Постанова

від 23.05.2023 по справі 283/95/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №283/95/22 Головуючий у 1-й інст. Хомич В.М.

Категорія 32 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Радченка С.В.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №283/95/22 за позовом Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Малинської міської ради Житомирської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, за апеляційною скаргою Житомирської обласної прокуратури на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 23 березня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Хомича В.М. в м. Малині,

в с т а н о в и в :

У січні 2022 року керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Малинської міської ради Житомирської області, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Малинської міської ради Житомирської області безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 444526,48 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно у ОСОБА_1 перебувало з червня 2017 року по грудень 2020 року у власності нерухоме майно - нежитлові будівлі: блок допоміжних служб літ «А» площею 507,80 м2, склад МПП літ «В» площею 224,40 м2, за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці промисловості, кадастровий номер 1810900000:01:008:0348, належній Малинській міській раді. Вказує, що у ОСОБА_1 , як власника нерухомості, виникли відносини по використанню земельної ділянки, на якій розміщені будівлі (споруди). Зазначає, що Малинською міською радою рішенням 99 сесії 7 скликання №98 від 11.09.2020 затверджено акт комісії про визначення та відшкодування збитків, заподіяних Малинській міській раді Кривичем В.В. внаслідок зайняття земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Стверджує, що у подальшому, Малинською міською радою листом №233 від 18.06.2021 з урахуванням ставки річної орендної плати, коефіцієнту складних інженерно - геологічних умов, коефіцієнту розміру земельної ділянки та відсотку строку оренди здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Зазначає, що розрахунок проведено на підставі Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про порядок передачі земельних ділянок в оренду в м. Малині (зі змінами відповідно до рішення 11 сесії 7 скликання Малинської міської ради від 30.03.2016 №53, які вводяться в дію з 01.01.2016) та відповідно до якого базова вартість одного квадратного метра земель міста Малина встановлена у сумі 88,26 грн., яка щорічно підлягає індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» фінансовим управлінням Малинської міської ради. Стверджує, що відповідно до розрахунків фінансового управління Малинської міської ради за період з 01.06.2017 по 31.12.2020 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті ОСОБА_1 становив 10565,03 грн., який складається із нормативної грошової оцінки 422 6010,24 грн., ставки річної орендної плати - 3,00%, відсотку строку оренди - 100,00%. Вказує, що загальний розмір недоотриманих місцевим бюджетом доходів за період з 21.06.2017 по 23.12.2020, склав 444 526 грн 48 коп., тому враховуючи вищевикладене просить задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 23 березня 2023 року у задоволенні позову керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Малинської міської ради Житомирської області відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Житомирська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що рішенням Малинської міської ради від 22.12.2017 №216 внесено лише зміни в текст рішення від 25.10.2017 №179 щодо кадастрового номеру та цільового призначення земельної ділянки, яка надається в оренду ОСОБА_1 , у зв`язку із помилковим зазначенням кадастрового номера, на підставі його заяви, про надання земельної ділянки в оренду. Вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що Малинською міською радою рішенням від 22.12.2017 присвоювався новий кадастровий номер та змінювалося цільове призначення земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна. Зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 1810900000:01:008:0348, площею 2,5587 га, розташована в АДРЕСА_1 , є комунальною формою власності, належить до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, відомостей про право власності/право постійного користування, оренду, суборенду з ДРРП не надходило, дата державної реєстрації земельної ділянки 12.12.2012.

