Постанова

від 17.05.2023 по справі 761/32762/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2023 року м. Київ

Справа №761/32762/20

Провадження № 22-ц/824/5161/2022

Резолютивна частина постанови оголошена 17 травня 2023 року

Повний текст постанови складено 18 травня 2023 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Карпенка В.Р.

сторони: позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ», ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Танцюрою Юлією Борисівною, на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва

від 05 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом Товариства

з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Визнано недостовірною інформацію, оприлюднену 01 жовтня 2020 року

ОСОБА_2 в ефірі телевізійного каналу « 112-Україна » під час трансляції телепередачі під назвою «Рибний День» про те, що ОСОБА_1 «…баллотировалась и участвовала в политической жизни российской федерации от Ханты - Мансийска».

Зобов`язано ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ», ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію, шляхом розміщення протягом п`яти днів з дня набрання цим судовим рішенням законної сили, на власному веб-сайті https://ua.112.uaрезолютивної частини судового рішення із зазначенням, що розповсюджена вищевказана інформація є недостовірною.

Зобов`язано ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» припинити поширювати та видалити недостовірну інформацію розміщену на власному веб-сайті https://ua.112.uaнедостовірну інформацію, оприлюднену 01 жовтня 2020 року ОСОБА_2 в ефірі телевізійного каналу « 112-Україна » під час трансляції телепередачі під назвою «Рибний День» про те, що, ОСОБА_1 «…баллотировалась и участвовала в политической жизни российской федерации от Ханты - Мансийска ».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

25 листопада 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Танцюра Ю. Б. подала заяву про розподіл судових витрат, у якій просила стягнути в рівних частинах з ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи у розмірі

100 000,00 грн, мотивуючи заяву тим, що судом не було вирішене вказане питання під час винесення рішення по справі.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 грудня 2022 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Танцюри Ю. Б. задоволено частково.

Стягнено в рівних частинах з ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 624,00 грн.

Вирішуючи питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі суд першої інстанції виходив із того, що оскільки при ухваленні рішення суд не вирішив питання про судові витрати зі сплати судового збору, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення у справі додаткового рішення. При цьому суд зазначив, що до матеріалів позовної заяви не надано платіжних документів, які мають враховуватися, як належні та допустимі докази підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.

06 січня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Танцюра Ю. Б. подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 грудня 2022 року в частині відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити заяву про розподіл судових витрат та стягнути в рівних частинах з ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи у розмірі 100 000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що акт прийому-передачі наданих послуг правової допомоги був підписаний між Адвокатським об?єднанням «Еверлігал» та позивачем лише після розгляду справи по суті і ухвалення рішення а тому позивач був позбавлений можливості надати всі докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат до позовної заяви. Представником позивача, під час судового засідання було зроблено усну заяву про те, що докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правову (правничу) допомогу будуть надані суду у визначений законом п?ятиденний строк від дати ухвалення рішення. У встановлений законом п?ятиденний строк з дня ухвалення Шевченківським районним судом рішення від 22 листопада

2022 року, позивач звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат, додавши до неї докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 11січня 2023 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом

Танцюрою Ю. Б., на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

20 березня 2023 року матеріали справи надійшли до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23березня 2023 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Танцюра Ю. Б. підтримала доводи апеляційної скарги.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Судова повістка, що направлялася відповідачу ОСОБА_2 повернулася до апеляційного суду з відміткою "адресат відсутній", а відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За таких обставин, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані

з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Апеляційним судом встановлено, що 07 жовтня 2020 року між Адвокатським об`єднанням «Еверлігал»(далі - АО «Еверлігал»; Об?єднання) та ОСОБА_1 укладено договір № 20/10-03 про надання правової допомоги (а.с. 206-210).

Предметом вказаного договору є надання правничої допомоги.

07 жовтня 2020 року між АО «Еверлігал» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 07 жовтня 2020 року

№ 20/10-03, якою доповнили договір про надання правової допомоги від 07 жовтня

2020 року № 20/10-03 додатком № 1 у пункті 2 якого узгодили, що розмір винагороди за надання правової допомоги, обсяг якої визначено у пункті 1 цього додатку, становить грошову суму в національній валюті Україні (гривні), еквівалентно 5 000,00 євро, та ПДВ в сумі 1 000,00 євро, що разом становить грошову суму в національній валюті Україні (гривні), еквівалентній 6 000,00 євро (а. с. 211-212).

У пункті 3 додатку № 1 сторони узгодили, що клієнт сплачує винагороду Об?єднанню, передбачену пунктом 2 цього додатку, в національній валюті України (гривні) за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним банком Українина день виставлення Об?єднанням відповідного рахунку на оплату, протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку Об?єднання.

За результатами наданих послуг/виконаних робіт в рамках правової (правничої) допомоги, обсяг якої визначено у пункті 1 цього додатку, сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт в рамках правової (правничої) допомоги (пункт 4 додатку № 1).

22 листопада 2020 року між АО «Еверлігал» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги від 07 жовтня 2020 року

№ 20/10-03, якою внесли зміни до пунктів 1, 2 та 3 додатку № 1 від 07 жовтня 2020 року до договору про надання правової допомоги від 07 жовтня 20202 року № 20/10-03 та виклали їх в такій редакції:

«2. Розмір винагороди Об?єднання за надання правової допомоги, обсяг якої визначено

у пункті 1 цього договору, становить грошову суму в національній валюті України (гривні) у розмірі 100 000,00 грн. Розмір винагороди вказаний без урахування ПДВ та інших податків, які будуть додатково включені до рахунку в разі необхідності.

3. Клієнт сплачує винагороду Об?єднанню, передбачену пунктом 2 цього додатку,

в національній валюті України (гривні) протягом 30 банківських днів з моменту отримання рахунку Об?єднання».

Інші умови договору та додатку № 1 від 07 жовтня 2020 року залишилися незмінними (а. с. 213).

23 листопада 2022 оку між АО «Еверлігал» та ОСОБА_1 підписано акт

№ 1 приймання-передачі наданих юридичних послуг/правової допомоги за додатковими угодами № 1 від 07 жовтня 2020 року та № 2 від 22 листопада 2022 року до договору про надання правової допомоги від 07 жовтня 2020 року № 220/10-03 (а. с. 215).

АО «Еверлігал» за надання юридичних послуг/надання правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги від 07 жовтня 2020 року № 20/10-03, додаткової угоди № 1 від 07 жовтня 2020 року та додаткової угоди № 2 від 22 листопада 2022 року, надало ОСОБА_1 рахунок на оплату № 159 від 24 листопада 2022 року на суму 100 000,00 грн (а. с. 214).

За частинами четвертою-шостою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» та ОСОБА_2 заперечень проти розміру витрат на професійну правничу допомогу ні в суді першої, на в суді апеляційної інстанцій не подавали

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 цього закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта

в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві,

в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав

і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частина перша статті 1 Закону).

Згідно зі статтею 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява

№ 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній

розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Отже, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних

і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження

№ 12-171гс19)).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг

і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04,

§ 268)).

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У постанові від 08 квітня 2020 року у справі №306/1198/17 Верховний Суд зазначив, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема,

у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від

10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від

23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відмовляючи у задоволення клопотання в частині вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції не звернув уваги на таке.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі

№ 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від

02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого

2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).

Такі ж висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц.

Чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази щодо надання правової допомоги.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи

і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18.

Тому при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі № 922/2685/19).

Колегія суддів, оцінюючи співмірність витрат на послуги адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин

у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду

з прав людини критерії, вважає, що з ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути по 50 000,00 грн з кожного судових витрат на професійну правничу допомогу, розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами.

Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення

у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.(частина друга статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом повно, але допущено порушення норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05грудня 2022 року в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення заяви та стягнення з ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 50 000,00 грн з кожного судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою адвокатом Танцюрою Юлією Борисівною, задовольнити.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня

2022 року в частині відмови у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Танцюри Юлії Борисівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасувати та увалити в цій частині нове судове рішення про задоволення заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 50 000,00 грн з кожного судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена

в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна