Постанова

від 24.05.2023 по справі 755/6060/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 755/6060/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Васильченко Т.В.)

від 11.01.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.)

від 13.12.2022

у справі № 755/6060/18

за позовом Акціонерного товариства "ОТП Банк"

до ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне підприємство "Компанія Енерджи"

про стягнення 1 788 052,16 грн,

за зустрічним позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства "ОТП Банк"

про визнання припиненим зобов`язання за договором поруки №SR 17-106/28-2 від 16.05.2017,

за участю представників учасників справи:

позивача - Киричук Р.П.

відповідача - Чекарьов Є.В.

третьої особи - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (правонаступником якого є АТ "ОТП Банк") звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва із позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 1 788 052,16 грн заборгованості по овердрафту за договором про надання банківських послуг.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між АТ "ОТП Банк" та Приватним підприємством "Компанія Енерджи" (далі - ПП "Компанія Енерджи") був укладений договір банківських послуг №CR 17-099/28-2 від 16.05.2017, зобов`язання за яким забезпечені договором поруки №SR 17-106/28-2 від 16.05.2017 з відповідачем, за яким ПП "Компанія Енерджи" отримало кредитні кошти. Однак в порушення взятих на себе зобов`язань третя особа не повернула отримані кредитні кошти у встановлений договором термін, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з поручителя заборгованості по тілу овердрафту в сумі 1 499 035,99 грн, заборгованості по відсоткам за користування овердрафтом в сумі 175 941,65 грн та заборгованості по пені у розмірі 113 074,52 грн.

1.3. Фізична особа ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву до Акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання припиненим зобов`язання за договором поруки №SR 17-106/28-2 від 16.05.2017.

1.4. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ "ОТП Банк" звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором на підставі відповідного застереження в договорі, а отже стягнення заборгованості по овердрафту за договором банківських послуг №CR 17-099/28-2 від 16.05.2017 є неправомірним, так як виконання солідарного обов`язку одним із боржників, у відповідності до частини четвертої статті 543 Цивільного кодексу України, припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором. При цьому, відповідач зауважує на тому, що поновлення основного зобов`язання за кредитним договором у зв`язку з скасуванням рішення про державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за банком, не спростовує того факту, що зобов`язання за договором поруки вже припинено.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі №755/6060/18 первісні позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ОТП Банк" 1 499 035,99 грн заборгованості за овердрафтом, 141 443,29 грн заборгованості по відсоткам за користування овердрафтом, 86 487,59 грн пені. В решті первісних позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічних вимог відмовлено.

2.2. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що ані позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, ані поручителем своїх зобов`язань за договором поруки, не виконано, доказів зворотного суду під час розгляду справи не надано, а тому суд дійшов висновку про наявність у відповідача за первісним позовом, як солідарного боржника, обов`язку сплатити боргові зобов`язання позичальника. При цьому, відмовляючи у стягненні відсотків в розмірі 34 498,36 грн, місцевий господарський суд, застосовуючи сформовану у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 правову позицію, зазначив про безпідставність нарахування позивачем відсотків за користування овердрафтом після пред`явлення ним до позичальника досудової вимоги про дострокове повернення отриманих коштів за банківською послугою. Також здійснено власний перерахунок по пені.

В частині відмови у задоволенні зустрічного позову суд зазначив, про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитними зобов`язаннями, а отже зобов`язання за кредитним договором діють і відсутні підстави для припинення правовідносин за договором поруки.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у справі №755/6060/18 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі №755/6060/18, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, якою просить рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

3.2. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 визначила пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №204/7148/16-ц.

Також вважає, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано відхилено клопотання про призначення судової експертизи у справі, що згідно пункту 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу АТ "ОТП Банк" проти вимог останньої заперечує з підстав, викладених у ньому, та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Приватне підприємство "Компанія Енерджи" 24.03.2017 листом-клопотанням №24/03-02 звернулося до банку з проханням розглянути можливість надання кредитної лінії в сумі 11 500 000,00 грн для рефінансування кредитної заборгованості в ПАТ "ПУМБ" та поповнення обігових коштів строком на 3 роки та овердрафту в сумі 1 500 000,00 грн на поповнення обігових коштів строком на 1 рік.

Між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "ОТП Банк") та Приватним підприємством "Компанія Енерджи" (позичальник) 16.05.2017 укладено договір про надання банківських послуг №CR17-099/28-2 (далі - договір) відповідно до умов пункту 3 якого банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку. Кількість банківських послуг, що надаються за договором, необмежена. Якість банківських послуг відповідає стандартам банку. Банківські послуги можуть надаватися в будь-якій валюті, що дозволяється чинним законодавством України та щодо якої сторони письмово дійшли згоди. Ліміт банківської послуги може змінюватися шляхом укладення додаткових договорів про зміну договору. Детальні умови кожної з банківських послуг узгоджені сторонами в пунктах 28-31 договору.

Відповідно до пункту 4 договору ціна (сума) договору дорівнює генеральному ліміту у випадку визначення генерального ліміту в валюті гривня, або гривневому еквіваленту генерального ліміту - у випадку визначення генерального ліміту в валюті іншій, ніж гривня, із застосуванням валютного курсу НБУ, встановленого на дату визначення.

Умовами пункту 5 договору визначено, що строк дії договору дорівнює генеральному строку за обставини, що відсутній випадок невиконання умов договору. За обставини наявності випадку невиконання умов договору, договір залишається чинним до тих пір, поки всі зобов`язання клієнта перед банком не будуть виконані в повному обсязі. Цей договір не поширюється на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними договору, якщо інше прямо не передбачене ним. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до пункту 7 договору, банк здійснює надання кожної банківської послуги клієнту відповідно до заяви про надання банківської послуги, яка кожного разу надається клієнтом банку в письмовому вигляді.

Умовами пункту 10 договору визначено, що банк зобов`язується надати банківську послугу клієнту відповідно до положень договору за умови відсутності підстав (обставин) для відмови в погодженні (не прийнятті до) виконання заяви про надання банківської послуги, та/або відмови в наданні банківської послуги, та/або вимоги банку щодо виконання боргових зобов`язань.

Згідно пункту 12 договору, клієнт зобов`язаний належним чином (без будь-яких порушень) виконувати боргові зобов`язання у відповідності до положень договору. При цьому, у вказаному пункті викладено застереження, за яким банк має право вимагати від клієнта дострокового виконання боргових зобов`язань, в повному обсязі або у визначеній банком частині.

За умовами пункту 28.1 договору, які визначають умови надання кредиту, сторони погодили умови надання кредиту та овердрафту за видом банківської послуги кредитна лінія та її лімітом 11 500 000,00 грн з датою припинення чинності 15.05.2020 включно. Строк траншу - 120 календарних днів, якщо інше письмово не домовлено сторонами. Стандартний розмір процентної ставки в гривні становить 21,0%.

Умовами пункту 28.2 договору, сторони визначили надання овердрафту з лімітом 1 500 000,00 грн та датою припинення чинності 15.05.2018. Сума кожного траншу підлягає поверненню клієнтом протягом 30 календарних днів з дати надання такого траншу за обставини, що на момент надання такого траншу не існувало заборгованості клієнта перед банком за такою банківською послугою як овердрафт.

Відповідно до пункту 34.1 договору, генеральний ліміт зобов`язань дорівнює 13 000 000,00 грн зі строком зобов`язання від дати укладення договору до 31.05.2020.

Між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) 16.05.2017 був укладений договір поруки №SR 17/106/28-2 (далі - договір поруки), за умовами пункту 3 якого в силу поруки, створеної відповідно до умов договору поруки, поручитель поручається перед банком за виконання клієнтом боргових зобов`язань. Поручитель відповідає перед банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) боргових зобов`язань клієнтом. Порукою забезпечується виконання боргових зобов`язань у повному обсязі. Порука та солідарний обов`язок поручителя перед банком виникають з моменту укладення договору поруки та є чинними протягом всього строку (терміну) дії боргових зобов`язань. В разі зміни, в тому числі збільшення розміру боргових зобов`язань клієнта за договором після укладення цього договору поруки, виконання таких збільшених боргових зобов`язань забезпечується порукою в їх повному розмірі без укладання будь-яких додаткових договорів до цього договору поруки, а підписання поручителем цього договору поруки вважається попередньою згодою поручителя на зміну умов договору.

Відповідно до пункту 4 договору поруки, клієнт та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком в тому ж обсязі, що і клієнт, в таких же порядку та строках, що і клієнт. Банк має право вимагати виконання боргових зобов`язань частково або в повному обсязі як від клієнта так і поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. Банк, у разі одержання виконання боргових зобов`язань клієнтом та/або поручителем не в повному обсязі, має право вимагати/отримувати неодержані/невиконані боргові зобов`язання від клієнта та/або поручителя. І клієнт, і поручитель залишаються зобов`язаними доти, доки боргові зобов`язання не будуть виконанні в повному обсязі.

Ціна (сума) договору дорівнює генеральному ліміту у випадку визначення генерального ліміту в валюті гривня, або гривневому еквіваленту генерального ліміту - у випадку визначення генерального ліміту в валюті іншій, ніж гривня, із застосуванням валютного курсу НБУ, встановленого на (для) дату (и) визначення (пункт 6 договору поруки).

Пунктом 7 договору поруки визначено, що строк дії договору дорівнює генеральному строку за обставини, що відсутній випадок невиконання умов договору. За обставинами наявності випадку невиконання умов договору, договір залишається чинним до тих пір, поки всі зобов`язання клієнта перед банком не будуть виконанні в повному обсязі.

Позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надавши ПП "Компанія Енерджи" банківську послугу овердрафт у розмірі 1 499 035,99 грн, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку підприємства.

Позичальник свого обов`язку з повернення кредитних коштів та сплати процентів у порядку та строки, передбачені договором належним чином не виконав.

У зв`язку з порушенням позичальником взятих на себе зобов`язань за договором про надання банківських послуг, 31.01.2018, банк направив досудову вимогу №06-73-3-1/381 Приватному підприємству "Компанія Енерджи" про погашення заборгованості по кредитній лінії та овердрафту за кредитним договором у повному обсязі протягом семи банківських днів з дня пред`явлення банком вимоги, яка залишена позичальником без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що банківська вимога залишена без відповіді та задоволення позичальником, 15.02.2018 банк звернувся до відповідача, як солідарного боржника, з повідомленням про порушення №06-73-3-1/657 забезпеченого порукою зобов`язання та вимагав від поручителя виконати порушені позичальником кредитні зобов`язання у триденний строк з моменту направлення банком даної вимоги.

Однак, адресоване банком повідомлення про порушення, поручителем залишено без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим банк звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, як солідарного боржника, заборгованості по тілу овердрафту в розмірі 1 499 035,99 грн, заборгованості по відсоткам за користування овердрафтом в сумі 175 941,65 грн та заборгованості по пені у розмірі 113 074,52 грн.

В свою чергу, ОСОБА_1 у своїй зустрічній позовній заяві наголошує на тому, що позивачем за первісним позовом вже звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором на підставі відповідного застереження в договорі, а отже стягнення заборгованості по овердрафту за договором банківських послуг №CR 17-099/28-2 від 16.05.2017 є неправомірним, так як виконання солідарного обов`язку одним із боржників, у відповідності до частини четвертої статті 543 Цивільного кодексу України, припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором, у зв`язку з чим просить визнати припиненим зобов`язання за договором поруки №SR 17-106/28-2 від 16.05.2017.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

5.3. Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

5.4. Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

5.5. Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

5.6. Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За умовами статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 Цивільного кодексу України).

5.7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ "ОТП Банк" та ПП "Компанія Енерджи" 16.05.2017 укладено договір про надання банківських послуг №CR17-099/28-2, відповідно до якого Банк виконав взяті на себе зобов`язання належним чином, надавши ПП "Компанія Енерджи" банківську послугу овердрафт у розмірі 1 499 035,99 грн, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку підприємства.

Між ПАТ "ОТП Банк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) 16.05.2017 був укладений договір поруки №SR 17/106/28-2 (далі - договір поруки), за умовами пункту 3 якого, поручитель поручається перед банком за виконання клієнтом боргових зобов`язань. Поручитель відповідає перед банком за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) боргових зобов`язань клієнтом. Порукою забезпечується виконання боргових зобов`язань у повному обсязі. Порука та солідарний обов`язок поручителя перед банком виникають з моменту укладення договору поруки та є чинними протягом всього строку (терміну) дії боргових зобов`язань. В разі зміни, в тому числі збільшення розміру боргових зобов`язань клієнта за договором після укладення цього договору поруки, виконання таких збільшених боргових зобов`язань забезпечується порукою в їх повному розмірі без укладання будь-яких додаткових договорів до цього договору поруки, а підписання поручителем цього договору поруки вважається попередньою згодою поручителя на зміну умов договору.

Відповідно до пункту 4 договору поруки клієнт та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком в тому ж обсязі, що і клієнт, в таких же порядку та строках, що і клієнт. Банк має право вимагати виконання боргових зобов`язань частково або в повному обсязі як від клієнта так і поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. Банк, у разі одержання виконання боргових зобов`язань клієнтом та/або поручителем не в повному обсязі, має право вимагати/отримувати неодержані/невиконані боргові зобов`язання від клієнта та/або поручителя. І клієнт, і поручитель залишаються зобов`язаними доти, доки боргові зобов`язання не будуть виконанні в повному обсязі.

Судами встановлено, що ПП "Компанія Енерджи" погашення заборгованості за договором не здійснило, у зв`язку з чим банк звернувся до суду з позовом про стягнення з поручителя, як солідарного боржника, заборгованості по тілу овердрафту в розмірі 1 499 035,99 грн, заборгованості по відсоткам за користування овердрафтом в сумі 175 941,65 грн та заборгованості по пені у розмірі 113 074,52 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково та зменшуючи суму заявлених до стягнення відсотків, суди попередніх інстанцій, застосовуючи сформовану у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 правову позицію та виходячи із умов кредитного договору, зазначили про безпідставність нарахування позивачем відсотків за користування овердрафтом після пред`явлення ним до позичальника досудової вимоги про дострокове повернення отриманих коштів за банківською послугою. Також здійснено власний перерахунок по пені.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 підтвердила свій висновок щодо нарахування процентів за користування кредитом, сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

5.8. Поручитель ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву до Акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання припиненим зобов`язання за договором поруки №SR 17-106/28-2 від 16.05.2017.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що АТ "ОТП Банк" звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором на підставі відповідного застереження в договорі, а отже стягнення заборгованості по овердрафту за договором банківських послуг №CR 17-099/28-2 від 16.05.2017 є неправомірним, так як виконання солідарного обов`язку одним із боржників, у відповідності до частини четвертої статті 543 Цивільного кодексу України, припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором. При цьому, відповідач зауважує на тому, що поновлення основного зобов`язання за кредитним договором у зв`язку з скасуванням рішення про державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за банком, не спростовує того факту, що зобов`язання за договором поруки вже припинено.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою.

Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц.

Проте, судами першої та апеляційної інстанції не встановлено наявності договірної чи визначеної законом підстави для припинення зобов`язань за договором поруки.

При цьому, судами встановлено, що постановою Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №910/8635/18 визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.07.2018 №42068138, прийняте приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В., відповідно до якого було зареєстровано право власності за АТ "ОТП Банк" на нежитлові приміщення загальною площею 3 959,2 кв.м, що знаходяться за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 172 та зобов`язано приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчика Володимира Вікторовича вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон запис про право власності № 27049884, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.07.2018 № 42068138.

Верховний Суд у постанові від 19.04.2018 у справі №910/9508/17 висловив позицію, що шлях позасудового врегулювання, визначений в статті 36 Закону України "Про іпотеку", вважається завершеним після проведення реєстрації права власності як юридичного факту.

Отже, оскільки право власності на предмет іпотеки за Банком скасовано в судовому порядку, тобто є таким, що відсутнє з моменту його реєстрації, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів, що позасудове врегулювання не відбулось, а відтак правовідносини за договором поруки продовжують існувати і у Банка наявне право на стягнення заборгованості з поручителя.

5.9. Звертаючись із касаційною скаргою, ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження зазначила пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №204/7148/16-ц.

Так у справі №204/7148/16-ц Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що оскільки позивач скористався своїм правом, передбаченим договором іпотеки, та зареєстрував на своє ім`я право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", тобто вирішив питання шляхом позасудового врегулювання спору на підставі договору, а тому правові підстави для стягнення суми заборгованості за договором позики, яка залишилася після реалізації предмета іпотеки, відсутні, оскільки такі вимоги є недійсними.

Натомість у справі, що переглядається, позасудове врегулювання не відбулось, доказів у підтвердження погашення заборгованості за кредитними зобов`язаннями позичальником чи поручителем у належному розмірі чи задоволення вимог банку за рахунок предмета іпотеки не надано.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.01.2022 у справі №910/17048/17, відповідно до якої Велика Палата Верховного Суду зауважує, що системний аналіз статті 33, частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03 липня 2018 року), статей 546, 590, 598, 599 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що їхнє обмежене тлумачення у вигляді припинення основного зобов`язання внаслідок реалізації прав на один із способів забезпечення виконання зобов`язання за наявності інших забезпечень та, при цьому, неповному задоволенні вимог кредитора, є несумісним з призначенням інституту забезпечення виконання зобов`язань, його правовою природою і сутністю та суперечить принципам розумності, пропорційності і рівності сторін, адже фактично позбавляє юридичного сенсу законодавчі приписи, якими передбачено право кредитора забезпечити виконання основного зобов`язання за рахунок усіх видів забезпечення зобов`язання, узгоджених сторонами.

Буквальне застосування положень частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03 липня 2018 року) можливе виключно в тих випадках, коли належне та повне виконання основного зобов`язання було забезпечене лише одним способом забезпечення, і вказаний спосіб було реалізовано у повному обсязі в позасудовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що частина четверта статті 36 Закону України "Про іпотеку" передбачає недійсність наступних вимог кредитора, заявлених не до основного боржника, а щодо виконання боржником основного зобов`язання, що в цьому контексті слід розуміти як недійсність вимог, заявлених до усіх сторін як основного договору, так і забезпечувальних зобов`язань, закріплених в акцесорних договорах.

У випадку забезпечення виконання основного зобов`язання двома і більше предметами застави, основне зобов`язання не припиняється після звернення стягнення на всі предмети застави або на будь-який з них на вибір заставодержателя, якщо це не потягло повного задоволення його вимог та не закінчився строк на реалізацію права звернення стягнення на інші забезпечувальні зобов`язання.

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.

5.10. Щодо тверджень скаржниці про необґрунтовану відмову суду у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18, від 23.12.2021 у справі №5015/45/11 (914/1919/20) та від 22.03.2023 у справі № 904/7603/21).

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення експертизи, суди виходили з того, що у даній справі для встановлення дійсного розміру заборгованості відсутня дійсна потреба у спеціальних знаннях. При цьому також встановили, що Банком було дотримано черговість, визначена у пункті 13 кредитного договору.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, фактично стосуються незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами справи та зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із доводів та вимог касаційної скарги та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. Враховуючи те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржницю.

Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі № 755/6060/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кролевець