Рішення

від 10.05.2023 по справі 742/3061/22

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/152/23

Єдиний унікальний № 742/3061/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Короткої А.О.,

при секретарі - Богуш Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представниця позивачки - адвокатка Зарічна Лариса Анатоліївна, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 24.12.2020 року в розмірі 43600,00 грн, а також 14825,41 грн - інфляційного збільшення, 19760,87 грн - штрафних санкцій, 2454,74 грн - 3% річних та 20000,00 грн - моральної шкоди, на загальну суму 100641,02 грн, а також просила стягнути з відповідача понесені нею судові витрати по справі.

Позов мотивований тим, що 24.12.2020 року приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Шрайбером В.В. був посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 7424187000:03:000:1342, що розташована на території Погребівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, площею 2,00 гектари.

Попередньо, 07.12.2020 року, на укладання даного договору купівлі-продажу та отримання грошових коштів, ОСОБА_1 надала довіреність на представлення її інтересів ОСОБА_2 , та саме ним, як представником продавця, і було підписано договір купівлі-продажу земельної ділянки разом із покупцем ОСОБА_4 та отримано від неї грошові кошти в сумі 45600,00 грн.

Через певний проміжок часу ОСОБА_2 повідомив, що належну позивачці земельну ділянку площею 2 гектари було продано за 2000,00 грн та передав їй вказану суму коштів.

Увесь цей період часу ОСОБА_1 вважала, що земельна ділянка дійсно продана за 2000,00 грн, оскільки копію договору купівлі-продажу їй ніхто не показував.

Влітку 2021 року позивачка випадково дізналася, що належна їй земельна ділянка була продана за 45600,00 грн, а тому звернулася до відповідача з вимогою повернути їй решту коштів. Відповідач повідомив, що найближчим часом вирішить ці непорозуміння, однак коштів у сумі 43600,00 грн до даного часу так і не повернув.

Зважаючи на ті обставини, що станом на день звернення до суду із відповідним позовом відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання на 685 днів, то розмір 3% річних становить - 2454,74 грн; інфляційне збільшення - 14825,41 грн; а штрафні санкції - 19760,87 грн.

Відповідач жодним чином не компенсував заподіяну позивачці матеріальну шкоду, тому, визначаючи розмір моральної шкоди, позивачка зазначає, що завдана їй моральна шкода полягає в моральних та психічних стражданнях, душевних переживаннях через незаконне утримання та неповернення по даний час грошових коштів, які на даний період є для неї досить суттєвими, оскільки вона є пенсіонеркою і живе лише за рахунок пенсії, тому ОСОБА_1 вважає законною вимогу про стягнення моральної шкоди, яку оцінює у 20000,00 грн, зважаючи на тривалість порушення її прав та нервових переживань, яких вона зазнала через незаконні дії відповідача, які тривають і по даний час, у зв`язку з чим позивака змушена була звернутися до суду з даним позовом.

В судове засідання позивачка та її представниця не з`явилися, але остання подала до суду заяву, згідно з якою позовні підтримала у повному обсязі та просила розглянути справу за відсутності сторони позивача, проти винесення заочного рішення не заперечувала (а.п.60).

Відповідач та третя особа на розгляд справи не з`явилися також, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання (а.п.28, 30, 35, 40, 42, 57, 59). Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, клопотань про проведення судового розгляду справи без їхньої участі, відкладення судового засідання чи відзиву на позов не подавали.

За таких обставин, за наявності згоди позивача, суд приходить до висновку про можливість заочного розгляду даної справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до переконання про обґрунтованість заявлених вимог і необхідність задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до копії довіреності від 07.12.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Шрайбером В.В., зареєстрованого в реєстрі за №1924 (а.п.52), ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси з усіх питань, що стосуються збору документів для подальшого відчуження (продажу) та продати її майно, а саме: земельну ділянку площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Погребівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.12.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Шрайбером В.В., зареєстрованого в реєстрі за №2100 (а.п.12-16, 44-46), ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_2 , як продавець з однієї сторони, та ОСОБА_3 , як покупець з другої сторони, уклали договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 , в особі представника - ОСОБА_2 , передала ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, що знаходиться на території Сухополов`янської сільської ради за межами населеного пункту с.Погреби Прилуцького району Чернігівської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000 гектари у межах згідно з планом, у тому числі за земельними угіддями: рілля - 2,000 гектари, кадастровий номер земельної ділянки: 7424187000:03:000:1342. Земельна ділянка була відчужена без зміни її цільового призначення та за яку була сплачена грошова сума у розмірі 45600,00 грн. Зазначена ціна за твердженнями представника продавця та покупця відповідає їх волевиявленню, є остаточною і змінам після укладення цього договору не підлягає. Представник продавця і покупець підтвердили факт повного розрахунку за цим договором і відсутність з боку представника продавця будь-яких претензій фінансового характеру до покупця.

Згідно з копією висновку про вартість земельної ділянки від 24.12.2020 року ПП «Прилуки-Геоцентр», оцінювач - Кравченко О.С. , ринкова вартість земельної ділянки площею 20000 м? для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами села Погреби Прилуцького району Чернігівської області, яка знаходиться у власності ОСОБА_1 станом на 24.12.2020 року становить 45600,00 грн (а.п.48, 49-51), що також підтверджується копією довідки про внесення інформації зі звіту про оцінку до єдиної бази даних звітів про оцінку від 24.12.2020 року (а.п.47).

Як вбачається з копії адвокатського запиту адвокатки Зарічної Л.А. (а.п.10), надаючи правову допомогу ОСОБА_1 , адвокатка 13.10.2022 року зверталася до приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Шрайбера В.В. з проханням надати завірену належним чином копію договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим №7424187000:03:000:1342, площею 2 га, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Так, 18.10.2022 року за вих. №221/01-16 приватний нотаріус Прилуцького районного нотаріального округу Шрайбер В.В. надав адвокатці Зарічній Л.А. відповідь на її запит (а.п.11) та копію запитуваного договору купівлі-продажу (а.п.12-16).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст.202 ЦК Україні правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Необхідність виконання сторонами певних обов`язків щодо виконання умов договору породжує виникнення зобов`язань, які приймають на себе сторони.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 210 ЦК України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Відповідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) продає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) у власність другій стороні (покупців), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатили за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ч.1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормами ст.526, 530 ЦК України закріплено, що зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.237, ч.3 ст.238 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Як передбачено приписами ст.239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Оскільки права представника є похідними від прав особи, яку представляють, відтак у відповідача перед позивачкою з моменту продажу вищевказаних об`єктів нерухомості, виникло зобов`язання щодо передачі довірителеві коштів, отриманих на виконання доручення.

Відповідно до ч.3 ст.244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Згідно з ч.1 ст.1004 ЦК України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Приписами ст.1006 ЦК України повірений зобов`язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

За змістом зазначеної норми саме на повіреного покладено обов`язок передати довірителеві все одержане за виконаним дорученням.

Вказана стаття має імперативний характер, тому обов`язки повіреного є такими, що встановлені безпосередньо законом. Повірений зобов`язаний негайно передати все одержане за договором довірителеві. У зв`язку з тим, що правочин, вчинений повіреним, створює правові наслідки саме для довірителя, йому ж на праві власності належатиме майно, яке повірений одержить у зв`язку з виконанням договору. Тому повірений зобов`язаний негайно передати таке майно власникові, а у разі невиконання цього обов`язку повинен нести відповідальність за спричинену матеріальну шкоду.

Законодавством чітко визначено дії повіреного по закінченню виконання договору доручення, зокрема, негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Законодавством чітко визначено дії повіреного по закінченню виконання договору доручення, зокрема, негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року в справі № 320/4274/16-ц (провадження № 61-25696св 18) зроблено висновок про застосуванню ч.2 ст.530, п.3 ч.1 ст.1006 ЦК України та вказано, що «у разі відсутності домовленості між повіреним та довірителем про встановлення строку (терміну) передачі одержаного у зв`язку з виконанням доручення, така передача має відбуватися негайно. При цьому для довірителя не потрібно пред`являти вимогу про передачу одержаного у зв`язку з виконанням доручення, оскільки п.3 ч.1 ст.1006 ЦК України є виключенням, що допускається ч.2 ст.530 ЦК України».

Таким чином, ОСОБА_2 , як представник продавця за дорученням, отримавши від покупця грошові кошти в розмірі 45600,00 грн, мав передати такі у повному обсязі ОСОБА_1 , проте в дійсності передав позивачці лише 2000,00 грн.

Надані позивачкою докази підтверджують, що відповідач, діючи як повірений від імені позивачки, продав належну їй на праві власності земельну ділянку, отримавши за неї грошові кошти, внаслідок чого такі грошові кошти належать ОСОБА_1 і вони мають бути повністю повернуті їй ОСОБА_2 , тому позовні вимоги щодо стягнення грошових коштів в рахунок боргу за договором купівлі-продажу земельної ділянки у розмірі 43600,00 грн підлягають до задоволення у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 року по справі № 554/9348/15-ц.

За змістом ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір таких процентів визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 року у справі №910/1238/17 (провадження №12-83гс18) зробила висновок про те, що відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не повертати кредитору борг протягом певного часу.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» №2921-111 від 10.01.2002, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована, зокрема, ч.2 ст.625 ЦК України, відповідно до якої боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на ті обставини, що станом на день звернення до суду із відповідним позовом відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання на 685 днів, то розмір 3% річних становить 2454,74 грн, інфляційне збільшення складає 14825,41 грн та штрафні санкції визначені у розмірі 19760,87 грн, що підтверджується наданими позивачкою розрахунками (а.п.5-6), які не були спростовані відповідачем, та на які не було надано ним контррозрахунку таких сум, тому суд визнає дані розрахунки та вважає за необхідне стягнути ці кошти з ОСОБА_2 на користь позивачки.

Зі статті 23 ЦК України вбачається, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частина 2 зазначеної статті визначає, що моральна шкода полягає, в т.ч. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені в ст.1167 ЦК України.

Так, згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі №К/9901/10765/18, відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.

Відповідно до п.92 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №216/3521/16-ц (провадження №14-714 цс 19) від 01.09.2020 року визначено, що виходячи з положень ст.16 та ст.23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі Недайборщ проти Російської Федерації зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує положення п.9 вказаної постанови Пленуму ВС України, відповідно до якої розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як зазначила позивачка у позовній заяві, їй була спричинена моральна шкода, яка полягає в її емоційних та психічних стражданнях, душевних переживаннях через незаконне утримання та неповернення по даний час грошових коштів відповідачем, які на даний період є для неї досить суттєвими.

Окрім цього, судом також врахована поведінка відповідача, зокрема те, що він ошукав людину похилого віку, яка довірилася йому, не повернув кошти позивачці навіть після того, як вона дізналася дійсну ціну своєї земельної ділянки, та проігнорував розгляд даної справи.

Завдану моральну шкоду позивачка оцінює в розмірі 20000,00 грн, тому з огляду на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, зокрема співмірності та пропорційності, суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений позивачкою, цілком відповідає завданим їй стражданням.

Суд також наголошує на тому, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Отже, враховуючи всі викладені вище норми права, обставини справи, наявність в матеріалах провадження доказів, обсяг заподіяної позивачці шкоди, глибину та тривалість її моральних страждань внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , що призвело до необхідності звернення до суду, суд з урахуванням засад розумності та справедливості, приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення моральної шкоди в розмірі саме 20000,00 грн, яка була заявлена позивачкою.

На підставі ст.141 ЦПК України суд вважає, оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, то стягненню з відповідача на користь позивачки підлягають також витрати, понесені нею на правничу допомогу розміром 3500,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору за подачу позову у розмірі 1006,41 грн.

На підставі викладеного та ст.8 Конституції України, ст.11,15, 23, 202, 237-239, 334, 244, 509, 526, 530, 536, 549, 611, 625-629, 632, 638, 655, 691-692,1000, 1004, 1006, 1167 ЦК України, керуючись ст.4-5, 12-13, 81-82, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 352, 354-355, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , та адреса проживання: АДРЕСА_2 ), представниця позивачки - адвокатка Зарічна Лариса Анатоліївна (адреса: пров.Прорізний, буд.1-А, м.Прилуки, Чернігівська область, 17500), до ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , 43600,00 гривень в рахунок боргу за продаж земельної ділянки за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 24 грудня 2020 року, 14825,41 гривень - інфляційне збільшення, 19760,87 - штрафні санкції, 2454,74 - 3% річних, 20000,00 гривень - моральна шкода, а всього 100641 (сто тисяч шістсот сорок одну) гривню 02 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , судовий збір, сплачений нею при подачі позову у розмірі 1006,41 гривень, та витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 гривень, а всього - 4506 (чотири тисячі п`ятсот шість) гривень 41 копійку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.05.2023 року.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Анна КОРОТКА