Ухвала

від 23.05.2023 по справі 624/395/23

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 624/395/23

провадження № 2/624/116/23

УХВАЛА

23 травня 2023 року суддя Кегичівського районного суду Харківської області Крапівка Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом до Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на спадкове майно: земельну ділянку, що розташована на території Мажарської сільської ради Харківської області, кадастровий номер 6323182500:15:001:0056, площею 3,1238 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.04.2010, земельної ділянки, що розташована на території Мажарської сільської ради Харківської області, кадастровий номер 6323182500:01:000:0055, площею 3,1233 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №154245 та житловий будинок, розташований в с. Мажарка, Красноградського району, Харківської області, який належав спадкодавцю на підставі договору дарування від 08.06.1996.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дядько позивача ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки, що розташована на території Мажарської сільської ради Харківської області, кадастровий номер 6323182500:15:001:0056, площею 3,1238 га, що належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.04.2010 року, земельної ділянки, що розташована на території Мажарської сільської ради Харківської області, кадастровий номер 6323182500:01:000:0055, площею 3,1233 га, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 154245 та житлового будинку розташованого в с. Мажарки, Красноградського району Харківської області, який належав спадкодавцю на підставі Договору дарування від 08.06.1996. Після смерті, відповідно до спадкової справи № 209/2021 заведеної приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу право на прийняття спадщини належало його сестрі, яка є матір`ю позивача - спадкоємиці ОСОБА_3 , яка не встигла прийняти спадщину, так як ІНФОРМАЦІЯ_2 раптово померла. Станом на 27.08.2022 позивач та ОСОБА_3 були зареєстровані за однією адресою. Як спадкоємець за законом після відкриття спадщини не встигла її прийняти. Право на прийняття належної їй спадщини переходить до її спадкоємців. Відповідно позивач має право на прийняття спадщини згідно зі ст. 1276 ЦК України - як племінниця свого дядька в порядку спадкової трансмісії. За життя ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розпорядження щодо спадкового майна не здійснили. Спадкоємці, які б вступили у володіння і управління спадковим майном спадкодавця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 після відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 та 27.08.2022 відповідно відсутні. ОСОБА_4 , який є рідним братом позивача, відповідно до положень ч. 1 ст. 1224 ЦК України не має право на спадкуванням майна ОСОБА_2 , оскільки 24.04.2016 вчинив дії, внаслідок який останнього було позбавлено життя, та є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12016220720000119. Прийняти позивачу спадщину в позасудовому порядку є на заваді відсутність в розпорядженні позивача оригіналів документів, які посвідчують право власності спадкодавця ОСОБА_2 на земельні ділянки та житловий будинок.

Згідно ч. 1 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм чинного ЦПК України, у позовній заяві почергово повинно бути викладено по кожній позовній вимозі: зміст позовної вимоги, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує цю позовну вимогу та зазначення доказів, що її підтверджує, наявність підстав для звільнення від доказування.

Згідно ст.175 ЦПК України позовна заява, крім іншого, повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до пункту 1 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.

Згідно з пунктом 4.9. Глави 10 Порядку, свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Згідно пунктів23,24Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни №7від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

При розгляді справ пов`язаних зі спадкуванням слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 N 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», судам слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Вирішуючи питання про те, чи підлягають розгляду судом справи про право на спадкування без попереднього звернення особи до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину та відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, судам потрібно враховувати наступне.

Главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про нотаріат", підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику в справах про спадкування".

Відмова у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК) або закриття провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК) не допускається з огляду на вичерпний перелік підстав вчинення таких процесуальних дій, визначених ЦПК.

Отже, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Отже, зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.

Позивач про звернення до нотаріуса з метою оформлення спадщини в позовній заяві не зазначила та відповідних доказів, які б свідчили, що позивач зверталась до нотаріуса з відповідною заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_2 , та отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії, тобто підтвердження наявності спору, не надала.

Також позивач не повідомила чи звернулась сама ОСОБА_3 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 , на підставі рішення суду про надання їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивач також не повідомила та не надала докази про її звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та визнання її спадкоємцем, який прийняв спадщину, що безпосередньо впливає на додержання строку прийняття спадщини в порядку трансмісії.

