Постанова
Іменем України
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 372/3864/19
провадження № 61-5304св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Обухівське»,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Роза-Л», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» на постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Гаращенка Д. Р.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Обухівське» (далі - ПАТ «Обухівське») звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру), ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» (далі - ТОВ «Роза-Л»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про визнання недійсними наказів, договорів оренди земельних ділянок, визнання незаконними та скасування державної реєстрації земельних ділянок.
На обґрунтування позову посилалося на таке.
Відповідно до державних актів на право постійного користування землею земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110100:06:004:0013; 3223110100:06:004:0009; 3223186200:05:002:0003; 3223186200:03:006:0002; 3223110100:06:001:0025; 3223110100:06:006:0005; 3223186600:04:009:0002; 3223186200:05:003:0002; 3223186200:05:003:0003; 3223110100:06:002:1004; 3223110100:06:001:0023; 3223110100:06:001:0022; 3223110100:06:005:0001; 3223186600:04:006:0001 передані радгоспу-комбінату «Обухівський» у межах згідно з планом користування для сільськогосподарського виробництва.
ПАТ «Обухівське» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Обухівське» (далі - ВАТ «Обухівське»), яке засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області від 05 травня 2006 року № 14-25-7/1 шляхом перетворення радгоспу-комбінату «Обухівський» у ВАТ «Обухівське».
Позивач є законним землекористувачем земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться на території Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області у межах плану користування, що посвідчено актами на право постійного користування.
Оскаржуваними наказами ГУ Держгеокадастру передало зазначені земельні ділянки у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які надалі уклали договори оренди земельних ділянок з ТОВ «Роза-Л».
Передача у приватну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 спірних земельних ділянок здійснена без згоди позивача та з порушенням вимог земельного законодавства, а саме: статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), частини п`ятої статті 5, частини першої статті 21, частини першої статті 22, статей 24, 25 та пункту 2 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, Закону України «Про землеустрій».
З урахуванням наведеного позивач просив: визнати недійсними наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 12 березня 2016 року
№ 10-3648/15-16-сг та договір оренди земельної ділянки від 15 серпня 2016 року, кадастровий номер 3223110100:06:004:0013, площею 3,5727 га, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Роза-Л»;
визнати недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 12 березня 2016 року
№ 10-3631/15-16-сг та договір оренди земельної ділянки від 11 квітня 2016 року, кадастровий номер 3223110100:06:004:0009, площею 3,5729 га, укладений між ОСОБА_2 і ТОВ «Роза-Л»;
визнати недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 13 березня 2016 року
№ 10-3643/15-16-сг та договір оренди земельної ділянки від 22 квітня 2016 року, кадастровий номер 3223186200:05:002:0003, площею 3,5834 га, укладений між ОСОБА_3 і ТОВ «Роза-Л»;
визнати недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 12 березня 2016 року
№ 10-3639/15-16-сг та договір оренди земельної ділянки від 22 квітня 2016 року, кадастровий номер 3223186200:03:006:0002, площею 3,5486 га, укладений між ОСОБА_4 і ТОВ «Роза-Л»;
визнати недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 12 березня 2016 року
№ 10-3624/15-16-сг та договір оренди земельної ділянки від 22 квітня 2016 року, кадастровий номер 3223110100:06:001:0025, площею 3,6178 га, укладений між ОСОБА_5 і ТОВ «Роза-Л»;
визнати недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 12 березня 2016 року
№ 10-3646/15-16-сг та договір оренди земельної ділянки від 21 квітня 2016 року, кадастровий номер 3223110100:06:006:0005, площею 3,5748 га, укладений між ОСОБА_6 і ТОВ «Роза-Л»;
визнати недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 03 червня 2016 року
№ 10-11215/15-16-сг та договір оренди земельної ділянки від 07 вересня 2016 року, кадастровий номер 3223186600:04:009:0002, площею 4,0284 га, укладений між ОСОБА_7 і ТОВ «Роза-Л»;
