Постанова

від 18.05.2023 по справі 917/1569/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/1569/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Фермерського господарства «Раббіт Лайф» (далі - ФГ «Раббіт Лайф», позивач) - не з`явився,

відповідача - Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (далі - АТ «Полтаваобленерго», відповідач, скаржник) - Штепа Д.Ю. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АТ «Полтаваобленерго»

на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.09.2022,

додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 (суддя - Паламарчук В.В.) та

постанови Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 (головуючий - суддя Геза Т.Д., судді: Терещенко О.І. Тихий П.В.),

у справі № 917/1569/21

за позовом ФГ «Раббіт Лайф»

до АТ «Полтаваобленерго»

про визнання недійсним та скасування рішення.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності правових підстав для визнання недійсним та скасування рішення відповідача, оформлене протоколом комісії з розгляду Акта про порушення споживачем Правил роздрібного ринку електричної енергії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ФГ "Раббіт Лайф" звернулося до суду з позовом до АТ "Полтаваобленерго" про визнання недійсним та скасування рішення АТ "Полтаваобленерго", оформленого протоколом комісії з розгляду Акта про порушення.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення комісії АТ "Полтаваобленерго" від 11.09.2020 №00002455 недійсне, оскільки прийняте з порушенням вимог, встановлених Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ, Правила). Юридичними підставами позову визначено: статтю 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 77 Закону України "Про ринок електричної енергії", глави 2, 3, 8 ПРРЕЕ. Фактичними підставами позову є відсутність вчинення позивачем порушень, за які оператор системи уповноважений здійснювати нарахування вартості необлікованої електричної енергії.

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.09.2022 у справі №917/1569/21 позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення АТ "Полтаваобленерго", оформлене протоколом комісії від 11.09.2020 №00002455 з розгляду Акта про порушення.

2.1.1. Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 стягнуто з АТ "Полтаваобленерго" на користь ФГ "Раббіт Лайф" 12 000,00 грн витрат на правову допомогу.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі №917/1569/21 рішення Господарського суду Полтавської області від 19.09.2022 у справі №917/1569/21 залишено без змін.

2.2.1. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі №917/1569/21 додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 у справі №917/1569/21 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. АТ «Полтаваобленерго», посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 19.09.2022, додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022, постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі №917/1569/21; ухвалити нове судове рішення, яким залишити позов без задоволення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі АТ «Полтаваобленерго» із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, вказує, що на сьогоднішній день відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах у контексті застосування положень абзацу 8 пункту 8.2.6 Правил стосовно права скасування комісією відповідача прийнятих нею ж рішень.

4.1.1. При цьому скаржник вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме абзацу 8 пункту 8.2.6 Правил, яким визначено, що комісія з розгляду актів про порушення може повторно розглянути акт про порушення в порядку, встановленими цими Правилами. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків, що 16.04.2021 комісія по розгляду Акта про порушення повторно розглянула Акт про порушення від 17.07.2020 №00002455. Насправді ж, 16.04.2021 предметом розгляду комісії був Протокол від 11.09.2020 №00002455 на предмет виправлення допущеної в ньому помилки, яким фактично скасовано нарахування вартості реактивної електричної енергії. Також суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків щодо відсутності повноважень у комісії по розгляду Акта про порушення скасовувати раніше прийняті нею рішення, оскільки вони суперечать статті 8 Конституції України та абзацу 8 пункту 8.2.6 Правил.

4.2. Крім того, скаржник зазначає, що у разі скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 19.09.2022 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі №917/1569/21 то й відповідно підлягають скасуванню додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у цій справі.

4.2.1. Поряд з цим скаржник вказує, що у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не міститься детального опису годин роботи адвоката за конкретний вид виконаних робіт, оскільки години, які зазначені в заяві не відповідають критеріям необхідності та дійсності. Крім того, на думку відповідача, позивачем не понесено реальних витрат на професійну правову допомогу, оскільки відсутні докази на оплату послуг з правової допомоги.

5. Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу

5.1. ФГ «Раббіт Лайф» 11.05.2023 через «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якій просило Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5.2. Крім того, у відзиві на касаційну скаргу ФГ «Раббіт Лайф» заявило, що ним понесено додаткові витрати на професійну правовому допомогу адвоката у розмірі 5 000 грн; докази на підтвердження понесених витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

5.3. На адресу Верховного Суду 16.05.2023 засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ФГ «Раббіт Лайф», який є ідентичний за формою та змістом відзиву надісланого позивачем через «Електронний суд» 11.05.2023.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" в особі Глобинської філії (постачальник) та ФГ "Раббіт Лайф" (споживач) 12.01.2015 укладено договір про постачання електричної енергії № 702 (далі - Договір про постачання), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник продає електричну енергію позивачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 50,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

6.2. У подальшому сторонами було укладено Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії. Згідно з укладеним договором ФГ "Раббіт Лайф" є споживачем.

6.3. Між позивачем та відповідачем 16.07.2018 укладена Додаткова угода № 2 до Договору про постачання, якою Договір про постачання доповнено Додатком № 5 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

6.4. Між сторонами спору окремий договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії не укладався, відтак відносини щодо розрахунків за послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії між позивачем та відповідачем регулюються Договором про постачання.

6.5. ФГ "Раббіт Лайф" 06.07.2020 звернулося з письмовою заявою (від 06.07.2020 вих.№39) до Глобинської філії АТ "Полтаваобленерго" з проханням провести перевірку роботи лічильника №9058739.

6.6. Представниками Глобинської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 17.07.2020 за участю споживача здійснено технічну перевірку вузла обліку електричної енергії на об`єкті споживача: "Нежитлова будівля (кроликоферма)" за адресою: Глобинський р-н, с. Бабичівка, вул. Травнева, 71-Л.

6.6.1. За результатами вказаної перевірки складений Акт про порушення №000002455 (далі - Акт від 17.07.2020), де вказано, що позивачем порушено пункти 2.3.4, 5.5.5.8, 8.2.4 Правил, а саме: «При включенні контрольного навантаження на фази А,В,С лічильний механізм лічильника недовраховує активну електроенергію, а реактивну енергію враховує в більшому об`ємі ніж споживає».

6.6.2. Даний Акт підписаний двома представниками оператора системи розподілу та представником споживача Нестеренко Т.О. із зауваженнями: "Не згодна з формулюванням порушення".

6.7. За результатами проведеного технічного обстеження електролічильника, АТ "Полтаваобленерго" складений Акт від 11.08.2020 №233 (далі - Акт від 11.08.2020), в якому зазначено наступне:

"Пломби лічильника NIK 2303 ART T1000МС 11 №9058739 не пошкоджені; стан зовнішній поверхні лічильника відповідає технічним вимогам; цільноклеєний корпус не пошкоджений; лічильник працює правильно; метрологічні характеристики відповідають технічним вимогам. При зчитуванні інформації за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення встановлено, що в журналі подій не зареєстровано спрацювання вбудованих датчиків зовнішнього впливу. Лічильник придатний для подальшої експлуатації. Втручання не виявлено".

6.8. В подальшому комісія з розгляду Актів про порушення Глобинської філії АТ "Полтаваобленерго" провела засідання 11.09.2020, і прийняла рішення, оформлене протоколом комісії від 11.09.2020 №00002455 (далі - Рішення, Протокол від 11.09.2020), відповідно до якого:

1. Акт про порушення від 17.07.2020 списати на підставі Акта проведення технічного обстеження електролічильника від 11.08.2020.

2. Провести нарахування обсягу та вартості спожитої реактивної електроенергії за показами лічильника №9058739, зчитаними під час проведення технічного обстеження електролічильника 11.08.2020.

6.8.1. Сума проведеного донарахування за необлікований обсяг перетікання реактивної енергії склала 315 251,06 грн.

6.9. В подальшому Протоколом від 16.04.2021 №00002455/1 (далі - Протокол від 16.04.2021) комісією Глобинської філії АТ "Полтаваобленерго" без участі представника ФГ "Раббіт Лайф" за результатами розгляду Протоколу від 11.09.2020, вирішено виправити помилку, шляхом скасування пункту 2 прийнятого рішення за Протоколом від 11.09.2020 та його обґрунтування, розрахунок плати за перетікання реактивної електроенергії та проведене нарахування.