Також позивач не повідомила суду та не надала доказів з яких підстав у неї відсутні оригінали документів на спадкове майно, в кого вони знаходяться чи можуть бути, про те чи вони втрачені, про звернення до відповідних органів з метою отримання їх дублікатів та причини з яких отримання дублікатів є неможливе.

Крім того суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на визначений ним суб`єктний склад спірних правовідносин. На позивачеві лежить обов`язок довести, що вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок. Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, а є підставою для відмови у позові.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідачами у справі щодо визнання права на спадщину є спадкоємці, які прийняли спадщину, тобто своєчасно звернулись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини є відповідачами у цій категорії справ при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття (постанова ВСУ від 10.02.2021 у справі № 619/2796/19-ц).

Позивач зазначила в позовній заяві, що її рідний брат ОСОБА_4 , відповідно до положень ч. 1 ст. 1224 ЦК України не має права на спадкування майна ОСОБА_2 , оскільки 24.02.2016 вчинив дії, внаслідок яких останнього було позбавлено життя, та є обвинуваченим у кримінальному провадженні №12016220720000119. Проте відповідних доказів на підтвердження зазначених обставин позивач суду не надала.

Також відсутні докази того, що інші спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які прийняли спадщину, відсутні. Відповідні клопотання про витребування спадкових справ позивачем не заявлені.

Отже на виконання цієї ухвали позивач має зазначити чи зверталась вона до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, з заявою видачу їй свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_2 , чи отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії. Повідомити чи звернулась сама ОСОБА_3 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 , на підставі рішення суду про надання їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Повідомити чи зверталась позивач до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , чи заведена спадкова справа до майна померлої ОСОБА_3 . Повідомити з яких підстав у позивача відсутні оригінали документів на спадкове майно ОСОБА_2 , в кого вони знаходяться чи можуть знаходитися, про те чи вони втрачені, про звернення до відповідних органів з метою отримання їх дублікатів та причини з яких отримання дублікатів є неможливе. А також надати докази на підтвердження вищезазначених відомостей та відомостей, що ОСОБА_4 , відповідно до положень ч. 1 ст. 1224 ЦК України не має права на спадкування майна ОСОБА_2 та про відсутність інших спадкоємців спадкодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У разі неможливості самостійного отримання доказів позивач має право подати клопотання про їх витребування судом. Таке клопотання має бути складене з додержанням вимог ст. 84 ЦПК України.

Також, позивачу роз`яснюються положення п.5 ч. 3 ст. 175 та ч. 5 ст. 177 ЦПК України, якими встановлено, що позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності). Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Зважаючи на принцип диспозитивності, встановлений ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи неінакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою та другою ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

За правилами, встановленими частиною восьмою вказаної статті докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За правилами частини першої статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Враховуючи наведене, позивачу надається можливість у строк, встановлений цією ухвалою, зазначити докази, що підтверджують викладені в позовній заяві обставини щодо втрати сертифікату на право на земельну частку (пай) та додати всі наявні докази на підтвердження цієї обставини; зазначити чи наявні докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (чи, у разі необхідності, - заяви про витребування чи забезпечення доказів).

За правилами частини першої ст.187ЦПК України суд має відкрити провадження у справі в разі відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Додержання процесуальної форми, змісту та порядку подання позовної заяви є однією з обов`язкових вимог законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Враховуючи виявлені недоліки при оформленні позовної заяви, на виконання вимог національного законодавства, а саме - частини першої ст. 185 ЦПК України, суддею постановляється ухвала про залишення позовної заяви без руху та позивачу встановлюється строк для усунення недоліків.

Позивачу слід взяти до уваги, що якісна підготовка до судового розгляду спрямована в першу чергу на захист прав самого позивача та забезпечення розгляду справи у порядку, про який просить позивач, без зволікань, з додержанням розумних строків, наслідком чого стане економія не тільки процесуального часу сторін і суду, а й зменшення судових витрат, пов`язаних із безпосереднім розглядом справи.

Суд надає позивачу максимальний з передбачених ЦПК України строк на усунення недоліків десять днів з дня вручення копії даної ухвали.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України, суддя

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання вимог, вказаних в ухвалі про залишення заяви без руху, заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

Роз`яснити позивачу, що у відповідності до ч. 1 ст.84ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.В. Крапівка