визнати недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 12 березня 2016 року
№ 10-3634/15-16-сг та договір оренди земельної ділянки від 21 квітня 2016 року, кадастровий номер 3223186200:05:003:0002, площею 3,5316 га, укладений між ОСОБА_8 і ТОВ «Роза-Л»;
визнати недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 03 червня 2016 року
№ 10-11233/15-16-сг та скасувати запис у Приземельній книзі про надання земельної ділянки, кадастровий номер 3223186200:05:003:0003, у приватну власність та в оренду;
визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 25 березня 2016 року, кадастровий номер 3223186200:05:003:0003, укладений між ОСОБА_9 і ТОВ «Роза-Л»;
визнати недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 12 березня 2016 року
№ 10-3635/15-16-сг та договір оренди земельної ділянки від 21 квітня 2016 року, кадастровий номер 3223110100:06:002:1004, площею 3,5575 га, укладений між ОСОБА_10 і ТОВ «Роза-Л»;
визнати недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 12 березня 2016 року
№ 10-3629/15-16-сг та договір оренди земельної ділянки від 07 вересня 2016 року, кадастровий номер 3223110100:06:001:0023, площею 3,6177 га, укладений між ОСОБА_11 і ТОВ «Роза-Л»;
визнати недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 12 березня 2016 року
№ 10-3618/15-16-сг та скасувати запис у Приземельній книзі про надання земельної ділянки, кадастровий номер 3223110100:06:001:0022, у приватну власність;
визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3223110100:06:005:0001, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки, шляхом визнання недійсними наказу ГУ Держгеокадастру від 12 березня 2016 року № 10-3642/15-16-сг та договору оренди земельної ділянки від 12 березня 2016 року, кадастровий номер 3223110100:06:005:0001, площею 3,7067 га, що укладений між ОСОБА_14 і ТОВ «Роза-Л»;
визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3223186600:04:006:0001, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки, шляхом визнання недійсними наказу ГУ Держгеокадастру від 03 червня 2016 року № 10-11223/15-16-сг та договору оренди земельної ділянки від 03 червня 2016 року, кадастровий номер 3223186600:04:006:0001, площею 3,6198 га, що укладений між ОСОБА_12 і ТОВ «Роза-Л».
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Обухівського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав доказів, які б підтверджували право власності, оренди чи наявність іншого речового права на спірну земельну ділянку у ПАТ «Обухівське». Площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ПАТ «Обухівське» на момент прийняття оскаржуваних наказів ГУ Держгеокадастру, відрізняється від площі земельної ділянки, зазначеної у державному акті.
У наданому позивачем державному акті зміни у площі земельних ділянок та плані зовнішніх меж не відображені.Факт надання у власність фізичним особам - відповідачам земельних ділянок за рахунок земель, що на законних підставах знаходяться у користуванні позивача, не підтверджений належними та допустимими доказами. Тому відповідачі мали право на отримання спірних земельних ділянок у власність.
Надання земельних ділянок членам ПАТ «Обухівське» у власність може здійснюватися за проєктами приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, без розроблення іншого виду документації із землеустрою.Посилання позивача на відсутність у проєкті приватизації окремих документів, наявність окремих порушень оформлення проєкта не можуть бути єдиною та безумовною підставою для задоволення позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 12 березня 2016 року
№ 10-3648/15-16-сг та договір оренди земельної ділянки від 15 серпня 2016 року, кадастровий номер 3223110100:06:004:0013, площею 3,5727 га, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ «Роза-Л»;
визнано недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 12 березня 2016 року
№ 10-3631/15-16-сг та договір оренди земельної ділянки від 11 квітня 2016 року, кадастровий номер 3223110100:06:004:0009, площею 3,5729 га, укладений між ОСОБА_2 і ТОВ «Роза-Л»;
визнано недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 13 березня 2016 року
№ 10-3643/15-16-сг та договір оренди земельної ділянки від 22 квітня 2016 року, кадастровий номер 3223186200:05:002:0003, площею 3,5834 га, укладений між ОСОБА_3 і ТОВ «Роза-Л»;
визнано недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 12 березня 2016 року
№ 10-3639/15-16-сг та договір оренди земельної ділянки від 22 квітня 2016 року, кадастровий номер 3223186200:03:006:0002, площею 3,5486 га, укладений між ОСОБА_4 і ТОВ «Роза-Л»;
визнано недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 12 березня 2016 року
№ 10-3624/15-16-сг та договір оренди земельної ділянки від 22 квітня 2016 року, кадастровий номером 3223110100:06:001:0025, площею 3,6178 га, укладений між ОСОБА_5 і ТОВ «Роза-Л»;
визнано недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 12 березня 2016 року
№ 10-3646/15-16-сг та договір оренди земельної ділянки від 21 квітня 2016 року, кадастровий номер 3223110100:06:006:0005, площею 3,5748 га, укладений між ОСОБА_6 і ТОВ «Роза-Л»;
визнано недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 03 червня 2016 року
№ 10-11215/15-16-сг та договір оренди земельної ділянки від 07 вересня 2016 року, кадастровий номер 3223186600:04:009:0002, площею 4,0284 га, укладений між ОСОБА_7 і ТОВ «Роза-Л»;
визнано недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 12 березня 2016 року
№ 10-3634/15-16-сг та договір оренди земельної ділянки від 12 квітня 2016 року, кадастровий номер 3223186200:05:003:0002, площею 3,5316 га, укладений між ОСОБА_8 і ТОВ «Роза-Л»;
визнано недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 03 червня 2016 року
№ 10-11233/15-16-сг та скасовано запис у Приземельній книзі про надання земельної ділянки, кадастровий номер 3223186200:05:003:0003 у приватну власність та в оренду;
визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 25 березня 2016 року, кадастровий номер 3223186200:05:003:0003, укладений між ОСОБА_9 і ТОВ «Роза-Л»;
визнано недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 12 березня 2016 року
№ 10-3635/15-16-сг та договір оренди земельної ділянки від 21 квітня 2016 року, кадастровий номер 3223110100:06:002:1004, площею 3,5575 га, укладений між ОСОБА_10 і ТОВ «Роза-Л»;
визнано недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 12 березня 2016 року
№ 10-3629/15-16-сг та договір оренди земельної ділянки від 07 вересня 2016 року, кадастровий номер 3223110100:06:001:0023, площею 3,6177 га, укладений між ОСОБА_11 і ТОВ «Роза-Л»;
визнано недійсними наказ ГУ Держгеокадастру від 12 березня 2016 року
№ 10-3618/15-16-сг та скасовано запис у Приземельній книзі про надання земельної ділянки, кадастровий номер 3223110100:06:001:0022, у приватну власність;
визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3223110100:06:005:0001, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки шляхом визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру від 12 березня 2016 року № 10-3642/15-16-сг та договору оренди земельної ділянки від 12 березня 2016 року, кадастровий номер 3223110100:06:005:0001, площею 3,7067 га, укладеного між ОСОБА_14 і ТОВ «Роза-Л»;
визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номером 3223186600:04:006:0001, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки шляхом визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру від 03 червня 2016 року № 10-11223/15-16-сг та договору оренди земельної ділянки від 03 червня 2016 року, кадастровий номер 3223186600:04:006:0001, площею 3,6198 га, який укладений між ОСОБА_12 і ТОВ «Роза-Л».
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки суду першої інстанції про те, що позивач не надав доказів наявності речового права на спірну земельну ділянку, не ґрунтуються на досліджених доказах та суперечать встановленим ним обставинам, оскільки позивач є правонаступником радгосп-комбінату «Обухівський», якому видані державні акти на право постійного користування землею, та у матеріалах справи відсутні докази наявності підстав для припинення права користування земельною ділянкою, передбачених статтею 141 ЗК України.
Крім того, приватизація земельної ділянки не визначена указаною статтею як підстава для припинення права постійного користування земельною ділянкою. Проте спірні земельні ділянки передані у власність відповідачам без вилучення їх з постійного користування позивача.
Листами Державного підприємства «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» підтверджується накладення спірних земельних ділянок із земельними ділянками, що знаходяться у користуванні ПАТ «Обухівське» на підставі державних актів на право постійного користування землею.
Отже, оскаржувані накази про надання земельних ділянок у власність громадянам прийняті з порушенням статей 116, 141, 142-148, 149 ЗК України.
