Постанова

від 17.05.2023 по справі 757/48447/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 757/48447/21-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7159/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Литвинова І.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Ратнікової В.М., Ящук Т.І.

секретар - Ольшевський П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Громадської організації «Федерація дзюдо Києва», треті особи: Департамент молоді та спорту виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «Артем» Київського міського фізкультурно-спортивного товариства «Україна», викладач-тренер Гонтюк Людмила Георгіївна, про визнання дій протиправними та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року,

встановив:

у вересні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просив визнати протиправними дії відповідача, які полягають у допуску його сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до участі у відкритому чемпіонаті міста Києва з дзюдо серед юнаків та дівчат 2009-2010 року народження та неналежному медичному забезпеченні змагань. Також позивач просив стягнути з відповідача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 152 961 грн. та моральної шкоди в розмірі 900 000 грн., посилаючись на те, що дитина була травмована, а комісія відповідача не мала права допускати його до змагань.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що з 05 по 07 березня 2021 року відбувався Відкритий чемпіонат міста Києва з дзюдо серед юнаків та дівчат 2009-2010 року народження та юніорів та юніорок до 21 року (2001-2006 року народження), відповідно до календарного плану спортивних змагань, масових заходів та навчально-тренувальних зборів м. Києва на 2021 рік, погодженого Департаментом молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). 05 березня 2021 року була проведена мандатна комісія змагань та зважування учасників. Неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_1 , був допущений до змагань на підставі медичного допуску, вказаного у поіменній заявці, наданого на підставі довідки про стан здоров`я, виданої університетською клінікою приватного закладу вищої освіти Київського міжнародного університету від 10 лютого 2021 року № 27/21.

Позивач вказував, що 06 березня 2021 року під час Відкритого чемпіонату міста Києва з дзюдо серед юнаків та дівчат 2009-2010 року народження, де неповнолітній ОСОБА_1 , виступаючи у ваговій категорії 32 кг від КДОСШ «Артем», отримав травму під час проведення двобою на татамі. Після травмування дитини позивач особисто відвіз сина у травматологічне відділення НДСЛ «Охмадит» м. Києва, де йому поставлено діагноз - закритий перелом правої кістки у ділянці хірургічної шийки із зміщенням уламків, було проведено хірургічну операцію.

ОСОБА_1 вказував, що неповнолітньому ОСОБА_2 довелося і неодноразово доведеться проходити курс лікування та реабілітаційний період, з наступною плановою операцією з видалення шпиць Кіршнера з травмованої руки, з повторним лікуванням та проходженням реабілітаційного періоду, для максимального відновлення усіх функцій травмованої руки, що тягне за собою моральні та фізичні страждання дитини та суттєві матеріальні витрати сім`ї.

При цьому позивач стверджував, що допуск його сина до змагань відбувся з порушеннями, оскільки у нього був відсутній страховий поліс та довідка про поглиблений медичний огляд та допуск до занять спортом. Крім того, при проведенні змагань існували порушення медичного забезпечення та невідкладної допомоги.

За таких обставин позивач вважав, що ушкодження здоров`я його малолітньому сину було завдано відповідачем, а тому ним має бути відшкодовано матеріальну шкоду в розмірі 152 961 грн. та моральну шкоду в розмірі 900 000 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року у задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних доказів на підтвердження протиправності дій відповідача під час організації та проведення змагань, у яких брав участь його син, наявності причинного зв`язку між поведінкою відповідача та завданою позивачеві шкодою, про яку він вказує, а також факту понесення збитків з вини відповідача. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до календарного плану спортивних змагань, масових заходів та навчально-тренувальних зборів м. Києва на 2021 рік, затвердженого Департаментом молоді та спорту Київської міської державної адміністрації, з 05 по 07 березня 2021 року у м. Києві за адресою вул. Липківського, буд. 36 відбувся відкритий чемпіонат міста Києва з дзюдо серед юнаків та дівчат 2009-2010 року народження і юніорів та юніорок до 21 року (2001-2006 року народження).

Згідно з Регламентом проведення відкритого чемпіонату міста Києва з дзюдо серед юнаків та дівчат 2009-2010 року народження і юніорів та юніорок до 21 року (2001-2006 року народження), затвердженого виконавчим директором ГО «Федерація дзюдо Києва» та погодженого директором Департаменту молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який є офіційним викликом на змагання, попередні заявки вставленого зразка на участь у змагання мали бути подані до 02 березня 2021 року, необхідними документами для проведення мандатної комісії є поіменна заявка, завірена спортивним диспансером, свідоцтво про народження, документ з фотокарткою або паспорт та страховий поліс на кожного спортсмена у день проведення змагань (а. с. 144-145).

05 березня 2021 року відповідно до Регламенту проведення заходу, затвердженого Громадською організацією «Федерація дзюдо Києва» та погодженого Департаментом молоді та спорту Київської міської державної адміністрації, відбулось засідання мандатної комісії змагань та зважування учасників.

До змагань спортсмен ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був допущений на підставі медичного допуску у поіменній заявці від 04 березня 2021 року за підписом лікаря КНП «Центр спортивної медицини міста Києва» Осипової В. В., засвідченим печаткою Центру, від команди КДЮСШ «Артем», який наданий, згідно з довідкою про стан здоров`я від 10 лютого 2021 року № 27/21, за підписом медичного директора ВСП ПЗВО «Київський міжнародний університет» «Університетська клініка» Кеяна Д.М. (а. с. 142-143, 144).

Під час проведення Чемпіонату згідно із звітом по медичному забезпеченню змагань КНП «Центр спортивної медицини міста Києва», медичне забезпечення здійснювалося медичним персоналом: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а. с. 23).

06 березня 2021 року під час двобою на татамі спортсмен ОСОБА_2 зазнав травмування, до НДСЛ «Охмадит» був доставлений особисто батьком власним автомобілем, а не за викликом швидкої медичної допомоги (а. с. 28, 34).

Відповідно до запису лікаря 06 березня 2021 року, ОСОБА_2 проведено хірургічну операцію - відкриту репозицію правої плечової кістки в в/з, МОС 3 шпицями Кіршнера з діагнозом остеоепіфізеоліз голівки правої плечової кістки із зміщенням відламків, та виписано з НДСЛ «Охматдит» 10 березня 2021 року із задовільним загальним станом. Згідно з анамнезом хвороби, травму отримав на змаганнях з дзюдо внаслідок падіння на праву руку, доставлений батьками у травмпункт НДСЛ. Подальше лікування та рекомендації під наглядом ортопеда поліклініки «Охматдит» (а. с. 30, 34).

Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 1 ст. 1199 ЦК України визначено, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов`язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Відшкодування моральної шкоди передбачено ст. 23 ЦК України, згідно положень якої моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазначала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім`ї, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниження честі, гідності та ділової репутації фізичної особи. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У своїй апеляційній скарзі позивач посилався на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що лікар який був присутній на змаганнях, на його думку халатно ставився до своїх обов`язків, що свідчить про неналежне медичне забезпечення змагань. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що матеріальну та моральну шкоду ним було понесено з підстав ненадання йому медичної допомоги, а не внаслідок травми під час проведення двобою на татамі.

Доводи апелянта про те, що його дитині не було надано кваліфікованої медичної допомоги також є безпідставними, оскільки медична допомога при переломі кістки може бути надана тільки в медичному закладі.

Крім того, зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що позивач, як законний представник спортсмена ОСОБА_2 , був поінформований про необхідність наявності полісу страхування. При цьому позивач не зазначає, у зв`язку з чим договір добровільного страхування ним укладено не було. Фактично твердження позивача про те, що допуск спортсмена до змагань відбувся з порушенням, про що свідчить відсутність страхового полісу, зводиться до того, що його незгоди з понесенням матеріальних витрат на лікування дитини, однак не свідчать про те, що шкода здоров`ю була завдана з вини відповідача. Позивач не вказує у зв`язку з чим він, будучи обізнаним про ризики травмування дитини на спортивних змаганнях, не вчинив дій, спрямованих на страхування її життя та здоров`я.

З наданих до суду доказів неможливо встановити наявність всіх елементів цивільної відповідальності відповідача за завдану шкоду - протиправної поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини.

Позивачем не надано належних та достатніх доказів про те, що допуск дитини - спортсмена ОСОБА_2 до змагань без страхового поліса призвела до завдання шкоди його здоров`ю, оскільки позивач визнає, що травмування відбулось під час проведення двобою на змаганнях та падіння дитини на праву руку.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

В постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Так, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц).

В даному випадку судом встановлена відсутність причинного зв`язку між поведінкою відповідача та завданою позивачу шкодою, а тому підстави для висновку про настання цивільної відповідальності відповідача відсутня.

Згідно з положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.

У процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

В даному випадку позивачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що протиправна поведінка відповідача призвела до завдання йому шкоди, а тому суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

У ч. 4 статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на суд обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23).

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 22 травня 2023 року.

Головуючий

Судді