6.10. Вважаючи свої права порушеними, позивач просить визнати недійсним та скасувати Рішення від 11.09.2020 комісії Глобинської філії АТ "Полтаваобленерго".

6.11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з такого:

- матеріали справи не містять жодних доказів, які встановлюють факт вчинення позивачем правопорушення у сфері електроенергетики, зокрема, передбачені пунктами 2.3.4, 5.5.5.8, 8.2.4 Правил;

- посилання в Акті від 17.07.2020 на пункти 2.3.4, 5.5.5.8, 8.2.4 ПРРЕЕ, у яких ідеться про відповідальність за збереження і цілісність приладів обліку його власниками чи особами, на території яких розташовані прилади обліку, не підтверджені жодним доказом, а тому у даному випадку є безпідставним;

- акт про порушення оформлюється у разі виявлення порушень споживачем Правил, а у разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії (пункти 8.2.5 8.2.6 Правил);

- комісією відповідача за результатами розгляду Акта від 17.07.2020 не встановлено факту порушень споживачем ФГ "Раббіт Лайф" пунктів 2.3.4, 5.5.5.8, 8.2.4 ПРРЕЕ, відтак донарахування позивачу 315 251,06 грн за необлікований обсяг перетікання реактивної енергії здійснене не у відповідності до наведених вимог Правил та діючих правових норм;

- оскаржуване Рішення від 11.09.2020 прийнято з порушеннями, які спростовують його дійсність, достовірність та законність.

6.12. Переглядаючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, суд апеляційної інстанції у контексті доводів апеляційної скарги, зокрема відзначив і таке:

- вирішуючи питання про правомірність виправлення помилки комісією з розгляду актів про порушення шляхом скасування санкції у протоколі про розгляд акта про порушення споживачем ПРРЕЕ, суд апеляційної інстанції не встановив наявності таких повноважень у комісії у відповідності до вимог чинного законодавства;

- матеріали справи не містять звернень споживача, вимоги Регулятора, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі або рішення суду, які могли стати підставою для перегляду акта про порушення;

- як убачається зі змісту Протоколу від 16.04.2021 комісія АТ "Полтаваобленерго" на засіданні 16.04.2021 діяла не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України. Крім того, комісією АТ "Полтаваобленерго" фактично здійснено не виправлення помилки у своєму рішенні, а повністю змінено зміст прийнятого Рішення, викладеного у Протоколі від 11.09.2020, що є недопустимим;

- зміна змісту прийнятого рішення не тотожна із поняттям "помилка";

- відтак комісія АТ "Полтаваобленерго" на засіданні 16.04.2021 порушила порядок перегляду Акта про порушення відповідно до норм чинного законодавства, при цьому фактично змінивши рішення після його прийняття.

- доводи скаржника щодо неврахування судом першої інстанції протоколу є безпідставними, оскільки комісія діяла не у відповідності до вимог чинного законодавства, і прийняте рішення від 16.04.2021 не може бути підставою для скасування Рішення від 11.09.2020.

6.13. Ухвалюючи додаткове рішення у справі та задовольняючи заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суди попередніх інстанцій виходили з таких встановлених обставин та дійшли наступних висновків:

- у підтвердження понесених витрат позивачем до матеріалів справи додано заяву (від 26.09.2022 вхід. №6889); Договір про надання допомоги адвоката від 10.09.2021, укладеного між ФГ "Раббіт Лайф" та адвокатом Гуйваном Петром Дмитровичем; копія Додаткової угоди до Договору від 10.09.2021 про надання допомоги адвоката від 01.09.2022; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.02.2000 №312; ордер ПТ №101216 на надання правової допомоги від 21.12.2021; копії квитанцій про перерахування грошових коштів від 29.10.2021 №Р24А1657497779С1611 на суму 5 023,13 грн та від 21.09.2022 №Р24А292536608D50233 на суму 7 035,18 грн.

- за умовами Договору про надання допомоги адвоката від 10.09.2021 клієнт - ФГ "Раббіт Лайф" доручає, а адвокат - Гуйван П.Д. приймає на себе зобов`язання надати клієнтові юридичну допомогу щодо ведення його юридичної справи стосовно оскарження та скасування неправомірного рішення АТ "Полтаваобленерго", оформленого протоколом комісії з розгляду Акта про порушення від 11.09.2020 щодо донарахування та стягнення коштів за спожиту безобліково електроенергію та відключення від електроспоживання, в усіх органах держави Україна, включаючи адміністративні та перші, апеляційні та касаційні судові інстанції (пункт 1 Договору);

- сторони погодили, що у рамках даного Договору Адвокат зобов`язується: вивчити представлені Клієнтом документи й проінформувати Клієнта про можливі варіанти рішення проблеми; підготувати необхідні документи (позовну заяву, клопотання, скарги, претензії тощо) для ведення справи і здійснити представництво інтересів клієнта в усіх українських організаціях та на всіх стадіях судового процесу при розгляді справи за участі клієнта; у випадку позитивного рішення здійснити необхідні дії по виконанню судового рішення (пункт 2 Договору);

- вартість послуг за Договором визначається із складності справи і встановлюється у розмірі 12 000,00 грн (пункт 3 Договору в редакції Додаткової угоди від 01.09.2022).

- сторонами було погоджено перелік та вартість наданих послуг;

- факт оплати вартості послуг за Договором підтверджується долученими до заяви квитанціями. Тому заперечення відповідача є безпідставними та не беруться судом до уваги;

- доводи відповідача щодо надмірно витраченого часу на детальне вивчення матеріалів справи та підготовку письмових матеріалів у справі є безпідставними;

- матеріали справи не містять доказів на підтвердження невідповідності витрат на правничу допомогу фактично наданим послугам;

- витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн є такими, що пов`язані з розглядом справи, відповідають критеріям, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, тобто з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, участі адвоката у судових засіданнях в господарському суді, витрати на правову допомогу є реальними, обґрунтованими, розумними і підтвердженими матеріалами справи.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

7.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №917/1569/21 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючий, Бенедисюка І. М., Колос І. Б.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2023 у справі №917/1569/21, зокрема відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Полтаваобленерго" на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. Протокольною ухвалою від 18.05.2023 Суд долучив відзив на касаційну скаргу до матеріалів справи.

7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередніх інстанцій

8.1. З огляду на наведене у Розділі 4 цієї Постанови, Верховний Суд відзначає таке.

8.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.4 Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.6. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.7. Так, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абзацу 8 пункту 8.2.6 Правил, яким визначено, що комісія з розгляду актів про порушення може повторно розглянути акт про порушення в порядку, встановленими цими Правилами. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків щодо відсутності повноважень у комісії по розгляду Акта про порушення скасовувати раніше прийняті нею рішення, оскільки це суперечить статті 8 Конституції України та абзацу 8 пункту 8.2.6 Правил. Крім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків, що 16.04.2021 комісія по розгляду Акта про порушення повторно розглянула Акт про порушення від 17.07.2020. Насправді ж, 16.04.2021 предметом розгляду комісії був Протокол від 11.09.2020 на предмет виправлення допущеної в ньому помилки, яким фактично скасовано нарахування вартості реактивної електричної енергії.

8.8. З огляду на відсутність таких висновків у контексті спірних правовідносин необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як умови необхідності надання висновку.

8.9. Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інших правочинів.

8.10. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

8.11. Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.12. Частиною першою статті 173 ГК України установлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

8.13. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 ГК України).

8.14. Як встановлено судами попередніх інстанцій між сторонами виникли правовідносини з Договору про постачання електричної енергії.

8.15. Статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

8.15.1. Відповідно до частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний: 1) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 2) надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії; 3) дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; 4) врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу.

8.15.2. Згідно зі статтею 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку електричної енергії, зокрема, є: недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку, використання приладів обліку електричної енергії, неповірених або неатестованих в установленому порядку; пошкодження цілісності пломб, повірочного тавра тощо; несанкціоноване втручання в роботу об`єктів електроенергетики тощо.

8.15.3. Частиною третьою статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії до відповідних учасників ринку можуть застосовуватися санкції у виді: 1) попередження про необхідність усунення порушень; 2) штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

8.16. Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) врегульовано взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

8.16.1. Відповідно до пункту 1.1.2 ПРРЕЕ:

- постачання електричної енергії - продаж електричної енергії споживачу відповідно до умов договору;

- договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами;

- необлікована електрична енергія - це обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом в електромережі, що належать іншим власникам електричних мереж, але не врахований розрахунковими засобами комерційного обліку або врахований неправильно.

- споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання;

- акт про порушення - документ установленої форми, який складається для фіксації факту порушення споживачем цих Правил та який є підставою для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії.

8.16.2. Відповідно до пункту 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача тощо.

8.17. Частинами першою-третьою статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

8.18. Частиною першою статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

8.19. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 17.07.2020 представниками відповідача здійснено технічну перевірку вузла обліку електричної енергії на об`єкті споживача (позивача): "Нежитлова будівля (кроликоферма)" за адресою: Глобинський р-н, с. Бабичівка, вул. Травнева, 71-Л; за результатами якої складено Акт про порушення.

8.19.1. Відповідно до вказаного Акта зафіксовано порушення споживачем пунктів 2.3.4, 5.5.5.8, 8.2.4 Правил, а саме: «При включенні контрольного навантаження на фази А,В,С лічильний механізм лічильника недовраховує активну електроенергію, а реактивну енергію враховує в більшому об`ємі ніж споживає».

8.19.2. Разом з тим, Рішенням від 11.09.2020 (за результатом розгляду даного Акта від 17.07.2020) нараховано позивачу обсяг та вартість спожитої реактивної електроенергії за показами лічильника та здійснено донарахування позивачу за необлікований обсяг перетікання реактивної енергії.

8.20. Згідно з пунктом 2.3.4 Правил відповідальність за збереження і цілісність засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені. Відповідальним за експлуатацію та технічний стан засобів (вузлів) вимірювальної техніки є їх власник.

8.20.1. Відповідно до підпунктом 8 пункту 5.5.5 Правил споживач електричної енергії зобов`язаний забезпечувати збереження і цілісність установлених на його території та/або об`єкті (у його приміщенні) розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування.

8.20.2. Згідно з пунктом 8.2.4. Правил у разі виявлення представниками оператора системи пошкоджень чи зриву пломб та/або індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів вимірювальної техніки, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів вимірювальної техніки з метою зміни їх показів, самовільних підключень до електричних мереж розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до порядку, визначеного главою 8.4 цього розділу.

8.20.3. У пункті 8.2.5 Правил, зокрема відзначено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 8 до цих Правил. В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил та всі необхідні для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії параметри. Виправлення чи підчищення не допускаються. Текст повинен бути однозначним, без можливості подвійного тлумачення. В акті зазначаються заходи, яких було вжито або яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.

8.20.4. Факт пошкодження пломб та/або індикаторів, та/або засобів вимірювальної техніки, факт втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки, крім випадків спрацювання індикаторів (фіксації індикаторами впливу фізичних полів), має бути підтверджений експертизою, проведеною спеціалізованою організацією (підприємством), яка має право на її проведення відповідно до законодавства (далі - експертиза). До отримання оператором системи результатів експертизи положення цієї глави не застосовуються для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії (пунктом. 8.4.4 Правил).

8.20.5. Відповідно до пункту 8.4.1 Правил оператор системи визначає обсяг та вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення цих Правил та/або виявлення фактів безоблікового споживання електричної енергії, самовільного підключення до об`єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без засобів вимірювальної техніки, відповідно до вимог цієї глави. У разі своєчасного (до виявлення порушення представниками оператора системи) письмового повідомлення споживачем оператора системи про виявлені ним пошкодження засобів вимірювальної техніки, пошкодження або зрив пломб (за умови відсутності явних ознак втручання в роботу засобів вимірювальної техніки) чи пошкодження індикатора (за умови наявності активного елемента індикатора) або спрацювання індикатора (за умови відсутності підтвердження заводом виробником індикатора факту його спрацювання внаслідок дії магнітного поля) положення цієї глави не застосовуються.

8.20.6. Згідно з пунктом 8.4.2 Правил визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі акта про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами.

8.20.7. Відповідно до пункту 8.2.6 Правил на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу. У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. В такому разі разом з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти глави 8.4 цього розділу та розрахункові документи для оплати необлікованої електричної енергії та/або збитків.

8.21. Так, суди попередніх інстанцій, встановили, що матеріали справи не містять жодних доказів, які встановлюють факт вчинення позивачем правопорушення у сфері електроенергетики, зокрема, передбачені пунктами 2.3.4, 5.5.5.8, 8.2.4 Правил. При цьому судами враховано, що комісією відповідача за результатами розгляду Акта від 17.07.2020 прийнято Рішення від 11.09.2020 про списання Акта про порушення від 17.07.2020 на підставі Акта проведення технічного обстеження електролічильника від 11.08.2020.

8.21.1. Відтак, оскільки комісією відповідача за результатами розгляду Акта від 17.07.2020 не встановлено факту порушень споживачем ФГ "Раббіт Лайф" пунктів 2.3.4, 5.5.5.8, 8.2.4 Правил, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що донарахування позивачу 315 251,06 грн за необлікований обсяг перетікання реактивної енергії здійснене не у відповідності до наведених вимог Правил, а тому наявні законні підстави для визнання недійсним та скасування спірного Рішення від 11.09.2020.

8.22. Проаналізувавши нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд відзначає таке.

8.23. У розгляді даного спору колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 14.01.2020 у справі №910/17955/17, де Велика Палата відзначила, що вимога про оскарження рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформленого протоколом з розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією, має розглядатися судом як вимога про визнання повністю або частково недійсним акта постачальника електричної енергії відповідно до частини другої статті 20 ГК України, що є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, оскільки таке рішення комісії безпосередньо впливає на права та обов`язки відповідного суб`єкта господарювання в контексті його відносин з електропередавальною організацією, встановлює обсяг і вартість недоврахованої електроенергії та створює загрозу припинення електропостачання відповідного споживача.

8.24. Відтак позивач, звертаючись з позовом про визнання недійсним рішення комісії, оформлене протоколом за результатами розгляду Акта про порушення, обрав належний спосіб захисту, оскільки таке рішення комісії безпосередньо впливає на права та обов`язки позивача як суб`єкта господарювання.

8.25. Перевіряючи правильність застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, суд виходить з того, що відповідно до Правил, якими врегульовано взаємовідносини щодо купівлі-продажу електричної енергії між сторонами, у разі виявлення під час технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) оформлюється Акт про порушення. Вказаний Акт про порушення підлягає розгляду комісією електропостачальника, за результатами розгляду якого приймається рішення, оформлене протоколом, де, зокрема, має бути вказано яке саме правопорушення вчинене споживачем, а також обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

8.25.1. Отже, рішення комісії має повністю узгоджуватися та ґрунтуватися на відповідному Акті про порушення.

8.25.2. Колегія суддів доходить висновку, що у силу приписів пунктів 8.4.1, 8.4.2, 8.4.4, 8.2.6 (абзацу 1) комісія електропостачальника на підставі Акта про порушення має право здійснити донарахування обсягу необлікованої електричної енергії та визначити суму завданих споживачем збитків, лише у разі встановлення правопорушення споживачем Правил.

8.26. Водночас як вбачається зі встановлених обставин справи (див. розділ 6 даної Постанови) правопорушення, кваліфіковане споживачу представниками відповідача у Акті від 17.07.2020 не знайшло свого підтвердження та фактично спростовуються Актом про проведення технічного обстеження електролічильника від 11.08.2020 (про що відповідач не заперечує), відповідно до якого: пломби лічильника не пошкоджені; стан відповідає технічним вимогам; корпус не пошкоджений; лічильник працює правильно; метрологічні характеристики відповідають технічним вимогам; лічильник придатний для подальшої експлуатації; втручання не виявлено.

8.26.1. Верховний Суд враховує, що будь-яких інших доказів про вчинення споживачем порушення Правил, ніж того, що визначено в Акті від 17.07.2020, та яке не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, матеріали справи не містять, як і не містить даної інформації (включаючи відомості про здійснення розрахунку необлікованої електричної енергії) Акт від 11.08.2020.

8.27. Відтак, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій (встановивши, що донарахування електричної енергії у спірному Рішенні від 11.09.2020 здійснено за відсутності правопорушення споживачем Правил), на підставі всебічно і повно досліджених доказів, обставин справи дослідили та оцінили докази, міркування сторін, та дійшли заснованого на законі висновку про наявність підстав для визнання недійсним та скасування спірного Рішення від 11.09.2020, як такого, що не відповідає вимогам закону.

8.28. Поряд з цим Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, що суд апеляційної інстанції порушив абзац 8 пункт 8.2.6 Правил, з огляду на таке.

8.29. Відповідно до абзацу 8 пункту 8.2.6 Правил комісія з розгляду актів про порушення може повторно розглянути акт про порушення в порядку, встановленому цими Правилами, на підставі звернення споживача, на вимогу Регулятора, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, або за рішенням суду. За рішенням оператора системи у зв`язку з отриманням результатів експертизи чи інших даних, які не були відомі на момент ухвалення рішення комісією, але мають суттєве значення, рішення комісії може бути переглянуте у порядку, встановленому цими Правилами, протягом 1 року, починаючи з дня, наступного за днем його прийняття. Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу.

8.30. Тобто, підставами повторного розгляду акта про порушення виключно може бути:

- звернення споживача;

- вимога Регулятора, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі;

- рішенням суду;

- рішення оператора системи у зв`язку з отриманням результатів експертизи чи інших даних, які не були відомі на момент ухвалення рішення комісією, але мають суттєве значення.

8.31. Як встановлено судами попередніх інстанцій Протоколом від 16.04.2021 комісією відповідача (за відсутності позивача) вирішено виправити помилку, шляхом скасування пункту 2 прийнятого Рішення за Протоколом від 11.09.2020 та його обґрунтування, розрахунок плати за перетікання реактивної електроенергії та проведене нарахування.

8.32. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення у цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач, скасувавши пункт 2 Рішення від 11.09.2020 та його обґрунтування, розрахунок плати за перетікання реактивної електроенергії та проведене нарахування, фактично здійснив повторний перегляд Акта про порушення, оскільки за результатами такого розгляду повністю змінено зміст спірного Рішення від 11.09.2020, що у свою чергу не може бути тотожним поняттю «виправлення описки».

8.32.1. При цьому, ураховуючи, що відповідачем не доведено у розумінні абзацу 8 пункту 8.2.6 Правил наявності законних підстав для здійснення такого повторного розгляду спірного Акта про порушення, суд дійшов висновку, що комісія відповідача ухвалила Рішення від 16.04.2021 з порушенням порядку, визначеного Правилами. Відтак, оскільки комісія діяла не у відповідності до вимог чинного законодавства, ухвалене Рішення від 16.04.2021 не може бути підставою для скасування Рішення від 11.09.2020.

8.33. Таким чином, ураховуючи положення пункту 8.2.6 Правил (зокрема і відсутність такої підстави як виправлення помилки), а також встановлені господарськими судами обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про відсутність правових підстав вважати, що Рішення від 11.09.2020 в частині скасоване.

8.34. Поряд з цим, Судом відхиляються і твердження скаржника, що 16.04.2021 комісія розглянула Протокол від 11.09.2020 на предмет виправлення допущеної в ньому помилки, а не Акт про порушення від 17.07.2020.

8.34.1. Верховний Суд, ураховуючи правові висновки Великої Палати у справі №910/17955/17 (див. пункт 8.27 даної Постанови), наголошує, що Акт про порушення та Рішення, оформлене протоколом, за результатом розгляду Акта про порушення, є два взаємопов`язаних документа, оскільки Рішення (Протокол) повністю має ґрунтуватись та відповідати змісту Акта про порушення. А відтак, скасовуючи частину Рішення від 11.09.2020, стверджувати, що такі дії не стосуються змісту та суті Акта про порушення є нелогічним та необґрунтованим.

