Ухвала

від 18.05.2023 по справі 308/5213/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 травня 2023 року

місто Київ

справа № 308/5213/20

провадження № 61-5762ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 вересня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у справі за позовом заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року заступник керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області звернувся до суду з позовом, в якому просив витребувати в ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Ужгорода земельну ділянку, кадастровий номер № 2110200000:67:001:0189, площею 0,0269 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, у позові відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши, що у вересні 2016 року керівник Ужгородської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом про визнання в частині незаконними та скасування рішень міської ради, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку (справа № 308/9895/16), водночас у наведеній справі не було заявлено вимогу про витребування земельної ділянки, що відповідно до численних висновків Великої Палати Верховного Суду є тим ефективним способом захисту, що відповідає змісту відповідного права, характеру його порушення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Зазначене призвело до недотримання принципу процесуальної економії судового процесу та не досягло реального захисту права позивача без необхідності повторного, додаткового звернення до суду.

Водночас прокурор Ужгородської окружної прокуратури звернувся з позовом у цій справі лише 01 червня 2020 року, а отже, з пропуском позовної давності, про застосування якої просила відповідачка.

14 квітня 2023 року заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційного скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 вересня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, просить зазначені судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для наведення заявником вартості спірного майна та сплати судового збору за оскарження судових рішень відповідно до ставок, визначених Законом України «Про судовий збір».

У травні 2023 року до Верховного Суду надійшла платіжна інструкція про сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 4 686,00 грн, розмір якого обґрунтовано вартістю спірної земельної ділянки у 156 186,78 грн.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);

4) справи про розірвання шлюбу;

5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є вимоги про витребування земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Усуваючи недоліки касаційної скарги заявник зазначив, що вартість спірної земельної ділянки - 156 186,78 грн.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 156 186,78 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн).

Отже, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справа є малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Касаційна скарга містить посилання на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Право на оскарження судових рішень у малозначній справі заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури обґрунтовував тим, що беззаперечно зазначена категорія справ становить суспільний інтерес, оскільки повернення у комунальну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів.

Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.

Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані зі збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.

Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.

Проте зазначений довід керівником Закарпатської обласної прокуратури окреслено загальними характеристиками справ за позовами органів прокуратури, поданих в інтересах держави в особі місцевих рад, не містить конкретизації у сукупності з обставинами цієї справи.

Касаційна скарга не містить інших посилань на винятки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків не встановив, заявник їх наявність не обґрунтував.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Посилання заявника на частину другу статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, не заслуговують на увагу, оскільки з указаної підстави підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема у малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах.

Випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі Верховним Судом не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Golder v. the United Kingdom» (Голдер проти Сполученого Королівства) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд враховує, що застосування критерію малозначності справи, судові рішення у якій за законом не підлягають касаційному оскарженню, є передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями ЦПК України могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки керівник Закарпатської обласної прокуратури подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 вересня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у справі за позовом заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

О. В. Ступак