Вказує, що комісією у складі посадових осіб Малинської міської ради Житомирської області складено акт по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам №3 від 08.05.2020, який 20.05.2020 разом з примірником договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1810900000:01:008:0348 та листом про необхідність укладення договору оренди та відшкодування заданих збитків за використання земельної ділянки кадастровий номер 1810900000:01:008:0348, направлявся на адресу ОСОБА_1 . Стверджує, що листом від 21.09.2020 міська рада повторно повідомила відповідача про необхідність укладення договору оренди землі та відшкодування завданих збитків, проте відповідач від укладення договору оренди земельної ділянки та відшкодування збитків ухилився. Вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо обґрунтованості заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності. Враховуючи вищевикладене просить рішення Малинського районного суду Житомирської області від 23 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить рішення Малинського районного суду Житомирської області від 23 березня 2023 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Житомирської обласної прокурату залишити без задоволення. Зазначає, що посилання прокурора про те, що відповідачу перейшло право користування на земельну ділянку є безпідставним, так як жодного належного та допустимого доказу про ці обставини до позовної заяви не додано. Вказує, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 21 червня 2017 року, укладеного між ПАТ «Житомироблпаливо» та ОСОБА_1 , останній купив нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходить на земельній ділянці площею 2,5587 га, кадастровий номер 1823410100:01:008:0146 та яка перейшла в його користування для обслуговування нежитлової будівлі. Стверджує, що жодного доказу прокурором не надано, що ОСОБА_1 взагалі використовував на будь які потреби придбаний об`єкт нерухомості. Зазначає, що ОСОБА_1 не є суб`єктом підприємницької діяльності і ніякої господарської діяльності з придбаним майном не здійснював. Вважає, що виключно під об`єктом нерухомості та для його обслуговування, мала бути встановлена площа земельної ділянки, яка була необхідна ОСОБА_1 , проте представниками відповідача не було встановлено такої площі. Зазначає, що в акті комісії про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам не вказано дату складання такого акта та кадастровий номер земельної ділянки. Посилається на те, що в розрахунку розміру збитків (недоотриманого доходу) також не зазначено дату і номер реєстрації, а тому даний документ не може бути доказом. Зазначає, що доводи прокурора про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1823410100:01:008:0146 є однією і тією ж земельною ділянкою з кадастровим номером 1810900000:01:008:0348 є припущенням і протирічить нормам матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1814907662021 від 04.02.2021, стверджується що земельна ділянка з кадастровим номером 1810900000:01:008:0348, площею 2,5586 га, розташована в АДРЕСА_1 , є комунальною формою власності та належить до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; відомостей про право власності/право постійного користування, оренду, суборенду з ДРРП не надходило; дата державної реєстрації земельної ділянки 12.12.2012.

Додатком до рішення Малинської міської ради №53 від 30.03.2016 затверджено відсоткові ставки від нормативної грошової оцінки землі для розрахунку орендної плати за земельні ділянки.

Відповідно до витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 1810900000:01:008:0348, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа земельної ділянки 25587 м2, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 4226010,24 грн.

Згідно із договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 21 червня 2017 року, укладеного між ПАТ «Житомироблпаливо» та ОСОБА_1 , останній купив нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

П.1.2 вказаного договору визначено, що нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці площею 2,5587 га, кадастровий номер 1823410100:01:008:0146, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000627892017, виданого 14.06.2017, та яка перейшла в користування ОСОБА_1 для обслуговування нежитлової будівлі.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 24 грудня 2020 року, ОСОБА_1 продав ОСОБА_3 об`єкт нерухомості, нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

П.1.4. укладеного договору вказано, що земельна ділянка площею 2,5587 га, кадастровий номер 1823410100:01:008:0146, на якій розташована відчужувана нежитлова будівля, не є предметом цього договору, оскільки не перебуває у власності продавця, а перебуває у комунальній власності.

Відповідно до інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно у ОСОБА_1 з 21 червня 2017 року по 24 грудня 2020 року перебувало у власності нерухоме майно - нежитлові будівлі, загальною площею 732,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Малинської міської ради від 22 грудня 2017 року №216 «Про припинення права користування, внесення змін у рішення, передачу у власність, надання в оренду земельних ділянок» змінено цільове призначення та кадастровий номер з «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» на «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» та викладено рішення в новій редакції, а саме: «укласти договір оренди ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 площею 2,5587 га (кадастровий номер 1810900000:01:008:0348) для розміщення та експлуатації підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (землі комунальної власності Малинської міської ради) строком на 5 (п`ять) років».

Актом про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам №3 від 08.05.2020 та Додатком №1 до акту визначено збитки, які заподіяні Малинській міській раді внаслідок зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , без правовстановлюючих документів ОСОБА_1 ; недоодержаний дохід за період з 21.06.2017 по 31.03.2020 становив 352167,67 грн.

Листом від 12.05.2020 №326/03-51 виконавчий комітету Малинської міської ради повідомив ОСОБА_1 , що розмір неодержаного міським бюджетом доходу за час фактичного користування ним земельною ділянкою кадастровий номер 1810900000:01:008:0348 без правовстановлюючих документів становить 352167,67 грн. Виконавчий комітет міської ради вимагав оформити договірні відносини, предметом яких є земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1810900000:01:008:0348, яка перебуває у комунальній власності міста Малин, з метою уникнення понесення територіальною громадою збитків за землекористування без правовстановлюючих документів та сплатити заборгованість.

Рішенням Малинської міської ради від 11.09.2020 №98 затверджено акт комісії про визначення та відшкодування збитків, які заподіяні міській раді у вигляді неодержаного доходу у зв`язку з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 352167,67 грн.

Відповідно до розрахунку фінансового управління Малинської міської ради за період з 21.06.2017 по 23.12.2020 розмір збитку (недоотриманого доходу), заподіяного міському бюджету внаслідок використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 склав 444526 грн 48 коп (нормативна грошова оцінка ділянки - 4 226010,24 грн., ставки річної орендної плати 3%).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не доведено той факт, що ОСОБА_1 використовував без достатньої правової підстави земельну ділянку з кадастровим номером 1810900000:01:008:0348, в результаті чого за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею у розмірі 444526,48 грн.