8.35. Отже, доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень пункту 8.2.6 Правил не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.

8.36. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

8.36.1. Водночас у сили приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.37. При цьому колегія суддів звертається до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, де відзначено, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

8.38. Відтак, Верховний Суд вважає, що підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, а тому у Суду відсутні підстави для формування правового висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених в розділі 4 цієї Постанови норм права.

Стосовно касаційної скарги на додаткове рішення від 08.11.2022

8.39. Верховний Суд зазначає, що за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

8.40. Верховний Суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

8.41. Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

8.42. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

8.43. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

8.44. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

8.45. Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Верховний Суд звертає увагу, що зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

8.46. Згідно з частинами першою-четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

8.47. Розподіл судових витрат визначений статтею 129 ГПК України, частиною четвертою якої передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини третьої статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

8.48. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

8.49. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

8.50. Частинами п`ятою, шостою статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

8.51. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

8.52. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

8.53. Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

8.54. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

8.55. Поряд з цим колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, де відзначено:

«Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

8.56. Так, господарські суди під час вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням встановлених обставин справи та наданих доказів, дійшли висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн (що є фіксованою сумою відповідно до умов Договору) є такими, що пов`язані з розглядом справи, відповідають критеріям, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, тобто з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, участі адвоката у судових засіданнях в господарському суді, витрати на правову допомогу є реальними, обґрунтованими, розумними і підтвердженими матеріалами справи.

8.57. Проаналізувавши вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зміст оскаржуваних судових рішень, а також доводи скаржника у цій частині, Верховний Суд відзначає, що суди попередніх інстанцій під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, зокрема як клопотанню відповідача про необґрунтованість витрат на правову допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, зокрема щодо складності справи, кількості та тривалості судових засідань, участі представника позивача в судових засіданнях, тощо, керуючись зокрема такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційнійсть, співмірність та розумність їхнього розміру, дійшли заснованого на правильному застосуванні статтей 126, 129 ГПК України, висновку про задоволення заяви позивача про розподіл витрат на професійну правову допомогу. Таке рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України.

8.58. При цьому Суд враховує, що відповідачем у розумінні статтей 76-79 ГПК України не доведено неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу позивача. Разом з тим, обов`язок такого доведення покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

8.58.1. Щодо покликань відповідача, що позивачем не доведено понесення реальних витрат на професійну правову допомогу, оскільки відсутні докази на оплату послуг з правової допомоги, колегія суддів відзначає, що чинним законодавством не передбачено обов`язок подання доказів оплати таких послуг на час подання/розгляду відповідної заяви. Сторона не позбавлена можливості заявити відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які вона понесла, чи може понести, не залежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи такі витрати підлягають сплаті.

8.58.2. Така ж правова позиція висловлена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, де зокрема відзначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

8.59. За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що доводи касаційної скарги, з урахуванням наведеного у цій Постанові, не знайшли свого підтвердження.

8.60. Колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.61. Верховний Суд неодноразово вказував та наголошував, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.62. Отже, наведені скаржником доводи не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваного судового рішення з цієї підстави.

8.63. Верховний Суд бере до уваги та вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать мотивам цієї Постанови.

8.64. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

8.65. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

8.65.1. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

8.65.2. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

8.66. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.67. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.68. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.69. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваної постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї Постанови.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені із додержанням норм права.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення - без змін.

10.2. Щодо заяви ФГ «Раббіт Лайф» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом Верховним Судом касаційної скарги, докази на підтвердження яких подаються в строки та порядку, передбачені частиною восьмою статті 129 ГПК України, у разі дотримання строку визначеному частиною восьмою статті 129 ГПК України, та з огляду на повноваження суду касаційної інстанції, зокрема і приписи статтей 129, 315 ГПК України, розглядатиметься Судом у порядку статей 221, 244 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 19.09.2022, додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі №917/1569/21- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос