ділянки ОСОБА_1 .

Твердження в апеляційній скарзі про те, що позивачем не надано доказів настання негативних наслідків для ТОВ «Щедра нива», судових експертиз щодо визначення розміру збитків не заявлялось, висновки експертів не надавались, відсутні докази використання земельної ділянки, засівання та збирання врожаю, докази витрат, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки сама по собі втрата земельної ділянки, яка використовувалась ТОВ «Щедра Нива» для вирощування сільськогосподарських культур з метою отримання прибутку є достатньою підставою для висновку про настання негативних наслідків для товариства.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки у зв`язку з тим, що одна із сторін угоди не мала на це повноважень становить окрему підставу позову і не може застосовуватись при понятті зловмисної домовленості, то суд апеляційної інстанції вважає їх безпідставними, оскільки директор ТОВ «Щедра нива» Бойко Д. П. мав повноваження на укладання договорів від імені ТОВ «Щедра нива», а не повідомлення наглядової ради щодо розірвання договору свідчить про те, що директор Бойко Д. П. діяв не в інтересах підприємства.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сачка А. В. залишити без задоволення, а рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 07 лютого 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23 травня 2023 року.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

М. М. Якименко