Вирішуючи даний спір колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пунктом в) частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому орендна плата справляється у грошовій формі.

У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 288.5 статті 288 ПК України).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію розміру неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Зазначений правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) та висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі №201/2956/19 (провадження №61-2105св20).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Встановлено, що ОСОБА_1 був власником нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яке розміщене на земельній ділянці Малинської міської ради.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 ЗК України).

П.1.2 укладеного договору визначено, що нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці площею 2,5587 га, кадастровий номер 1823410100:01:008:0146, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000627892017, виданого 14.06.2017, та яка перейшла в користування ОСОБА_1 для обслуговування нежитлової будівлі.

Разом з тим рішенням Малинської міської ради від 22 грудня 2017 року №216 «Про припинення права користування, внесення змін у рішення, передачу у власність, надання в оренду земельних ділянок» змінено цільове призначення та кадастровий номер з «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» на «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» та викладено рішення в новій редакції, а саме: «укласти договір оренди ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 площею 2,5587 га (кадастровий номер 1810900000:01:008:0348) для розміщення та експлуатації підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (землі комунальної власності Малинської міської ради) строком на 5 (п`ять) років».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №331543039 від 08.05.2023 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1823410100:01:008:0146 вбачається, що відомості про вказану земельну ділянку відсутні.

У свою чергу, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №331542642 від 08.05.2023 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1810900000:01:008:0348 вбачається, що вказана земельна ділянка площею 2,5587 перебуває у власності територіальної громади, Малинської міської ради Житомирської області.

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 придбав за договором купівлі-продажу від 21 червня 2017 року нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, яка є комунальною власністю Малинської міської ради, однак договір оренди земельної ділянки укладений не був.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини з приводу повернення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за використання ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 1810900000:01:008:0348, площею 2,5586 га, що розташована в АДРЕСА_1 , яка є комунальною власністю Малинської міської ради, оскільки відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1823410100:01:008:0146 відсутні.

Відповідно до положень ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 за №629/4628/16-ц.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Згідно з пунктом «д» ч.1 ст.156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284. Згідно п.3 даного Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Додатком до рішення Малинської міської ради №53 від 30.03.2016 затверджено відсоткові ставки від нормативної грошової оцінки землі для розрахунку орендної плати за земельні ділянки.

Відповідно до розрахунку фінансового управління Малинської міської ради за період з 21.06.2017 по 23.12.2020 розмір збитку (недоотриманого доходу), заподіяного міському бюджету внаслідок використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 склав 444526 грн 48 коп. (нормативна грошова оцінка ділянки - 4 226010,24 грн., ставки річної орендної плати 3%).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що ОСОБА_1 , користуючись земельною ділянкою без укладення із Малинською міською радою відповідного договору оренди земельної ділянки, позбавив територіальну громаду міста можливості отримати дохід у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою у визначеному позивачем розмірі 444 526 грн 48 коп. за період з 21 червня 2017 року по 23 грудня 2020 року, що підтверджується відповідним розрахунком.

Зазначене дає підстави вважати, що доводи апеляційної скарги Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Малинської міської ради є слушними та приймаються колегією суддів до уваги.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 заявляв про застосування строку позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом №540-ІХ запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Зокрема, розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Таким чином, враховуючи, що останнім днем звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 23 грудня 2020 року, а Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, який був продовжений постановою КМУ від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» до 30 квітня 2023 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що звернувшись до суду з позовом у січні 2022 року керівник Коростенської окружної прокуратури не пропустив позовну давність встановлену статтею 257 ЦК України.

Наведене узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 квітня 2023 року у справі №728/1765/21 (провадження №61-6640св21), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21 (провадження №61-5238св22).

Відповідно до ч.4 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права, відтак підлягає скасуванню у відповідності до ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Приймаючи нове судове рішення про задоволення позову, апеляційний суд у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до платіжного доручення №2317 від 01.11.2021 керівником Коростенської окружної прокуратури сплачено 6667,89 грн судового збору за подання позову.

Згідно платіжної інструкції №759 від 27.04.2023 Житомирською обласною прокуратурою сплачено 6710,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Також, відповідно до платіжної інструкції №760 від 27.04.2023 Житомирською обласною прокуратурою сплачено 3291,83 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Загальний розмір судових витрат складає 16669,72 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 23 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Малинської міської ради Житомирської області кошти в сумі 444 526,48 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури 16669,72 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 24 травня 2023 року.

Головуючий

Судді