Після реєстрації права власності на спірні земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 уклали договори оренди земельних ділянок з ТОВ «Роза-Л», за якими право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Отже, після незаконної реєстрації спірних земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі наказів про надання земельних ділянок у власність було проведено реєстрацію права власності, а на підставі договорів оренди, укладених між відповідачами, зареєстровано право оренди за ТОВ «Роза-Л» в порядку, передбаченому частиною тринадцятою статті 79-1 ЗК України та частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому накази про надання земельних ділянок у власність та договори оренди спірних земельних ділянок підлягають визнанню недійсними, а державна реєстрація земельних ділянок - незаконною та скасуванню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У червні 2022 року ТОВ «Роза-Л» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що висновки суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові про те, що позивачем доведено наявність у нього права користування спірними земельними ділянками, а також факт надання земельних ділянок у власність відповідачам за рахунок землі позивача не відповідає висновкам, зробленим Верховним Судом у постанові від 05 березня 2021 року у справі № 372/2876/17.
Також відповідачі мають право на отримання своєї земельної частки (паю) у власність та таке право не заперечувала жодна із сторін у справі, зокрема й позивач, тому скасування права власності відповідачів призведе лише до проходження повторної процедури набуття у власність паїв.
Висновки суду апеляційної інстанції про те, що реєстрація земельних ділянок відповідачів відбулась з порушенням закону, без відповідної документації та встановлення меж, є помилковими та суперечать постанові Вищого господарського суду України від 27 липня 2017 року у справі № 911/68/16, оскільки вказувати на незаконність реєстрації земельних ділянок відповідачів без визнання незаконним та скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 08 грудня 2015 року № 365 «Про затвердження проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське»» (далі - Розпорядження № 365) та як наслідок незаконність самого проєкта приватизації є помилковим.
Судове рішення оскаржується з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05 березня 2021 року у справі № 372/2876/17, від 16 жовтня 2019 року у справі № 460/762/16-ц.
У вересні 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ПАТ «Обухівське», у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що спірні земельні ділянки у володіння відповідачам передані не були, зокрема відповідачами не було додано актів встановлення меж спірних земельних ділянок, а з володіння ПАТ «Обухівське» спірні земельні ділянки у встановленому законом порядку не вибували.
Відповідачами до матеріалів справи не було додано доказів на підтвердження здійснення ними витрат, пов`язаних з оформленням земельних ділянок. Водночас ПАТ «Обухівське» має право постійного користування на земельні ділянки, визначені державними актами, тому має право володіння та користування.
Стверджуючи, що не існує рішення суду про визнання незаконним та скасування розпорядження № 365, заявник вводить суд в оману, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 372/3482/19, розпорядження № 365 скасоване.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Роза-Л» на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, що рішенням Обухівської міської ради народних депутатів Обухівського району Київської області 5 сесії ХХІІ скликання від 14 грудня 1995 року «Про затвердження науково-технічної документації по виготовленню державного акту на право постійного користування землею радгоспу-комбінату «Обухівський» Обухівського району Київської області» затверджено науково-технічну документацію з виготовлення державного акта на право постійного користування землею та надано в постійне користування радгоспу-комбінату «Обухівський» земельні ділянки загальною площею 1687,9 га (ріллі -1400,2 га, сіножатей - 22,4 га, пасовищ - 54,1 га, лісів і інших лісовкритих площ - 30,0 га, боліт - 8,1 га, під водою - 24,9 га, під господарськими шляхами - 36,3 га, під виробничими будівлями і дворами - 61,2 га, під гідротехнічними спорудами - 48,2 га, відкритими землями без рослинного покриву - 2,5 га). (т. 1, а. с. 28)
Згідно з державним актом на право постійного користування землею від 19 лютого 1996 року серії ІІ-КВ № 003264, виданим Обухівською міською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 26, радгоспу-комбінату «Обухівський» передано у користування 1687,9 га землі у межах відповідно до плану користування для сільськогосподарського виробництва (т. 1, а. с. 29-30).
Рішенням Нещерівської сільської ради народних депутатів Обухівського району Київської області 5 сесії 22 скликання від 01 грудня 1995 року «Про затвердження науково-технічної документації по виготовленню державного акту на право постійного користування землею радгоспу-комбінату «Обухівський» Обухівського району Київської області» затверджено науково-технічну документацію з виготовлення державного акта на право постійного користування землею та надано в постійне користування радгоспу-комбінату «Обухівський» земельні ділянки загальною площею 1327,0 га (ріллі - 798,5 га, сіножатей - 446,2 га, пасовищ - 19,0 га, лісів і інших лісовкритих площ - 20,8 га, боліт - 1,1 га, під водою - 21,8 га, під господарськими шляхами - 8,5 га, під виробничими будівлями і дворами - 7,4 га, під гідротехнічними спорудами - 3,3 га, відкритими землями без рослинного покриву - 0,4 га) (т. 5, а. с. 27).
Відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 13 лютого 1996 року серії ІІ-КВ № 003263, виданого Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 284, радгоспу-комбінату «Обухівський» надано у постійне користування 1327,0 га землі у межах згідно з планом користування для сільськогосподарського виробництва (т. 5, а. с. 28-31).
Рішенням Першотравенської сільської ради народних депутатів Обухівського району Київської області 5 сесії ХХІІ скликання від 05 грудня 1995 року «Про затвердження науково-технічної документації по виготовленню Державного акту на право постійного користування землею радгоспу-комбінату «Обухівський» Обухівського району Київської області» затверджено науково-технічну документацію з виготовлення державного акта на право постійного користування землею та надано в постійне користування радгоспу-комбінату «Обухівський» земельні ділянки загальною площею 2164,6 га (ріллі - 1968,7 га, сіножатей - 23,4 га, пасовищ - 125,6 га, лісів і інших лісовкритих площ - 6,8 га, під водою - 1,9 га, боліт - 0,7 га, під господарськими шляхами - 20,65 га, під виробничими будівлями і дворами - 16,2 га, під гідротехнічними спорудами - 0,1 га, відкритими землями без рослинного покриву - 0,6 га) (т. 8, а. с. 29).
Згідно з державним актом на право постійного користування землею від 13 лютого 1996 року серії ІІ-КВ № 003262, виданим Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1, радгоспу-комбінату «Обухівський» передано у користування 2164,6 га землі в межах відповідно до плану користування для сільськогосподарського виробництва (т. 8, а. с. 30-31).
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ПАТ «Обухівське» є правонаступником радгоспу-комбінату «Обухівський» (т. 8, а. с. 78-83).
Згідно з пунктом 1.1 Статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів від 18 жовтня 2013 року, ПАТ «Обухівське» є правонаступником ВАТ «Обухівське» шляхом перетворення державного підприємства радгосп-комбінат «Обухівський» у ВАТ «Обухівське» (т. 8, а. с. 9-21).
28 березня 2012 року Обухівська районна державна адміністрація видала розпорядження № 385 про надання дозволу на розроблення проєкту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської ради, Першотравенської та Нещерівської сільських рад за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні цього товариства (т. 1, а. с. 38).
Згідно з листом управління Держгеокадастру в Обухівському районі від 29 вересня 2016 року право постійного користування земельними ділянками ПАТ «Обухівське», право на які посвідчене державними актами серії ІІ-КВ № 003262, 003263, 003264, не припинялося (т. 1, а. с. 34).
Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно:
від 07 вересня 2016 року № 67520419 ГУ Держгеокадастру 12 березня 2016 року видано наказ № 10-3648/15-16-сг про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:004:0013, площею 3,5727 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: м. Обухів, Київська область (т. 1, а. с. 25);
від 21 квітня 2016 року № 57898695 ГУ Держгеокадастру 12 березня 2016 року видано наказ № 10-3631/15-16-сг про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:004:0009, площею 3,5729 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: м. Обухів, Київська область (т. 1, а. с. 169);
від 22 квітня 2016 року № 57919385 ГУ Держгеокадастру 13 березня 2016 року видано наказ № 10-3643/15-16-сг про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_3 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186200:05:002:0003, площею 3,5834 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Нещерівська сільська рада, Обухівський район, Київська область (т. 2, а. с. 46);
від 22 квітня 2016 року № 57939245 ГУ Держгеокадастру 12 березня 2016 року видано наказ № 10-3639/15-16-сг про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_4 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186200:03:006:0002, площею 3,55486 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Нещерівська сільська рада, Обухівський район, Київська область (т. 2, а. с. 171);
від 22 квітня 2016 року № 57940548 ГУ Держгеокадастру 12 березня 2016 року видано наказ № 10-3624/15-16-сг про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_5 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:001:0025, площею 3,6178 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: м. Обухів, Київська область (т. 3, а. с. 46);
від 21 квітня 2016 року № 57900446 ГУ Держгеокадастру 12 березня 2016 року видано наказ № 10-3646/15-16-сг про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_6 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:006:0005, площею 3,5748 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: м. Обухів, Київська область (т. 3, а. с. 173);
від 07 вересня 2016 року № 67507853 ГУ Держгеокадастру 03 червня 2016 року видано наказ № 10-11215/15-16-сг про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_7 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186600:04:009:0002, площею 4,0284 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Першотравенська сільська рада, Обухівський район, Київська область (т. 4, а. с. 45);
від 21 квітня 2016 року № 57898269 ГУ Держгеокадастру 12 березня 2016 року видано наказ № 10-3634/15-16-сг про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_8 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186200:05:003:0002, площею 3,5316 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Нещерівська сільська рада, Обухівський район, Київська область (т. 4, а. с. 153);
07 вересня 2016 року № 67516068 ГУ Держгеокадастру 03 червня 2016 року видано наказ № 10-11233/15-16-сг про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_9 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186200:05:003:0003, площею 3,2461 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: м. Обухів, Київська область (т. 5, а. с. 24);
від 21 квітня 2016 року № 57899593 ГУ Держгеокадастру 03 червня 2016 року видано наказ № 10-3635/15-16-сг про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_10 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:002:1004, площею 3,5575 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: м. Обухів, Київська область (т. 5, а. с. 148);
від 07 вересня 2016 року № 67510108 ГУ Держгеокадастру 12 березня 2016 року видано наказ № 10-3629/15-16-сг про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_11 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:001:0023, площею 3,6177 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: м. Обухів, Київська область (т. 6, а. с. 25);
від 08 грудня 2016 року № 75146315 ГУ Держгеокадастру 12 березня 2016 року видано наказ № 10-3618/15-16-сг про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_13 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:001:0022, площею 3,6176 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: м. Обухів, Київська область (т. 6, а. с. 141);
від 25 грудня 2016 року № 76908318 ГУ Держгеокадастру 12 березня 2016 року видано наказ № 10-3642/15-16-сг про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_14 (земельна ділянка кадастровий номер 3223186600:04:006:0001, площею 3,6198 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: м. Обухів, Київська область (т. 7, а. с. 168);
від 30 грудня 2016 року № 77521682 ГУ Держгеокадастру 29 березня 2016 року видано наказ № 10-11223/15-16-сг про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_12 (земельна ділянка кадастровий номер 3223110100:06:004:0013, площею 3,5727 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: м. Обухів, Київська область (т. 8, а. с. 26).
Відповідно до листів Державного підприємства «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 22 листопада 2016 року
№ 01/03-05/617, від 17 січня 2017 року № 01/10-05/20, від 13 грудня 2016 року № 06-1.2/2130 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223110100:06:004:0013; 3223110100:06:004:0009; 3223186200:05:002:0003; 3223186200:03:006:0002; 3223110100:06:001:0025; 3223110100:06:006:0005; 3223186600:04:009:0002; 3223186200:05:003:0002; 3223186200:05:003:0003; 3223110100:06:002:1004; 3223110100:06:001:0023; 3223110100:06:001:0022; 3223110100:06:005:0001; 3223186600:04:006:0001 знаходяться у межах земельної ділянки, що належить ПАТ «Обухівське» на підставі державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262, № 003263, № 003264 (т. 1, а. с. 33; т. 8, а. с. 34; т. 6, а. с. 148).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до частин першої-третьої статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту необхідно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 05 березня 2021 року у справі № 372/2876/17 (провадження № 61-9568св20) зазначено, що «у наданому позивачем державному акті серії II-КВ № 003262 від 13 лютого 1996 року зміни у площі земельних ділянок та плані зовнішніх меж не відображені. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що ПрАТ «Обухівське» переконливих, належних та допустимих доказів щодо накладення спірних земельних ділянок до суду не надало, а також не довело наявність у нього права користування саме спірними земельними ділянками, які виділялись Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області у власність відповідачів. Тобто, з вказаного вбачається, що факт надання у власність фізичним особам - відповідачам земельних ділянок за рахунок земель, що знаходяться на законних підставах у користуванні позивача не підтверджений належними та допустимими доказами».
У постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 460/762/16-ц зроблено правовий висновок про те, що «намагання виправити допущену в минулому органом влади «помилку» не може мати наслідком непропорційне втручання у нове право відповідача та перекладати на нього усі негативні наслідки такої «помилки», оскільки задоволення позову із формальних підстав покладатиме надмірний індивідуальний тягар на особу, яка володіє земельною ділянкою протягом тривалого часу, а отже порушить справедливий баланс інтересів сторін. Позбавлення його такого права власності фактично не переслідує державного чи суспільного інтересу, оскільки з володіння відповідача вона не вибуває, а лише призведе до необхідності повторного проходження процедури набуття у власність не з вини відповідача, а внаслідок недбальства державних органів».
У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 372/2112/20 (провадження № 61-11675св21) зазначено, що «стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Позивач не надав доказів, що під час отримання спірних земельних ділянок у власність відповідачі - фізичні особи діяли недобросовісно в силу наявності у них права на приватизацію спірних земельних ділянок. Отже, задоволення позову призведе до непропорційного втручання у право відповідачів - фізичних осіб мирно володіти своїм майном та покладе лише на них обов`язок щодо можливого виправлення помилок органів державної влади та місцевого самоврядування шляхом необхідності повторного набуття права власності на земельні ділянки право на отримання яких є гарантованим державою».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, що переглядається, ПАТ «Обухівське» звернулося з позовом про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельних ділянок, шляхом визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, посилаючись на те, що передача у приватну власність відповідачів - фізичних осіб спірних земельних ділянок здійснена з порушенням вимог земельного законодавства.
Суд першої інстанції встановив, що надання земельних ділянок членам ПАТ «Обухівське» у власність, у тому числі й спірних земельних ділянок, правомірно здійснено за проєктом приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, без розроблення іншого виду документації із землеустрою як працівнику радгоспу-комбінату; при наданні земельних ділянок у власність та їх реєстрації жодних порушень норм земельного законодавства органами державної влади та місцевого самоврядування не встановлено; інформація про спірні земельні ділянки внесена до Державного земельного кадастру, присвоєно кадастрові номери, відповідно до поземельних книг визначені координати та межі земельних ділянок; накази про передачу у власність земельних ділянок видані ГУ Держгеокадастру, яке не є правонаступником ГУ Держземагенства у Київській області, і ухвала Господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року у справі № 911/2149/14 про забезпечення позову не стосується ГУ Держгеокадастру та останнім відповідно не порушено вимог зазначеної ухвали суду.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову ПАТ «Обухівське».
Таким чином, доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05 березня 2021 року у справі № 372/2876/17, від 16 жовтня 2019 року у справі № 460/762/16-ц, заслуговують на увагу.
Водночас суд апеляційної інстанції необґрунтовано послався на те, що проєкт землеустрою про відведення земельних ділянок, зазначених у витягах з Державного земельного кадастру щодо спірних земельних ділянок, не розроблявся і позивачем не погоджувався, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, надання земельних ділянок членам ПАТ «Обухівське» у власність правомірно здійснено за проєктом приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, без розроблення іншого виду документації із землеустрою.
Отже, суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції. Тому постанова Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року підлягає скасуванню із залишенням в силірішення Обухівського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року.
Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 372/2118/20 (провадження
№ 61-18213св21), від 25 січня 2023 року у справі № 372/3857/19 (провадження № 61-3412св22), від 22 березня 2023 року у справі № 372/4258/19-ц (провадження № 61-12654св21), у спорах з подібними правовідносинами та фактичними обставинами.
Доводи відзиву ПАТ «Обухівське» про те, що постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року у справі № 372/3482/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15 червня 2022 року, розпорядження № 365 скасоване, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20) та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) зазначено, що «відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».
Отже, на час ухвалення рішення Обухівського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року у справі, що переглядається, постанова Київського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року у справі № 372/3482/19 була відсутня, тому доводи відзиву не заслуговують на увагу.
Крім того, постановою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 372/3482/19 (провадження № 61-6154св22) постанова Київського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року та постанова Верховного Суду від 15 червня 2022 року скасовані, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Оскільки апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, то із ПАТ «Обухівське» на користь ТОВ «Роза-Л» підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 103 734,00 грн.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року скасувати.
Рішення Обухівського районного суду міста Києва від 12 березня 2021 року залишити в силі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Обухівське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 103 734,00 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 26.04.2023 |
Оприлюднено | 25.05.2023 |
Номер документу | 111078312 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Яремко Василь Васильович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні